справа № 711/3172/25
провадження № 2/712/2788/25
10.06.2025 м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Руденко А.В.,
представника позивача - адвоката Шевченка О.А.,
представника відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Черкаської міської ради - Івангородської Л.А.,
представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Симоненка Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Органу опіки та піклування Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний нотаріус Першої Черкаської нотаріальної контори Шалденко Л.В. про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на відчуження майна без згоди законних представників малолітніх осіб,
До Придніпровського районного суду м. Черкаси звернувся ОСОБА_3 з позовом до Органу опіки та піклування Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний нотаріус Першої Черкаської нотаріальної контори Шалденко Л.В. про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на відчуження майна без згоди законних представників малолітніх осіб.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2025 справу за даним позовом передано на розгляд за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 справу передано для розгляду судді Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинській А.В.
Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 10 год 00 хв 10.06.2025 прибули представник позивача, представник відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Черкаської міської ради, та представник третіх осіб - Зацаринської О.О. та Зацаринського П.І.
Державний нотаріус Першої Черкаської нотаріальної контори Шалденко Л.В., належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, у підготовче засідання не прибула, явку свого представника не забезпечила, про причини такої неявки суд не повідомила.
У підготовчому засіданні судом поставлено на вирішення представників учасників справи питання щодо направлення даної справи за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси, за місцем розташування спірного нерухомого майна (місцем знаходження майна), як виключна підсудність, відповідно до ст.30 ЦПК України.
Представник позивача щодо направлення справи до Придніпровського районного суду м. Черкаси заперечував. При цьому представник позивача ствердив, що даний спір стосується нерухомого майна, яке територіально розміщено на території підсудній Придніпровському районному суду м. Черкаси.
Представник відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Черкаської міської ради просила передати спір за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Представник третіх осіб Зацаринської О.О. та Зацаринського П.І. вирішення даного питання відніс на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає про таке.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до частини другої статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю, а статтею 30 ЦПК України визначено виключну підсудність.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18.
При цьому, враховуючи підстави та предмет спору, з позовної заяви вбачається, що даний спір стосується нерухомого майна - житлового будинку розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене нерухоме майно знаходиться на території, яка не підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 42 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» за № 3 від 01 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду наведеного у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, а тому за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, повинен пред'являтися за місцем знаходження вказаного нерухомого майна.
Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.
Також, у постановах від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (спір про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури), від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18 (предмет спору в цій справі стосувався, зокрема, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором) Верховний Суд дійшов висновків про розгляд відповідних справ за правилами виключної підсудності судом за місцезнаходженням майна. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 (спір про визнання недійсним договору дарування квартири) Верховний Суд зазначив, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування процесуального законодавства щодо виключної підсудності, дійшла, зокрема таких висновків:
- нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;
- майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав;
- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном;
- оскільки спір у цій справі виник з приводу об'єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.
Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс) зазначено, що аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного процесуального законодавства виключна підсудність застосовується як до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України (ч.1 ст.30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки спір виник з приводу дозволу на відчуження частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси, суд дійшов висновку, що дану справу належить передати за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси, тобто за місцем знаходження нерухомого майна.
Суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції 1950року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд також зауважує, що стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ЦПК України).
Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський Суд з прав людини висловив міркування у пункті24 про те, що як було встановлено фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, відповідність вимозі «суд встановлений законом» передбачає існування та дотримання таких передумов: законодавча основа створення та функціонування суду; діяльність суду на підставі та відповідно до норм закону; реалізація судом визначених законом повноважень у спосіб, передбачений законом, тобто з дотриманням процесуальних правил.
За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.30,31,32,259,260,263,353-354 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Органу опіки та піклування Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний нотаріус Першої Черкаської нотаріальної контори Шалденко Л.В. про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на відчуження майна без згоди законних представників малолітніх осіб - передати для розгляду за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська