Номер справи 366/1628/22
Номер провадження 1-кп/366/57/24
30 квітня 2024 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
розглянувши в залі суду смт. Іванків у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, -
У провадженні Іванківського районного суду Київської області перебуває зазначене кримінальне провадження, яке розглядається колегією суддів.
04.03.2024 колегією суддів за клопотанням прокурора обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та забороною залишати житло без дозволу суду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у невстановлений період часу, але не раніше ніж з 24.02.2022, а саме з моменту тимчасової окупації с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у громадянина України ОСОБА_7 виник умисел на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
У згаданий період. ОСОБА_7 , проживаючи в с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, достеменно розуміючи, що діє на користь збройних сил російської федерації, які здійснили окупацію вказаного населеного пункту, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, вступив у контакт з представниками збройних сил рф та прийняв рішення про вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
В подальшому, з 24.02.2022, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_7 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи місцевим жителем с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, знаючи місцевість, володіючи інформацією стосовно місцевих мешканців с. Сидоровичі, адрес проживання та роду професійної діяльності останніх, зокрема мисливців, які могли доручення збройним силам рф, надавав останнім зазначену інформацію, виконуючи військових рф.
При цьому, у зазначений період часу, ОСОБА_7 , з метою вчинення державної зради, отримавши гарантії особистої безпеки від представників окупаційних військ російської федерації, будучи озброєним, допомагав останнім орієнтуватися на місцевості. Поряд із цим, у період тимчасової окупації с. Сидоровичі, ОСОБА_7 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи озброєним, здійснював цілодобове патрулювання селом, тим самим, контролював переміщення територією села місцевих мешканців, які могли збирати та збирали інформацію щодо місць розташування блок-постів так званих збройних сил так званої рф.
В обґрунтування продовження запобіжного заходу, прокурор посилається на продовження існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_7 , будучи обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого, у разі доведеності винуватості, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_7 може впливати на осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, аби останні, у разі необхідності проведення з ними повторних допитів, відмовились надавати покази проти нього або спотворити такі покази на його користь; ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор стверджує, що зазначені ризики є актуальними, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не допоможе запобігти таким ризикам.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання, зазначаючи, що ризики по суті відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія судді дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ч.1 та п.9 ч.2 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження, в тому числі, є запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Судовий розгляд кримінального провадження № 22022101110000200 триває з 04.10.2022 (з часу, коли обвинувальний акт надійшов до суду).
В подальшому, колегією суддів запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 змінено на цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронного засобу. Дія зазначеного запобіжного заходу неодноразово продовжувалася колегією суддів, останній раз 04.03.2024 року.
Метою продовження дії запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч.2 ст. 111 КК України), який вчинений в умовах воєнного стану, за який йому, у разі доведеності винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі.
Тому, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду.
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки із державою, у які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.
Однак, з урахуванням обстановки у державі (введений воєнний стан, який обмежує можливості виїзду чоловіків за кордон та наявність посиленого контролю за особами, які пересуваються), ризик такого переховування зменшується.
Щодо ризику впливу на свідків, то колегія суддів погоджується з доводами прокурора про подальше існування такого ризику, оскільки свідки у кримінальному провадженні проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, вони йому відомі, тому, надати можливість обвинуваченому здійснити вплив на свідків є недопустимим.
Вищевикладене свідчить про те, що продовжують існують ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому, у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинувачений не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки та матиме можливість перешкоджати судовому розгляду.
Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, доведених прокурором в суді, даних про особу обвинуваченого, тяжкості покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, суд має підстави з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , змінити відносно останнього передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, та повною мірою забезпечить запобігання ризикам.
Це обмеження в даній справі, за встановленої в обвинувальному акті моделі вчинення злочину та наведених про особу обвинуваченого відомостей, на переконання суду, саме на цій стадії процесу, відповідає вимозі абз. 6 п.п. 3.3 п. 3 рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009. Потреба в такому заході щодо нього, зокрема є дійсною не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з його особою, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та характером висунутого обвинувачення.
Вказаний захід, щодо визначення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби надасть змогу реалізувати йому в т.ч. своє право на лікування та щодо можливого отримання захисту в Україні.
Відповідно цей захід у відношенні обвинуваченого відповідатиме, як п. 1-3 ч. 1 ст. 132, п. 3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України. При цьому забігаючи наперед колегія суддів констатує, що з метою уникнення ризику впливу, застосує ефективні запобіжні заходи з числа визначених ч. 5 ст. 194 КПК України щодо нього.
Колегія суддів, не вбачає з даних відображених прокурором у клопотанні виняткових обставин визначених ч. 1 ст. 183 КПК України для позбавлення свободи (ув'язнення) у спосіб цілодобового домашнього арешту.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
З положень п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК слідує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що: потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно питання щодо переліку обов'язків Колегія суддів визначатиме через призму наведеного з урахуванням даних про особу обвинуваченого та аргументів прокурора з цього питання, й у підсумку констатує, що слушним є продовжити дію наступних обов'язків:
- утриматися від спілкування із свідками переліченими у реєстрі до обвинувального акту;
- з'являтись за викликами до суду.
Саме ці обов'язки відповідатимуть п. 2 - 3 ч. 3 ст. 132 КПК та будуть ефективним запобіжником ризику впливу.
Враховуючи можливі ризики які зазначає прокурор у клопотанні, які підтверджені дослідженими матеріалами в ході судового розгляду, колегія суддів вважає, що зміна запобіжного заходу на домашній арешт у певний період доби, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, та не буде обмежувати його право на лікування та щодо можливого отримання захисту в Україні.
Враховуючи, що обставини по справі з часу зміни запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в певний період доби без носіння електронного засобу контролю, та клопотання прокурора про продовження строку цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 331, 372, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час з 00 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин до 28 червня 2024 року, включно, без носіння електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
- утриматися від спілкування із свідками переліченими у реєстрі до обвинувального акту;
- з'являтись за викликами до суду.
Виконання ухвали доручити ВП №1Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляції не зупиняє виконання ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 3 травня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2