Справа № 209/1809/25
Провадження № 2/209/946/25
/ ЗАОЧНЕ /
10 червня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Дніпровського районного м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в особі представника - Ляр Д.Ю. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.03.2011 у розмірі 50680,08 грн, яка складається з: 46990,00 грн -заборгованість за тілом кредиту; 3690,08 грн - заборгованість за простроченими відсотками та судові витрати у розмірі 2422,20 грн.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву б/н від 17.03.2011 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в тій редакції, що діяла на дату підписання. На підставі вищевказаної анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 47000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 05/21, тип Універсальна. Після отримання картки відповідач, за умовами укладеного з банком Договору, здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково було отримано наступні картки: кредитна картка номер -516875511290400, строк дії -08/21, тип - Універсальна; кредитна картка номер -5168755431522974, строк дії -08/22, тип Універсальна; кредитна картка номер -4149629311511836, строк дії -02/23, тип Універсальна GOLD.
У процесі користування рахунком відбулася зміна розміру процентної ставки до 40,8% річних. Також, у зв'язку зі змінами у законодавстві впровадженні норми закону «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 21.03.20214, в якому наявна інформація про усі істотні умови кредитування.
Крім того, 01.05.2023 ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг на підставі якої отримав додаткову кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 05/27, тип Універсальна GOLD, а також були погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 01.05.2023 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 9.3. у розмірі 40,8%.
Також позивач звертає увагу, що у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії РФ, банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 року до 0%, а у подальшому з 01.04.2022 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями Відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 29.01.2025 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 50680,08 грн., з яких: 46990,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3690,08 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «КБ «ПриватБанк».
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 06 травня 2025 року.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 10 червня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак на адресу суду скерував заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника позивача згідно вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с. 67, 84).
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи достатність доказів та те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов до переконання, що є всі правові підстави провести заочний розгляд даної справи, про що прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 2статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Постановою правління НБУ №58 від 03.05.2023 Про затвердження Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку визначено, що надавач платіжних послуг за результатами процедури посиленої автентифікації користувача платіжної послуги створює код автентифікації. Для створення коду автентифікації надавач платіжних послуг використовує багатоцільові пристрої або програмне забезпечення, призначене для цілей автентифікації користувача платіжних послуг. Код автентифікації повинен бути стійким до його підробки та стійким до розкриття будь-якого з елементів посиленої автентифікації, з використанням яких цей код було створено. Для забезпечення стійкості коду автентифікації надавач платіжних послуг застосовує такі технологічні рішення, як створення та перевірка справжності одноразових паролів, електронних підписів чи інші підтвердження з використанням криптографічних засобів захисту інформації, що містяться в елементах посиленої автентифікації.
Частина 1статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умов розроблює підприємець (в даному випадку банк).
Так як умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на редакцію статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В частини 1статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначено в статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
17.03.2011 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді заяви про приєднання до Умов і Правил надання послуг в АТ КБ «ПриватБанк», згідно з умовами якої позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на термін дії кредитної картки.
Підписавши заяву, відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Рух грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив розрахунком заборгованості за договором № б/н від 17.03.2011 (а.с. 36-87), а також випискою з особового рахунку за період з 28.11.2017 по 08.11.2024 (а.с. 88-204).
Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 47000,00 грн. , що підтверджується Випискою по рахунку.
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 05/21, тип Універсальна.
Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримана кредитна картка номер -516875511290400, строк дії -08/21, тип - Універсальна; кредитна картка номер -5168755431522974, строк дії -08/22, тип Універсальна; кредитна картка номер -4149629311511836, строк дії -02/23, тип Універсальна GOLD.
В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних.
01.05.2023 р. Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додається до позовної заяви), на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії 05/27, тип - Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». При цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви Відповідач мав заборгованість, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості.
Відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 01.05.2023. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 9.3. у розмірі 40.8%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 3690.08 грн.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 21.03.2024, останній був ознайомлений із основними умовами кредитування, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами (а.с. 230-238).
Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором, станом на 29.01.2025 року має заборгованість 50680,88 грн., яка складається з наступного: 46990,00 грн. - заборгованість за тілом кредита; 3690.08 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти, які останнім не повернуто позивачу. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені виписці по рахунку, доданої до позовної заяви, в якій відображено користування відповідачем кредитними коштами та часткове погашення кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на те, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків. Зобов'язання зі своєчасного повернення грошових коштів за договором відповідач не виконала, що відображено у розрахунку заборгованості та виписці по договору. Так, заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту складає 46990,00 грн.
Також, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 17.03.2011 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій серед іншого визначено розмір відсоткової ставки 40,8 % річних для картки типу Універсальна.
Таким чином, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами у розмірі 40,8 % річних. Отже, починаючи з 01.05.2023 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 9.3. у розмірі 40,8 %.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Отже, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кошти у вигляді кредитного ліміту, який періодично змінювався банком, на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8 % річних.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
До позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» надало виписку з рахунку ОСОБА_1 за період з 22 травня 2027 року по 03 лютого 2025 року, з якої вбачається надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування ним карткою, активний рух коштів по рахунку (зокрема відповідач після отримання карток неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і частково погашав заборгованість по кредиту) та наявність заборгованості.
При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Надана АТ КБ «ПриватБанк» виписка з рахунку ОСОБА_1 відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України.
Отже, відповідач фактично отримував кредитні кошти та використовував їх, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» у справі докази є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач відповідно до наданого позивачем розрахунку, який узгоджується із випискою за картковим рахунком, користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н від 17.03.2011 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, обізнаний про необхідність сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8 % річних (протилежного суду не доведено), у зв'язку з чим має зобов'язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
В свою чергу, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором б/н від 17.03.2011 у розмірі 50680,08 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, враховуючи подання позову через систему «Електронний суд», з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесений ним судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 211, 247, 263-265, 274, 280-289, 353-355 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.03.2011 у розмірі 50680(п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят) гривень 08 копійок, яка складається з: 46990 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредита; 3690 гривень 08 копійок заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення судового рішення 10 червня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА