Єдиний унікальний номер № 285/2097/22
Провадження № 1-кп/0285/123/25
09 червня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Звягель кримінальне провадження № 285/2097/22 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховоля Новоград-Волинського району, Житомирської області, громадянина України, українця, не працюючого, неодруженого, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого по АДРЕСА_1 та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,-
встановив:
В листопаді 2022 року, більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами для задоволення власних потреб шляхом обману.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 в листопаді 2022 року (точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені) розмістив оголошення в соціальній мережі «Фейсбук» про продаж мотоциклу, в якому вказав свій абонентський номер для зв'язку НОМЕР_1 . Зацікавившись даним оголошенням, 27.11.2022 року потерпілий ОСОБА_7 , використовуючи свій абонентський номер НОМЕР_2 , зателефонував а вказаний в оголошенні номер ОСОБА_4 . При спілкуванні по мобільному телефону з ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужими коштами шахрайським способом, ОСОБА_4 повідомив потерпілому завідомо недостовірні відомості, запропонувавши придбати мотоцикл, не маючи при цьому наміру та можливості продати транспортний засіб. Будучи введеним в оману та довіряючи ОСОБА_4 , потерпілий погодився на вказану пропозицію останнього.
Під час вказаної телефонної розмови ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу на заволодіння чужими грошовими коштами, висунув вимогу ОСОБА_7 про перерахування на банківську картку грошових коштів у сумі 1000,00 грн. у якості предоплати за надання вказаного майна.
ОСОБА_7 , будучи введеним в оману та впевненим у намірах ОСОБА_4 продати товар, 27.11.2022 року о 16 год. 28 хв. здійснив оплату одним платежем на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_4 , у розмірі 1000,00 грн.
Отримавши від ОСОБА_7 вказані грошові кошти, ОСОБА_4 ,. будь-яких дій, спрямованих на продаж товару, який зобов'язувався поставити відповідно до розміщеного оголошення не вчинив, таким чином привласнив грошові кошти ОСОБА_7 в сумі 1000,00 грн. та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Окрім того, в листопаді 2022 року, більш точної дати та часу не встановлено, у ОСОБА_4 , повторно виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами для задоволення власних потреб шляхом обману.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 в листопаді 2022 року (точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені) розмістив оголошення в соціальній мережі «Фейсбук» про продаж мотоциклу марки «Мінськ» як транспортного засобу чи по запчастинах. Зацікавившись даним оголошенням, 22.03.2023 року потерпілий ОСОБА_8 в соціальній мережі «Фейсбук» висловив ОСОБА_4 бажання придбати запчастини до мотоциклу. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами шахрайським шляхом, ОСОБА_4 повідомив потерпілому завідомо недостовірні відомості, запропонувавши останньому придбати запчастини до мотоцикла, якими зацікавився потерпілий, не маючи при цьому намірів вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж запчастин. Довіряючи ОСОБА_4 , будучи введеним останнім в оману, погодився на вказану пропозицію.
Під час спілкування ОСОБА_4 висунув вимогу ОСОБА_8 про перерахування на банківську картку грошових коштів в сумі 500,00 грн. у якості передоплати за надання вищевказаного майна.
ОСОБА_8 , будучи введеним в оману та впевненим у намірах ОСОБА_4 , 22.03.2023 року о 16 год. 10 хв. за допомогою мобільного додатку здійснив оплату одним платежем на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_4 , у розмірі 500,00 грн.
Отримавши від ОСОБА_8 вказані грошові кошти, ОСОБА_4 будь-яких дій спрямованих на продаж товару, який зобов'язувався поставити відповідно до домовленості та розміщеного оголошення не вчинив, таким чином привласнив грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 500,00 гр. Та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Окрім того, в травні 2023 року, більш точної дати та часу не встановлено, у ОСОБА_4 , повторно виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами для задоволення власних потреб шляхом обману.
З цією метою, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, керуючись корисливим мотивом, вирішив ввести в оману потерпілу ОСОБА_9 , запевнивши останню у тому. Що він є військовослужбовцем та несе службу в зоні бойових дій.
За вказаних обставин, 05.05.2023 року у ході спілкування у месенджері соціальної мережі «Фейсбук», ОСОБА_4 під вигаданим приводом придбання квитка на потяг для поїздки з зони бойових дій додому у зв'язку із смертю матері, висунув ОСОБА_9 вимогу про перерахування грошових коштів у сумі 500,00 грн. на його банківську картку.
ОСОБА_9 , будучи введеною в оману та впевненою, що допомагає військовослужбовцю, 05.05.2023 року о 09 год. 36 хв. за допомогою мобільного додатку перерахувала одним платежем зі своєї банківської картки на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_4 , грошові кошти у розмірі 500,00 грн.
Отримавши від ОСОБА_9 вказані грошові кошти, ОСОБА_4 будь-яких дій, спрямованих на виконання домовленості щодо придбання квитка не вчинив, оскільки в зоні бойових дій не перебував, однак таким чином привласнив грошові кошти ОСОБА_9 в суму 500,00 грн. та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) вчинені повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
Також, 02.01.2023 року близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходилися у квартирі АДРЕСА_2 , де вживали спиртне.
В той час ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року до 19.02.2023 року введено воєнний стан, вирішив умисно, таємно викрасти мобільний телефон торговельної марки «Apple» модель «iPhone 6s A1633», який належить ОСОБА_12 та яким користувалася на той час його співмешканка ОСОБА_13 , і який знаходився у квартирі АДРЕСА_3 .
У зазначений день, час і місці, та за вказаних обставин ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, під час воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, вийшовши з квартири в якій перебував, зайшов в квартиру АДРЕСА_3 , в якій тимчасово проживав разом із ОСОБА_13 , де знаходилася остання, яка спала, і переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими підійшов до ліжка, на якому лежав мобільний телефон торговельної марки «Apple» модель «iPhone 6s A1633», який належить ОСОБА_12 вартістю 2669,70 грн., який він викрав.
Після цього ОСОБА_4 з вказаним викраденим мобільним телефоном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 майновий збиток на суму 2669,70 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із декриміналізацією кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали заявлене прокурор клопотання.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
З січня 2004 року при оподаткуванні замість поняття неоподатковуваний мінімум було введено поняття податкова соціальна пільга, яка розповсюджується лише на доходи громадян у формі заробітної плати і обмежена у використанні (використовується граничний показник доходу, для якого податкова соціальна пільга застосовується). Величина податкової соціальної пільги становила станом на 24.10.2022 року - 1240,50 грн. відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України.
Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
У відповідності до ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга становить у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року для будь-якого платника податку.
Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб - з 01.01.2021 року - 2481,00 грн.
У свою чергу, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб - з 01.01.2023 року - 2684,00 грн.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким збільшено розмір суми збитків для кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України та який перевищує інкриміновану в провину обвинуваченому суму заподіяних збитків (у відповідності до вимог ст. 51 КУпАП в новій редакції, п. 169.1.1 ст. 169 Розділу ІV, п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, розмір збитків по крадіжці для кримінальної відповідальності на час вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення повинен перевищувати 2481,00 гривень).
Згідно позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яку він висловив у постанові від 16.02.2021 по справі № 345/3522/18:
За загальним правилом, закріпленим у частині другій ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Внесені законодавцем зміни, якими збільшено розмір суми збитків для кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, призвели до декриміналізації діяння, а дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 шляхом введення в обману у 2022 році заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 в сумі, що не перевищує 2481,00 грн., а у 2023 році шляхом введення в обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та викрав майна ОСОБА_12 на суму, що не перевищує 2684,00 грн., тобто у сумі яка передбачає адміністративну відповідальність
Беручи до уваги, що суми шахрайства та крадіжки у цій справі перестали бути предметом кримінального розгляду, діяння ОСОБА_4 , які кваліфіковано у даному кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст.185 КК України, декриміналізовано, тому кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 284, 371, 373, 374 КПК України, суд
постановив:
Кримінальне провадження № 285/2097/22 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні майном потерпілого ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, в частині заволодіння майном потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство), вчиненими повторно, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК Ураїни, а саме у таємному викраденні майна ОСОБА_12 (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, - закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності Закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази: мобільний телефон марки “Apple» моделі “iPhone 6s A1633», переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_12 , залишити у її власності.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судово товарознавчої експертизи (висновок від 01.02.2023 ркоу № СЕ-19/106-23/1010-ТВ) у розмірі 755,12 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня виготовлення її повного тексту.
Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2025 року.
Головуючий ОСОБА_1