Справа № 183/5112/25
№ 2-а/183/86/25
10 червня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 519 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП,
26 травня 2025 року до суду надійшов цей адміністративний позов, поданий від імені ОСОБА_1 (надалі - позивач) його представником, адвокатом Кислим Є. І., переданий головуючому судді 29 травня 2025 року.
Обґрунтовуючи позов сторона позивача вказує, що 28 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі - КУпАП). Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, 27 квітня 2025 року співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач) примусово доставлено позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою притягнення позивача до адміністративної відповідальності та усунення порушень військового обліку.
28 квітня 2025 року відносно позивача винесено постанову № 519 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до тексту оскаржуваної постанови, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що: з 18 травня 2024 року не уточнив свої персональні дані; не проходив періодичні медичні огляди військово-лікарською комісією; не отримав та не має належного військово-облікового документа.
Позивач указує, що під час розгляду матеріалів адміністративної справи не був присутнім та примірник постанови отримав поштою. В постанові наявна відмітка про надсилання примірника постанови поштою 28 квітня 2025 року. Позивач виявив лист в поштовому ящику домоволодіння 12 травня 2025 року. На конверті наявний відтиск печатки Укрпошти на поштових марках з датою 07 травня 2025 року.
Щодо стану військового обліку позивач зазначає, що 24 травня 2018 року він взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 (стара назва військкомату) та беззмінно по сьогоднішній день перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (нова назва військкомату). Військове звання - солдат, склад - рядовий, військово-облікова спеціальність - 849669А, категорія - І. Таким чином, позивач перебуває на обліку військовозобов'язаних та має відстрочку до 19 лютого 2026 року у зв'язку з бронюванням за місцем роботи - ТОВ «АГРО-ОВЕН».
Стосовно уточнення військово-облікових даних указує, що він вчасно оновив свої військово-облікові дані та не має будь-яких порушень правил військового обліку військовозобов'язаних. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач оновив свої військово-облікові дані 10 липня 2024 року. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Телефон: НОМЕР_1 . E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6
Щодо проходження військово-лікарської комісії (надалі - ВЛК) наголошує, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 позивач 22 травня 2018 року пройшов ВЛК та медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнаний не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час за ч. 2 ст. 83а Наказу МОУ 402 від 2008 року. В тимчасову посвідчені зроблено примітку: підлягає повторному медичному пересвідченню 22 травня 2023 року. Вказує, що не отримував повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 та останній не направлявся для проходження ВЛК.
З приводу військово-облікового документа вказує що 24 травня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачеві видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 у зв'язку з відсутністю бланків військових квитків. Позивач не ухилявся від отримання військово-облікового документа та не викликався відповідачем для отримання військово-облікового документа. Окрім того, на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності він мав чинний військово-обліковий документ в електронній формі, що має однакову юридичну силу разом з електронним.
Також звертає увагу, що відомості щодо місця та час вчинення адміністративного правопорушення є визначальними для правомірного, повного і об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова, водночас, не містить всю інформацію щодо предмета доказування, на підставі цього не можна встановити дійсні обставини справи та стверджувати, що відбувалась (на думку відповідача) триваюче адміністративне правопорушення.
Постановленою суддею ухвалою від 30 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачеві п'ятиденний строк для подання відзиву. Роз'яснено сторонам право подати клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням сторін.
28 травня 2025 року адміністративний позов разом із додатками у виді копії позовної заяви доставлений до електронного кабінету відповідача, ухвала про відкриття провадження у справі - 02 червня 2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів /а.с.27, 30/.
Станом на дату розгляду справи клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Дослідивши доводи адміністративного позову, відзиву, оцінивши їх поданими позивачем, відповідачем доказами в їх сукупності, суд висновує таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Судом установлено, що 24 травня 2018 року ОСОБА_1 видане тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 /а.с.11-12/, згідно з яким позивача прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_9 , зараховано в запас 14 жовтня 2017 року (наказ № 4р) згідно зі ст. 18 п. 1 пп. 2, ст. 27 п. 9 та ст. 16 п. 3 пп. 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 2006 року у зв'язку з досягненням 25-річного віку. Позивачеві присвоєно військове звання - солдат, склад - рядовий, військово-облікова спеціальність - 849669А, категорія - І. У графі придатність до військової служби за станом здоров'я вказано: не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Вказано, що військовозобов'язаний підлягає повторному медичному пересвідченню 22 травня 2023 року. Тимчасове посвідчення видано у зв'язку з відсутністю бланків військових квитків. У графі особливі відмітки наявний запис, згідно з яким 22 травня 2018 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час за гр. ІІ ст. 83а Наказу МОУ № 02-2008 року. Взято на військовий облік в Перещепинській міській раді 18 червня 2018 року.
З паперової форми електронного доказу - витягу з електронного кабінету системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» /а.с.13-17/ вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Новомосковського (на момент розгляду справи - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Категорія обліку - військовозобов'язаний. Наявні данні про відстрочку до 19 лютого 2026 року, взяття на облік 24 травня 2018 року. Дату ВЛК 22 травня 2018 року. Вказано про непридатність в мирний час, обмежену придатність у воєнний час. Контактні дані: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Телефон: НОМЕР_1 . E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6 Відомості про роботу: ЄДРПОУ 25522107.
28 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , складено постанову № 519 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень 00 копійок /а.с.9-10/. Згідно з постановою 27 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 був доставлений військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів значиться порушником військового обліку, оскільки, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у порушення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 4, 10-1 п. 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, п.3.2 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міноборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, абз. 4 пп. 1 п. 2 Розділу II Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, з 18 травня 2024 року по теперішній час не уточнив свої персональні дані військовозобов'язаного, не проходив періодичні медичні огляди військово-лікарською комісією, не отримав і не має належного військово-облікового документа. Доказів поважності невиконання законодавства про військовий облік вищезазначений громадянин не надав. Таким чином, установлено вчинення вищезазначеним громадянином триваючого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Обставин, які-б пом'якшували чи обтяжували відповідальність не встановлено. Вказана постанова містить відомості про надіслання її поштою 28 квітня 2025 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29 квітня 2025 року № 1, ІНФОРМАЦІЯ_11 перейменовано на ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Вирішуючи вимоги позову, суд висновує таке.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Зокрема, за частинами 1, 3 вказаної статті порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено з 24 лютого 2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом з 24 лютого 2022 року, тобто у період вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення діяв особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів (абзац третій).
За ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з абзацом другим частини першої, частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487) - Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зокрема, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку, в тому числі, за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, крім іншого: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, згідно з розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX, в тому числі, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Приміткою до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як свідчать надані дані витягу з електронного кабінету системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» позивачем дані оновлено 10 липня 2024 року, тобто з дотриманням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.
Відтак суд висновує про неправомірність висновку відповідача про неуточнення позивачем персональних даних військовозобов'язаного і в цій частині доводи позову є обґрунтованими та такими, приймаються судом до уваги.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зокрема, визначено, що Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Порядок електронної ідентифікації в електронному кабінеті, перелік відомостей, що відображаються в ньому, а також перелік послуг, які надаються призовнику, військовозобов'язаному, резервісту через електронний кабінет, визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або Положенням про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Водночас, за нормами п. 7, 8-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа). Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Також за п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Позивачем наданий витяг з електронного кабінету системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» з відповідними даними. Водночас, вказаний витяг не містить QR-код військово-облікового документа, придатного для зчитування. За таких обставин, наданий позивачем витяг з електронного кабінету не є військово-обліковим документом у електронній формі в розумінні норм законодавства.
Також, за положеннями пп. 12 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX встановлено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов'язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Надане суду тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_2 містить відомості про його видачу на підставі Наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 610. Вказаним Наказом було передбачено затвердження форми тимчасового посвідчення військовозобов'язаного; порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, відповідно до пункту 7 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921.
Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 610 визнано такими, що втратило чинність Наказом Міністерства оборони України від 25 липня 2024 року № 509. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року у зв'язку з затвердженням Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Норми діючого законодавства не передбачають обов'язкової заміни військовозобов'язаним військово-облікового документу, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданого до дня набрання чинності цим Законом.
Однак, видане позивачеві тимчасове посвідчення, на момент видачі оскаржуваної постанови (28 квітня 2025 року), не може бути визнане належним військово-обліковим документом, оскільки містить відомості про необхідність медичного пересвідчення позивача 22 травня 2023 року.
З таких обставин, суд вважає правомірним висновок відповідача про порушення позивачем ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, оскільки останній не отримав і не має належного військово-облікового документа та відхиляє доводи представника позивача щодо наявності у позивача електронної форми облікового документу.
Посилання позивача про відсутність необхідності його звернення до відповідача за отриманням такого спростовуються встановленим Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язком мати такий документ у період дії воєнного стану та пред'явлення його.
Також, перевіряючи доводи щодо порушення позивачем проходження періодичного огляду медично-лікарської комісії, суд висновує таке.
На цей час порядок проходження медичного огляду встановлений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 вказаного Положення в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_1 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до окладу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1. Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_1.
Пунктом 3.8 даного Положення визначено, що Постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Відповідно до п. 68, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Обов'язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов'язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов'язаних для визначення їх придатності до військової служби.
Так само і військовозобов'язані громадяни, у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені виключні обмеження щодо направлення на медичний огляд лише стосовно наступної категорії осіб: які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки - до прийняття у відношенні них рішення відповідною комісією (п. 63 Постанови); які прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) - вони викликаються на медичний огляд повісткою (п. 69 Порядку).
Позивачем не надано доказів віднесення його до вказаної вище категорії осіб на момент притягнення до відповідальності, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того, необхідність проходження військового обліку визначена рішенням військово-лікарської комісії від 22 травня 2018 року, про що вказано у тимчасовому посвідченні НМ № 4/1860.
Представник позивача у позові посилається на відсутність доказів вручення повістки відповідача для направлення позивача на медичний огляд.
Однак, суд наголошує, що норми законодавства, викладені вище, вказують, що вручення (надсилання) повістки є тільки одним із способів виклику громадян до органів ІНФОРМАЦІЯ_1 з певною метою, в тому числі, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Чинний закон не пов'язує виконання обов'язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби з обов'язковим попереднім врученням повістки. Відтак суд відхиляє відповідні аргументи позивача та його представника.
Крім того, пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином суд висновує й про правомірність постанови № 519 в частині висновку відповідача про порушення позивачем проходження періодичних медичних оглядів військово-лікарською комісією.
З огляду на викладене, судом установлено неправомірність висновку відповідача про порушення позивачем у частині уточнення персональних даних військовозобов'язаного, однак встановлено також і правомірність висновку про порушення військового обліку через не проходження періодичного медичного огляду військово-лікарською комісією, не отримання належного військово-облікового документа. Жодних законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено, оскільки факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Норми законодавства покладають саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень при розгляді судом справ про адміністративні правопорушення. Водночас, невиконання вказаного обов'язку не звільняє суд від обов'язку оцінити правомірність дій суб'єкта владних повноважень та офіційного встановлення обставин справи та позивача від обов'язку доведення доводів, на які він покладається в обґрунтування своїх вимог. Саме лише ненадання доказів відповідачем не є підставою для безумовного висновку про недоведеність прийнятої постанови.
За таких обставин, надані позивачем докази дозволяють встановити обставини, з'ясовані посадовою особою при винесенні постанови, необхідні для вирішення справи.
При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують висновки, викладені у постанові про порушення позивачем під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 положень ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 4, 10-1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, п.3.2 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міноборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності, встановленої ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Посилання позивача на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо місця та час вчинення адміністративного правопорушення спростовуються змістом самої постанови, в якій вказано, що ОСОБА_1 з 18 травня 2024 року по час винесення постанови допустив порушення військового обліку. При цьому відсутність конкретного, чітко визначеного місця вчинення правопорушення, з огляду на гіпотезу ст. 210 КУпАП, не має наслідком висновок про неможливість встановлення дійсних обставин справи.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного наявні підстави для залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви - без задоволення.
Судові витрати, понесені позивачем покладаються на позивача у зв'язку з залишенням позову без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 519 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень 00 копійок - без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складене та підписане 10 червня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_12 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Д. О. Парфьонов