Справа № 693/458/25
Провадження № 2/693/347/25
Іменем України
05.06.2025 р. м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді - Коцюбинської Ю.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.05.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2816515.
14.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого передано за плату права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі.
Відповідно до реєстру боржників № 31 до договору факторингу від 25.09.2024 р. позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 24990 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 990,00 - сума заборгованості за відсотками; 16000 - сума заборгованості за пенею.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики № 2816515 в розмірі 24990 грн.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовною заявою та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 24990 грн. та судові витрати, розглядати справу у порядку спрощеного провадження та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Ухвалою суду від 14.04.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням, але без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, у якій роз'яснено вимоги ст.178 ЦПК України.
Відповідача повідомлено про те, що у провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з нього заборгованості за договором шляхом надсилання через засоби поштового зв?язку ухвали про відкриття спрощеного провадження разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, що підтверджується поштовим повідомленням з його особистим підписом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись із позовною заявою та надати свої заперечення, отже вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 13.05.2025 року витребувано в товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунок заборгованості за договором позики № 2816515 від 14.05.2024 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 із зазначенням тіла кредиту, відсотків, пені тощо.
20.05.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про продовження процесуальних строків.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 21.05.2025 року продовжено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», встановлений ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 13.05.2025, строк для подання витребуваних доказів на 15 календарних днів.
23.05.2025 року від представника відповідача до суду надійшло заява на виконання ухвали суду. В обґрунтування заяви на виконання ухвали вказали, що відповідно до умов кредитного договору та договору позики, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв'язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківська таємниця. Тому, Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку,
оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024). Позивачем було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. У відповідності до умов Договору факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний Боржником, та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору, по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, в період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються Клієнтом за окремим запитом Фактора. З метою надання вичерпаної інформації по справі, Позивач звернувся до Первісних кредиторів, з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів Відповідачу за укладеними кредитними договорами. Станом на 23 травня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало відповідь на запити від Первісних кредиторів, тому, з метою ґрунтовного, повного та об'єктивного вирішення справи Позивач просить суд, долучити до матеріалів справи документи, надані Первісними кредиторами, а саме: - Розрахунок заборгованості за кредитним договором №2816515 від 14.05.2024 року (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»); Інформаційна довідка №КД-000031440/ТНПП від 20.05.2025 року; Інформаційна довідка №КД-000031438/ТНПП від 20.05.2025 року.
Відповідно до ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відзив на позов від відповідача до Жашківського районного суду Черкаської області не надходив.
Частиною 2 ст. 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлені судом обставини та докази.
14.05.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника договір позики № 2816515, згідно якого товариство зобов'язується надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 3000,00 грн., а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Позика надавався строком на 15 днів, тобто з 14.05.2024 до 29.05.2024 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1609,87 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,825 % на день.
Згідно витягу з реєстру боржників № 31 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики № 2816515 у сумі 24 990 грн, що складається з 8000 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 990 грн - сума заборгованості за відсотками; 16000 грн - сума заборгованості за пенею.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого, ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за палату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги, де вказано, що заборгованість відповідача становить 24990 грн., з яких 8000 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 990 грн - сума заборгованості за відсотками; 16000 грн - сума заборгованості за пенею.
25.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду № 37 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Відповідно до змісту ч. 4 вказаної останні, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір про надання позики від 14.05.2024 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним та Товариством таких угод, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 512,514 ЦК України).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивачем було подано до суду: договір позики (а.с. 5-8); таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредиту ( а.с.8); договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.9-11); додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.11; додаткову угоду № 10 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.12); додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 ( а.с.13); додаткову угоду № 37 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021; витяг з реєстру боржників № 31 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с. 16).
Згідно розрахунку заборгованості, яка надано до суду зазначено, що позивач має заборгованість за основною сумою боргу - 8000 грн, при цьому згідно договору позики № 281615 від 14.05.2024р. зазначено, що товариство зобов'язується надати позичальнику позику у розмірі 3000,00 грн.
Отже, єдиним документом, де зазначено розмір кредитної заборгованості, є витяг з реєстру боржників № 31 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, в якому зазначено: ПІБ боржника - ОСОБА_1 ; номер договору позики - 286515; заборгованість за основним боргом - 8000, 00 грн.; заборгованість за відсотками - 990, 00 грн.; заборгованість за пенею - 16000 грн.; загальна сума заборгованості - 24990 грн.
Суд вважає, що зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, враховуючи наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №760/7792/14 від 28 жовтня 2020 року.
Суд зазначає, що позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі чого, суд мав би можливість самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості.
Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Крім того, позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів, які він не може самостійно надати.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона у справі зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за договором позики № 2816515 від 14.05.2024 року у загальному розмірі 24990 грн, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором.
У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.
На підставі вищевикладеного та керуючись 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальність « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська