Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/58/23
номер провадження 1-кп/368/54/25
09.05.2025 року м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області у складі:
Головуючий: суддя ОСОБА_1
При секретарі: ОСОБА_2
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадження за ч. 2 ст. 309 КК України, яке внесено 14.11.2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022111230001306 відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ., раніше судимого:
- 24.02.2011 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (вирок набрав законної сили 12.03.2011 року);
- 16.02.2012 року Васильківським міським судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі положень ст. 75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 місяців.
Знятий 09.09.2013 року з обліку КВІ в зв'язку з закінченням іспитового строку - на підставі ухвали Васильківського міського суду Київської області від 29.08.2013 року;
- 30.01.2017 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, на підставі положень ст. 75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
23.12.2019 року знятий з обліку органу пробації в зв'язку з закінченням іспитового строку - на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 12.12.2019 року;
- 26.08.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі положень ст. 75 КК України, - звільненого від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 3 (три) роки;
- 17.08.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, (вирок набрав законної сили 21.09.2024 року).
Зазначено, - вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року, - виконувати самостійно;
- 16.11.2023 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, з застосуванням положення ст. 71 КК України, - до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців та додаткового покарання у виді конфіскації майна (вирок набрав законної сили 19.03.2024 року), -
- який станом на даний час відбуває призначене судом покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)», - за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року (справа № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23), -
- якому в рамках даного кримінального провадження 21.12.2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), який передбачено:
- ч. 2 ст. 309 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів у без мети збуту, вчинених протягом року після засудження за цією статтею, -
- відносно якого в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід не обирався, -
- з участю сторін кримінального провадження:
- сторона обвинувачення:
Прокурор - ОСОБА_4
- сторона захисту:
Обвинувачений -
ОСОБА_3 обвинуваченого - авдокат ОСОБА_5
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
- обвинувачений ОСОБА_3 , маючи не зняту та не погашену судимість в порядку ст. 89 КК України, -
- в листопаді 2022 року (точної дати та часу в судовому засіданні - встановити не вдалося - з огляду на тривалий час, що минув з часу вчинення кримінального правопорушення), перебуваючи у лісосмузі неподалік села Стайки Обухівського району Київської області, знайшов, чим придбав п'ять прозорих пакунків з сухою, подрібненою речовиною рослинного походження, які поклав до кишені рюкзака, при цьому, - один пакунок викурив по дорозі додому, а чотири інші, - залишив для особистого вживанння, без мети збуту.
13.11.2022 року близько 12 години 30 хвилин у обвинуваченого ОСОБА_3 , який рухався в межах села Гребені Обухівського району Київської області, - по вулиці Київська, неподалік будинку 54, - під час огляду місця події виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, - у вигляді чотирьох прозорих пакунків з речовиною рослинного походження, загальною масою близько 8,73 грам, яку обвинувачений ОСОБА_3 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів та охорону здоров'я населення, - всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», - незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-22/50362-НЗПРАП, - надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, - є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Загальна маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 8.73 г., яку обвинувачений ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту, - протягом року після засудження за цією статтею.
Згідно з Таблицею №1, затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» маса канабісу в перерахунку на суху речовину від 5 до 500 г. є невеликими розмірами.
Отже, - вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України, - як умисні, протиправні дії, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею.
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, а тому - є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом вищевказаних обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
- згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, який передбачено цим Кодексом.
- згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак кримінального правопорушення (нетяжкого злочину) визначеного в диспозиції ч. 2 ст. 309 КК України.
В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені умисно з урахуванням положень ст. 24 КК України.
Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто, - при наявності об'єктивних (об'єкт, діяння, наслідки, причиновий зв'язок) і суб'єктивних (суб'єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як злочин.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин), яке передбачене ч. 2 ст. 309КК України, - піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.
Такий обов'язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_3 і державою.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні у вчиненні кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, - повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який надав наступні показання:
- Положення ст. 18 КПК України, та ст. 63 Конституції України йому судом роз'яснені та зрозумілі.
Дослівно, - зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, - відповідають дійсності, тому добавити нічого не зможе, він не оспорює жодного факту, який зазначено в обвинувальному акті, а тому вину свою визнає беззаперечно, в повному обсязі, щиро кається, та просить суворо його не карати, усвідомлює протиправність своїх дій, які він вчинив, та які є предметом доказування в рамках даного кримінального провадження, більше того, - відбуваючи покарання, він усвідомив злочинність своїх діянь, та обіцяє більше не скоювати кримінальних правопорушень;
- має на утриманні одну малолітню дитину;
- із членів його сім'ї, чи сторонніх осіб, - ніхто не бачив, що він зберігає наркотичні засоби;
- раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неодноразово, - практично - кожного разу за вчинення кримінальних правопорушень, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин;
- умислу на надавання будь - кому небуть наркотичного засобу чи його продаж (збут), - у нього не було;
- на обліку в лікаря - нарколога, чи лікаря - псиіхатра - він ніколи не перебував;
- почав вживати наркотичні засоби десь орієнтовно з 2000 - их, - шляхом куріння;
- погоджується з видом та мірою покарання, яка запропонована прокурором.
Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_3 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, та враховуючи те, що визнання вини та відповідні покази, - не є результатом якихось погроз чи примусу чи обіцянок обвинуваченому з сторони працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), чи третіх осіб, - приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому, на думку суду, - вони є однією із підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, органом досудового розслідування, (як зазначила прокурор в судовому засіданні), - зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, однак, за клопотанням прокурора ОСОБА_4 , проти якого (клопотання), - не заперечувала сторона захисту (обвинувачений ОСОБА_6 , та його захисник, - адвокат ОСОБА_5 ), - та в силу ч. 3 ст. 349 КПК України (після з'ясування тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та обвинуваченим жодним чином не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті), - - суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами )зокрема, - стороною захисту, - обвинуваченим та його захисником), - не оспорюються, зокрема, суд визнав за недоцільне:
- допит свідків, які зазначені в реєстрі, який додано до обвинувального акту;
- дослідження матеріалів справи, - доказів вини обвинуваченого, які були зібрані органами досудового слідства під час досудового слідства, -
- обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що стосуються речових доказів, витрат на залучення експерта, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 було роз'яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі, суд роз'яснив обвинуваченому порядок дослідження доказів, роз'яснив процесуальні наслідки варіантів дослідження доказів (загального та так званого - скороченого), та переконався, що обвинуваченому ОСОБА_3 зрозумілі процесуальні наслідки беззаперечного визнання ним вини, та скороченого порядку розгляду кримінального провадження, та переконався, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи свої процесуальні дії (які полягають в погодженні на скорочений порядок дослідження доказів по справі), - погоджується з процесуальними наслідками скороченого розгляду кримінального провадження.
Суд, врахувавши обставини справи, приходить до висновку, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , та скорочений порядок дослідження доказів, - ні в якому разі не суперечить законним правам та інтересам обвинуваченого, навпаки, - дана процесуальна дія лише сприятиме оперативному розгляду кримінального праводження, та винесення справедливого, законного вироку в розумні строки.
Також суд зазначає, що в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвокат ОСОБА_5 , - зазначив, що скорочений порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні, - ніяким чином не погіршує стан його підзахисного, така позиція обвинуваченого є добровільною, окрім того, - така процедура розгляду кримсінального провадження, - сприятиме оперативному розгляду кримінального провадження, такий порядок дослідження доказів - не йде всупереч позиції сторони захисту.
Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів, витрат на залучення експерта.
Що стосується потерпілої особи, - потерпілої особи (фізичної особи, юридичної особи), - в даному кримінальному провадження - немає.
Підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необгрунтованою, - судом в даному кримінальному провадження, - не вбачаються.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 :
- суд, дослідивши обставини вчинення бвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), вважає, що в даному випадку мають місце наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини:
- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, - що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України:
- так, суд, з огляду на поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 як безпосередньо після скоєння кримінального правопорушення, так і під час досудового розслідування, так і під час слухання кримінального провадження в суді (судове провадження), - суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, причому, - ще на стадії досудового розслідування, під час досудового розслідування мав належну процесуальну поведінку, активно сприяв розкриттю злочину, також і в судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (в тому числі в судових дебатах), зазначаючи, що скоєння ним злочину, - помилка в його житті.
Суд зазначає, що обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , та які передбачені ст. 67 КК України, - судом в судовому засіданні, - не встановлено.
Мотиви суду при призначенні покарання, та звільнення від відбування покарання:
- Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (з огляду на положення ст. 12 КК України);
- особу обвинуваченого ОСОБА_3 ;
- наслідки вчиненого кримінального правопорушення;
- наявності відомостей про судимість;
- правову позицію державного обвинувача (прокурора);
- правову позицію сторони захисту (обвинуваченого та його захисника).
