Справа № 169/264/25
Провадження № 3-в/169/8/25
10 червня 2025 року селище Турійськ
Суддя Турійського районного суду Волинської області Ковальчук О. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання постанови суду в частині сплати штрафу в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Турійського районного суду Волинської області від 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання вказаної постанови суду в частині сплати штрафу, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, не працює, місячний дохід складається із доходів від ведення домашнього господарства, оскільки здійснює догляд за хворою матір'ю, що унеможливлює виконання ним, у передбачений законодавством строк в 15 днів, постанови суду в частині сплати штрафу в повному обсязі, а тому просить суд розстрочити його сплату.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та просив задовольнити його заяву і розстрочити сплату штрафу.
Суд, проаналізувавши матеріали заяви та справи стосовно ОСОБА_1 , приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно ч. 1ст. 308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1ст. 307 КпАП України, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень пункту 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно з положеннями ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Зазначені положення регламентують права сторін, як учасників саме виконавчого провадження.
Відповідно до положень статті 307 КпАП України штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Доказом виконання постанови, а саме сплати штрафу, являється квитанція банківської установи, оригінал якої необхідно надати до суду, у разі добровільної сплати штрафу.
Згідно з частиною 1статті 308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1статті 307 КпАП України, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна.
Згідно з частиною 2статті 308 КпАП України у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП України та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Станом на день розгляду справи заявник не надав достатніх належних та допустимих доказів того, що в даній справі наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, які відповідно до положень КУпАП і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» могли би бути підставою для надання заявнику розстрочки виконання постанови.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що постанова про накладення адміністративного стягнення має бути реалізована у стислі строки інакше буде втрачена оперативність у застосуванні заходів адміністративного впливу, що, без сумніву, відобразиться на ефективності, зменшенні виховного та попереджувального значення у боротьбі з адміністративними правопорушеннями.
Крім того, штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.
По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи.
Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, який за змістом клопотання хоче їх уникнути шляхом сплати у вигідний для нього спосіб. Крім того, особа не вперше притягується до адміністративної відповідальності ща ст. 130 КУпАП.
Керуючись статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 283, 284, 301, 304, 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови судді Турійського районного суду Волинської від 17 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук