Справа № 561/661/25
10 червня 2025 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
з участю секретаря - Савич Ж.В.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Зарічненська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
22 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою у якій просить встановити факт її постійного проживання станом на 26 квітня 1986 року та у період з 22 червня 2017 по 05 березня 2018 року в смт Зарічне, Зарічненського району Рівненської області.
Встановлення такого факту їй необхідне для можливості отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру на підставі ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», у зв'язку з чим звернулася до суду.
В судовому засідання ОСОБА_1 заяву підтримала.
Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області явку повноваженого представника для участі в судовому засіданні на забезпечила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином 02 червня 2025 року в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Зарічненська селищна рада згідно письмової заяви просить розглядати справу без їхньої участі, вважає зусилля заявниці марними.
Суд, дослідивши наявні у справі докази вважає, що провадження по справі потрібно закрити, з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), шо стверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 07 лютого 1995 року.
Встановлення факту проживання з 26 квітня 1986 року в смт Зарічне, Зарічненського району, Рівненської області - на території третьої радіаційно-забрудненої зони гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідне заявниці для доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.
Частинами 1, 3, 4 ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня. Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів. Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2025 року № 263 «Деякі питання визначення порядку внесення відомостей про місце проживання особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання відповідних доплат» установлено, що у разі відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відомостей про місце проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року особа може звернутися до органу реєстрації, надавши документи, які підтверджують реєстрацію її місця проживання (паспорт громадянина України у вигляді книжечки та/або будинкова книга), для внесення таких відомостей до реєстру відповідної територіальної громади з подальшим їх переданням до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби та Єдиного державного демографічного реєстру.
У разі відсутності в особи документів, які підтверджують реєстрацію її місця проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року (паспорт громадянина України у вигляді книжечки та/або будинкова книга), особа може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за отриманням сканованих копій паспорта громадянина України у вигляді книжечки (у разі їх наявності в матеріалах пенсійної справи) з метою подання таких сканованих копій до відповідного органу реєстрації для внесення відомостей про період реєстрації до реєстру територіальної громади з подальшим їх переданням до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби та Єдиного державного демографічного реєстру.
Як роз'яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення; 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 569/7589/17 за заявою про встановлення факту проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зроблено висновок про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 зроблено висновок про те, що відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, зробила висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 09 серпня 2024 року в справі № 539/5295/23 зауважено, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
У постанові від 10 квітня 2019 року у цивільній справі № 162/760/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання у зазначені нею періоди на території, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, для отримання доплати до пенсії, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки законом, по-перше, визначено інший порядок встановлення такого факту та, крім того, визначено порядок захисту права особи на отримання відповідної доплати шляхом оскарження дій (бездіяльності) відповідного органу, який є суб'єктом владних повноважень, у порядку адміністративного судочинства, а тому, беручи до уваги, що провадження у справі вже відкрито, таке провадження підлягає закриттю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі закриття провадження у справі.
В сулу п. 44 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов'язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть, якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 260, 353 ЦПК України
Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Зарічненська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн, сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 17 від 12 травня 2025 року ТВБВ 10017/081 АТ Ощадбанк.
Роз'яснити заявниці, що вона має право на оскарження протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні управлінських функцій в порядку адміністративного судочинства до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Суддя: Р.В. Світличний