Правова позиція прокурора в судовому засіданні щодо визнання винуватим обвинуваченого та призначення покарання:
- в судовому засіданні (в судових дебатах) прокурор просила суд визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та, відповідно, - просила призначити обвинуваченому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, та, враховуючи вироки Кагарлицького районного суду Київської області та Дніпровського районного суду м. Києва, - просить призначити остаточне покарання у виді 9 (дев'яти) років 8 місяців позбавлення волі.
Термін відбування покарання просила відраховувати з моменту затримання обвинуваченого у кримінальному провадженні, за яким він відбуває на даний час покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор просила вирішити питання речових доказів та процесуальних витрат (зокрема, - витрат на залучення експерта).
Правова позиця обвинуваченого в судовому засіданні щодо винуватості його у скоєнні кримінального правопорушення, та призначення йому виду та міри покарання:
- в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, - визнав повністю, беззаперечно.
Обвинуваченим не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені у обвинувальному акті.
Обвинувачений погодився з видом та мірою покарання, яка запропонована прокурором.
Правова позиця захисника обвинуваченого в судовому засіданні щодо винуватості обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, та призначення обвинуваченому виду та міри покарання:
- захисник обвинуваченого вважає, що вид та міра покарання, на призначенні якого наполягає прокурор, - є адекватною, тому, - у сторони захисту проти запропонованого прокурорм покарання - заперечень - немає.
Отже, з урахуванням вищевказаних правових позицій сторін процесу, та що стосується призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд зазначає наступне:
- так, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, (у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження), - передбачає покарання у виді:
- штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або, -
- позбавленням волі на строк до п'яти років.
Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно, з огляду на санкцію ч. 2 ст. 309 КК України, положення ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 КК України, - ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення - нетяжкого злочину.
Згідно положень ст. 24 КК України кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин), яке передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, та яке вчинив ОСОБА_7 , - є кримінальним провопорушенням (нетяжким злочином), вчиненим умисно.
Що стосується покарання, то суд зазначає наступне:
- Суд зазначає, що санкція ч. 2 ст. 309 КК України, - має альтернативний характер, тобто, - законодавець надає право суду застосувати одне з переліку покарань, які передбачені в санкції статті.
Проте, - в даному випадку, - суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 - слід застосувати покарання лише у виді позбавлення волі, так як станом на даний час обвинувачений відбуває реальне покарання у виді позбавлення волі за вчинення аналогічного злочину, окрім того, - з огляду на довідку - вимогу на судимість на обвинуваченого, - вбачається, що обвинувачений неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та судимий за вчинення злочинів, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин, а тому суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 схильний до вчинення злочинів, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин.
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_3 , - раніше неодноразово судимий за наналогічні злочини, кримінальне правопорушення, яке вчинено обвинуваченим, по тяжкості кримінальних правопорушень, - відноситься до категорії нетяжкого злочину, хоча і кримінальне правопорушення не пов'язане з насильством, кримінальним правопорушенням не завдано матеріальної шкоди, є в наявності лише обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, при повній відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), яка вважала за можливе застосувати до обвинуваченого покарання, лише пов'язане з обмеженням волі, враховуючи ту обставину, що станом на даний час обвинувачений відбуває реальне покарання у виді позбавлення волі за аналогічні злочини, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 неможливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, а тому обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
Що стосується розміру призначеного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення - нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, - у виді 2 (двох) років позбавлення волі, так як суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу, - неможливе, - з огляду на особу обвинуваченого, обставини скоєного кримінального правопорушення, наслідків скоєного кримінального правопорушення, враховуючи правову позицію сторони обвинувачення (прокурора).
Суд вважає, що призначення самого такого виду та міри основного покарання, - буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, - з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, - таке покарання буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (превентивний захід).
Що ж стосується призначення засудженому ОСОБА_3 остаточного покарання, то суд зазначає наступне:
- як вбачається з фактичних обставин справи, встановлених судом в рамках даного кримінального провадження, - кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин), яке передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, та яке є предметом доказування в даному кримінальному провадженні, та за вчинення якого судом призначається покарання, - вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 в листопаді 2022 року (більш точної дати в судовому засіданні - не встановлено).
За вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом в даному кримінальному провадженні (справа № 368/58/23), - судом призначається покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
В той же час, - станом на 09.05.2025 року, - при призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід враховувати і покарання, які були призначені за вироками:
1. Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року в справі № 755/4981/20, (вирок набрав законної сили 11.12.2024 року, - на підставі ухвали Київського апеляційного суду), згідно з яким ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та було призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин), яке передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, та яке було предметом доказування в справі № 755/4981/20, - вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 27.10.2019 року, - тобто, - до листопада 2022 року.
