справа № 372/6830/24
провадження № 2/362/1825/25
09 червня 2025 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у м. Василькові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 11 квітня 2024 року № 495917-KС-001 про надання кредиту, що становить 70 634,38 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість.
Ухвалою від 28 лютого 2025 року суд відкрив провадження у даній справі.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 495917-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, зазначений Позичальником в анкеті в особистому кабінеті.
Відповідно до п. 2.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання споживчих кредитів.
Згідно з умовами Договору, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надавши Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Також, 15 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 495917-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої ТОВ «Бізнес позика» надало Позичальнику додатково кредит у сумі 7 000,00 грн.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у останнього станом на 26 листопада 2024 року утворилась заборгованість за Договором № 495917-КС-001 про надання кредиту, у розмірі 70 634,38 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту -22 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 45 334,38 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн.
Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (в редакціях, чинних на дату укладення договору).
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з приписами частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
В силу статті 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач належно виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти.
Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, своєчасно не повернув кредит, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка становить 70 634,38 грн. та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 45 334,38 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн.
На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.
Доказів оспорювання в судовому порядку укладеного договору відповідачем не надано.
Доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини матеріали справи не містять.
Будь-якого належного та допустимого доказу того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та відомості, які містяться у матеріалах справи не відповідають дійсності, відповідач не надав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У силу частини другої статті 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦПК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе за договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вище вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 495917-KС-001 про надання кредиту від 11 квітня 2024 року, що становить 70 634,38 грн. підлягають задоволенню.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також належить стягнути судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме суму сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 12, 81, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ідентифікаційний код 41084239) заборгованість у розмірі 70 634 (сімдесят тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 38 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ідентифікаційний код 41084239) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
Суддя О.В. Попович