Справа №712/3186/25
Провадження №2/712/2147/25
09 червня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Чапліної Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Саса Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1» через представника адвоката Давигору С.А. звернувся у Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 25274,85 грн, зокрема 23226,05 грн боргу за надані послуги, 1357,67 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 691,13 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи (судовий збір та витрати на оплату професійної правничої допомоги).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є співвласником багатоквартирного будинку з відповідною часткою в спільній сумісній власності. Згідно інформації з КП «ЧООБТІ» №04/130 від 16.01.2025 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Міняйло І.П. 07.12.2004 р за p.№8490.Особовий рахунок на квартиру згідно даних ОСББ закріплений за ОСОБА_1 . Загальна площа квартири становить 81,4 кв.м., житлова площа 51,6 кв.м.
За рішенням загальних зборів проведених у 2019 року оформлених протоколом №1 від 12.06.2019 року згідно питання 2 порядку денного загальних зборів затверджений розмір внеску в сумі 5,00 грн. за один кв.м. житлових приміщень. Вказаний внесок не змінений наразі.
За відповідачем із 01.06.2019 і по грудень 2024 року рахується заборгованість в сумі 23226,05 грн. За вказаний період відповідач частково вносила оплату внеску за утримання будинку та прибудинкової території, зокрема період із червня по жовтень 2019 року остання оплатила внесок в сумі 1633,40 грн, в подальшому із листопада 2019 року по січень 2022 року остання взагалі не вносила кошти, 26.02.2022 року нею було внесено кошти в сумі 2500 грн і з даного часу жодних оплат не проводила.
22.09.2021 відповідач особисто надавала розписку голові Правління ОСББ, в якій брала на себе зобов?язання виплатити борг до 01.01.2022 , що в свою чергу свідчить про розуміння та визнання нею заборгованості, яка виникла до 01.01.2022 , та в подальшому. Відтак ,сплата коштів в сумі 2500 грн, яка була зарахована ОСББ 26.02.2022 є фактичним визнанням обставин існування боргу та його погашення, хоч і частково.
23.01.2025 на адресу відповідача була направлена претензія про сплату боргу поштовим листом з описом вкладення.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 09 год 30 хв 08.05.2025.
08.05.2025 судове засідання відкладено до 09.06.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, 09.06.2025 представник позивача Владімірцев О.Є. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. (ст. 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
В судовому засіданні встановлено, що 26.05.2016 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1».
На підставі рішення загальних зборів, проведених у 2019 року оформлених протоколом №1 від 12.06.2019, встановлено з 01.06.2019 суму внесків на управління будинком та прибудинкової території в розмірі 5 грн. за м. кв. для житлових приміщень і 4 грн за м. кв. для нежитлових приміщень (п. 2 Протоколу №1 від 12.06.2019).
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків по особовому рахунку на ім'я відповідача ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_2 , о/р НОМЕР_1 ) за період з 01.06.2019 по 22.01.2025 відповідач мала сплатити внески на утримання будинку на загальну суму 23226,05 грн.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 81,4 кв. м., житлова площа складає 51,6 кв. м., на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Міняйло І.П. 07.12.2004 №8490, що підтверджується інформацією про зареєстроване право власності та інформацією щодо показників технічної характеристики об'єкту нерухомого майна, яка надана КП «ЧООБТІ» №04/130 від 16.01.2025.
23.01.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу у розмірі 23226,00 грн. Вказана вимога була направлена поштовим листом з повідомленням про вручення. Згідно поштового відправлення лист із вимогою не отриманий адресатом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по лютий 2022 року на основну суму боргу нараховано 1357,67 грн інфляційних втрат.
Крім того, позивач нарахував 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 01.11.2019 по 01.01.2022 у розмірі 691,13 грн.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, якою встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані, зокрема, виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлових послуг відноситься послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: 1) забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; 2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; 3) поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 4) інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний чи колективний споживач. Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За змістом положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлові послуги у багатоквартирних будинках надаються споживачам управителем багатоквартирного будинку. Натомість статтею 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі-ОСББ) через свої органи управління.
Статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення ОСББ фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення ОСББ співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об'єднання.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
З огляду на обставини спірних правовідносин судом встановлено, що управління багатоквартирним будинком, в якому відповідач має власну квартиру АДРЕСА_1 , здійснюється об'єднанням співвласників такого будинку, тобто ОСББ «КОНЄВА-1».
Рішеннями загальних зборів ОСББ «КОНЄВА-1» затверджувались відповідні тарифи на утримання будинку та прибудинкової території, з урахуванням яких позивач правомірно та обґрунтовано здійснював нарахування щомісячних платежів по квартирі відповідачки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач як співвласник вказаного багатоквартирного будинку порушила свої зобов'язання по оплаті внесків і платежів за надані житлово-комунальні послуги, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2019 по грудень 2024 року у розмірі 23226,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 1357,67 грн та 3% річних у розмірі 691,13 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача та не використано право на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн (платіжна інструкція №19 від 20.02.2025).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 3028,00 грн (судовий збір).
Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, суд зазначає про таке.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження реальності витрат на професійну правову допомогу до матеріалів справи долучено ордер серії СА №1114737 від 11.03.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Давигори Світлани Анатоліївни, договір про надання правової допомоги від 21.03.2023, акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 18.02.2025, згідно з яким вартість наданих послуг становить 2500,00 грн, платіжну інструкцію №20 від 20.02.2025.
Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу, а також їх необхідність для звернення до суду.
Відповідач щодо розміру вказаних витрат не заперечував, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2500,00 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1» (код ЄДРПОУ 40510359, місцезнаходження юридичної особи: м.Черкаси, вул. Олени Теліги, буд. 1) заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 23226,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 1357,67 грн, 3% річних у розмірі 691,13 грн, а всього 25274,85 грн (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят чотири гривнi 85 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОНЄВА-1» (код ЄДРПОУ 40510359, місцезнаходження юридичної особи: м.Черкаси, вул. Олени Теліги, буд. 1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2500,00 грн, а всього 5528,00 грн (п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя: Н.М. Чапліна