Суд наголошує на тому, що згідно резолютивної частини даного вироку, - судом зазначено, що вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням строком тривалістю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, - виконувати самостійно.
2. Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року в справі № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23, (вирок набрав законної сили 19.03.2024 року, - на підставі ухвали Київського апеляційного суду), згідно з яким ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та було призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного судом за цим вироком, - частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2022 року, та призначено остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років 6 місяців позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення (тяжкий злочин), яке передбачене ч. 3 ст. 309 КК України, та яке було предметом доказування в справі № 752/8343/23, - вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 03.01.2023 року, - тобто, - пізніше листопада 2022 року.
Суд наголошує на тому, що згідно резолютивної частини даного вироку, - судом приєднане покарання, яке було призначене за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням строком тривалістю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Отже, - в даному випадку, - при призначенні остаточного покарання в рамках даного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_3 слід застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, - тобто, - шляхом часткового складання покарань, призначених в межах даного кримінального провадження, та покарань, які призначені у інших вироках суду у відношенні обвинуваченого, які зазначені вище.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що ОСОБА_8 слід призначити остаточне покарання у виді 9 (дев'яти) років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Що ж стосується строку відбування покарання, то суд зазначає наступне:
- як вбачається з вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року в справі № 755/4981/20 (який набрав законної сили 11.12.2024 року, - з моменту винесення ухвали Київським апеляційним судом), - ОСОБА_3 під час винесення вироку в рамках даного кримінального провадження, - під вартою не перебував, а його було лише затримано 27.10.2019 року (терміном на один день), та в резолютивній частині вироку зазначено, що дану дату слід зарахувати у термін відбування покарання за даним вироком;
- як вбачається з вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року в справі № 752/8343/23 (який набрав законної сили 19.03.2024, - з моменту винесення ухвали Київським апеляційним судом), - строк відбування покарання ОСОБА_3 - судом зазначено дату - з 03.01.2023 року - по день набрання вироком законної сили з розрахунку, - один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавленню волі.
Отже, враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 слід рахувати з 03.01.2023 року (затримання в справі № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23), зарахувавши 1 (один) день його затримання, - 27.10.2019 року (в справі №755/4981/20), - з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Суд також зазначає, що підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , - суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Цивільний позов:
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні, - відсутній, адже потерпілої особи (фізичної чи юридичної), - немає.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
- суд вважає за доцільне дослідити матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :
- згідно паспорту громадянина України, ID - картка № НОМЕР_1 , який видано 31.08.2021 року органом 3214, - ОСОБА_3 народився в м. Київ, Україна, є громадянином України;
- згідно картки фізичної особи - платника податків яка видана 24.06.2022року, - обвинувачений ОСОБА_3 , - має РНОКПП: НОМЕР_2 ;
- згідно довідки - характеристики, яка видана 06.12.2022 року виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Київської області, - обвинувачений ОСОБА_9 , 1985 року народження, який мешкає в АДРЕСА_3 , - по місцю проживання характеризується посередньо (відсутня інформація);
- згідно довідки № 479, яка видана 20.12.2022 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1985 року народження, який проживає за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Гребені, - в наркологічному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» не спростерігався, за наркологічною допомогою не звертався;
- згідно довідки № 352, яка видана 20.12.2022 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1985 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , - за психіатричною допомогою не звертався, в психіатричному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - не спостергіався;
- Згідно довідки - вимоги № 6 - 25022025/32012 - про судимість, станом на 26.02.2025 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, Україна, місце проживання: АДРЕСА_3 , - є наступні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та судимості:
1. - був засуджений 24.02.2011 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (вирок набрав законної сили 12.03.2011 року;
2. - був засуджений 16.02.2012 року Васильківським міським судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі положень ст. 75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 місяців.
Знятий 09.09.2013 року з обліку КВІ в зв'язку з закінченням іспитового строку - на підставі ухвали Васильківського міського суду Київської області від 29.08.2013 року;
3. - 30.01.2017 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, на підставі положень ст. 75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
23.12.2019 року знятий з обліку органу пробації в зв'язку з закінченням іспитового строку - на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 12.12.2019 року;
4. - був засуджений 17.08.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. (вирок набрав законної сили 21.09.2024 року).
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року, - виконувати самостійно;
5. - був засуджений 16.11.2023 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, з застосуванням положення ст. 71 КК України, - до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців та додаткового покарання у виді конфіскації майна (вирок набрав законної сили 19.03.2024 року), -
- Згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року (справа № 752/22414/17, провадження № 1 - кп/752/231/22), (вирок набрав законної сили 28.09.2022 року):
- ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 309 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання:
- за ст. 309 ч. 2 КК України - 1 (один) рік 2 (два) місяці позбавлення волі:
- за ст. 309 ч. 2 КК України - 1 (один) рік 4 (чотири) місяці позбавлення волі;
- за ст. 309 ч. 2 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі;
- за ст. 309 ч. 2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 70 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 2 (два) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 12.03.2020 року по 17.04.2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно мотивувальної частини вищевказаного вироку (що стосується призначеного покарання):
- На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 70 ч. 1 КК України - призначенням остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі, однак із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України слід зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 12.03.2020 року по 17.04.2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
- згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року (справа № 755/4981/20), (вирок набрав законної сили 11.12.2024 року):
- ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, на підставі якого призначити йому покаранняу вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вирком законної сили, зарахувавши час його затримання 27.10.2019 року в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 26.08.2022 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком тривалісю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України - виконувати самостійно.
Згідно мотивувальної частини вищевказаного вироку (що стосується призначеного покарання):
- Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 був засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком тривалісю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив 27 жовтня 2019 року, тобто до ухвалення вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 26 серпня 2022 року.
Суд враховує, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент ухвалення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановления попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно (правова позиція, викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі №760/26543/17 (провадження №51 -3600кмо20)).
Враховуючи викладене, вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 26.08.2022 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком тривалістю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України, слід виконувати самостійно;
- Згідно ухвали Київського апеляційного суду від 11.12.2024 року (справа № 755/4981/20):
- Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
- Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, - залишити без зміни;
- Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року (справа № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23), (вирок набрав законної сили 19.03.2024 року):
- ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 307 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2022 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років шість місяців з конфіскацією майна.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 слід залишити у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор (№ 115)» Міністерства юстиції України.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з 03.01.2023 p., зарахувавши у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 03.01.2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
Згідно мотивувальної частини вищевказаного вироку (в частині, що стосується призначеного покарання):
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року ОСОБА_3 був визнаний винуватим за ч. 2 ст. 309 КК України, та йому було призначено покарання, із застосуванням ст. 70 ч. 1 КК України, у виді позбавлення волі строком два роки.
На підставі ст. 75 КК України було звільнено із іспитовим строком 3 роки. Зазначений строк покарання повністю відбуто не було, тобто до повного відбуття покарання ОСОБА_3 вчинив нове кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року.
При цьому установлено, що ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні був затриманий 03 січня 2023 року в порядку статті 208 КПК України (т. 2 а.с. 11-16) та в подальшому до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений.
Вирішення судом питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.
Арешт майна:
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Такий захід забезпечення кримінального провадження, - як арешт майна, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.
Запобіжний захід:
- згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирався, так як він вже відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)», - за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року (справа № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23),
Вирішення судом питання щодо речових доказів по справі:
Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу, при цьому:
- згідно п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язане з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, - передається відповідним установам або знищується;
- згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
В матеріалах справи міститься постанова слідчого від 14.11.2022 року «Про визнання та приєднання до провадження речових доказів», згідно постановляючої частини якої:
1. Визнати в якості речових доказів:
- суху подрубнену речовину рослинного походження, яку поміщено до спеціального пакету INZ 1007021.
2. Речові докази передати на зберігання речових доказів Обухівського РУП.
В матеріалах справи міститься постанова слідчого від 05.12.2022 року «Про визнання та приєднання до провадження речових доказів», згідно постановляючої частини якої:
1. Визнати в якості речового доказу:
- Паперовий пакунок № 50362 від 28.11.2022 р., з речовиною рослинного походження «канабіс».
2. Речовий доказ передати до кімнати зберігання речових доказів Обухівського РУП.
Станом на час винесення вироку в даному кримінальному провадженні, - вищевказаний речовий доказ (Паперовий пакунок № 50362 від 28.11.2022 р., з речовиною рослинного походження «канабіс»), - знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області (08701, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22), - на підставі квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12022111230001306, (номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 22183 від 09.12.2022).
В матеріалах справи міститься постанова слідчого від 14.11.2022 року «Про визнання та приєднання до провадження речових доказів», згідно постановляючої частини якої:
1. Визнати в якості речового доказу:
- оптичний диск DVD - R з відеофайлом виявлення та вилученням у ОСОБА_3 чотирьої згортків сухої речовини, рослинного походження, зеленого кольору.
