Вирок від 09.06.2025 по справі 366/1524/19

Справа № 366/1524/19

Провадження № 1-кп/366/9/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2025 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю сторін кримінального провадження:

Прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисників, адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

Обвинуваченого ОСОБА_11 , його захисника, адвоката ОСОБА_12 ,

Обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

Їх захисника, адвоката ОСОБА_10 ,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у селищі Іванків Вишгородського району Київської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за N? 42018110000000442 від 07.12.2018, про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає там же по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого, освіта вища, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працює на посаді начальника сектору превенції ВП зони ЧАЕС,

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.5 ст. 27 ч.1

ст. 249, ч.4 ст. 267-1 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кустанай (Республіка Казахстан), зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, раніше не судимого, освіта середня спеціальна, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працює,

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 249, ч.1 ст. 267-1

КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Фастів Київської області, зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, раніше не судимого, освіта середня, одружений, приватний підприємець,

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 249, ч.1 ст. 267-1

КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Фастів Київської області, зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_5 , українця, громадянина України, раніше не судимого, освіта середня, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, працює пожежним-рятувальником 30 Державної пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Київській області ,

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 249, ч.1 ст. 267-1

КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Осівці Брусилівського району Житомирської області, зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_6 , українця, громадянина України, раніше не судимого, освіта середня, одружений, не працює, інвалід 2 групи,

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 249, ч.1 ст. 267-1

КК України,

ВСТАНОВИВ:

І.Обвинувачення, пред'явлене обвинуваченим, визнане судом недоведеним.

Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364, ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 249, ч.4 ст. 267-1 КК України, а ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 249, ч.1 ст. 267-1 КК України.

Зокрема, ОСОБА_16 обвинувачується у тому, що Указом Президента України від 26.04.2016 N? 174 в Іванківському і Поліському районах Київської області в межах зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи створено ІНФОРМАЦІЯ_7 . До території ІНФОРМАЦІЯ_8 погоджено в установленому порядку включення 226964,7 гектара земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні у ІНФОРМАЦІЯ_9 відчуження, вилучаються у цього землекористувача та надаються біосферному заповіднику в постійне користування.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від03.02.2017 N? 43 затверджено Положення про ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно якого ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у порядку, встановленому законодавством. На території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить його цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об?єкти, в тому числі мисливство, селекційний відстріл тварин, рибальство, туризм, інтродукція нових рослин і тварин.

Постановою Кабінету Міністрів України N? 106 від 23.07.1991 затверджено Перелік населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, відповідно до якого м. Чорнобиль відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме зони відчуження.

Також, п. п. 2, 3, 7, 8 ст. 12 Розділу 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що у зонах відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення забороняється здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов?язкового) відселення; перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди; випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальство.

В?їзд на територію зони і виїзд з неї здійснюється тільки за спеціальними перепустками з обов?язковим дозиметричним контролем людей та транспортних засобів.

Крім того, наказом Державного комітету рибного господарства України N? 19 від 15.02.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 року за N? 269/3562 затверджено Правила любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, відповідно до п. 3.15 яких забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води 3 рибогосподарських водойм та на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження) на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС .

Відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_17 N? 483 о/с від 16.08.2016 ОСОБА_8 призначено на посаду начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС .

Начальник сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС майор поліції ОСОБА_18 , відповідно до ст. ст. 1, 17 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 Примітки до ст. 364 КК України є особою, яка постійно здійснює функції представника Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, у зв?язку з чим він є службовою особою.

Відповідно до п. 8 функціональних обов?язків ОСОБА_16 , як начальник сектора превенції ІНФОРМАЦІЯ_17 забезпечує взаємодію дільничних офіцерів поліції, інспектора дозвільної системи, інспекторів дорожнього нагляду з іншими структурними підрозділами відділу та СОГ.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський, в тому числі, зобов?язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов?язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов?язків, наказів керівництва. Відповідно до ст. 23 цього Закону, Поліція відповідно до покладених на неї завдань в тому числі: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Так, на початку грудня 2018 року, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , домовились про спільний вилов риби на території зони відчуження Чорнобильської АЕС за допомогою заборонених знарядь для вилову , а саме сіток з жилки.

З цією метою, достовірно знаючи про те, що законним шляхом потрапити на територію зони та в подальшому вивезти виловлену рибу за межі зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення, без дозволу Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення на заїзд та виїзд на територію зони, а також на переміщення вантажу не можливо, а також знаючи про необхідність проведення дозиметричного контролю вантажу на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_19 , який обіймав посаду начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області з проханням посприяти їм та використовуючи свій вплив, який дає йому посада. домовитись із працівниками батальйону міліції з охорони зони радіоактивного забруднення, тобто усунути перешкоду, а саме організувати безперешкодний заїзд і виїзд на територію зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення та допомогти таким чином з виловом риби та подальшим її вивозом за межі зони.

В подальшому, ОСОБА_16 , бажаючи допомогти, не рахуючись з покладеними на нього законом та нормативно-правовими актами обов?язками, використовуючи свій вплив, який дає йому посада, будучи службовою особою достовірно знаючи про мету перебування на території зони ЧАЕС ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розуміючи можливе настання передбаченої законом кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби та переміщення її за межі зони, використовуючи своє особисте знайомство з працівниками батальйону поліції з охорони зони радіоактивного забруднення та приятельські відносини, попросив в останніх в усній формі, щоб автомобіль марки Volkswagen Т5, д.н.з, НОМЕР_1 , в якому перебуватимуть ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 безперешкодно потрапив на територію та в подальшому виїхав з території зони відчуження Чорнобильської АЕС без виконання вимог Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме без отримання необхідних дозволів, проходження огляду та дозиметричного контролю.

05.12.2018, приблизно о 05 год. 30 хв. ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , за допомогою автомобіля марки Volkswagen Т5, д.н.з. НОМЕР_1 , через КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » заїхали на територію зони відчуження без проходження контролю. В подальшому, автодорогою прибули на річку Прип?ять, в район «Старого мосту», на території міста Чорнобиль, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N? 106 від 23.07.1991 відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме зони відчуження, в межах ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Перебуваючи там, у період з 05.12.2018 по 06.12.2018, за допомогою заздалегідь підготовлених заборонених знарядь для вилову риби, сіток з жилки, незаконно виловили у річці Прип?ять рибу цінного виду, а саме білизни в кількості 3 шт. (602 грн./екземпляр), карась сріблястий в кількості 16 шт. (30 грн./екземпляр), лин в кількості 13 шт. (210 грн./екземпляр), лящ в кількості 87 шт. (301 грн./екземпляр), сазан в кількості 1 шт. (602 грн./екземпляр), плітки в кількості 45 шт. (150 грн./екземпляр), товстолоб в кількості 7 шт.

(451 грн./екземпляр), в?язь в кількості 1 шт. (241грн/екземпляр), судак в кількості 9 шт. (903 грн./екземпляр), окунь в кількості 40 шт. (141 грн./екземпляр), щука в кількості 89 шт. (602 грн./екземпляр), чим спричинили істотної шкоди рибному господарству України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 N? 541, на загальну суму 109 298 грн., для її подальшого переміщення за межі зони відчуження без отримання передбаченого законом дозволу і без проведення дозиметричного контролю, для особистих потреб.

В подальшому, ОСОБА_11 , 06.12.2018, приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи на території зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення Чорнобильської АЕС, спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на автомобілі марки Volkswagen Т5, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , отримавши від начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 підтвердження про те, що безперешкодний проїзд автомобіля та вантажу останнім забезпечений і вони можуть реалізувати свій спільний злочинний умисел направлений на вивезення за межі зони виловленої риби, без проходження обов?язкового дозиметричного контролю та огляду транспортного засобу і перевірки відповідних документів. В подальшому завантажили в автомобіль виловлену забороненими знаряддями рибу різного виду, вирушили у напрямку контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_19 ».

Після цього, 06.12.2018, приблизно о 20 год. службові особи батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції ЧАЕС ГУ НП в Київській області які здійснювали чергування на КІП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », на виконання усної домовленості з ОСОБА_20 , діючи умисно, свідомо допускаючи, що таким чином вони сприяють незаконному вивезенню за межі зони відчуження продукції, пропустили автомобіль марки

Volkswagen Т5, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 завантаженого виловленою в річці Прип?ять рибою різного виду, через КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » за межі зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення.

В подальшому даний автомобіль із виловленою рибою, без будь-яких документів, під керуванням ОСОБА_11 , 06 грудня 2018 був затриманий співробітниками поліції в с. Липівка Макарівського району Київської області за межами зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення.

Таким чином, згідно з сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.

364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди іншими фізичними особами, використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам та рибним запасам України.

На початку грудня 2018 року, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , домовились про спільний вилов риби на території зони відчуження Чорнобильської АЕС за допомогою заборонених знарядь для вилову, а саме сіток з жилки.

З цією метою, достовірно знаючи про те, вилов риби промисловими знаряддями для її вилову без відповідного дозволу заборонений і те, що законним шляхом потрапити на територію зони та в подальшому вивезти виловлену рибу за межі зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення, без дозволу Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення на заїзд та виїзд на територію зони, а також на переміщення вантажу не можливо, а також знаючи про необхідність проведення дозиметричного контролю вантажу на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », ОСОБА_13 , звернувся до ОСОБА_8 , який обіймав посаду начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області з проханням посприяти їм та використовуючи свій вплив, який дає йому посада, домовитись із працівниками батальйону міліції з охорони зони радіоактивного забруднення, тобто усунути перешкоду, а саме організувати безперешкодний заїзд і виїзд на територію зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення та допомогти таким чином з виловом риби та подальшим її вивозом за межі зони.

В подальшому, ОСОБА_16 , бажаючи допомогти, не рахуючись з покладеними на нього законом та нормативно-правовими актами обов?язками, використовуючи свій вплив, який дає йому посада, будучи службовою особою та достовірно знаючи про мету перебування на території зони ЧАЕС ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розуміючи можливе настання передбаченої законом кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби та переміщення її за межі зони, використовуючи своє особисте знайомство з працівниками батальйону поліції з охорони зони радіоактивного забруднення та приятельські відносини, попросив в останніх в усній формі, щоб автомобіль марки Volkswagen Т5, д.н.з. НОМЕР_2 , в якому перебуватимуть ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 безперешкодно потрапив на територію та в подальшому виїхав з території зони відчуження Чорнобильської АЕС без виконання вимог Розділу 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме без отримання необхідних дозволів, проходження огляду та дозиметричного контролю.

05.12.2018, приблизно о 05 год. 30 хв., ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за допомогою автомобіля марки Volkswagen Т5, д.н.з. НОМЕР_2 , заїхали на територію зони відчуження Чорнобильської АЕС . КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » автомобіль проїхав без проходження контролю. В подальшому, автодорогою, прибули на річку Прип?ять, в район «Старого мосту» на території міста Чорнобиль, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N? 106 від 23.07.1991 відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме зони відчуження, в межах ІНФОРМАЦІЯ_8 . Перебуваючи там, у період з 05.12.2018 по 06.12.2018, за допомогою заздалегідь підготовлених заборонених знарядь для вилову риби, сіток з жилки, незаконно виловили у річці Прип?ять рибу цінного виду, а саме білизни в кількості 3 шт. (602 грн./екземпляр), карась сріблястий в кількості 16 шт. (30 грн./екземпляр), лин в кількості 13 шт. (210 грн./екземпляр), лящ в кількості 87 шт. (301 грн./екземпляр), сазан в кількості 1 шт. (602 грн./екземпляр), плітки в кількості 45 шт. (150 грн./екземпляр), товстолоб в кількості 7 шт. (451 грн./екземпляр), в?язь в кількості 1 шт. (241 грн./екземпляр), судак в кількості 9 шт. (903 грн./екземпляр), окунь в кількості 40 шт. (141 грн./екземпляр), щука в кількості 89 шт. (602 грн./екземпляр), чим спричинили істотної шкоди рибному господарству України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 N? 541, на загальну суму 109 298 гривень, для її подальшого переміщення за межі зони відчуження без отримання передбаченого законом дозволу і без проведення дозиметричного контролю, для особистих потреб.

Таким чином, згідно з сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 1 ст. 249 КК України, а саме пособництві у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам та рибним запасам України.

Крім того, 06.12.2018, приблизно о 19 год. 00 хв. перебуваючи на території зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення Чорнобильської АЕС, ОСОБА_11 , спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на автомобілі марки Volkswagen TS, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_11 , отримавши від начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 підтвердження про те що безперешкодний проїзд автомобіля та вантажу останнім забезпечений і вони можуть реалізувати свій спільний злочинний умисел, направлений на вивезення за межі зони виловленої риби, без проходження обов?язкового дозиметричного контролю та огляду транспортного засобу і перевірки відповідних документів. В подальшому завантажили в автомобіль виловлену забороненими знаряддями рибу різного виду, вирушили у напрямку

контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_19 ».

