Справа № 357/7712/25
Провадження № 2-а/357/193/25
09 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Любченко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
22.05.2025 ОСОБА_1 , який діє через свого представника Міхеєву Є.Г., звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить скасувати постанову №БЦРТЦК/1118/25 від 18 квітня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.; закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що 10.04.2025 командиром 2 роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол серії БЦРТЦК №1118 відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 18.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №БЦРТЦК/1118/25, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 17000 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови, 10.04.2025 близько 09 год. 15 хв. по АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого працівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно військово-облікового документу в електронній формі (роздрукований 18.03.2025), ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відстрочку до 17.02.2026 року, тип відстрочки - бронювання, дані уточнені 04.07.2024. Згідно постанови ВЛК від 08.01.2025 - ОСОБА_1 придатний для служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3 , закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. Після проходження 08.01.2025 ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, відповідальні особи ІНФОРМАЦІЯ_2 підготували та оформили 20.02.2025 паперовий військово-обліковий документ № НОМЕР_1 , який не було видано позивачу на руки. 10.04.2025, під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання вищевказаного паперового документа, позивача провели до командира 2 роти охорони, який склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 надав на вимоги уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 свій військово-обліковий документ в електронній формі. Позивач стверджує, що не порушував правила військового обліку, зазначені у протоколі та постанові, оскільки мав в наявності військо-обліковий документ в електронній формі.
Позивач вказує, що в порушення ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» матеріали адміністративної справи не містять носія цифрової інформації з відеофіксацією процесу пред'явлення та перевірки документів позивача. У матеріалах адміністративної справи наявний Акт про відсутність військово-облікового документа від 10.04.2025, складений стрільцем-помічником гранатометника 3 роти ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_4 , який не може бути доказом у вказаній адміністративній справі, оскільки уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з 17.07.2024 зобов'язані, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024. А тому, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не пред'явив на вимогу уповноваженої особи ТЦК та СП свій військово-обліковий документ.
Також, позивач посилається на абз.2 п.14 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 та вказує, що постанову №БЦРТЦК/1118/25 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у визначений законом термін (протягом трьох днів) позивач не отримував вона була надіслана позивачу засобами поштового зв'язку 09.05.2025, а не 21.04.2025 як того вимагає закон.
13.05.2025 позивач отримав примірник постанови №БЦРТЦК/1118/25, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 . Тоді як, під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №БЦРТЦК/1118/25 було встановлено, що при них наявна постанова №БЦРТЦК/1118/25, де зазначено, що до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 . А тому, наявні дві постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №БЦРТЦК/1118/25 від 18.04.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що ставить під сумнів факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
У позові зазначено, що у даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. ІНФОРМАЦІЯ_4 не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я. (а.с.24-25) та матеріали справи були передані для розгляду 23.05.2025.
Ухвалою судді від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи (а.с. 29-30).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, 06.06.2025 представник позивача Міхеєва Є.Г. сформувала через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання свого представника не направили, були повідомлені належним чином про день та час розгляду даної справи, 02.06.2025 уповноваженому представнику відповідача було вручено копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, але в судове засідання відповідач не направив свого представника, не подав заяв чи клопотань і не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом, суд вказує на таке.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом просив поновити строк звернення до суду, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена 18.04.2025, при цьому саму постанову № БЦ РТЦК/1118/25 позивач отримав засобами поштового зв'язку 13.05.2025, і з даним позовом звернувся до суду 22.05.2025, про що свідчать матеріали справи. Надана копія оскаржуваної постанови не містить відміток про її вручення позивачу. Матеріали справи містять конверт (а.с. 17) та трекінг поштового відправлення 0601143830008, з якого вбачається, що позивач отримав копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 - 13.05.2025. Відповідач не спростував наведеного.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, положення ст. 121, 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд вважає, що наявні поважні причини пропуску 10-денного строку звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки відсутні докази вручення позивачу Постанови № БЦРТЦК/1118/25 від 18.04.2025 року в інший період часу, ніж вказує сам позивач.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженої особи солдату ОСОБА_4 , в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 13).
Відповідно до акту про відсутність військово-облікового документа, складеного 10.04.2025 стрільцем-помічником гранатометника 3 роти ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою (а.с. 14).
Встановлено, що 18 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_2 було прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № БЦ РТЦК/1118/25, зі змісту якої слідує, що о 09 год. 15 хв. 10.04.2025 по АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'являв його за вимогою, в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 15 зворот).
Також, матеріали справи місять аналогічну постанову, про вчинення ідентичного правопорушення складену на гр. ОСОБА_5 (а.с. 18).
Отже, позивача було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до частини третьої статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Прийняття постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників; 20) виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон (п. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів).
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №559).
За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.
За змістом вимог постанови КМУ № 559 від 16.05.2024 електронний військово-обліковий документ, запроваджений у мобільному додатку порталу Дія або Резерв+, має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Відсканувавши QR-код, уповноважені органи можуть перевіряти його чинність й отримати усю необхідну інформацію.
Так, Порядком № 559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.
Для формування військово-облікового документу в електронній формі необхідно скористатися засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.
Порядок № 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації, за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про таку особу.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (QR-код).
QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Пункт 9 Порядку № 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (пункт 3 Порядку № 559).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, дійсно, 04.07.2024 в застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» було оновлено дані, та позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21). Окрім того, матеріали справи містять військово-обліковий документ № 220120231362300200035, виданий 20.02.2025 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , який має відстрочку від призову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 17.02.2026 (а.с. 20).
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 р. № 636/11340/24).
Доказів неможливості відповідачем перевірити інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача, матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 6 статті 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вимоги, зазначені у частині 6 статті 22 вказаного Закону, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, почали застосовуватися з 17 липня 2024 року згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.
З наведеного вбачається, що починаючи з 17 липня 2024 року під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані здійснювати фото- і відео фіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів. Альтернативного порядку фіксування процесу перевірки військово-облікових документів вказана норма Закону не наводить.
Судом встановлено, що перевірка військово-облікових документів позивача проводилась 10 квітня 2025 року, тобто в період, коли діяла вимога щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів.
Відповідачем не подано до суду доказів дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідних доказів фіксації процесу пред'явлення та перевірки документів матеріали справи не містять.
В ході судового розгляду відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів, такі відомості отримати не вдалося.
Окрім того, суд враховує, що на момент складення оскаржуваної постанови №БЦРТЦК/1118/25 (18.04.2025), на ім'я ОСОБА_1 було видано військово-обліковий документ (20.02.2025), який відповідає вимогам законодавства.
Аналізуючи обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Аналізуючи позицію та надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню, із закриттям провадження в справах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати Постанову № БЦРТЦК/1118/25 від 18 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн. ( шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 / АДРЕСА_3 /
Рішення складено 09 червня 2025 року.
СуддяО. Я. Ярмола