Справа №403/147/22 провадження № 2-з/403/1/25
09 червня 2025 року с-ще Устинівка
Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., діючи від імені суду, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на її користь заборгованості за договором позики від 14 травня 2020 року у розмірі 182750,00 грн., інфляційних втрат та пені за період з 02 квітня 2020 року по день винесення рішення.
Ухвалою судді від 09 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для виконання вимог ч.3 ст.175, ч.4 ст.177 ЦПК України.
Одночасно з пред'явленням позову до суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона прохає суд вжити передбачений п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,65 га з кадастровим номером 3521981900:02:000:0348 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в територіальних межах Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
На обгрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_1 зазначено про те, що: у власності відповідача знаходиться зазначена вище земельна ділянка, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2009 року; майно, на яке позивач прохає накласти арешт, має значно меншу вартість, ніж ціна позову, який позивач прохає суд забезпечити; між сторонами по справі дійсно виник спір; вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами; подальше відчуження відповідачем земельної ділянки призведе до ускладнення захисту прав позивача, а невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим чи утрудненим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 було додане клопотання про витребування судом в порядку ст.84 ЦПК України з відділу ДРАЦС у Кіровоградській області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) інформації щодо зміни прізвища відповідача ОСОБА_2 з « ОСОБА_3 » на «Строїч» із зазначенням підстави такої зміни, оскільки у Державному акті про право власності на земельну ділянку, який позивач надала на підтвердження належності відповідачу земельної ділянки, прізвище останньої зазначене як « ОСОБА_3 ».
До заяви про забезпечення позову доданий документ, що підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору у встановленому законом розмірі.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №308/8567/20 від 14 червня 2021 року, у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.
З огляду на викладене, враховуючи принцип правової визначеності, на забезпечення якого спрямовані процесуальні норми, та зміст ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22 грудня 2006 року №9) заява ОСОБА_1 про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких, він звернувся до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).
Подібний за змістом висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №567/459/23, в якій заначено, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений ст.150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає про належність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,65 га з кадастровим номером: 3521981900:02:000:0348, щодо якої вона прохає суд вжити захід забезпечення позову у виді арешту.
Разом з тим, суддею встановлено, що додана до заяви про забезпечення позову копія Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія КР №033319) містить відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером: 3521981900:02:000:0348, площею 2,65 га, якою є ОСОБА_4 , проживаюча в с.Ленінка Устинівський район Кіровоградська область. Водночас датою реєстрації зазначеного Державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі є 22 квітня 2009 року.
Отже, з часу реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку (квітень 2009 року) до дати звернення позивача до суду (липень 2022 року) минуло більше 13-ти років, протягом яких актуальність та дійсність зазначених в Державному акті відомостей як про власника земельної ділянки, так і про саму земельну ділянку могли зазнати суттєвих змін (зокрема, зміна власника шляхом укладення щодо земельної ділянки правочинів, поділ земельної ділянки тощо).
Крім того, на підтвердження належності відповідачу ОСОБА_2 вказаної вище земельної ділянки позивач прохає суд витребувати в порядку ст.84 ЦПК України інформацію про зміну прізвища відповідача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ».
Зазначене клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.153 ЦПК України, яка визначає порядок розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається протягом двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи (ч.1 цієї статті); суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (ч.3 цієї статті); у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч.4 цієї статті).
Натомість клопотання про витребування доказів у разі необхідності згідно з ч.2 ст.83, ч.3 ст.177 ЦПК України додається до позовної заяви, за своїм змістом має відповідати ч.2 ст.84 ЦПК України та вирішується в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, якщо його вирішення не потребує виклику сторін (п.7 ч.2 ст.187 ЦПК України).
Отже, жодних процесуальних дій суду, спрямованих на витребування доказів під час розгляду заяви про забезпечення позову, нормами чинного ЦПК України не передбачено, а надання суду додаткових доказів під час такого розгляду можливе лише особою, яка подала заяву про забезпечення позову, за умови наявності в неї цих доказів.
Разом з тим, обставина наявності в позивача ОСОБА_1 доказів на підтвердження належності відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, з огляду на зміст поданого нею клопотання про витребування доказів, які стосуються зміни прізвища відповідача, суду доведена не була.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Одним із елементів предмета доказування під час вирішення судом питання про вжиття такого заходу забезпечення позову як арешт майна є встановлення факту належності особі (в даному випадку - відповідачу) визначеного майна з дотриманням розумних строків актуальності наданої суду інформації на підтвердження цієї обставини.
З огляду на викладене, сама по собі обставина зміни прізвища власника земельної ділянки, зазначеної в Державному акті (серія КР №033319), не є обставиною, яка має значення для вирішення заяви про забезпечення позову.
Предметом доказування в даному випадку, з урахуванням давності часу, який минув з 2009 року на дату звернення позивача до суду (2022 рік), є обставина існування як самої земельної ділянки площею 2,65 га з кадастровим номером: 3521981900:02:000:0348, так і обставина належності цієї земельної ділянки (фізичній або юридичній особі, передання в комунальну чи державну власність тощо).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закону) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження (п.п.1, 2 ч.1 ст.2 Закону).
За змістом п.3 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127 (далі - Порядок), інформація з Державного реєстру прав надається виключно за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у паперовій або електронній формі, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.
Інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав (п.5 Порядку).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
До Державного земельного кадастру, крім іншого, включаються такі відомості про державні ділянки як: кадастровий номер, місце розташування, площа, цільове призначення, нормативна грошова оцінка, інформація про її власників (користувачів) (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
З урахуванням викладено суддею встановлено, що відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованого речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3521981900:02:000:0348 та площею 2,65 га, сформованих в інформаційну довідку чи витяг, які б в відповідали вимогам щодо їх актуальності, повноти та достовірності, до заяви про забезпечення позову додано не було.
Відомостей з Державного земельного кадастру щодо вказаної вище земельної ділянки ОСОБА_1 суду також не надано.
Вказане свідчить про те, що позивачем ОСОБА_1 не була підтверджена достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування судом зазначеного в заяві заходу забезпечення позову, зокрема, обставина належності відповідачу ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки, щодо якої позивач прохає суд вжити захід забезпечення позову у виді її арешту.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи, що під час вирішення питання про забезпечення позову судом не досліджується обгрунтованість самого позову і розгляд заяви про забезпечення позову не повинен порушувати принципи змагальності і рівності процесуальних прав учасників справи, суддя приходить до висновку про не підтвердження ОСОБА_1 достатніми доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як арешт майна, що є підставою для відмови в задоволенні поданої нею заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,65 га, кадастровий номер 3521981900:02:000:0348 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в територіальних межах Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя С.Ю.Атаманова