Справа № 569/2190/25
1-кп/569/1175/25
17 лютого 2025 року м. Рівне
Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025180000000017 від 23.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за контрактом в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України,
1. Історія провадження
31.01.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №22025180000000017 від 23.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Рівненського міського суду Рівненської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_11 , ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 03.02.2025 у провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.02.2025 задоволено заяву захисника ОСОБА_8 про відвід судді ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Рівненського міського суду Рівненської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
17.02.2025 в ході проведення підготовчого судового засідання судом з'ясовано думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
2. Позиція учасників судового засідання
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Крім того, прокурор підтримав подане до початку підготовчого судового засідання клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання та його безальтернативність, переховування ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував можливістю впливати на свідків з метою зміни ними показань.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники адвокат ОСОБА_8 не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали позицію прокурора щодо призначення справи до судового розгляду, заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, яке обґрунтував тим, що ризик переховування від суду спростовується перебуванням його на службі в Збройних Силах України, режимом воєнного стану, наявністю постійного місця проживання, зазначав, що не зможе впливати на свідків, оскільки йому невідомі їхні адреси проживання та номери телефонів.
Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримала позицію прокурора щодо призначення справи до судового розгляду, щодо продовження запобіжних заходів покликалась на розсуд суду.
3. Мотиви та висновки суду щодо можливості призначення судового розгляду
Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
За наслідками підготовчого судового засідання судом встановлено, що угода про визнання винуватості до суду не надходила, про її укладення не повідомляли суд і сторони кримінального провадження. За таких обставин підстави для прийняття судом рішення, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України судом не встановлено, з відповідними клопотаннями до суду сторони кримінального провадження не звертались.
Обвинувальний акт містить відомості, передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України. Він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив. До акта додані визначені кримінальним процесуальним законодавством додатки, а саме реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Отже, підстав для його повернення прокурору не встановлено.
Питання підсудності кримінального провадження Рівненському міському суду Рівненської області сторонами не оспорювалось. Крім того, судом встановлено, що кримінальне провадження підсудне Рівненському міському суду Рівненської області, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до такого розгляду.
Оскільки обвинуваченим інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113КК України, нижня межа санкції якого перевищує п'ятнадцять років позбавлення волі, підстави для доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудові доповіді відносно обвинувачених відсутні.
4. Мотиви та висновки суду з питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
Перелік питань, вирішення яких необхідне для призначення судового розгляду, закріплений у ч. 2 ст. 315 КПК України. За змістом вказаної норми суд, з метою підготовки до судового розгляду, визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
За наслідками підготовчого судового засіданні судом не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення усього судового провадження у закритому судовому засіданні. Питання про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні сторони кримінального провадження не порушували. За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є прокурор, який має виключні повноваження на підтримання публічного обвинувачення в суді. З боку захисту - обвинувачені та їх захисник. Крім того, за змістом обвинувального акту потерпілим у кримінальному провадженні є АТ «Українська залізниця». З огляду на зазначене, судовий розгляд необхідно здійснювати за участю прокурора, обвинувачених, їх захисників та представника потерпілого.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Клопотання щодо виклику свідків для їх допиту у суді сторонами не порушувалося, а тому з огляду на принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, питання щодо виклику свідків буде вирішено під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження у судовому провадженні.
Крім цього, прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а обвинуваченим ОСОБА_6 подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
З метою забезпечення повного і ефективного судового розгляду, дотримання розумності строків розгляду і процесуальної економії часу суд дійшов до висновку розглядати клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт одночасно, оскільки вони передбачають дослідження одних і тих самих обставин стосовно тих самих обвинувачених.
Вирішуючи вказані клопотання суд прийшов до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 26.12.2024 ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 23.02.2025.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 26.12.2024 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 23.02.2025.
У відповідності до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно положень ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вручений обвинувальний акт і вони мають процесуальний статус обвинувачених.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення судді.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх ймовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку суду, ризик переховування обвинувачених від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання їх винуватими у майбутньому, обвинувачені можуть вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («В. проти. Швейцарії»).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
У цьому контексті суд зауважує, що обвинувачені після скоєння інкримінованого їм злочину залишили місце події, що лише підтверджує існування встановленого ризику. На обґрунтування ризику переховування суд також враховує позицію прокурора щодо переховування ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, який будучи обізнаним про затримання ОСОБА_7 , неодноразово змінював місця проживання.
Суд сприймає доводи ОСОБА_6 щодо наявності постійного місця проживання та перебування на службі в Збройних Силах України. Водночас, вказані аргументи не є настільки суттєвими, щоб нівелювати ризик можливого переховування від суду з огляду на вказані обставини та не можуть обумовлювати зміну запобіжного заходу.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом абзацу 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, суд вважає за необхідне при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №22025180000000017 від 23.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, на 11 год 00 хв 19.02.2025 у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: вул. Шкільна, 1, м. Рівне.
Судовий розгляд проводити колегіально судом у складі трьох суддів, з участю прокурора, обвинувачених, захисників, з викликом представника потерпілого, свідків.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Славута, Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовцю за контрактом в/ч НОМЕР_1 , раніше судимому, строк тримання під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 17 квітня 2025 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Рівне, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимому, строк тримання під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 17 квітня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Ухвала в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1