Справа № 594/408/25
Провадження №2/594/351/2025
05 червня 2025 року м.Борщів
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Чир П.В.
з участю секретаря Козій Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, ТОВ «ФК«Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в його користь суму заборгованості в розмірі 40400 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правовому допомогу у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 03.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , було укладено електронний договір №4439574 про надання споживчого кредиту, в сумі 4000 грн строком на 364 дні. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом та ТОВ ФК «Фінтраст Україна», як фактором було укладено Договір факторингу №25/10/24, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 03.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Борщівського районного суду від 05.05.2025, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
19.05.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково в розмірі 4000 грн, що становить тіло кредиту. Вінне погоджується та не визнає позовні вимоги про стягнення 36 400 грн процентів за користування кредитом, виходячи із того, що 17 травня 2024 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації і перебуває на такій по даний час, а тому на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відсотків в сумі 36 400 грн. Про наявність вказаних обставин позивач повідомлений і йому було направлено копії підтверджуючих документів про проходження відповідачем військової служби за мобілізацією. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомоги в сумі 10 000 грн. Вважає, що заявлена сума на відшкодування правничої допомоги не відповідає вказаним критеріям, сума позову є незначною, а тому позовні вимоги про стягнення коштів саме у сумі 10 000 грн не можуть бути задоволеними в повному обсязі.
22.05.2025 представником позивача надіслано відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказав, що 03.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , було укладено електронний договір №4439574 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою сторони погодили усі істотні умови договору. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою то відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів відповідно до його умов. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Щодо застосування до Відповідача ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. Однак позивачу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідні документи Відповідачем не надавалися, в матеріалах справи відсутні докази надсилання таких документів Позивачу до моменту звернення з Позовною заявою до суду. Згідно наданої довідки Відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 18.05.2024 р. Однак доказів перебування відповідача на військовій службі в період, що передує 18.05.2024 р., суду не надано. Кредитний договір № 4439574 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Відповідачем укладений 03.03.2024 р., до моменту призову Відповідача на військову службу. Таким чином п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може підлягати застосуванню в спірних правовідносинах. Відповідач належним чином був повідомлений про відступлення права вимоги за кредитним договором. Зазначив, що позивачем документально доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягнення цих витрат.
26.05.2025 представником відповідача подано заперечення, в яки зазначено, що позивач ознайомлений із наданими до відзиву на позовну заяву документами, які підтверджують той факт, що 17 травня 2024 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації і перебуває на такій по даний час, а тому на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом. ОСОБА_1 не мав можливості вчасно надати вказані документи банку, так як він проходить військову службу і постійно перебуває в зоні бойових дій. Отримавши в даний час таку інформацію, позивач мав би сам зробити відповідний висновок та зменшити нарахування процентів за користуванням кредиту, оскільки він вказує, що доказів перебування відповідача в період, що передував до його мобілізації, не надано. Проте, з 15 травня 2024 року такі проценти не можуть бути нарахованими. На відповідача поширюються гарантії, передбачені відповідно до ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», незалежно від того, що він укладений ще до його мобілізації. Крім того, заявив клопотання про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу, скільки така вимога не відповідає зазначеним вище критеріям, не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. У даній справі ціна позову є незначною, враховуючи безпідставність стягнення коштів за процентами, адвокат, який представляє інтереси позивача, надає йому послуги і в багатьох інших справах, які є однотипними, а тому для складання позовної заяви, відповіді на відзив не потрібно багато часу, лише підставити потрібні дані.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в судове засідання не прибув, у відповіді на відзив просить справу слухати за його відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 4439574 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Вказаний Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису 59723 о 10:48:10.
Згідно умов п. 1.1. Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Вебсайт або Мобільний застосунок. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
Згідно з 1.2. Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 4000,00 грн. Тип кредиту кредит.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору кредит надається строком на 364 днів. Періодичність сплати платежів зі сплати процентів-кожні 26 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору.
Підпунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 .
Згідно з п. 2.4. Кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору.
Відповідно до умов пунктів 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році тобто метод «факт/факт».
За змістом п. 9.7. Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Підпунктом 9.8. Кредитного договору встановлено, що підписуючи цей Договір клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4439574 від 03.03.2024 згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 01.03.2025, сума позики складає 4000 грн, усього сума платежів за розрахунковий період 40400 грн, з них 36400 грн сума процентів за користування кредитом; 125918,39% реальна річна процентна ставка.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума кредиту становить 4000 грн, строк кредитування 364 днів, стандартна процентна ставка 912,50% річних (або 2,50% в день); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 40400 грн.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 4000,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, яку він вказав особисто, що стверджується інформацією наданою АТ «Приват Банк» від 20.05.2025.
25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) укладено договір факторингу за №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором. До ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача. Згідно витягу з реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4439574 склала 29700 грн.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи Договір № 4439574 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач підтвердив своє право вимоги за Договором №4439574 про надання споживчого кредиту від 03.03.2024 відповідно до Договору Факторингу № 25.10./2024 від 25.10.2024.
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» правонаступником якого є ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ Капітал», свої зобов'язання за Договором № 4439574 від 03.03.2024 виконав у повному обсязі, надала відповідачу кредит в сумі 4000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №4439574 від 03.03.2024 станом на 25.10.2024, зробленого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 складає 29700 грн., з яких: 4000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23700 гривень - сума заборгованості за відсотками, 2000 грн. штрафні санкції.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4439574 від 03.03.2024, позивачем ТОВ «ФК«Фінтраст Капітал» за 127 календарних днів, в межах строку дії договору, нараховані проценти за користування грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 12700 грн.
Отже, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитним договором №4439574.
Разом з тим, відповідач до матеріалів цивільної справи долучив копію військового квитка серія НОМЕР_4 , згідно якого він мобілізований 17.05.20204 , посвідчення учасника бойових дій, та довідку №1671, видану військовою частиною НОМЕР_2 , згідно якої він, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 18 травня 2024 року по теперішній час.
Отже, судом встановлено, що на час укладення кредитного договору (03.03.2024) ОСОБА_1 не був військовослужбовцем, однак був мобілізований 17.05.2024 та проходить військову службу дотепер.
Згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому, виходячи зі змісту ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій у період після 17.05.2024.
Разом з тим, відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані ТОВ «Лінеура Україна» на кредитну картку в розмірі 4000 грн, що є тілом кредиту та користувався ними.
Відтак, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача в користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та 7500 грн відсотків за користування кредитом (станом на 16.05.2024 до призову за мобілізацією), що разом становить 11500 грн.
Що стосується нарахованих первинним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» штрафних санкцій в сумі 1950 грн станом на 16.05.2024 (до призову відповідача за мобілізацією), згідно розрахунку заборгованості, суд приходить до висновку, що такі не підлягають до задоволення з наступних підстав
Згідно з частиною 1статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово Указами Президента України продовжувався і діє до цього часу, суд вважає, що позичальник підлягає звільненню від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання зобов'язання з повернення грошових коштів, починаючи у зв'язку із веденням режиму воєнного стану на всій території України.
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку.
Сума задоволених вимог позивача складає 11500 грн, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 690 грн (11500 грн х 2422,40 грн : 40400 = 690 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бутиспівмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, з договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклало договір про надання правової допомоги з адвокатом Столітнім М.М.
Згідно з п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Також надання позивачу адвокатом Столітнім М.М. професійної правової допомоги у суді під час розгляду цієї справи підтверджується копією ордеру серії АІ № 1852728 від 21.03.2025. До позову також долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС 9422/10, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.
Суд враховує, подане стороною відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, а також неявку представника позивача у судове засідання.
Одночасно при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
З огляду на наведене суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв'язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12,13,76, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №4439574 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.03.2024 у розмірі 11500 (одинадцять тисячі п'ятсот ) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 690 грн та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, м.Київ, 03150, ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 10 червня 2025 року.
Головуючий Чир П. В.