Після цього, 06.12.2018, приблизно о 20 год. службові особи батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції ЧАЕС ГУ НП в Київській області які здійснювали чергування на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », на виконання усної домовленості з ОСОБА_22 , діючи умисно, свідомо допускаючи, що таким чином вони сприяють незаконному вивезенню за межі зони відчуження продукції, пропустили автомобіль марки

Volkswagen TS, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , завантаженого виловленою в річці Прип?ять рибою різного виду, через КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » за межі зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення.

В подальшому даний автомобіль із виловленою рибою, без будь-яких документів, під керуванням ОСОБА_11 , 06.12.2018 був затриманий співробітниками поліції в с. Липівка Макарівського району Київської області за межами зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення.

Таким чином, згідно з сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.

27, ч. 4 ст. 267-1 КК України, а саме пособництві у переміщенні будь-яким способом межі зони безумовного (обов?язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування

тваринного походження.

ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачуються у тому, що Указом Президента України від 26.04.2016 N? 174 в Іванківському і Поліському районах Київської області в межах зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення. внаслідок Чорнобильської катастрофи створено ІНФОРМАЦІЯ_7 . До території ІНФОРМАЦІЯ_8 погоджено в установленому порядку включення 226964,7 гектара земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні у ІНФОРМАЦІЯ_9 відчуження, вилучаються у цього землекористувача та надаються біосферному заповіднику в постійне користування.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.02.2017 N? 43 затверджено Положення про ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно якого ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у порядку, встановленому законодавством. На території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить його цільовому призначенню, порушуе природний розвиток процесів та явиш або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об?єкти, в тому числі мисливство, селекційний відстріл тварин, рибальство, туризм, інтродукція нових рослин і тварин.

Крім того, наказом Державного комітету рибного господарства України N? 19 від 15.02.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за N? 269/3562, затверджено Правила любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, відповідно до п. 3.15 яких забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм та на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження) на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС .

Так, на початку грудня 2018 року, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , домовились про спільний вилов риби на території зони відчуження Чорнобильської АЕС за допомогою заборонених знарядь для вилову, а саме сіток з жилки.

З цією метою, достовірно знаючи про те, що вилов риби промисловими знаряддями для її вилову без відповідного дозволу заборонений і те що законним шляхом потрапити на територію зони та в подальшому вивезти виловлену рибу за межі зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення без дозволу Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення на заїзд та виїзд на територію зони, а також на переміщення вантажу не можливо, а також знаючи про необхідність проведення дозиметричного контролю вантажу на КІП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_8 , який обіймав посаду начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області з проханням посприяти їм та використовуючи свій вплив, який дає йому посада, домовитись із працівниками батальйону міліції з охорони зони радіоактивного забруднення, тобто усунути перешкоду, а саме організувати безперешкодний заїзд і виїзд на територію зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення та допомогти таким чином з виловом риби та подальшим її вивозом за межі зони.

В подальшому, ОСОБА_16 , бажаючи допомогти, не рахуючись з покладеними на нього законом та нормативно-правовими актами обов?язків використовуючи свій вплив, який дає йому посада, будучи службовою особою та достовірно знаючи про мету перебування на території зони ЧАЕС ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розуміючи можливе настання передбаченої законом кримінальної відповідальності за незаконний вилов риби та переміщення 11 за межі зони, використовуючи своє особисте знайомство з працівниками батальйону поліції з охорони зони радіоактивного забруднення та приятельські відносини, попросив в останніх в усній формі, щоб автомобіль марки Volkswagen Т5, д.н.з. НОМЕР_2 , в якому перебуватимуть ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 безперешкодно потрапив на територію та в подальшому виїхав з території зони відчуження Чорнобильської АЕС без виконання вимог Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме без отримання необхідних дозволів, проходження огляду та дозиметричного контролю.

05.12.2018 року, приблизно о 05 год. 30 хв., ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за допомогою автомобіля марки Volkswagen 15, д.н.3. НОМЕР_2 , через КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » заїхали на територію зони відчуження без проходження контролю.

В подальшому, автодорогою прибули на річку Прип?ять в район «Старого мосту», на території міста Чорнобиль, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N? 106 від 23.07.1991 відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме зони відчуження, в межах ІНФОРМАЦІЯ_8 . Перебуваючи там, у період з 05.12.2018 по 06.12.2018, за допомогою заздалегідь підготовлених заборонених знарядь для вилову риби, сіток з жилки, незаконно виловили у річці Прип?ять рибу цінного виду, а саме білизни в кількості 3 шт. (602 грн./екземпляр), карась сріблястий в кількості 16 шт. (30 грн./екземпляр), лин в кількості 13 шт. (210 грн./екземпляр), лящ в кількості 87 шт. (301 грн./екземпляр), сазан в кількості 1 шт. (602 грн./екземпляр), плітки в кількості 45 шт.

(150 грн./екземпляр), товстолоб в кількості 7 шт. (451 грн./екземпляр), в?язь в кількості 1 шт. (241 грн./екземпляр), судак в кількості 9 шт. (903 грн./екземпляр), окунь в кількості40 шт. (141 грн./екземпляр), щука в кількості 89 шт. (602 грн./екземпляр), чим спричинили істотної шкоди рибному господарству України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року N? 541, на загальну суму 109 298 гривень, для її подальшого переміщення за межі зони відчуження без отримання передбаченого законом дозволу і без

проведення дозиметричного контролю, для особистих потреб.

Таким чином, згідно з сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачуються у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 249 КК У країни.

Крім того, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи на території зони відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення Чорнобильської АЕС, спільно, на автомобілі марки Volkswagen Т5, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_11 , отримавши від начальника сектору превенції відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_19 підтвердження про те, що безперешкодний проїзд автомобіля та вантажу останнім забезпечений і вони можуть реалізувати свій спільний злочинний умисел направлений на вивезення за межі зони виловленої риби, без проходження обов?язкового дозиметричного контролю та огляду транспортного засобу і перевірки відповідних документів. В подальшому завантажили в автомобіль виловлену забороненими знаряддями рибу різного виду, вирушили у напрямку

контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_19 ».

Після цього 06.12.2018, приблизно о 20 год. службові особи батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції ЧАЕС ГУ НП в Київській області, які здійснювали чергування на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », на виконання усної домовленості з ОСОБА_20 , діючи умисно, свідомо допускаючи, що таким чином вони сприяють незаконному вивезенню за межі зони відчуження продукції, пропустили автомобіль марки

Volkswagen T5, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , завантаженого виловленою в річці Прип?ять рибою різного виду, через КП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » за межі зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення.

Таким чином, згідно з сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов?язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування тваринного походження, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК України.

ІІ. Підстави для виправдання обвинувачених.

Приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 62 Конституції України,ст.17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року N? 12-рп/2011, приписів статей 7,86 та ч. 3 ст.373 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях; визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства; перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі та ухвалення справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. є обов?язковою до застосування при розгляді справ як джерело права, під час вирішення питання щодо справедливості судового розгляду в цілому враховує, серед іншого, й спосіб отримання доказів. За практикою цього Суду (рішення від 6 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», заява N?10590/83) саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов?язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим.

Відповідно до положень ст.92 КПК України, у кримінальному провадженні обов?язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у тому числі й допустимості та належності доказів, покладається на сторону, що їх подає. Тобто, пред?являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

За змістом ст.23, ч. 1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості й достатності доказів на підставі їх безпосереднього дослідження, оцінюючи всі фактичні дані в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у

разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку,

коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6

грудня 1998 року).

Отже, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов?язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред?явлено обвинувачення.

Однак, Суд, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв?язку, дійшов висновку, що наявні підстави для ухвалення виправдувального вироку на підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

ІІІ. Мотиви, з яких суд відкидає докази сторони обвинувачення.

В обґрунтування винуватості у вчиненні обвинуваченими зазначених вище кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилалася на наступні документи, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме:

Стороною обвинувачення, як докази, надані такі документи:

?Рапорт старшого інспектора - чергового СРПП №1 Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області №7586 від 06.12.2018, з якого вбачається, що 06.12.2018 о 21:50 до чергової частини надійшло звернення інформаційного характеру від невідомої особи про те, що в с. Липівка їздить автомобіль фольксваген Е4 білого кольору, водій ймовірно перебуває у п'яному стані. ( а.с.12, т.3)

?Протокол огляду місця події від 06.12.2018 (огляд розпочато о 22:17, закінчено о 23:54) ( а.с.13-14, т.3) з таксами, які зазначені у протоколі як невід'ємна його частини і відмічено види виявленої та вилученої риби ( а.с.20,т.3) та ілюстративна таблиця до нього ( а.с.21-29, т.3), в ході якого було вилучено автомобіль, рибу та знаряддя лову;

?Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2028 ( в копії) з якою вбачається, що прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про проведення обшуку в рамках кримінального провадження № 420181100000000442 у зв'язку з неявкою прокурора ( а.с.15-16,т.3)

?Квитанція № 233 від 07.12.2018 про передачу ОСОБА_23 вилученої під час огляду місця події риби, де зазначено, що ОСОБА_23 прийняла водні живі ресурси від лейтенанта поліції ОСОБА_24 (суд звертає увагу, що останній у судовому засіданні зазначив, що у квитанції не його підпис, а вилучені рибу він передав працівнику рибінспекції ( а.с.29,т.3)

?Акт огляду водних ресурсів (без дати) ( а.с.30,т.3), довідка про дослідження речових доказів (сіток з жилки) без дати ( а.с.32, т3);

?Довідка про дослідження речових доказів (сіток з жилки) без дати ( а.с.32,т.3)

?Постанова прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 від 07.12.2018 про визнання в якості речового доказу та приєднання до матеріалів кримінального провадження майна, вилученого під час огляду місця події ( а.с.36-38, т.3)

?Копія клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 від «___» грудня 2018 слідчому судді Печерського районного суду м. Києва про проведення обшуку автомобіля Фольксваген, який належить ОСОБА_11 з метою виявлення та вилучення знарядь і засобів для лову риби, незаконно виловленої риби ( а.с.39-41,т3)

?Копія клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 від 07.12.2018 слідчому судді Печерського районного суду м. Києва про арешт майна, вилученого під час огляду місця події 06.12.2018( а.с.42-44, т.3)

?Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2018 ( в копії) з якої вбачається, що прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження № 420181100000000442 у зв'язку з неявкою прокурора ( а.с.45-46,т.3) Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку ( а.с.47-50,т.3), ухвалою колегії суддів від 29.01.2019 ухвала слідчого судді від 13.12.2018 була скасована і постановлена нова, якою також відмовлено у задоволенні клопотання ( а.с.51-53,т.3, а.с.223-225, т.5);

?Розрахунок розміру шкоди , здійсненої Державною екологічною інспекцією відповідно до листа прокурора ОСОБА_25 від 22.01.2019 на запит від 10.12.2018( а.с.54-58,т.3)

?Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 від 16.01.2018 слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва про призначення експертизи і встановлення збитків довкіллю ( а.с.59-61,т.3), Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2019, з якої вбачається, що клопотання задоволено ( а.с.62-64,т.3) та висновок експерта № 5460/19-48 від 05.03.22019 ( а.с.173-178,т.3)

?Висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи від 05.03.2019 за № 5460/19-48, в якому, крім іншого, зазначено, що експертиза проводиться шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження № 42018110000000442 від 07.12.2018, а її об'єктом є матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини досліджуваної ситуації та наводяться в матеріалах цього провадження. Тобто експерти особисто вилученої риби не досліджували, а мали у своєму розпорядженні лише матеріали кримінального провадження у паперовому вигляді ( а.с.173-179, т.3)

?Клопотання прокурора ОСОБА_26 від 04.04.2019 про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю щодо абонентів мобільного зв'язку (а.с.192-194,т.3), ухвала слідчого судді від 22.04.2019 про задоволення цього клопотання (а.с.195-197,т.3), протокол від 13.05.2019 тимчасового доступу до речей і документів з їх описом (без аналітичної довідки) (а.с.198-217, т.3)

?Копія журналу реєстрації заявок на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » (не завірена) за 05.12.2019 (а.с.222,.)

?Книга нарядів ВП зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області з 01.12.2018 по 31.12.2018 ( а.с.229-251,т.3, 1-41,т.4);

?Функціональні обов?язки поліцейського батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення ПП ОСОБА_27 , затверджені 08.01.2019 (а.с.42, т.4);

?Функціональні обов?язки інспектора взводу батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення ПП ОСОБА_27 , затверджені 08.01.2019 (а.с.43, т.4);

?Інформація про ФОП ОСОБА_28 , якій, за наданою суду квитанцією, було передано вилучену рибу ( а.с.49-51,т.4);

?Лист ДАЗВ від 27.05.2019 про надання дозволу на відвідування зони відчуження з 05.12.2018 по 06.12.2018 ОСОБА_11 та ОСОБА_13 за заявою останнього

(а.с.54-56,т.4);

?Клопотання прокурора ОСОБА_26 від 24.05.2019 до Київського апеляційного суду про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових дій в іншому кримінальному провадженні ( а.с.66-73,т4) з ухвалою слідчого судді від 27.05.2019 про його задоволення (а.с.74-80,т.4) та розсекречені матеріали (клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 22.10.2018, 23.10.2018, 20.09.2018, 21.11.2018, 19.09.2018 у кримінальному провадженні 42018110000000304, внесеному в ЄРДР за ч.3 ст. 368 КК України, відповідних ухвал слідчих суддів про задоволення цих клопотань від 23.11.2018, 25.10.2018, 26.09.2018 (а.с.81-140,т.4), Протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії за кп N?42018110000000304 від 22.12.2018 , 05.01.2019, 06.11.2018 ( а.с.141-250,т.4, 1-94,т.5) з компактдисками, які постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області від 01.05.2019 визнані речовими доказами ( а.с.95-96,т.5).

?Записи з камер відео спостереження на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з 00:00 05.12.2018 по 22:00 06.12.2018 на електронному носії, які надійшли на запит прокурора ОСОБА_29 12.02.2019 (а.с. 231-232, 233-234, т.5);

?Документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_8 (а.с.91-112, 170-172,т3)

?Документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_30 (а.с.128-131, 167-169,т3)

?Документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_14 (а.с.138-141, 161-163,т.3)

?Документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_31 (а.с.148-151, 158-160, т.3)

?Документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_11 (а.с.152-155, 164-166, т.3)

Оскільки у судовому засіданні виникли питання щодо допущених під час досудового розслідування процесуальних порушень, які мають значення для вирішення справи, стороною обвинувачення було долучено також наступні процесуальні та інші документи:

?Супровідний лист керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури на ім'я заступника прокурора області ОСОБА_32 про направлення матеріалів перевірки ІНФОРМАЦІЯ_26 (ЄО № 7586 від 06.12.2018) ( а.с.33-4,т3);

?Рапорт прокурора ОСОБА_29 заступнику прокурора Київської області від 06.12.2018 з проханням дозволу на реєстрацію матеріалів ЖЕО № 7586 від 06.12.2018 Макарівського ВП в ЄРДР ( а.с.35, т.3);

?Супровідний лист заступнику прокурора Київської області ОСОБА_32 від заступника начальника ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 14.03.2019 про направлення матеріалів про можливу протиправну діяльність з боку співробітника правоохоронного органу з рапортом старшого оперуповноваженого 1 сектору 1 відділу 2 управління ГУ «К» СБУ ОСОБА_33 , де він зазначив, що здійснював оперативне супроводження досудового розслідування кримінального провадження № 42018110000000442( а.с.65-67,т.3)

?Постанова про визначення групи прокурорів від 01.03.2019 (де зазначено, що досудове розслідування здійснюється СУ ГУ НП в Київській області ( а.с.69-70,т.3)

?Постанова від 06.03.2019 прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 про доручення здійснення досудового розслідування слідчим СУ ГУ НП в Київській області (за ст. 249 КК)( а.с.71-72,т.3)

?Постанови від 14.03.2019 прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 про доручення здійснення досудового розслідування слідчим СУ ГУ НП в Київській області (за ст. 364 КК та за ст. 267-1) (а.с.73, 74, 79, 80 т.3) з рапортами прокурора ОСОБА_29 заступнику прокурора Київської області від 14.03.2019 з проханням надання дозволу на реєстрацію відомостей в ЄРДР ( а.с.75-78, т.3)

?Витяги з ЄРДР, сформовані 14.03.2019, де органом досудового розслідування зазначено Прокуратуру Київської області ( а.с.81-84,т.3)

?постанова від 18.03.2019 прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 про об'єднання матеріалів досудових розслідування (а.с.85-86,т.3)

?Витяги з ЄРДР, сформовані 18.03.2019, де органом досудового розслідування зазначено ГУ НП в Київській області ( а.с.87-89,т.3)

?Витяги з ЄРДР, сформовані 03.04.2019, де органом досудового розслідування зазначено ГУ НП в Київській області ( а.с.220-222,т.5)

?Клопотання прокурора ОСОБА_25 від 16.01.2019 до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у оператора мобільного зв'язку щодо номерів, належних ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ( а.с.57-59,т.4) та ухвала слідчого судді від 18.02.2019 про

задоволення клопотання ( а.с.60-62,т.4). Суд звертає увагу, що зазначена ухвала не була реалізована, що призвело до повторного звернення з аналогічним клопотанням 04.04.2019 іншого процесуального прокурора, яке також було задоволене;

?Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області до слідчого судді Шевченківського районного суду в м. Києві від 11.05.2019, погоджене з заступником прокурора Київської області про продовження строку досудового розслідування ( а.с.180-188,т3) та ухвала слідчого судді від 16.05.2019 про задоволення клопотання ( а.с.191,т3)

?Доручення прокурора ОСОБА_26 слідчому СУ ГУ НП в Київській області від «__.06.2019» про повідомлення підозрюваним щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій ( а.с.52, т.4);

?Повідомлення про підозру від 19.03.2019 ОСОБА_8 (а.с.166-174, т.5), ОСОБА_15 ( а.с.175-180, т.5), ОСОБА_14 ( а.с.181-186, т.5), ОСОБА_13 ( а.с.187-192, т.5), ОСОБА_11 ( а.с.152-157, т.3)

?Постанова заступник прокурора Київської області ОСОБА_34 від 18.03.2018, яким здійснення досудового розслідування у кп № 42018110000000442 доручено слідчим СВ СУ ІНФОРМАЦІЯ_36 ( а.с.193-194, т. 5) ;

Стороною захисту додано відповідь прокурора ОСОБА_8 від 07.05.2019 N? 15/2/1-458вих-19 про те, що у задоволенні його клопотання про визначення підслідності у кримінальному провадження N? 420018110000000442 за ДБР відмолено ( а.с. 155,т.5) та відповідна постанова від 26.04.2019 (а.с. 156-157, т.5).

Крім того, Судом було безпосередньо досліджено отримані усні показання свідків обвинувачення, а також показання обвинуваченого ОСОБА_8 .

Зокрема, свідок ОСОБА_35 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Він працює у ВП N? 1 Вишгородського РУП (м.Чорнобиль) на посаді інспектора. У 2019 році ніс службу на КП « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». Подій грудня 2019 року він не пам?ятає. По справі нічого не знає. Обвинувачених не знає, лише ОСОБА_19 , як колишнього працівника цього ж ВП, який був начальником дільничних інспекторів поліції (на той час). Свідок не перебував у його підпорядкуванні. Можливо, коли ОСОБА_36 заступав відповідальним, то він міг перевіряти несення служби, не більше. ОСОБА_16 ніколи не звертався до нього з проханнями не доглядати якийсь транспортний засіб, чи «закрити очі» на щось. Під час проїзду цивільних громадян на територію «Чорнобильської» зони, зазвичай, працівниками поліції перевіряється наявність посвідчення громадянина України, на підставі якого бюро перепусток видає перепустку (на в?їзд) і на траспортний засіб. При виїзді з цієї зони перепустка вилучається, а транспортні засоби оглядаються візуально: заглядають всередину, якщо нічого не виявлено, то транспорт рухається далі. Якщо особа перебуває на території зони без відповідного дозволу, то, за наявності підстав, складається протокол про адміністративне правопорушення;

Свідок ОСОБА_37 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Він працює поліцейським у Чорнобилі. Подій грудня 2018 року не пам?ятає, в т.ч. за участі обвинувачених. Тоді він працював у Батальйоні з охорони зони відчуження. До його обов?язків входила перевірка контрольно-пропускного режиму. Обвинуваченого ОСОБА_19 раніше знав. Відносин між ними жодних не було, оскільки фактично вони працювали у різних установах: ОСОБА_18 - у ВП, а він - у батальйоні з охорони. Це різні установи. ОСОБА_16 не міг за своєю посадою давати йому ніяких вказівок. Він ніколи не просив його пропустити когось чи випустити з Чорнобильської зони без перевірки. На КПІ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » вони оглядають усі транспортні засоби, які виїжджають із зони. У випадку коли під час проведеного огляду щось виявляється, що не має дозволу на вивезення, то затримується транспортний засіб та викликається СОГ. Жодного із обвинувачених він не знає, крім ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_38 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Він працює поліцейським у Чорнобилі. Подій грудня 2018 року не пам?ятає, в т.ч. за участі обвинувачених. Тоді він працював у Батальйоні з охорони зони відчуження. Обвинувачений ОСОБА_8 раніше працював у ІНФОРМАЦІЯ_28 . Відносин між ними жодних не було, оскільки фактично вони працювали у різних установах: ОСОБА_8 - у ВП, а він - у батальйоні з охорони (ніс службу на КП « ІНФОРМАЦІЯ_19 »). ОСОБА_16 не міг за своєю посадою давати йому ніяких вказівок і ніколи не просив його пропустити когось чи випустити з Чорнобильської зони без перевірки. Під час його змін транспортні засоби, які перевозили сітки та свіжовиловлену рибу, не виявлялись. На КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », де періодично він був у одній зміні зі свідком ОСОБА_37 , вони оглядали усі транспортні засоби, які виїжджають із зони. У випадку, коли під час проведеного огляду щось виявляється, що не має дозволу на вивезення, то затримується транспортний засіб та викликається СОГ. Загальний порядок такий: автомобіль проходить дозиметричний контроль (проводить цивільна особа - дозиметрист), потім авто під?їжджає до «стоп-лінії», де до нього підходить поліцейський батальйону охорони та перевіряють перепустку на авто (це відбувається на в 'їзд і на виїзд), відкривається багажник (проводиться візуальний огляд). Крім того, перевіряються наявність дозволу на заїзд всіх пасажирів такого авто. Якщо щось виявлене, що немає дозволу на вивезення, то викликається СОГ. Якщо під час заїзду нема перепустки, то не пропускають, а якщо при виїзді, то складають протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУпАП. Серед обвинувачених він знає лише ОСОБА_39 , як колишнього колегу. Інші йому не відомі.

Свідок ОСОБА_40 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Він працює поліцейським у Чорнобилі. Подій грудня 2018 року не пам?ятає, в т.ч. за участі обвинувачених. Тоді він працював у Батальйоні з охорони зони відчуження. Обвинувачений ОСОБА_8 раніше працював у ІНФОРМАЦІЯ_28 . Відносин між ними жодних не було, оскільки фактично вони працювали у різних установах: ОСОБА_18 - у ВП, а він - у батальйоні з охорони (ніс службу на той час на КП « ІНФОРМАЦІЯ_19 »). ОСОБА_8 не міг за своєю посадою давати йому ніяких вказівок і ніколи не просив його пропустити когось чи випустити з Чорнобильської зони без перевірки. Під час його змін транспортні засоби, які перевозили сітки та свіжовиловлену рибу, були випадки виявлення таких фактів. На КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », де періодично він був у одній зміні зі свідком ОСОБА_41 . Вони обов?язково оглядали усі транспортні засоби, які виїжджають із зони. У випадку, коли під час проведеного огляду щось виявляється, що не має дозволу на вивезення, то затримується транспортний засіб та викликається СОГ. Для тих громадян, які не працюють у Чорнобильській зоні тоді оформлювались разові перепустки за заявки, які давала чергова адміністрація. Номер такої заявки зазначався у перепустці. Проведення дозиметричного контролю на виїзд було і є обов?язковим. Якщо під час виїзду нема перепустки, то складають протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУПАП. Серед обвинувачених він знає лише ОСОБА_39 , як колишнього колегу. Інші йому не відомі.

Свідок ОСОБА_24 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

На даний час він працює старшим слідчим відділення розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ МВС України в Київській області. Щодо обставин справи пам?ятає у загальному таке. На той час він перебував на чергуванні в Макарівському ВП у складі СОГ. В пізню пору доби, приблизно о 24 год., можливо і раніше, надійшло повідомлення про те, що було зупинено транспортний засіб, де водій, можливо, перебував у стані алкогольного сп?яніння. Попередньо, даний виклик був отриманий нарядом групи реагування патрульної поліції. Вони виїхали на місце події, побачили там два наряди патрульних, автомобіль Фольксваген Т-4, останній був зупинений безпосередньо патрульним. Там було не менше 4 осіб. У подальшому вияснилося, що в даному автомобілі були рибацькі снасті (сітки, жерли, багри, торпеда, яка запускається під льодом, і т.п.) та велику кількість свіжовиловленої риби. Про це було повідомлено на екологічну інспекцію столичного округу. Приїхали представники рибінспекції, які підтвердили, що виявленими риболовецьким снастями міг здійснюватися браконьєрський вилов риби. Під час цього було оглянуто зазначений автомобіль, все було вилучено протоколом огляду. Він особисто (свідок) спілкувався лише з водієм (вказав на обвинуваченого ОСОБА_11 ), який говорив, що був на риболовлю Інші пасажири були у стані алкогольного сп?яніння. Далі матеріали були передані керівництво вже передало справу для подальшого розслідування. Він (свідок) здійснював лише першочергові слідчі дії.

На питання сторони захисту свідок пояснив, що попередня була інформація від патрульних, що надійшла інформації щодо автомобіля за кремом якого може перебувати водій у стані алкогольного сп?яніння, що стало підставою для зупинки даного автомобіля. Особисто він у складі СОГ за направленням чергової частини виїхав після повідомлення патрульних про вже проведену зупинку автомобіля і виявлені велику кількість риби і риболовецькі снасті. Точного часу виїзду СОГ він не пам?ятає. Можливо це було о 23:45 (як зазначено у протоколі огляду), але це точно була пізня пора доби. Як в подальшому вносилась інформація щодо виявленого факту він не знає. 0 21:50 було повідомлення про можливе адміністративне правопорушення, тоді патрульні почали виконувати свою роботу. О 23:43 виїхала СОГ (22:17). Під час огляду, який він (свідок) проводив, були присутні представники Державної екологічної інспекції України , в т.ч. ( ОСОБА_42 - головний спеціаліст), який приїхав через деякий час після їх (СОГ) приїзду. Якщо він не помиляється, оскільки вже пройшло багато років, то власник автомобіля писав заяву про те, що він не заперечує проти огляду його авто. Після проведення огляду він передав матеріали і подальшою легалізацією огляду не займався. Щодо речових доказів, вилучених під час огляду, то риба була передана під розписку. (Факт передачі Екологічній інспекції (в особі Бєлунічева) підтверджується актом прийому-передачі). Передавав особисто він вже на ранок наступного дня у райвідділі. Інше вилучене майно було передане на зберігання в кімнату речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_26 . Подальшої долі їх не знає.

На уточнюючі питання сторони захисту показав, що прибувши на місце, куди їх групу відправив черговий, виявили, що там риба, відповідно виявили ознаки злочину і повідомили відповідального ВП, який потім повідомив рибінспекцію. Протокол огляду місця події був складений, і вказано, що огляд проводився за участю спеціалістів ОСОБА_43 і ОСОБА_44 . Протокол розпочато о 22:17. Розпочинали складання протоколу вже за їх участю. Вони приїхали через деякий час після СОГ. У інспектора ОСОБА_45 з собою був бланк обчислення розміру збитків, в якому останній ставив відмітки, позначаючи за видами виявлену рибу.

Щодо речових доказів. У протоколі зазначено кому вони були передані на місці були екологічні інспектори рибінспекції. Відповідно, він (свідок) передавав рибу (яка є предметом, що швидко псується) безпосередньо ОСОБА_46 під розписку, яка була у його матеріалах. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи документу, на який посилається свідок немає (не долучено). ФОП ОСОБА_47 не передавав.

Як зрозумів свідок, патрульні, повідомляючи черговому про подію, керувалися тим, що їм візуально було видно, що в автомобілі все просто завалено цими речами: частину було заховано в днище автомобіля, і частина під сидіннями. Щодо дозволу на огляд, то наскільки він пам?ятає, власник дав такий дозвіл. Він ще зв?язувався зі своїм адвокатом, просив його (свідка) поговорити з ним телефоном.

Огляд місця події проводився невідкладно, щоб не було знищено речові докази. Безпосередньо було проведено огляд даного автомобіля, який було відкрито лише власником. Коли СОГ під?їхала, то задня ляда авто вже була відкрита. Викладали все на узбіччя, щоб порахувати кількість і вид визначити.

Свідок ОСОБА_48 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Він працює патрульним ВП N? 3 Бучанського ВП. Обвинувачених не пам?ятає. У 2018 році працював у черговим Макарівському ВП. Подій, які інкримінують обвинуваченим, не пам?ятає. Кожен рік проводять операцію «нерест», буває і вилучення сіток чи іншого. За добу буває мінімум 20 реєстрацій, минулого року було і по 800 за

добу.

На питання сторони захисту (з огляду на письмові докази, надані для огляду свідку). Він обізнаний з порядком проведення реєстрації повідомлень.06.12.2018 о 21:50 була зареєстрована інформація, про що в селі Липівка їздить автомобіль Volkswagen Т4, водій ймовірно перебуває в п?яному стані, заявник не назвався, призначений наряд (групу).06.12.2018 ( диспетчер 102 (м. Київ) приймає виклик і призначає групу).

Послідовність подій така:

21.50 зазначена дата скоєння, зареєстрований статус події;

21.53 зареєстрований документ;

23:43 призначили наряд (відправив групу),

23.44 група на планшет отримали відповідну вказівку,

23:48 Прибуття СОГ на місце події підтверджено (відмічено ними в планшеті),

03:12 СОГ підтвердила виконання завдання (виїзд на місце події, затримано авто під

керуванням ОСОБА_49 )

Тобто до 03:12 СОГ працювала за повідомленням про можливе адміністративне правопорушення, а в 03:12 надійшов рапорт про виявлення ознак злочину, тому було внесено зміни до попереднього повідомлення (за інформацією СОГ, внесеною в планшет). Планшети є і у СОГ і у ГРПП. У кожної свій. Якщо слідчий ОСОБА_24 заходив у планшет під своїм іменем, значить планшет передавався саме йому.

Реєстрація повідомлення - 21:53. Призначено групу - 23:43. Проміжок у дві години можна пояснити тим, що на місці вже працювали групи, але оскільки потім призначена приїхала СОГ, у якої знаходяться основні матеріали, то залишається лише її інформація, а інша (інших груп) видаляється. Наряд призначає Диспетчер 102. Несвоєчасне внесення відміток у планшет буває. У Липівці перебої зі зв?язком є. З його (свідка) рапорту в той день вбачається, що виїздом на місце ГРПП було зупинено автомобіль Volkswagen Т4 під керуванням ОСОБА_11 . Під час свого огляду автомобіля було вилучено близько 300 кг свіжовиловленої риби та рибальське спорядження, які вилучені до ІНФОРМАЦІЯ_26 в якості речового доказу. Проводиться подальша перевірка по даному факту. Саме така інформація була внесена о 03:12 07.12.2018. Рапорт був написаний узагальнено про всі події, які були після повідомлення о 21:50 06.12.2018.

Свідок ОСОБА_50 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Він працює в Бучанському РУП Обвинувачених трохи пам?ятає. Тоді у 2018 році був якийсь виїзд. Він був у СОГ. Наскільки пам?ятає виїзд був пов?язаний з п?яним водієм. Деталей на пам?ятає. Лише що був автомобіль Фольксваген «Течик». Пам?ятає, що виявлено дуже багато риби. Він разом із патрульними забезпечував охорони місця події. Більше нічого. Слідчі займалися своїми справами.

На питання захисту пояснив, що взагалі вони виїздили на п?яного водія. Хто саме з ІНФОРМАЦІЯ_31 їх туди направляв вже не пам?ятає. Крім нього і слідчого з СОГ, ще був хтось з екологічної служби. Чи складав хтось адмінпротокол по ст. 130 КУпАП на водія він не знає.

До складу СОГ входив він, як оперуповноважений, і слідчий ОСОБА_24 .. Останній був за кермом. Планшет, здається також був у нього. За процедурою, якщо прибуваєш на місце, то повинен поставити відповідну позначку у планшеті. Але залежить від зв?язку: якщо є покриття, то можна поставити 9 вечора, а потім може показати 23:40.

Свідок ОСОБА_51 під час допиту у судовому засіданні дав такі показання:

Наразі працює підприємцем. Обвинувачених не пам?ятає. У 2018 році він працював у ІНФОРМАЦІЯ_32 на посаді помічника чергового. Події 06.12.2018 про виявлення авто під керуванням п?яного водія та виявлення СОГ риби у цьому авто не пам?ятає.

Допитані у судовому засіданні обвинувачені свою вину не визнали. Відповідні позиції щодо їх невинуватості та доводи щодо недоведеності висунутого обвинувачення були висловлені у поясненнях та запереченнях під час дослідження доказів, а також у вступних промовах та виступах сторони захисту в судових дебатах.

Обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 відмовились давати показання у судовому засіданні, скориставшись правом, наданим ст. 63 Конституції України.

Обвинувачений ОСОБА_16 , відмовившись, відповідно до ст. 63 Конституції України, давати показання, погодився відповідати на питання прокурора і його показання зводяться до того, що він не визнає своєї вини. Відомо що люди (інші обвинувачені) заїхали в в зону відчуження на законних підставах. Всі інші обставини йому не були відомі, він дізнався про них лише згодом із матеріалів кримінальної справи. Він знає обвинувачених ОСОБА_52 та ОСОБА_53 . У «Чорнобильську» зону вони потрапили з відповідного дозволу (у встановленому законом порядку). Щодо телефонних дзвінків йому від когось із обвинувачених 5-6 грудня 2018 року, не пам?ятає. Якщо такі і були, то могли носити лише загальний характер. Відповідно до своїх посадових обов?язків він не міг сприяти обвинуваченим у полегшенню проїзду у зону відчуження, оскільки не мав повноважень керувати відповідними посадовими особами. Після того, що сталося (затримання інших обвинувачених з рибою), він приїхав до місця своєї роботи в м. Чорнобиль. Там його чекали (слідчі), у нього вилучили телефон, пароль від якого він надав добровільно. У телефоні нічого не було виявлено. Він вважає, що потрапив у цю ситуацію внаслідок збігу обставин. Як він побачив з матеріалів справи, прослуховувались телефонні розмови керівного складу РВ, а згодом, для «безглуздого показника», обвинувачення було пред?явлене і йому (обвинуваченому). Можливо його намагались зв?язати з іншими обвинуваченими, оскільки вони з одного населеного пункту (м. Фастів Київської області).

Вирішуючи питання допустимості доказів, наданих стороною обвинувачення, а також, надаючи оцінку відповідним доводам сторони захисту, Суд виходить з таких міркувань.

Оцінка окремих доводів сторони захисту.

Сторона захисту у судових дебатах, де просила постановлення виправдувального вироку відносно всіх підсудних покликалася на такі недоліки, допущені під час досудового розслідування:

1)Досудове розслідування проведене не уповноваженим органом, оскільки одним з фігурантів провадження був діючий працівник правоохоронного органу (поліцейський ОСОБА_8 );

2)Огляд місця події, проведений до внесення відповідних відомостей до ЄРДР і порушення, допущенні під час проведення цієї процесуальної дії є такі, що свідчать про його недопустимість як доказу, як і всі похідні від нього докази;

3)Докази, здобуті в результаті НСРД не підтверджують безапеляційно вину обвинувачених у інкримінованих їм злочинах.

1)Щодо належного суб'єкта здійснення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, та, як результат, використання в якості допустимих доказів фактичних даних, отриманих в результаті відповідної процесуальної діяльності.

Як було встановлено судом, на момент подій, які стороною обвинувачення кваліфікуються як кримінальні правопорушення, і вчинення яких інкримінується ОСОБА_8 , останній був працівником правоохоронного органу - начальником сектору превенції ВП зони ЧАЕС.

Згідно зі ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Зі змісту частин 4 ст. 216 КПК України вбачається, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, зокрема, вчинених працівником правоохоронного органу.

Відповідно до офіційного оголошення, розміщеного в газеті «Урядовий кур'єр» №6337 від 23.11.2018 року, Державне бюро розслідування почало здійснювати свою правоохоронну діяльність 27.11.2018 року.

Як вбачається з фактичних обставин кримінального провадження №42018110000000442 від 07.12.2018, відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України до ЄРДР були внесені 07.12.2018. Відповідні відомості були внесені до ЄРДР прокурором на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих органів о 12:34:22. ( а.с.220, т.5) Відповідні матеріали перевірки Макарівського ВП за фактом незаконного зайняття рибним промислом (ЄО №7586 від 06.12.2018) були скеровані до прокуратури Київської області керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури (а.с.33-34,т.3)

Окремої постанови про доручення проведення досудового розслідування на той час винесено не було. На переконання захисту це є порушенням, оскільки досудове розслідування проведене не уповноваженими на те особами.

Однак суд не може погодитися з цим з таких підстав.

Ст.38 КПК України, яка визначає орган досудового розслідування, передбачає, що «досудове розслідування у кримінальних провадженнях здійснюють слідчі відповідного органу … залежно від підслідності».

У випадку, коли справу вносить до ЄРДР прокурор, вона автоматично розслідується органом, до підслідності якого КПК відносить таку категорію справ.

Ст. 36 КПК України, яка визначає повноваження прокурора, визначає, що прокурор має право доручити проведення досудового розслідування іншому органу, але це право, а не обов'язок.

З наведеного можна зробити висновок, що доручення оформлюється постановою лише у випадках, коли прокурор вирішує змінити підслідність або ініціює передачу справи не за загальною підслідністю.

Оскільки 07.12.2018 відомості до ЄРДР були внесені прокурором про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, а відповідно до ч.1 ст. 216 КПК України, такі справи є підслідними слідчим органам Національної поліції, відтак початок проведення досудового розслідування слідчими СУ ГУ НП в Київській області відповідає вимогам КПК.

06.03.2019 прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 виносить постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42018110000000442 від 07.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, слідчим СУ ГУ НП в Київській області, посилаючись на загальну норму щодо підслідності, передбаченої ч.1 ст. 216 КПК України. ( а.с.71-72, т.3)

В подальшому постановою від 06.03.2019 заступник Київської прокурора області ОСОБА_34 доручає проведення досудового розслідування слідчим СВ ІНФОРМАЦІЯ_36. Суд зауважує, що число у наданій суду постанові проставлене олівцем. При цьому постанова мотивована тим, що досудове розслідування у цій справі проводиться СУ ГУ НП в Київській області. Згідно п.1.ч.4 ст. 216 КПК України, досудове розслідування злочинів, вчинених працівником правоохоронного органу здійснюється слідчими ДБР. Однак, з метою здійснення ефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000442 від 07.12.2018 досудове розслідування слід доручити слідчим СВ ІНФОРМАЦІЯ_36. (а.с.164,т.5)

14.03.2014 заступником начальника ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю заступнику прокурора Київської області ОСОБА_54 супровідним № 14/2/1-1990 направлені матеріали (рапорт на 2 аркушах) про можливу протиправну діяльність співробітника правоохоронного органу для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України. При цьому у рапорті старшого оперуповноваженого 1 сектору 1 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України зазначено, що ним отримана відповідна інформація в результаті оперативного супроводження досудового розслідування кримінального провадження №42018110000000442 від 07.12.2018 ( а.с.65-67, т.3).

У відповіді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_34 зазначено, що за матеріалами, які надійшли 14.03.2019 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364, ст. 249 та ст. 267-1 КК України окремими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_35 , в порядку ст. 214 КПК України розпочате досудове розслідування у кримінальному провадження № 42019110000000095 від 14.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України. Крім того зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_36 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07.12.2018 за №42018110000000442 за фактом зайняття незаконним видним добувним промислом, передбачено ч.1 ст. 249 КК України, у зв'язку з чим постановою від 18.03.2019 ці провадження об'єднані в одне за №42018110000000442 ( а.с.68, т.3)

З наданого суду витягу з ЄРДР, сформованого 14.03.2019, вбачається, що 14.03.2019 прокурором

о 12:16:56 до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 249 КК України, кримінальне провадження № 420019110000000093. В частині викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_36 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000442. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів сприяли в усуненні перешкод щодо незаконного зайняття рибним промислом» ( а.с.81, т.3);

о 12:11:16 до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 267-1 КК України, кримінальне провадження № 420019110000000094. В частині викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_36 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000442. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів сприяли щодо порушення вимог радіаційної безпеки» ( а.с.82, т.3);

о 12:06:44 до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, кримінальне провадження № 420019110000000095. В частині викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_36 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000442. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені службові особи умисно, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб використовували своє службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам» ( а.с.83, т.3);

о 12:19:58 до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 267-1 КК України, кримінальне провадження № 420019110000000092. В частині викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_36 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000442. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів порушили вимоги радіаційної безпеки» ( а.с.84, т.3).

При цьому у зазначених витягах як орган досудового розслідування зазначено Прокуратуру Київської області, що не узгоджується з положеннями ст. 38 КПК України та п.1 Перехідних положень КПК України.

Постановами 14.03.2019 прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 доручає проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019110000000095 від 14.03.2019 за ч.1 ст. 364 КК, № 420019110000000094 за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 267-1 КК, № 420019110000000093 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 249 КК слідчим СУ ГУ НП в Київській області. При цьому у мотивувальній частині постанови у кримінальному провадженні №42019110000000095 від 14.03.2019 за ч.1 ст. 364 КК постанови прокурор чітко зазначає що відомості внесені до ЄДДР «за фактом умисного, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та в інтересах 3-х осіб використання службового становища та надану владу представника органу внутрішніх справ, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам» ( а.с.73, 79, 80 т.3). Оцінюючи зазначену постанову, суд приходить до висновку, що доручення проведення досудового розслідування, що слідчим СУ ГУ НП прямо суперечило вимогам ч.1, 4 ст. 216 КПК України.

15.03.2019 старший групи прокурорів у кримінальних провадженнях - прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 доручає проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000442 слідчим СУ ГУ НП в Київській області. . (а.с.138-139,т.2)

18.03.2019 заступник прокурора Київської області ОСОБА_34 своєю постановою доручає проведення досудового розслідування у справі № 42018110000000442 слідчим СВ ІНФОРМАЦІЯ_36, мотивуючи це тим, що СУ ГУ НП в Київській області досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000442 за ч.1 ст. 249 КК України проводиться неефективно. Повне, всебічне, неупереджене розслідування не забезпечено, а тому прийшов до висновку про необхідність доручення його іншому органу досудового розслідування (слідчим СВ ІНФОРМАЦІЯ_36). (а.с.173-174, т.2).

18.03.2019 прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 винесено постанову про об'єднання кримінальних проваджень № 420019110000000092, № 420019110000000093, № 420019110000000094, № 420019110000000095 та №42018110000000442 . Об'єднаним матеріалам присвоєно реєстраційний №42018110000000442 . ( а.с.85-86, т.3). З витягу з ЄРДР, сформованого 18.03.2019 органом досудового розслідування зазначено ГУ НП в Київській області (а.с.87-89)

19.03.2019 процесуальним керівником у об'єднаному кримінальному провадженні, прокурором ОСОБА_25 , серед інших фігурантів провадження, повідомлено про підозру ОСОБА_8 , який на той час був діючим працівником органу поліції, про що зазначено у повідомленні про підозру (працював начальником сектору превенції ІНФОРМАЦІЯ_37 ).

Згідно з ч.4 ст.216 КПК України «досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених … працівниками правоохоронних органів … здійснюється Державним бюро розслідувань (ДБР), а тому, з моменту встановлення факту причетності працівника поліції до скоєного злочину, а тим більше після оголошення йому підозри, справа стала відноситись до підслідності органів ДБР: факт появи спецсуб'єкта ( в даному випадку поліцейського) змінює підслідність і прокурор був зобов'язаний передати справу до ДБР. Ігнорування цього обов'язку є порушенням ч.5 ст. 36 та ч.4 ст. 216 КПК України, оскільки це не дискреційне право прокурора, якщо підстави передачі справи до ДБР прямо передбачені законом.

Таку ж позицію висловлено у постанові ККС від 21.11.2022 у справі № 991/492/19, де суд підкреслив, що якщо з матеріалів кримінального провадження вбачається, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні працівники правоохоронного органу, досудове розслідування не відноситься до підслідності Національної поліції. У такому випадку розслідування має здійснювати ДБР. А у постанові ККС ВС від 27.09.2022 у справі № 461/1593/19 суд зазначив, що після початку діяльності ДБР, досудове розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, повинно здійснюватися саме слідчими ДБР.

Проте таке кримінальне провадження не було передано до відповідного підрозділу (органу) ДБР для продовження провадження.

Згідно зі ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19, провадження № 51-2917 кмо 20), обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яка здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.

Як встановлено судом, всі зазначені постави про доручення проведення досудового розслідування , як слідчим СУ ГУ НП в Київській області, так і СВ ІНФОРМАЦІЯ_36, не відповідають ст.110 КПК України, зокрема, у них не зазначено обґрунтоване та вмотивоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

У постанові від 21.11.2022 у справі № 991/492/19 ККС ВС підкреслив, що якщо з матеріалів кримінального провадження вбачається, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні працівники правоохоронного органу, досудове розслідування не відноситься до підслідності Національної поліції. У такому випадку розслідування має здійснювати ДБР. А у постанові ККС від 27.09.2022 у справі № 461/1593/19 суд зазначив, що після початку діяльності ДБР, досудове розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, повинно здійснюватися саме слідчими ДБР.

Суд також звертає увагу на повний безлад у документах у цій справі, в т.ч. процесуальних, в частині зазначення органу досудового розслідування. В одних з них таким органом зазначено СВ ІНФОРМАЦІЯ_36, в інших СУ ГУ НП в Київській області . На це зверталась увага ще в ухвалі колегії Київського апеляційного суду від 29.01.2019 під час перегляду ухвали слідчого суду про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна від 29.01.2019 ( а.с.51-53, т.3)

Як вбачається з матеріалів провадження, продовжуючи досудове розслідування у кримінальному провадженні слідчим СУ ГУ НП в Киїіській області вчинено низку процесуальних дій:

Подане клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області, погоджене з заступником прокурора Київської області Єфремовим до слідчого судді про продовження строку досудового розслідування ( а.с. 180-188, т.3), яке 16.05.2018 було задоволене ( а.с. 191, т.3);

Винесено 01.05.2019 постанову про визнання вилучених предметів речовими доказами у кримінальному провадженні (компакт дисків із записами розсекречених негласних слідчих розшукових дій) ( а.с.95-96, т.5);

Скеровано лист ФОП ОСОБА_55 щодо повернення речових доказів ОСОБА_11 на підставі ухвали слідчого судді від 11.05.2019;

Складено обвинувальний акт 22.06.2019, який затверджено процесуальним прокурором ОСОБА_56 .

Згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19, провадження № 51-2917 кмо 20) у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК.

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що докази, отримані в ході досудового розслідування після 19.03.2019, мають бути визнаними недопустимими на підставі ст.86, п.2 ч.3 ст.87 КПК України, оскільки зібрані не уповноваженими особами (органом), з порушення установленого законом порядку.

Щодо допустимості інших доказів, наданих стороною обвинувачення буде зазначено нижче.

2)Щодо недопустимості проведеного огляду місця події від 06.12.2018

Сторона захисту посилалася на те, що до протоколу огляду місця події не внесено дані про участь у цій слідчій дії інспекторів з охорони навколишнього природного середовища (зокрема ОСОБА_57 , яким до цього протоколу огляду складався такий документ як «Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди» і зазначено як невід'ємна частина протоколу). Суд вважає це формальним недоліком, який не перетворює сам протокол не незаконний, оскільки не порушує прав учасників цієї процесуальної дії.

Крім того, сторона захисту посилалася на те, що фактично під виглядом огляду місця події було проведено обшук автомобіля. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Такий виняток встановлено саме у ч. 3 ст. 233 КПК України. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння - здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

З рапорту старшого інспектора-чергового СРПП №1 Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області №7586 від 06.12.2018 вбачається, що 06.12.2018 о 21:50 до чергової частини надійшло звернення інформаційного характеру від невідомої особи про те, що в с. Липівка їздить автомобіль Фольксваген Т4 білого кольору, водій ймовірно перебуває у п'яному стані.

В 21:53 внесено до ЄО за № 7586. Завдання по події: 06.12.2018 23:43:29 відправлено ОСОБА_58 (за показами свідка ОСОБА_59 це диспетчер 102), 06.12.2018 23:44:58 підтверджено ОСОБА_24 (слідчий СОГ), 06.12.2018 23:48:29 прибув ОСОБА_24, 07.12.2018 03:12:51 підтвердив рапорт ОСОБА_60 . Зазначено результат відпрацювання (інший): про те, що виїздом на МП ГРПП було зупинено автомобіль Фольксваген Т4 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 . Під час огляду автомобіля було виявлено та вилучено близько 300 кг свіжовиловленої риби та рибальське спорядження (жерлиці та сітки), які вилучені до ІНФОРМАЦІЯ_26 в якості речового доказу.( а.с.12, т.3).