2. Речовий доказ зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Станом на час винесення вироку - вищевказаний речовий доказ (документ у виді оптичного диску DVD - R з відеофайлом виявлення та вилученням у ОСОБА_3 чотирьої згортків сухої речовини, рослинного походження, зеленого кольору), - знаходиться в матеріалах кримінального провадження (залучені до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора).
Отже, з огляду на положення п.п. 3, 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, суд, в частині, що стосується вирішення питання речових доказів, приходить до наступного висновку:
- речовий доказ, - паперовий пакунок № 50362 від 28.11.2022 р., з речовиною рослинного походження «канабіс», який знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області (08701, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22), - на підставі квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12022111230001306, (номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 22183 від 09.12.2022), - знищити, - на підставі п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України.
- речовий доказ (документ), а саме, - оптичний диск DVD - R з відеофайлом виявлення та вилученням у ОСОБА_3 чотирьої згортків сухої речовини, рослинного походження, зеленого кольору, - який знаходиться в матеріалах кримінального провадження (приєднаний до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора), - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання, - на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Вирішення судом питання щодо роцесуальних витрат:
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно матеріалів кримінального провадження (довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12022111230001306 від 14.11.2022, - висновок експерта від 28.11.2022 року № СЕ - 19/111 - 22/50362 - НЗПРАП), - документально підтверджені процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні у виді витрат на залучення експерта (проведення експертизи) в рамках даного кримінального провадження, - становлять кошти в розмірі 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 68 коп.
З огляду на вищевказані норми процесуального права та матеріали кримінального провадження в частині процесуальних витрат (витрат на залучення експерта), та ту обставину, що в рамках даного кримінального провадження виноситься обвинувальний вирок, суд приходить до наступного висновку:
- стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, паспорт громадянина України, ID - картка № НОМЕР_1 , який видано 31.08.2021 року органом 3214, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ., -
- на користь держави кошти в сумі 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 68 коп., - процесуальних витрат, - витрат на залучення експерта для проведення експертизи (висновок експерта від 28.11.2022 року № СЕ - 19/111 - 22/50362 - НЗПРАП).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1 - 6, 11, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12, ст. 13, ст.ст. 18, 19, ст. 22, ст. 23, ст. 50, п. 11 ч. 1 ст. 51, ст. 52, ст. 63, ст. 65, п. 1 ч. 1 ст. 66, ст.ст. 70, ст. 88, ч. 2 ст. 309 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 - 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, - як за вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчинених протягом року після засудження за цією статтею, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України (шляхом часткового складання покарань), - з врахуванням покарань:
- у виді 1 (одного) року позбавлення волі, яке було призначене на підставі вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 17.08.2023 року (справа № 755/4981/20);
- у виді 9 (дев'яти) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке було призначене на підставі вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року (справа № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23), -
- призначити остаточне покарання ОСОБА_3 в розмірі 9 (дев'яти) років 8 місяців позбавлення волі з конфіскасцією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 03.01.2023 року (затримання в справі № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23), зарахувавши 1 (один) день його затримання 27.10.2019 року (в справі №755/4981/20), - з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Запобіжні заходи.
Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - до вступу вироку в законну силу, - не обирати, так як він станом на даний час він відбуває призначене судом покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)», - за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 16.11.2023 року (справа № 752/8343/23, провадження № 1 - кп/368/156/23)
Арешт на майно.
Арешт на майно, як вид забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131, ст. 170 КПК України), - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.
Інші види забезпечення кримінального провадження, які передбачені ст. 131 КПК України, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувалися.
Цивільний позов.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Речові докази по справі:
- речовий доказ, - паперовий пакунок № 50362 від 28.11.2022 р., з речовиною рослинного походження «канабіс», який знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області (08701, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22), - на підставі квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12022111230001306, (номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 22183 від 09.12.2022), - знищити, - на підставі п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України.
- речовий доказ (документ), а саме, - оптичний диск DVD - R з відеофайлом виявлення та вилученням у ОСОБА_3 чотирьох згортків сухої речовини, рослинного походження, зеленого кольору, - який знаходиться в матеріалах кримінального провадження (приєднаний до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора), - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання, - на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, паспорт громадянина України, ID - картка № НОМЕР_1 , який видано 31.08.2021 року органом 3214, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ., -
- на користь держави кошти в сумі 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 68 коп., - процесуальних витрат, - витрат на залучення експерта для проведення експертизи (висновок експерта від 28.11.2022 року № СЕ - 19/111 - 22/50362 - НЗПРАП).
Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд Київської області.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1