Іменем України
06 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/792/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії з моменту обмеження - березня 2025 року, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з моменту обмеження, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
В обґрунтування позовну зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 30.09.2011 та отримує пенсію по інвалідності (особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.09.2016 року) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ по лінії Міністерства внутрішніх справ України.
В останнє у березні 2025 року позивачу було здійснено індексацію та перерахунок пенсії.
Як стверджує позивач, вивченням на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України електронного кабінету позивача, а саме розділу «Моя пенсія», встановлено що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області безпідставно обмежено розмір пенсії позивача.
Після перерахунку пенсії позивача за рішенням Луганського окружного адміністративного суду № 360/360/24, за період з 01.10.2023 по 29.02.2024 відповідачем обліковано доплату по перерахунку в сумі 7261,9 грн., але не сплачено. Окрім цього розмір пенсійної виплати не змінився й в подальшому виплата пенсії здійснюється з обмеженням її максимальним розміром. За результатом індексації проведеної у березні 2025 року підсумок пенсії позивача складає 26 311,1 гривень, але виплата пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії здійснюється у сумі 23 610 гривень.
Таким чином позивач обмежений в отриманні повної суми підсумкової пенсії з березня 2025 року.
Позивач посилається на те, що з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду № 360/360/24 він 03.04.2025 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою (реєстраційний № ВЕБ-12001-Ф-С-24- 060752) в частині перерахунку позивачу пенсії та виплати без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром.
На електронне звернення позивача отримано відповідь від відповідача від 14.04.2025 №2120-2116/Ю-02/8-1200/25, в якій відповідач зазначив, що після проведення перерахунку розмір пенсійної виплати не змінився, оскільки вищезазначеним рішенням суду не зобов'язано відповідача проводити виплату пенсії без обмежень під час наступних перерахунків.
Позивач вважає дії ГУ ПФУ в Луганській області протиправними та такими, що порушують його права на належний соціальний захист.
09.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю, з огляду на таке.
Первинно ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 30.09.2011 (дата звільнення 29.09.2011). Розмір пенсії обчислено з розрахунку 53% відповідних сум грошового забезпечення (за довідкою від 21.03.2018 № 6049-ЛК, виданою Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій складає 8118,42 грн). З 31.10.2011 розмір пенсії обчислено з розрахунку 60% відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668 внесено зміни до статті 43 Закону № 2262, а саме: визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України», починаючи з 2023 року, прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність складали: з 01.01.2023 - 2093,00 грн, з 01.01.2024 - 2361,00 грн, з 01.01.2025 - 2361,00 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 360/360/24, що набрало законної сили 02.04.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зобов'язано провести з 01.10.2023 перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум. Представник відповідача зазначає, що в мотивувальній частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 360/360/24 зазначено, що суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, та вважає їх передчасними.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 360/360/24 Головним управлінням у квітні 2025 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ з 01.10.2023 без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок з урахуванням виплачених сум. Доплату по проведеному перерахунку за період з 01.10.2023 по 29.02.2024 в сумі 7261,90 грн обліковано в Головному управлінні.
З 01.03.2024 ОСОБА_1 проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році.
Відповідно до розрахунків пенсії з 01.03.2024 позивачу нараховано пенсію (з надбавками) у розмірі 23962,78 грн (60 % від грошового забезпечення), однак, враховуючи встановлений прожитковий мінімум особам, які втратили працездатність, з 01.03.2024 розмір пенсійної виплати відповідає максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства та складає 23610,00 грн.
З 01.03.2025 ОСОБА_1 проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Підсумок пенсії (з надбавками) з 01.03.2025 склав 26311,10 грн, фактично до виплати у березні 2025 року, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Враховуючи зазначене, розмір пенсійної виплати з 01.10.2023 склав 22382,38 грн та не переглядався до того часу, коли не став відповідати максимальному розміру відповідно до законодавства, а саме: з 01.03.2024 - 23610,00 грн. Пенсією в розмірі, обчисленому на виконання рішення суду у справі № 360/360/24, ОСОБА_1 забезпечено з травня 2025 року.
Як стверджує представник відповідача, після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати, нарахованої на основну відомість травня 2025 року не змінився, оскільки вищезазначеним рішенням суду не зобов'язано Головне управління проводити виплату пенсії без обмежень під час наступних перерахунків.
На думку представника відповідача, управління у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії по інвалідності (первинно за вислугу років) з 30.09.2011, розмір пенсії обчислено із розрахунку 53 % відповідних сум грошового забезпечення, з 01 грудня 2011 року - 60 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколами за пенсійною справою № 1203006207 (МВС) від 30.09.2011, від 09.11.2011.
Згідно з посвідченням від 02 вересня 2016 року серії НОМЕР_1 , виданим Сєвєродонецьким УП та СЗН Луганської області, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 360/360/24, залишеним без змін залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01 жовтня 2023 року перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/360/24 відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025, виходячи із 60% грошового забезпечення. Так, підсумок пенсії позивача (з надбавками) становив: 26311, 10 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн. Вказані обставини підтверджуються протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою №1203006207 - МВС від 11.04.2025.
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1203006207, сума доплати з жовтня 2023 року по лютий 2024 року становить 7261, 90 грн. Підстава для здійснення розрахунку слугувало рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про перерахунок пенсії за пенсійною справою №1203006207 - МВС від 26.02.2025 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 з підстав проведення індексації розміру пенсії з березня 2025 року, за результатами якого підсумок пенсії ОСОБА_1 (з надбавками) становив - 26311,1, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610, 00.
15.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою ВЕБ-28000-Ф-С-25-068684 через вебпортал Пенсійного фонду України, в якій просив виконати рішення суду від 27.05.2024 по справі № 360/360/24 щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
ГУ ПФУ в Луганській області листом від 30.04.2025 № 1200-0308-5/10641 було повідомлено позивача про те, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 360/360/24 набрало законної сили 02.04.2025. В мотивувальній частині даного рішення суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, та вважає їх передчасними. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 360/360/24 Головним управлінням у квітні поточного року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2023 року без обмеження її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок. Розмір пенсійної виплати з 01.10.2023 склав 22382,38 грн. та не переглядався до того часу, коли не став відповідати максимальному розміру відповідно до законодавства, а саме з 01.03.2024 - 23610,00 грн.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області застосовується обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено у новій редакції, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом.
Зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 10 травня 2023 року у справі № 620/9370/21 та від 02 червня 2023 року у справі № 420/14462/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, до спірний правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону № 2262-XII.
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем з 01.03.2025 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про задоволення позовних в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії позивача, починаючи з 01.03.2025 без обмеження пенсії її максимальним розміром.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 372 КАС України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
При цьому у даному випадку належним виконанням цього судового рішення є поновлення виплати пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром.
З аналізу положень статей 2, 5 КАС України вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, та вважає їх передчасними.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо проведення виплати пенсії позивачу по інвалідності з 01 березня 2025 року із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області провести з 01 березня 2025 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 березня 2025 року.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вказаного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк (м. Сєвєродонецьк), вул. Шевченка, 9) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо проведення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01 березня 2025 року виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 березня 2025 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова