Справа 556/1548/25
Номер провадження 1-кп/556/145/2025
06.06.2025 Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець матеріали кримінального провадження №12025181230000062 від 05.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Нетреба Володимирецького району Рівненської області, жителька АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, освіта середня, одружена, не працює, раніше не судима,
за ч.1 ст.240-1 КК України,-
ОСОБА_4 , влітку 2023 року (точної дати слідством не встановлено), діючи умисно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, у лісовому масиві неподалік с Антонівка, Вараського району, Рівненської області, придбала, шляхом знайдення каміння бурштину, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогих металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 року та Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення є дорогоцінним камінням. органогенного утворення природного походження, а саме камінням бурштину в стані сировини.
Реалізуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на особисте збагачення, не маючи відповідних документів, які б підтверджували законність походження придбаного каменю бурштину, ОСОБА_4 у подальшому перенесла його на територію господарства за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігала до 05.03.2025, а саме до моменту проведення працівниками правоохоронного органу на підставі ухвали слідчого судді обшуку, за місцем проживання останньої, в ході якого у ОСОБА_4 виявлено та вилучено каміння, яке, згідно з висновком експерта №СЕ-19/103-25/4798-ФХГД судової гемологічної експертизи, є бурштином у сировині та в декоративних елементах, який належить до дорогоцінного каменю органогенного утворення, масою 361,91 г (0,36191 кг), вартість якого станом на 26.05.2025 становила 1808,95 (одна тисяча понад чотири гривні) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні бурштину, законність якого не підтверджується відповідними документами, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 240-1 КК України.
29 травня 2025 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченою ОСОБА_4 та захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_6 було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами вказаної угоди, ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у зазначених діяннях і зобов'язалася під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого у судовому провадженні та у подальшому подібного не вчиняти. Щиро розкаялася у вчиненому.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинна понести обвинувачена у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст. ст.2401 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності із встановленням іспитового строку.
Відповідно до угоди, ОСОБА_4 відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваної є обмеження їх права на оскарження вироку. Їй також роз'яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченій ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачена та її захисник в підготовчому судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2401 КК України в обсязі підозри та дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкціям, які передбачені ч.1 ст.2401 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст.ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому засіданні те, що ОСОБА_4 дійсно вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.2401 КК України, за якою належить призначити обвинуваченій узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, а саме у виді позбавлення волі на строк 2 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку і покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України на неї слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання ; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів, а саме: бурштин у сировині, який належить до дорогоцінного каменю органогенного утворення, масою 361,91 г (0,36191 кг), ринкова вартість якого складає 1808,95 (одна тисяча вісімсот вісім гривень) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.
Цивільний позов не заявлявся.Витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався.
Керуючись статтями 100, 124, 174, 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 травня 2025 року, укладену між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участі захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025181230000062 від 05.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 2401 КК України.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 2401 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.
Згідно ч. 1 ст.76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання ; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, речові докази: бурштин у сировині, який належить до дорогоцінного каменю органогенного утворення, масою 361,91 г (0,36191 кг), ринкова вартість якого складає 1808,95 (одна тисяча вісімсот вісім гривень) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок - конфіскувати у власність держави.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст. 2401КК України.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Прокурору, обвинуваченій, захиснику обвинуваченої копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1