14.05.2025
Справа № 607/3132/25
(заочне рішення)
14 травня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Вітвіцької Х.Л.
- сторони в судове засідання не з'явились
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за №551209 від 20 березня 2025 року у розмірі 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що 20 березня 2025 року між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за №551209. Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон кредит».
28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №551209 від 20 березня 2025 року.
Вказав, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов. Окрім того, позивач просив стягнути судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу адвоката у сумі 6000 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Попередньо подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив проти заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем його реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 20 березня 2021 року відповідач звернулася до ТОВ «Слон кредит» із заявою-анкетою, в якій зазначив свою особисту інформацію, зокрема адресу реєстрації, місця роботи, заробітну плату тощо.
20 березня 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту за №551209 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» надало відповідачу кредит на суму 12 500 грн, строком на 1096 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20 березня 2024 року (п. п. 1.3, 1.4 Договору).
Згідно з умовами п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до умов п. п. 1.5, 1.7, 1.8 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) і до кінця строку надання кредиту - 85% річних.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 126,80% річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 35 122,36 грн.
Згідно з умовами п. п. 2.1, 3.1, 3.5 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 10 000 грн на користь споживача за реквізитами: НОМЕР_1 в АТ «БАНК ФОРВАРД» код банку 380418, призначення платежу: № НОМЕР_2 , кредитний договір №551209 від 20 березня 2021 року ОСОБА_1 (3428200135) або за реквізитами платіжної картки, дані яких (-го,-ої) Споживач надав Товариству в будь - який спосіб; розмірі у 2 500 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору.
Нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4 Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Договором (Графіком платежів).
Сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручує товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу .
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 , сума кредиту становить 12 500 грн, строк кредитування - 1096 днів, відсоткова ставка - 85% річних, відсотки за перший день користування кредитом - 25% в день (9125% річних), загальні витрати за кредитом - 25 22,36 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 35 122,36 грн, реальна річна відсоткова ставка - 126,80% річних.
Згідно платіжного доручення за №4847 від 20 березня 2021 року ТОВ «Слон кредит» перерахувало на рахунок відповідача (рахунок № НОМЕР_3 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК») 10 000 грн, призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №551209 від 20 березня 2021 року ОСОБА_1 .
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором за №551209 від 20 березня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 20 березня 2024 року становить 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками.
28 серпня 2023 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Слон кредит» (Клієнт) укладено договір факторингу за №2808-23.
Відповідно до положень п. п. 2.1., 2.2 договору факторингу, Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за кредитним договором.
В силу умов п.п. 3.1.1, 3.1.3 п. 3.1 договору факторингу, фінансуванням є належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка встановлюється в реєстрі прав вимоги.
Фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений в пункті 12 цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта в повному обсязі.
Як слідує з умов п. 4.1 вказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку №1 до цього договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 Договору.
Згідно платіжної інструкції АТ «Сенс банк» за №4565 від 28 серпня 2023 року ТОВ «Діджи фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Слон кредит» грошові кошти в розмірі 1 648 712,45 грн згідно договору факторингу за №2808-23 від 28 серпня 2023 року.
Як вбачається з Акту прийому-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року, ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон кредит» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору факторингу №551209 від 20 березня 2021 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників.
Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року, встановлено, що до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №551209 від 20 березня 2021 року на суму 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
В силу вимог ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
З матеріалів справи встановлено, що 20 березня 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за №551209, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 12 500 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на його розрахунковий рахунок в АТ «БАНК ФОРВАРД».
Разом з тим, відповідач належним чином не виконав умов вказаного кредитного договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.
Від ТОВ «Слон кредит» до позивача ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно договору про надання споживчого кредиту за №551209 від 20 березня 2021 року, на підставі договору факторингу за №2808-23 від 28 серпня 2023 року та реєстру боржників від 28 серпня 2023 року до вказаного договору.
Докази про те, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №551209 від 20 березня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 20 березня 2024 року становить 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками.
Таким чином, позивач на праві нового кредитора вправі вимагати повернення суми кредиту та процентів від позичальника за договором про надання споживчого кредиту за №551209 від 20 березня 2021 року.
Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останнього підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та відповідачем не спростований, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відтак, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за №551209 від 20 березня 2021 року в розмірі 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками, підлягає поверненню відповідачем позивачу.
Більше того, відповідачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або ж її відсутності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що позивач на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, набув права нового кредитора до відповідача, ту обставину, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за договором про споживчий кредит за №551209 від 20 березня 2021 року в розмірі 21 855 грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками, оскільки позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення суми кредитних коштів, відсотків та комісії. Вказана сума відповідачем не спростована.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які останній очікує понести у даній справі становить 6000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:
- договір про надання правової допомоги за №42649746 від 01 листопада 2024 року, укладений між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та ТОВ «Діджи Фінанс», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п.4.9 даного Договору (6000 грн);
- додаткову угоду за №551209 від 28 січня 2025 року до договору про надання правової допомоги за №42649746 від 11 листопада 2024 року, згідно з умовами якої адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення заборгованості з Сломи М.В.
- акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28 січня 2025 року, підписаний адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «Діджи Фінанс», згідно з яким адвокатом було надано ТОВ «Діджи Фінанс» правову допомогу на загальну суму 6000 грн;
- детальний опис робіт (наданих) послуг, виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно з яким адвокатом було надано ТОВ «Діджи Фінанс» правову допомогу на загальну суму 6000 грн.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатом Білецьким Б.М. та позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги за №42649746 від 01 листопада 2024 року, додатковою угодою за №551209 від 28 січня 2025 року до договору про надання правової допомоги за №42649746 від 01 листопада 2024 року, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28 січня 2025 року, детальним описом робіт (наданих) послуг, виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 6000 грн під час розгляду у суді даної справи, які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.
Крім того, на підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,20 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором за №551209 від 20 березня 2021 року у розмірі 21 855 (двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 42 коп, з яких: 9 120,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 734,71 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору та 6000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», вул. Авіаконтруктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 19 травня 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька