Єдиний унікальний номер 725/3950/25
Номер провадження 2/725/1216/25
04.06.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою під час якого у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, шлюб між ним та відповідачкою було розірвано, а їх спільний малолітній син ОСОБА_4 залишився проживати разом з батьком.
На даний час малолітній ОСОБА_4 навчається в Чернівецькому багатопрофільному ліцеї №4, відвідує додаткові заняття з вивчення іноземної мови, а також займається спортом, у зв'язку з чим потребує значних матеріальних витрат на своє утримання.
Вказував на те, що відповідач на утриманні інших осіб не має, вона працездатна, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, її стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що остання має сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання її малолітнього сина.
Також, зазначав, що відповідач повністю самоусунулась від виховання та утримання сина ОСОБА_4 , який з часу фактичного розірвання стосунків між батьками проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 і перебуває на його утриманні та вихованні. За цей час, відповідач жодного разу не поцікавилась сином, його побутом, навчанням, не надавала жодної матеріальної допомоги на його утримання.
За таких обставин, виникла необхідність встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання позивачем малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для захисту інтересів дитини, при влаштуванні в освітній заклад, додаткові кружки, укладання декларації із сімейним лікарем, що потребує завжди згоди матері, також можливості пересування з дитиною без документальної згоди матері, забезпечити дитині відпочинок та оздоровлення за кордоном та для реалізації різних соціальних цілей.
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15.04.2025 року і до повноліття дитини; встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справа слухалась у відсутності відповідача, яка не з'явилась в судове засідання незважаючи на те, що вважається належним чином повідомленою судом про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання.
Крім того, зі змістом процесуальних рішень у даній справі сторони могли знайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/ , а також інформація щодо даної справи розміщується на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/, де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судових засідань у даній справі, про що також сторонам було повідомлено в ухвалі про відкриття провадження по справі.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
У своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 Верховний Суд вказав на те, що сам факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки за належною адресою, самостійно зазначеною стороною у справі, та яка повернулася в суд у зв'язку з неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомила, а також не направила у встановлений строк відзиву.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила та не направила відзиву, а позивач не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов в частині стягнення аліментів у частці від доходу відповідача обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.08.2022 року (а/с 13).
Під час вказаного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а/с12).
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно положень ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному Кодексі України.
У відповідності до вимог ст.ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За наслідками розгляду справи встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, при цьому, доказів перебування на її утриманні непрацездатних осіб чи інших неповнолітніх дітей матеріали справи не містять.
З системного аналізу ст. 180 СК України та ст. 51 Конституції України вбачається що як позивач так і відповідач зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Таким чином, враховуючи об'єктивні обставини справи, відсутність доказів того, що на утримання відповідача перебувають інші діти чи непрацездатні особи, однаковий обов'язок обох батьків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у частці від її заробітку, яка становить 1/4 всіх видів його заробітку (доходу).
Також, вирішуючи даний спір по суті, судом враховується, що згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, законом передбачено стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, яка б не була меншою від 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Так, позивач звернувся до суду з даним позовом 14.05.2025 року та саме з цієї дати слід стягувати аліменти.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно положень ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному Кодексі України.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
У відповідності до вимог ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли між собою згоди щодо місця проживання їх спільного малолітнього сина, що підтверджується договором між батьками про визначення місця проживання дитини та участь батьків у вихованні та утриманні від 05.10.2022 року, згідно якого сторони домовилися, про те, що мати проживає окремо від батька та дитини, а дитина буде перебувати на повному матеріальному забезпеченні та утриманні батька (а/с 14).
Крім того, факт самостійного утримання та виховання позивачем малолітнього сина ОСОБА_4 підтверджується договором оренди житлового приміщення, актом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руска 263-Б» № 1/2025 від 10.04.2025 року, згідно якого мешканці зазначеного ОСББ стверджують, що малолітній ОСОБА_4 перебуває на утримання та вихованні його батька (а/с 16-18).
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112-115 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15.04.2025 року і до повноліття дитини.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах платежів за один місяць.
Встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.