справа № 361/511/23
провадження № 2/361/623/24
03.04.2025
Іменем України
03 квітня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору страхування,
У січні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг» (далі - ТДВ “СГ “Оберіг») звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним, укладений 24 червня 2022 року між ТДВ “СГ “Оберіг» та ОСОБА_1 договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АР-3346035), відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб “IVECO 35C» д.н.з. НОМЕР_1 (vin-cod НОМЕР_2 ), з моменту його укладення.
В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до ТДВ “СГ “Оберіг» для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля “IVECO 35C» д.н.з. НОМЕР_1 (vin-cod НОМЕР_2 ). Вказаний вище транспортний засіб за своїми характеристиками відноситься до вантажних автомобілів.
Під час укладення договору відповідач надав позивачу інформацію, що транспортний засіб »IVECO 35C» д.н.з. НОМЕР_1 (vin-cod НОМЕР_2 ) не підлягає обов'язковому технічному контролю (далі - ОТК).
Позивач зазначав, що у ТДВ “СГ “Оберіг» відсутній доступ до бази даних МВС України щодо проходження транспортними засобами ОТК, тому Страховик при укладенні договорів керується виключно інформацією наданою клієнтом.
24 червня 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АР-3346035 відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ).
Відповідно до умов договору строк його дії встановлено з 00.00 год. 25.06.2022 року по 24.06.2023 року включно.
Відповідно до умов Полісу, а саме в розділі “Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» зазначено, що ТЗ не підлягає обов'язковому технічному контролю.
14 жовтня 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ).
З метою розслідування страхового випадку, позивач, керуючись п. 34.1 ст. 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), звернувся до сервісного центру МВС України із запитом про проходження ОТК транспортним засобом.
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві (філії ГСЦ МВС) транспортний засіб “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ), тип ТЗ-вантажопасажирський, вантажопідйомність - 1,035 т, підлягає ОТК із періодичністю -кожні два роки.
Також у цій відповіді було вказано, що станом на 14.10.2022 року інформація про дійсний (наявний) протокол ОТК відсутня, а строк дії останнього протоколу ОТК закінчився 04.02.2017 року.
Таким чином, під час укладення договору щодо транспортного засобу “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ), відповідач надав неправдиві відомості щодо відсутності у нього обов'язку з проходження ОТК.
Позивач у змісті позову посилався на вимоги ч. ч. 1, 3 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 982 ЦК України, та зазначив, що слід дійти висновку, що істотною умовою договору страхування при укладенні Полісу щодо транспортних засобів, які підлягають ОТК, є його проходження транспортними засобами.
Таким чином, обов'язок повідомити інформацію про необхідність проходження ОТК покладається виключно на відповідача.
Проте, відповідач, знаючи про необхідність проходження ОТК транспортним засобом “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ) та про закінчення протоколу ОТК щодо зазначеного транспортного засобу 04.02.2017 року, не повідомив про це позивача, тобто діючи умисно ввів позивача в оману.
Відтак, відповідач при укладенні Полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування.
Позивач зазначив, що у разі надання відомостей позивачу про те, що транспортний засіб “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ), підлягає проходженню ОТК та що його строк сплив 04.02.2017 року, позивач не уклав би вказаний Поліс, оскільки це б суперечило абз. 1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 1961-IV.
Враховуючи вищевикладене, позивач вказує на те, що відповідач при укладенні Полісу ввів в оману позивача щодо істотних умов договору страхування, у зв'язку з чим Поліс було укладено з порушенням вимог Закону № 1961-IV, тому Поліс № АР-3346035 від 24 червня 2022 року слід визнати недійсним.
24 лютого 2023 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
01 травня 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
У відзиві зазначив, що протоколом МТСБУ від 14 липня 2016 року № 384/2016 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланку полісу обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558.
Інструкцією визначено, що в розділі “8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» Полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладенні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відноситься: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо так, то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.
Перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України “Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.
У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного огляду.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається на один рік.
Якщо строк талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.
Таким чином, відповідач вважає, що ТДВ “СГ “Оберіг», уклавши договір обов'язкового страхування (видавши Поліс) був зобов'язаний перевірити, чи повинен або ні транспортний засіб відповідача проходити обов'язковий технічний контроль за час дії Полісу, а не відповідач, як про те зазначає позивач у позовній заяві.
Відповідач також вказує на те, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просить суд визнати недійсним договір страхування з підстав введення відповідачем в оману позивача, якому відповідач не повідомив, неправдиві відомості про те, що забезпечений транспортний засіб не підлягає ОТК, але позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач при укладенні страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмету страхування.
Крім того, ним надані відомості, які були йому відомі, а саме, що даний транспортний засіб не використовується як таксі/маршрутне таксі, не використовується ним для отримання прибутку та не підлягає обов'язковому технічному контролю. Відповідач зазначив, що даний транспортним засобом користується протягом трьох років та жодного разу не проходив технічного огляду. При цьому протягом цього часу його як водія неодноразово зупиняли для перевірки співробітники поліції, але жодних зауважень з приводу не проходження транспортним засобом ОТК не було, у тому числі працівниками патрульної поліції не складалися постанови про накладення адміністративного стягнення за п. 31.3 “б» ПДР України, а саме, що забороняється експлуатація транспортного засобу згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб марки “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ), рік випуску 2005, був переобладнаний на вантажно-пасажирський 11.01.2020 року (особливі відмітки), та був придбаний 13.02.2020 року вже переобладнаним за типом транспортного засобу - загальний вантажно-пасажирський, з кількістю місць для сидіння 8+1 (водій). Відповідно посилання позивача, на те, що даний транспортний засіб проходив технічний огляд та отримував ОТК № 00221-00225-15, строком дії з 04.02.2015 року по 04.02.2017 року, не заслуговують на увагу, адже на момент проходження ОТК, даний транспортний засіб напевно рахувався як вантажний, який мав обов'язок проходити ОТК.
17 травня 2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначив, що транспортний засіб “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ) за своїм типом є вантажним, вантажопасажирським автомобілем, однак, згідно із категорією транспортних засобів, за якими громадяни можуть бути допущені до керування, він відноситься до категорії В.
Так, транспортні засоби, призначені для перевезення вантажів дозволено максимальною масою 3500 кг підпадають під категорію В, хоч і є вантажними автомобілями.
Таким чином, зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу категорії В, свідчать про те, що хоч, транспортний засіб є вантажним, але оскільки його максимальна маса не перевищує 3500 кг, то ним може керувати особа, яка отримала посвідчення водія категорії В. Тому вважає посилання відповідача на те, що вказаний транспортний засіб не підлягає обов'язковому технічному контролю є безпідставними, оскільки зазначений транспортний засіб не відноситься до типу легкові транспортні засоби, щодо яких є виключення щодо проходження ОТК у Законі України “Про дорожній рух».
Відтак, представник позивача вважає, що відповідачем при укладенні Полісу надано неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування.
Крім того, представник відповідача зазначив, що оспорюваний Поліс прямо суперечить ст. 17 спеціального Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки він міг бути укладений лише на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю.
07 червня 2023 року надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили суд у задоволені позову відмовити.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 24.06.2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АР/3346035, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб марки “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ) (а. с. 8).
Відповідно до умов Полісу строк дії встановлено з 00.00 год. 25.06.2022 року по 24.06.2023 року включно.
У п. 8 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3346035 зазначено, що ТЗ не використовується як таксі/маршрутне таксі, не підлягає обов'язковому технічному контролю (ОТК).
Сторонами не заперечується та обставина, що 14.10.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ).
Суду відповідних доказів для встановлення чи дійсно 14.10.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ) не надано.
У листі від 30.12.2022 року № 31/26-592аз Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (Філії ГСЦ МВС) зазначено, що транспортний засіб марки “IVECO 35C14» HPI, д.н.з. НОМЕР_1 (vin-cod НОМЕР_2 ) тип ТЗ-вантажопасажирський, вантажопідйомність - 1,035 т, підлягає ОТК із періодичністю - кожні два роки. Станом на 14.10.2022 року інформація про дійсний (наявний) протокол ОТК відсутня. Також у листі зазначено, що до вказаної дати у запиті було видано протокол ОТК № 00221-00225-15 строком дії з 04.02.2015 року по 04.02.2017 року (а. с. 9).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб марки “IVECO 35C», д.н.з. НОМЕР_1 , (vin-cod НОМЕР_2 ), рік випуску 2005, був переобладнаний з фургона на 8 п/м на вантажно-пасажирський 11.01.2020 року (особливі відмітки), придбаний 13.02.2020 року за типом транспортного засобу - загальний вантажно-пасажирський (а. с.50).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
У пункті 1.8 ст. 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 18 Закону України “Про страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України “Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України “Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
У ст. 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
У ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до п. 17.6 ст. 17 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, затверджено зміни до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно із п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір “Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
За змістом п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2 ст. 18 Закону України “Про страхування» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України “Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 35 Закону України “Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 т, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України “Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, у відповідності до статті 35 Закону України “Про дорожній рух».
За змістом Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року № 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати наступні відомості:
1) Відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім'я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи-платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння; відомості про реквізити документу, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документу, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ;
2) Відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску; ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або у разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається «б/н»; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ.
3) Особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов'язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років.
4) Інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику.
5) Запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування.
6) Відомості, зазначені в пунктах 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).
У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 зазначила, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
За правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду даної справи, суд враховуючи вказані норми матеріального права, надавши належну оцінку поданим учасниками справи доказам, їхній поведінці під час укладення оспорюваного правочину, дійшов висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки при оформленні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем (страхувальником) було надано позивачу (страховику) інформацію, яку страховик мав можливість перевірити, зокрема з'ясувати відомості щодо належності транспортного засобу до типу вантажних та обов'язковості проходження цим транспортним засобом обов'язкового технічного контролю.
Як зазначалося вище, відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Таким чином, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію.
Вказані дії були вчинені ТДВ “СГ “Оберіг» лише після настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілих осіб внаслідок ДТП.
Сторона оспорюваного правочину, дії якої засвідчують спрямування її волі на збереження дійсності правочину та його виконання, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати під час виявлення цієї волі, що випливає із засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 348/2675/17 зазначив, що проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.
Також необхідно зазначити, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності (ч. ч. 3, 4 ст. ст. 121 КУпАП).
У межах розгляду цієї справи не встановлено відомостей про притягнення відповідача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем ТДВ “СГ “Оберіг» не доведено введення його в оману відповідачем ОСОБА_1 стосовно предмету страхування, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору страхування відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.