Справа № 199/10052/24
(1-кп/199/196/25)
10.06.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024052230000420 від 11.09.2024 відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 187 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_5
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при обранні даного запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.
Захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про визначення обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, обвинувачений підтримав свого захисника та просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Суд, з урахуванням позиції учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, в межах заявлених клопотань, - приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позбавлення волі людини не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ справі Мамедова проти Росії). Тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення ЄСПЛ справах справах - Ідалов проти Росії, Гарицький проти Польщі, Храїді проти Німеччини, Ілійков проти Болгарії).
Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Так, відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, у період умовно дострокового звільнення терміном на 3 роки 4 місяці 18 днів за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.03.2020 року за яким його засуджено за ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 289, ч. ч. 1,4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Наявні і ризики зазначені у п.3,4,5 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом, володіючи відомостями про свідків, один з яких є малолітнім, і потерпілого, зможе незаконно на них впливати.
Крім вказаного, прокурором доведено і наявність інших ризиків, враховуючи особу обвинуваченого, який має 7 непогашених і незнятих у встановленому Законом порядку судимостей, тобто, ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а також, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи.
За таких обставин запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою повинен бути продовжений, без визначення розміру застави, з огляду на приписи ч.4 ст. 183 КПК України.
Що стосується клопотання захисника, щодо застосування відносно ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, на переконання суду, посилання захисника на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, та даних, що характеризують його особу з позитивного боку, не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики перешкоджання кримінальному провадженню, враховуюче те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення після звільнення 28.05.2024, відповідно до ухвали Малиновського районного суду міста Одеси, умовно - достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.03.2020 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 289, ч. 1, 4 ст. 70, ст. 72 КК України, на невідбутий строк 4 роки 3 місяці 5 днів, для проходження ним військової служби за контрактом.
Наведені висновки суду узгоджуються із висновками Дніпровського апеляційного суду викладеними в ухвалі від 02 квітня 2025 (провадження № 11-кп/803/1538/25 Справа № 199/10052/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/126343400 ) зокрема суд апеляційної інстанції зазначив, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Крім вказаного, суд враховує й те, що саме за заявою обвинуваченого, наразі Державним бюро розслідувань в особі його Територіального управління, розташованого у місті Краматорськ, перевіряється заява обвинуваченого ОСОБА_3 щодо вчинення працівниками поліції службових злочинів, в тому числі і незаконних методів досудового розслідування: фізичного впливу на нього з боку працівників поліції Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.
Керуючись ст.ст.181,369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 08.08.2025 включно, без визначення розміру застави, з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації АДРЕСА_1 .
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 щодо застосування відносно ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, та клопотання ОСОБА_3 про обрання більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою передати для виконання ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпра ОСОБА_1