Зазначені обставини у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_48 , який працював у черговим ІНФОРМАЦІЯ_32 . Саме він вносив відповідні відомості в цей рапорт. Зокрема, про те, що початково до ВП надійшло повідомлення він невідомої особи про те, що в с. Липівка їздить автомобіль, водій якого ймовірно перебуває у п'яному стані.

Тобто до 03.12 СОГ працювала за повідомленням про можливе адміністративне правопорушення. Суд звертає увагу, що документи, якими було б зафіксовано факт перебування ОСОБА_11 у стані алкогольного сп'яніння та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП суду надані не були.

Як вбачається з витягу з ЄРДР відповідні відомості до ЄРДР про внесені були 07.12.2018 о 12:34:22 за ч.1 ст. 249 КК України, а до ЖЕО Макарівського ВП інформація про ознаки ймовірного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, внесена о 03:12:51. Тобто, відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР лише після проведення огляду місця події та на підставі даних, отриманих в результаті його проведення.

За частиною 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду. З урахуванням наведеного, огляд місця події є єдиною слідчою дією, що у невідкладних випадках може проводитись до початку внесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Отже, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається (див., постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 236/2029/16-к, від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к, від 09 травня 2023 року у справі № 761/11704/18-к).

Згідно протоколу огляду місця події від 06.12.2018, складеного слідчим СВ ОСОБА_24 , він розпочатий о 22:17, закінчений о 23:54) ( а.с.13-14, а.с.21-29, т.3). У протоколі зазначено, що безпосереднім об'єктом огляду є автомобіль марки "Volkswagen Transporter" білого кольору. При цьому зазначено, що власник автомобіля ОСОБА_11 добровільно надав для огляду речі, які знаходились у вантажному відділенні автомобіля і які, за результатами проведення зазначеної процесуальної дії, були вилучені. Зокрема, сам автомобіль, біоресурси (риба) різних видів у кількості загалом 311 штук, рибацькі снасті та інше. Розбіжності між зазначеним часом початку огляду місця події в протоколі та рапорті чергового за показами свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_59 могла статися внаслідок відсутності інтернет-зв'язку, тому відповідна інформація на планшеті могла відображалась із запізненням.

Сторона захисту вказувала, що під видом огляду місця події фактично проводився обшук автомобіля. Суд погоджується з цим твердженням сторони захисту, з огляду на таке.

Основною метою обшуку як слідчої дії є саме відшукання певних предметів чи відомостей, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. При цьому обшук у будь-якому випадку пов'язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що формальними підставами для проведення огляду місця події стали: повідомлення невідомої особи про те, що в с. Липівка Макарівського району Київської області їздить водій, який ймовірно перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Проте, як вбачається з протоколу огляду від 06.12.2018, єдиною метою цієї слідчої дії було виявлення незаконно виловленої риби та знарядь її лову. З показань Свідка ОСОБА_59 слідує, що першочергово ГРПП була направлена з ВП за повідомленням про ймовірно нетверезого водія. І лише згодом туди приїхала СОГ. Свідок ОСОБА_24 , який був членом СОГ і слідчим, який складав відповідний протокол огляду, у судовому засіданні зазначив, що коли він приїхав на місце, ляда в багажному відділенні авто вже була відкрита. Суд зауважує з огляду на це, що фактичне проникнення до автомобіля відбулось ще до приїзду слідчо-оперативної групи працівниками патрульної поліції. Під час огляду місця події слідчим вилучено майно (рибу, знаряддя лову) , в т.ч. і під сидіннями, як про це зазначив свідок - слідчий ОСОБА_24 , що свідчить про те, що це майно знаходилось поза межами загального візуального спостереження і їх виявлення та огляд були неможливі без відкриття багажника, вилучення частини речей зі схованки під сидінням,а тому фактично виявлені під час обшуку автомобіля.

Разом з тим, ч. 3 ст. 233 КПК передбачено, що слідчий має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням житла людей чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Водночас, судом встановлено, що в даному випадку підстав для невідкладного проникнення до автомобіля не було.

Наведене дає підстави вважати, що інформація, яка була формальною підставою для проведення огляду місця події, була використана як надуманий привід для проведення іншої слідчої дії- обшуку, який, згідно приписів ч.2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді. Зазначення у протоколі ОМП про «добровільну згоду» власника на проведення огляду в такому випадку не можна брати до уваги як підставу для проникнення до «іншого володіння» особи без ухвали слідчого судді, оскільки не були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність власника авто висловлювати свою справжню думку.

Останнє узгоджується з позицією ККС ВС, викладеній у постанові від 25.05.2021 (справа №455/156/18) суд зробив такий висновок: «За загальним правилом ( ч.1 ст. 233 КРК) під час кримінального провадження проникнути до житла чи іншого володіння особи можна лише: за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або за ухвалою слідчого судді. Однак, згода на проведення обшуку житла чи іншого володіння апріорі не може бути добровільною, оскільки особа не може повною мірою спрогнозувати ступінь правообмежень, на які вона «добровільно» погоджується. А тому для проведення обшуку законні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження виникають :

1)За наявності ухвали слідчого судді на дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 235 КПК України);

2)Без ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пров'язаних із врятуванням житла та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (наявність таких підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді має бути перевірена слідчим суддею «postfactum") ( ч.3 ст. 233 КПК).

За правилами ч.3 ст. 233 КПК для слідчого, дізнавача, прокурора передбачено імперативний обов'язок невідкладно, після проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Усвідомлюючи те, що зазначена вище процесуальна дія була саме обшуком, для здійснення судового контролю після фактичного обшуку, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля, тобто про легалізацію проведеної до несення в ЄРДР слідчої дії.

Однак, ухвалою слідчого судді Печерського районного. Суду м. Києва від 11.12.2018 у задоволенні клопотання відмовлено. Така відмова, незалежно від підстав, має наслідки, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК України: встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими.

Крім того, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2028 ( в копії) прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час огляду місця події 06.12.2018в рамках кримінального провадження № 420181100000000442 у зв'язку з неявкою прокурора ( а.с.45-46,т.3) Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку ( а.с.47-50,т.3), ухвалою колегії суддів від 29.01.2019 ухвала слідчого судді від 13.12.2018 була скасована і постановлена нова, якою також відмовлено у задоволенні клопотання, при цьому звернуто увагу на те, що у клопотанні та доданих до нього документах існують розбіжності щодо органу проведення досудового розслідування. ( а.с.51-53,т.3)

Ч.3 ст. 174 КПК України передбачає, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

З огляду на наведене суд дійшов обґрунтованого висновку, що слідчий, всупереч вимогам закону, фактично здійснив обшук автомобіля, належного ОСОБА_11 , під час якого у останнього було вилучено сам автомобіль, рибу та знаряддя лову. Відмова слідчого суді у наданні дозволу на проведення такого обшуку та накладення арешту на вилучене майно є підставою для визнання фактичних даних протоколу огляду місця події недопустимими доказами, оскільки вони отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Цей протокол огляду місця події від 07.12.2018, в якому відображено вилучення з автомобіля обвинуваченого ОСОБА_11 риби та знарядь лову є у цьому кримінальному провадженні ключовим доказом, і здобутий з порушенням закону.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні від 30 червня 2008 року у справі «Гефген проти Німеччини» для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева» (відповідно до неї якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж), суд не приймає як допустимі надані стороною обвинувачення докази, які є похідними від протоколу огляду місця події від 06.12.2018, а саме:крім протоколу огляду місця події від 07.12.2018 з додатками до нього у виді ілюстративної таблиці та таксами, де відмічено види виявленої риби, акт огляду водних ресурсів (без дати), довідка про дослідження речових доказів (сіток з жилки) без дати, розрахунок розміру шкоди, здійсненої Державною екологічною інспекцією від 22.01.2019, висновок експерта № 5460/19-48 від 05.03.2019 та речові докази.

3)Оцінка доказів НСРД

Надаючи оцінку наявним в матеріалах кримінального провадження результатам проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), суд приходить до такого.

В обґрунтування винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, прокурор надав матеріали за результатами проведення НСРД, допустимість яких ніким не оспорюється, а також не ставиться під сумнів достовірність відображених в таких матеріалах відомостей.

Поряд з цим, суд надає матеріалам НСРД оцінку на предмет їх належності, допустимості, достовірності, та в сукупності на предмет достатності і взаємозв'язку з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як зазначено у постанові Першої судової палати ККС ВС від 16.02.2023 у справі № 303/5271/17 (303/3063/17) (провадження № 51-8830км18), процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.

Прокурором надані такі матеріали НСРД:

1. клопотання про проведення НСРД та ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду за результатами їх розгляду.

1.1. від 26.09.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_8 ;

спостереження за ОСОБА_62 , яке полягає у візуальному спостереженні за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження;

установлення місцезнаходження мобільного терміналу з номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » НОМЕР_4 та номером оператора мобільного зв'язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_41 » НОМЕР_5 , якими користується ОСОБА_8 без розкриття змісту повідомлень, для встановлення точних адрес місця перебування;

зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по зазначеним вище абонентським номерам (передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) (а.с. 129-132 Т. 4)

1.2. від 26.09.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_63 ;

спостереження за ОСОБА_64 , яке полягає у візуальному спостереженні за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження;

установлення місцезнаходження мобільного терміналу з номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_65 , без розкриття змісту повідомлень, для встановлення точних адрес місця перебування;

зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по зазначеному вище абонентському номеру (передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) (а.с. 133-136 Т. 4)

1.3. від 26.09.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_66 ;

спостереження за ОСОБА_67 , яке полягає у візуальному спостереженні за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження;

установлення місцезнаходження мобільного терміналу з номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_68 без розкриття змісту повідомлень, для встановлення точних адрес місця перебування;

1.4. від 25.10.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_11 ;

спостереження за ОСОБА_11 , яке полягає у візуальному спостереженні за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження;

установлення місцезнаходження мобільного терміналу з номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » НОМЕР_8 та оператора мобільного зв'язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_41 » НОМЕР_9 , якими користується ОСОБА_11 без розкриття змісту повідомлень, для встановлення точних адрес місця перебування;

1.5. від 25.10.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_13 ;

спостереження за ОСОБА_13 , яке полягає у візуальному спостереженні за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження;

установлення місцезнаходження мобільного терміналу з номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » НОМЕР_10 , яким користується ОСОБА_13 без розкриття змісту повідомлень, для встановлення точних адрес місця перебування;

1.6. від 23.11.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_8 ;

1.7. від 23.11.2018, строком на два місяці про:

аудіо-, відео контроль ОСОБА_66 ;

2. протоколи за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками у вигляді оптичних дисків, а саме:

2.1. від 06.11.2018 відносно ОСОБА_8 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1290т від 27.09.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 26.09.2018, проведеної за період з 29.09.2018 по 09.10.2018 (а.с. 68-75 Т. 5);

2.2. від 06.11.2018 відносно ОСОБА_66 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1290т від 27.09.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 26.09.2018, проведеної за період з 29.09.2018 по 17.10.2018 (а.с. 76-86 Т. 5);

2.3. від 06.11.2018 відносно ОСОБА_63 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1290т від 27.09.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 26.09.2018, проведеної за період з 29.09.2018 по 17.10.2018 (а.с. 87-94 Т. 5);

2.4. від 22.12.2018 відносно ОСОБА_11 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-157т від 26.10.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 25.10.2018, проведеної за період з 03.12.2018 по 08.12.2018 (а.с. 141-187 Т. 4);

2.5. від 22.12.2018 відносно ОСОБА_66 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1811т від 23.11.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 23.11.2018, проведеної за період з 05.12.2018 по 09.12.2018 (а.с. 188-195 Т. 4);

2.6. від 22.12.2018 відносно ОСОБА_8 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1811т від 23.11.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 23.11.2018, проведеної за період з 03.12.2018 по 07.12.2018 (а.с. 196-223 Т. 4);

2.7. від 22.12.2018 відносно ОСОБА_13 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1571т від 26.10.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 25.11.2018, проведеної за період з 03.12.2018 по 09.12.2018 (а.с. 224 Т. 4 - 46 Т. 5);

Суд звертає увагу, що в цьому протоколі здійснено посилання на ухвалу слідчого судді від 25.11.2018, однак в матеріалах справи наявна ухвала відносно ОСОБА_13 від 25.10.2018, при цьому посилання на номер ухвали (№ 01-2147т/НСД) є ідентичними. Тому такі розбіжності суд розцінює як описку під час складення протоколу.

2.8. від 29.01.2019 відносно ОСОБА_66 , складений на виконання доручення (вих. 15/2/1-1290т від 27.09.2018) прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_25 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 26.09.2018, проведеної за період з 18.10.2018 по 28.10.2018 (а.с. 47-67 Т. 5);

Інших матеріалів НСРД прокурором в розпорядження суду для надання ним оцінки не надано.

Оскільки з наданих прокурором ухвал слідчого судді вбачається надання дозволу на проведення кількох видів НСРД, але в розпорядження суду надані результати проведення такого виду НСРД як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, суд надаватиме оцінку допустимості НСРД лише в цій частині.

Надаючи оцінку тому, чи були підстави для проведення НСРД, суд приходить до такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 246 КПК України (в редакції станом на час постановлення ухвал на проведення НСРД) негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 263 КПК України зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

З аналізу положень ст.ст. 246, 247, 263 КПК України вбачається, що проведення такої НСРД як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж проводиться на підставі ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції виключно у кримінальних провадженнях щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

З наданих прокурором клопотань та ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду вбачається, що дозвіл на проведення НСРД надавався в рамках кримінального провадження № 42018110000000304, внесеного в ЄРДР 10.09.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України є тяжким злочином.

Таким чином, надання дозволу на проведення та проведення НСРД в цій частині відбувалось у відповідності до положень КПК України.

Надаючи оцінку тому, чи фактично здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження за фактом вчинення тяжкого злочину та чи не була штучно завищена правова кваліфікація, суд приходить до такого.

Згідно з висновками, викладеними у постанові ККС ВС від 06.04.2023 у справі № 161/10593/16-к, штучно завищена кваліфікація для проведення НСРД є підставою для недопустимості доказів. Верховний Суд визначив, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР за вчинення тяжкого злочину з метою проведення НСРД, хоча фактично провадження розслідувалось за нетяжким злочином, свідчить про порушення порядку збирання доказів у кримінальному провадженні, а отже й на недопустимість їх використання для обвинувачення особи в суді.

З матеріалів клопотання про надання дозволів на проведення НСРД та ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду вбачається, що дозволи на проведення НСРД надавались у кримінальному провадженні № 42018110000000304, внесеному в ЄРДР 10.09.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом того, що керівництвом ГУНП в Київській області за попередньою змовою та із залученням сторонніх осіб, які не мають відношення до правоохоронних органів Київської області, організовану злочинну схему вимагання та отримання неправомірної вигоди від осіб, які виявили бажання відвідати зону радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС . Метою перебування таких осіб є незаконне полювання, рибальство, видобуток корисних копалин, вивіз металобрухту та іншого.

Допитаний один зі свідком у кримінальному провадженні пояснив, що начальник ГУНП в Київській області ОСОБА_69 , діючи з особистої корисливої зацікавленості, організував злочинний механізм вимагання та одержання неправомірної вигоди шляхом надання незаконних вказівок начальнику ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_70 , а той в свою чергу своїм підлеглим, які є керівниками структурних підрозділів ВП ЧАЕС щодо вимагання неправомірної вигоди з організаторів незаконної риболовлі, полювання, проведення екскурсій, здійснення незаконного видобутку корисних копалин, зокрема бурштину та вивезення металобрухту із зони ЧАЕС.

Загальна сума неправомірної вигоди становила від 2 до 3 мільйонів гривень щомісяця.

Диспозиція ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції станом на час надання дозволу на проведення НСРД) передбачала кримінальну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У свою чергу, відповідальність за ч. 1 цієї статті настає за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Згідно з примітками 1 та 2 до цієї статті неправомірною вигодою в значному розмірі вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - така, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі - така, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» до посад державної служби категорії «Б» належать посади: керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників.

З огляду на те, що досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось за фактом отримання керівництвом ГУНП в Київській області , керівником одного з його структурних підрозділів неправомірної вигоди на суму, яка відповідає критеріям великого розміру, суд констатує, що правова кваліфікація у цьому кримінальному провадженні не була завищена і досудове розслідування проводилось за фактом тяжкого злочину.

Обставин, які б свідчили про штучне завищення правової кваліфікації з метою проведення НСРД суд не вбачає.

Надаючи оцінку правовій підставі використання наданих стороною обвинувачення матеріалів НСРД у цьому кримінальному провадженні, суд зазначає таке.

Матеріали за результатами проведення НСРД, що надані прокурором отримані в рамках кримінального провадження № 42018110000000304, внесеному в ЄРДР 10.09.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

З наданої прокурором ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 27.05.2019, постановленої в рамках кримінального провадження № 12018110060000059, внесеного в ЄРДР 06.09.2018 вбачається, що прокурору надано дозвіл на використання у цьому кримінальному провадженні (№ 42018110000000442) результатів проведених НСРД в рамках кримінального провадження № 12018110060000059, а саме клопотань про надання дозволу на проведення НСРД, ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду , протоколів проведення НСРД з додатками у вигляді оптичних дисків, як надані прокурором у цьому кримінальному провадженні.

При цьому, як вбачається зі змісту ухвали, кримінальні провадження № 12018110060000059 та № 42018110000000304 є об'єднаними.

Таким чином, судом встановлено законність використання матеріалів НСРД в цій частині.

Надаючи оцінку допустимості матеріалів НСРД на предмет їх проведення уповноваженою на те посадовою особою, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладено на прокурора.

У постанові від 13.11.2018 у справі № 554/12215/15-к ККС ВС прийшов до таких висновків:

1) не відкриття матеріалів сторонами у порядку ст. 290 КПК є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами;

2) обов'язок відкриття матеріалів, що стали підставою для проведення НСРД, є саме обов'язком сторони обвинувачення.

Не відкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як доказів. Відкриттю в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій, що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

У цій постанові ККС ВС наголосив, що в незалежності від того, чи оспорюють учасники кримінального провадження допустимість і достовірність проведення НСРД, сторона обвинувачення не звільняється від обов'язку відкриті іншій стороні матеріали, що стали підставою для їх проведення.

Тому, в незалежності від позиції учасників кримінального провадження, суд має перевірити дотримання прокурором обов'язку відкриття іншій стороні не лише документів, які відображають хід проведення НСРД, а й документів, які стали підставою для їх проведення.

З наданих прокурором ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду від 26.09.2018, 25.10.2018 та 23.11.2018 (113-141 Т. 4) вбачається, що дозвіл на проведення НСРД, зокрема зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_63 та ОСОБА_71 надавався прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_25 .

Суд звертає увагу, що за положеннями ч. 6 ст. 246 КПК України НСРД має право проводити слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи.

Ці положення не визначають прокурора як виконавця НСРД. Не містить і ч. 2 ст. 36 КПК України повноважень прокурора на безпосереднє проведення НСРД.

Тому, зазначення в ухвалі слідчого судді суду апеляційної інстанції про надання дозволу прокурору на проведення НСРД не ґрунтуються на положеннях КПК.

Поряд з цим, сталою є практика Верховного Суду, згідно з якою слідчий суддя надає дозвіл на втручання в права і свободи людини стороні обвинувачення, а не певній посадовій особі, оскільки до повноваження слідчого судді не входить визначення слідчого або прокурора, який проводитиме слідчі дії (постанови ККС ВС від 24.05.2018 у справі № 332/2781/15-к, від 07.05.2019 у справі № 654/3305/15-к, від 05.03.2020 у справі № 666/5448/15-к та від 03.05.2023 у справі № 758/5719/16-к)

Тому, зазначення в ухвалах про надання дозволу безпосередньо прокурору на проведення НСРД не є істотним порушенням КПК, які б мали наслідком визнавати недопустимими з цієї підстави результати проведених НСРД.

З наданих протоколів за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (а.с. 141 Т. 4 - 97 Т. 5), вбачається, що такі НСРД проводились співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_72 на виконання доручень прокурора ОСОБА_25 .

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК України визначено повноваження прокурора доручати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Нормативно-правовим актом, який визначає загальні засади та єдині вимоги до організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими органів досудового розслідування або за їх дорученням чи дорученням прокурора уповноваженими оперативними підрозділами, а також використання їх результатів у кримінальному провадженні є Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена спільними наказами Генеральної прокуратури України , Міністерства внутрішніх справ України , Служби безпеки України , Адміністрації державної прикордонної служби , Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5.

Відповідно до п. 1.9 розділу І цієї Інструкції, процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.

Організація проведення НСРД визначена розділом ІІІ цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.3 розділу ІІІ Інструкції, слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України).

Згідно з п. 3.4 розділу ІІІ цієї Інструкції до доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Доручення складається у двох примірниках на офіційному бланку органу досудового розслідування чи прокуратури відповідного рівня (п. 3.4.1).

Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 Кримінального процесуального кодексу України. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам.

У дорученні також може визначатись порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом, а також терміни складання протоколів про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії або її проміжного етапу(п. 3.4.2).

Керівник органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - оперативний підрозділ (оперативні підрозділи) (п. 3.4.3).

Однак, інформація про існування надання таких доручень міститься лише в самих протоколах (прописом) за результатами проведення НСРД, тоді як самі доручення прокурора відсутні.

Суд звертає увагу, що вирішуючи питання про використання матеріалів НСРД, отриманих у кримінальному провадженні № 42018110000000304, прокурор в клопотанні не просив, і відповідно слідчий суддя не надавав дозвіл на використання в цьому кримінальному провадженні (№ 42018110000000442) доручень прокурора про проведення НСРД, на підставі яких такі НСРД проводились співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_73 .

Наявність у розпорядженні суду відповідних доручень є необхідною умовою для перевірки законності проведення НСРД працівниками оперативного підрозділу, зокрема:

чи здійснювалось проведення НСРД у чіткій відповідності до завдань, визначених слідчим або прокурором у дорученні;

чи проводилось воно в межах строку, який визначений в дорученні;

чи не було здійснено передоручення проведення НСРД іншим підрозділам, що кореспондується з положеннями 3.4.1розділу ІІІ Інструкції 114/1042/516/1199/936/1687/5.

Відсутність доручення слідчого, прокурора працівнику оперативного підрозділу щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, свідчить про отримання доказів неуповноваженою на проведення відповідної слідчої (розшукової) дії особою, що є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Такий висновок викладений у постанові ККС ВС від 05.11.2019 у справі № 344/11299/15-к (провадження № 51-1009км19)

Вирішуючи питання про недопустимість доказів, суд враховує правові позиції, наведені у постанові Верховного суду від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к, відповідно до якої «…При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу…» та постанові ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, відповідно до якої «… щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення…»

Суд відзначає, що усунути недолік відсутності доручень прокурора на проведення НСРД співробітнику 2 управління ГУ БКОЗ СБ України під час судового розгляду справи з точки зору дотримання засад КПК є неможливим.

Такі доручення є матеріалами НСРД в іншому кримінальному провадженні. Їх використання в цьому кримінальному провадженні можливе шляхом надання дозволу на використання слідчим суддею апеляційного суду в порядку ст. 257 КПК. Однак, за положеннями КПК України, повноваження слідчого судді у тому чи іншому кримінальному провадженні обмежуються стадією досудового розслідування (крім випадку, визначеного ч. 6 ст. 199 КПК)

Прокурор, звертаючись до слідчого судді апеляційного суду з клопотанням про використання матеріалів НСРД, отриманих в кримінальному провадженні № 42018110000000304 у цьому кримінальному провадженні, не просив надати дозвіл на використання доручень, якими прокурор уповноважив працівників СБУ проводити НСРД, хоча не був позбавлений такої можливості.

Ще одним способом використання матеріалів НСРД в іншому кримінальному провадженні, без дотримання порядку, визначеного ст. 257 КПК України є їх виділення прокурором в інше кримінальне провадження в порядку ст. 217 КПК України (правильність такого способу підтверджена ККС ВС у постанові від 10.12.2020 у справі № 751/602/18), однак, такий механізм в частині виділення та об'єднання матеріалів НСРД стосується матеріалів досудового розслідування, а не судової справи та відповідно не підлягає застосуванню під час судового розгляду кримінального провадження з огляду на положення ст. 334 КПК України (в суді не розглядається кримінальне провадження відносно одних і тих же осіб, в матеріалах якого наявні доручення прокурора на проведення НСРД).

Поряд з цим, неможливо в законний процесуальний спосіб отримати такі протоколи шляхом надання тимчасового доступу до речей і документів за клопотанням сторони кримінального провадження з таких підстав.

Спосіб долучення доказів, здобутих в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, на підставі статей 163, 164 КПК України не є отриманням таких доказів у порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки цей спосіб стосується не збирання доказів, а заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до положень Глави 10 КПК України.

Таким чином, визнання доказів які були здобуті хоч і за допомогою рішення слідчого судді, але у спосіб визначений кримінальним процесуальним законом як захід забезпечення кримінального провадження, належними та допустимими не відповідає вимогам КПК України.

Такий висновок викладений у постанові ККС ВС від 08..04.2025 у справі №129/3193/19 (провадження № 51-5015км24)

Крім цього, неможливо отримати та в процесуальний спосіб долучити такі доручення, навіть за умови повернення обвинувального акту у зв'язку з його невідповідністю положенням ст. 291 КПК України, оскільки повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України), не відновлює досудове розслідування, а орган досудового розслідування не може вчиняти інших дій, окрім тих, які необхідні для приведення цього акта у відповідність до вимог КПК України.

Викладене узгоджується з висновком, викладеним у постанові ОП ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076кмо23)

Разом з викладеними обставинами в сукупності, в суду відсутні відомості про те, що такі доручення є розсекреченими та підлягають відкриттю стороні захисту для ознайомлення і долучення до матеріалів кримінального провадження як докази.

Враховуючи те, що прокурором не надано доручень, на підставі яких НСРД проводилось співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБ України , що ставить під обґрунтований сумнів проведення слідчих дій уповноваженою на те посадовою особою і те, що усунути такий недолік вже є неможливим, суд приходить до висновку про визнання протоколів НСРД - зняття інформації транспортних телекомунікаційних мереж від:

06.11.2018, 22.12.2018 відносно ОСОБА_8 (а.с. 196-223 Т. 4, 68-75 Т. 5);

06.11.2018, 22.12.2018 відносно ОСОБА_66 (а.с. 188-195 Т. 4, 76-86 Т. 5);

06.11.2018 відносно ОСОБА_63 (а.с. 87-94 Т. 5);

22.12.2018 відносно ОСОБА_11 (а.с. 141-187 Т. 4);

22.12.2018 відносно ОСОБА_13 (а.с. 224 Т. 4 - 46 Т. 5) - недопустимими доказами.

Крім того, суд зауважує, що протоколи негласних слідчих (розшукових) дій не можуть бути єдиними і беззаперечними доказами винуватості особи, якщо вони не підтверджуються іншими доказами, які можуть бути оцінені в сукупності з ними.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к (касаційне провадження № 13-43кс19) та у постановах ККС ВС від 27.08.2020 у справі № 752/21791/14-к (касаційне провадження № 51-1618 км 18), від 01.10.2020 у справі № 359/1982/15 (касаційне провадження № 51 8225 км 18) та від 24.06.2021 у справі № 756/4576/15-к (касаційне провадження № 51-1687 км 20)

IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Щодо наявності/відсутності підстав для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

У своїй промові в судових дебатах прокурор просив визнати обвинувачених винними в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, призначити покарання:

ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (кожному) за ч.1 ст. 249 КК України - 1 рік обмеження волі та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності; за ч.1 ст. 267-1 КК України до 2 років позбавлення волі та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності;

ОСОБА_8 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 249 КК України - 1 рік обмеження волі та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності; за ч.1 ст. 364 КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. (Крмі того, прокурор просив визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 267-1 КК України у призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробовування, призначивши іспитовий строк 2 роки).

Під час судового засідання, перед переходом до стадії дебатів, суд, роз'яснюючи відповідну норму права обвинуваченим, з'ясовував у учасників справи питання наявності чи відсутності відповідних клопотань. Таких клопотань не було заявлено, а у судових дебатах сторона захисту та в останньому слові обвинувачені, не визнаючи вини в інкримінованих їм злочинах, просили ухвалити виправдувальний вирок.

Відтак суд, обговорюючи зазначене питання під час ухвалення вироку, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Згідно ст. 3 КПК України, судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами

Статтею 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Частиною першою статті 49 КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.

Частиною 1 статті 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачуються у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.249, ч.1 ст.267-1 КК України, а ОСОБА_8 за ч.1 ст. 364, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 249, ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 267- КК України.

Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 249 КК України є кримінальним проступком, ч.1 ст. 267-1 КК, ч.1 ст. 364 України - нетяжкими злочинами.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено.

Згідно обвинувального акту кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченими 06.12.2018, тобто після його вчинення пройшло понад 6 років.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Згода особи є обов'язковою, оскільки ч.8 ст. 284 КПК України передбачено, що «Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує».

З урахуванням викладеного, визнання перелічених вище доказів не допустимими, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст. 249 КК України вчинене обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а, відтак, вони підлягають виправданню на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КК України, а ОСОБА_8 за п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки обвинуваченням не доведено, що останній вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 249 КК України.

Щодо обвинувачення за ч.1 ст. 267-1 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вчинене кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, а ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 267-1 КК України, відтак, вони підлягають виправданню на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КК України.

Зазначене переконання суду ґрунтується на тому, що обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_13 перебували на території зони безумовного обов'язкового відселення з наявністю відповідного дозволу, що підтверджується листом ДАЗВ ( а.с.54-56,т.4). Жодним доказом не доводиться факт переміщення ними за межі Чорнобильської зони продуктів харчування, які походять з цієї зони, зокрема риби, як це зазначено у обвинувальному акті. Факт перебування обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у цій зоні не доводиться жодним з наданих доказів.

Самі по собі матеріали, отримані внаслідок тимчасового доступу до речей і документів не доводять жодного з елементів складу інкримінованих злочинів. Такі матеріали лише доводять місце перебування мобільних терміналів зв'язку, якими користуються обвинувачені. Такі відомості є непрямими доказами та можуть бути визнані належними за умови їх прийняття судом в сукупності з іншими допустимими доказами. Однак таких допустимих доказів, які б у взаємозв'язку з матеріалами тимчасового доступу до речей і документів доводили елементи складу інкримінованих обвинуваченим злочинів, немає.

Суд також зауважує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 267-1 КК України, однак у обвинувальному акті жодної кваліфікуючої обставини, яка передбачена цією частиною зазначеної статті КК не зазначено, що суперечить принципу диференційності кримінального права.

Щодо обвинувачення ОСОБА_8 за ч.1 ст. 364 КК України.

Обвинувачений винним себе у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364 КК України не визнав та зазначив, що жодних вказівок працівникам батальйону поліції з охорони зони радіоактивного забруднення щодо безперешкодного проїзду та територію зони він не давав. Ці його показання підтверджені показаннями свідків (працівників цього батальйону) ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , які згідно з наданими суду у якості доказів розстановками нарядів перебували на чергуванні на КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » 05 та 06 грудня 2018 року (а.с.14-19, т.3), які в судовому засіданні не підтвердили застосування впливу на них з боку ОСОБА_8 та зазначили, що за своєю посадою він і не міг давати їм ніяких вказівок, оскільки фактично вони були працівниками різних установ. Надані суду відеозаписи перетину автотранспортом КПП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » також не містить таких доказів. З огляду на це суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними і допустимими доказами, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, а, відтак, він підлягає виправданню на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КК України.

Оскільки в рамках даного кримінального провадження фактично склалася ситуація, коли наявні правові підстави з одного боку для закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, а з іншого для постановлення виправдувального вироку у відповідності до вимог п.1, 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, Суд, безумовно, при конкуренції зазначених норм виходить з більш сприятливих наслідків для обвинувачених, у зв'язку з чим, вважає неможливим застосовувати механізм закриття кримінального провадження, передбачений ст. 49 КК України, тим більше за відсутності згоди на це самих обвинувачених, а тому судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухвалення вироку.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

При цьому суд враховує, що речові докази, які були вилучені під час огляду місці події від 06.12.2018 мали бути повернуті власникам, про що слідчим було направлено лист. Суду такі докази не передавались, як і не зазначено їх місцезнаходження. Електронні носії, додані до процесуальних документів та визнані речовими доказами, слід залишити у матеріалах справи.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового і судового розгляду справи не застосовувались.

Процесуальні витрати пов'язані з проведенням експертизи підлягають відшкодуванню за рахунок держави відповідно до ст. 124, 126 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 323, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 249 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального праволпорушення.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.267-1 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_13 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення обвинуваченим.

ОСОБА_13 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч.

1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення обвинуваченим.

ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч.

1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_14 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

ОСОБА_14 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_15 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення обвирнуваченим.

ОСОБА_15 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч.

1 ст. 373 КПК України у зв?язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.

Речові докази: компакт-диски

№ 2941/5, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-12080,

№ 2941/3, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-12079,

№ 2941/8, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-12081,

№ 3032/3, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-670,

№ 3067/8, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-13872,

№ 3067/1, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-13869,

№ 3067/2, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-13870,

№ 3067/11, який долучений до протоколу НСРД № 14/2/1-13871,зберігати у матеріалах кримінального провадження № 42018110000000442 від 07.12.2018.

Процесуальні витрати, пов?язані із залученням експертів у кримінальному провадженні N? 42018110000000442 у розмірі 3432,00 грн., віднести на рахунок Держави Україна.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення.

Роз?яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

127989634

Наступний документ

127989636

Інформація про рішення:

№ рішення:	127989635
№ справи:	366/1524/19
Дата рішення:	09.06.2025
Дата публікації:	12.06.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Іванківський районний суд Київської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Порушення вимог режиму радіаційної безпеки

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (09.06.2025)
Результат розгляду:	розглянуто з постановленням вироку
Дата надходження:	27.06.2019

Розклад засідань:

Минулі засідання (68)

16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
16.01.2026 08:21	Іванківський районний суд Київської області
17.01.2020 10:30	Іванківський районний суд Київської області
24.02.2020 10:30	Іванківський районний суд Київської області
18.03.2020 11:00	Іванківський районний суд Київської області
23.04.2020 11:00	Іванківський районний суд Київської області
20.05.2020 11:00	Іванківський районний суд Київської області
16.06.2020 11:00	Іванківський районний суд Київської області
04.08.2020 11:00	Іванківський районний суд Київської області
16.09.2020 11:00	Іванківський районний суд Київської області
21.10.2020 10:30	Іванківський районний суд Київської області
12.11.2020 10:30	Іванківський районний суд Київської області
26.01.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
16.02.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
17.03.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
14.05.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
17.06.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
28.07.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
16.09.2021 10:00	Іванківський районний суд Київської області
20.10.2021 10:00	Іванківський районний суд Київської області
19.11.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
24.12.2021 10:30	Іванківський районний суд Київської області
18.02.2022 10:30	Іванківський районний суд Київської області
25.03.2022 10:30	Іванківський районний суд Київської області
14.07.2022 10:30	Іванківський районний суд Київської області
15.09.2022 10:00	Іванківський районний суд Київської області
20.10.2022 10:00	Іванківський районний суд Київської області
22.11.2022 10:00	Іванківський районний суд Київської області
19.12.2022 10:00	Іванківський районний суд Київської області
07.02.2023 10:30	Іванківський районний суд Київської області
09.03.2023 10:30	Іванківський районний суд Київської області
10.04.2023 10:30	Іванківський районний суд Київської області
19.05.2023 10:30	Іванківський районний суд Київської області
16.06.2023 10:30	Іванківський районний суд Київської області
11.07.2023 11:00	Іванківський районний суд Київської області
15.09.2023 11:00	Іванківський районний суд Київської області
29.09.2023 11:00	Іванківський районний суд Київської області
20.10.2023 10:30	Іванківський районний суд Київської області
24.11.2023 10:00	Іванківський районний суд Київської області
12.12.2023 14:00	Іванківський районний суд Київської області
25.12.2023 11:00	Іванківський районний суд Київської області
29.01.2024 11:00	Іванківський районний суд Київської області
04.03.2024 11:00	Іванківський районний суд Київської області
20.03.2024 10:30	Іванківський районний суд Київської області
07.05.2024 10:30	Іванківський районний суд Київської області
11.06.2024 10:30	Іванківський районний суд Київської області
09.07.2024 10:00	Іванківський районний суд Київської області
04.09.2024 10:00	Іванківський районний суд Київської області
01.10.2024 10:30	Іванківський районний суд Київської області
18.10.2024 10:30	Іванківський районний суд Київської області
13.11.2024 10:30	Іванківський районний суд Київської області
03.12.2024 10:00	Іванківський районний суд Київської області
13.12.2024 09:35	Іванківський районний суд Київської області
23.01.2025 10:00	Іванківський районний суд Київської області
11.02.2025 11:00	Іванківський районний суд Київської області
25.02.2025 10:30	Іванківський районний суд Київської області
13.03.2025 10:30	Іванківський районний суд Київської області
21.03.2025 11:30	Іванківський районний суд Київської області
29.04.2025 14:00	Іванківський районний суд Київської області
27.05.2025 10:00	Іванківський районний суд Київської області
09.06.2025 10:00	Іванківський районний суд Київської області