09.06.2025 Справа № 363/1707/25
09 червня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12025116150000028, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Феодосія, АР Крим, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не маючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 27.09.2024 року Вишгородським районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-
Згідно ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотронні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року, діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до Таблиці II Списку №2 Постанови Кабінету міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», амфетамін є психотропно речовиною, обіг якої обмежено.
Згідно до пункту 4 Додатку №1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого 17.06.1992 Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна», наркотичні засоби не можуть перебувати у власності громадян.
Водночас, в порушення вказаних вище вимог законодавства, 29.01.2025 в денну пору доби, точного часу не встановлено, будучи засудженим вироком Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2024 за фактом незаконного придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_5 , перебуваючи по вулиці Шолуденка в місті Вишгород Київської області, де на узбіччі дороги, виявив поліетиленовий зіп-пакет, в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. В цей час у останнього виник прямий умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання, без мети збуту.
Перебуваючи в тому ж місці і в той же час, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що амфетамін є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, а саме всупереч положення ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» шляхом знахідки, незаконно придбав згорток фольги, в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору - амфетамін та помістив його правої кишені куртки, в яку був одягнений, тим самим незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, та направився до свого місця проживання.
Так, 29.01.2025 близько 18 годин 20 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу будівлі №6 по вулиці Межигірського Спаса в місті Вишгород, Київської області, незаконно зберігаючи поліетиленовий зіп-пакет із вмістом порошкоподібної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання без мети збуту, яку за вищевказаних обставин ним було незаконно придбано, був зупинений начальником СДОП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 в порядку ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», у зв'язку з підозрілою поведінкою. Після цього, в ході огляду місця події, в присутності двох понятих, ОСОБА_5 самостійно дістав з правої кишені куртки, в яку був одягнений, поліетиленовий зіп-пакет із вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін. Вказаний поліетиленовий зіп-пакет дізнавач СД Вишгородського РУП ГУНП в Київській ОСОБА_7 в присутності понятих вилучила та помістила до спеціального пакету з індивідуальним номером РSР2246822.
Згідно висновку експерта, надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 1,226 г.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, що вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
В судовому засіданні під час роз'яснення суті обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суд, що суть уточненого обвинувачення йому зрозуміла, провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення безумовно, беззастережно та беззаперечно визнає у повному обсязі, кається у скоєному, підтверджує обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, будь-якого тиску чи примусу під час досудового розслідування та судового провадження на нього не здійснювалося.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 добровільно, безумовно та беззаперечно визнає провину у вчиненні даного кримінального правопорушення та не оспорює обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність, відповідність об'єктивній дійсності, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У відповідності до вимог процесуального законодавства судом було роз'яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом було роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.
Судом у судовому засіданні було встановлено добровільність позиції обвинуваченого, правильність розуміння ним тих обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення, проти не дослідження яких він не заперечує, а також правильність усвідомлення ним обмеження права на апеляційне оскарження.
Внаслідок цього відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визначив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , а також дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що безумовно та беззаперечно погоджується з обставинами та фактами, які викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність та правильність, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України визнає у повному обсязі, щиро кається у скоєному, він не є наркозалежною особою, на даний час будь яких наркотичних речовин він не вживає.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, що вчинене протягом року після засудження за цією статтею, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.
Суд доходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України. Вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, суд вважає доведеною.
Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 309 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, а також конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_5 : громадянин України, уродженець міста Феодосія, АР Крим, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, будь-яких джерел заробітку та доходу не має, тяжких захворювань та групи інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засуджений 27.09.2024 року Вишгородським районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (вирок набрав законної сили 29.10.2024 року); за місцем проживання характеризується посередньо; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття в скоєному злочині, оскільки суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_5 стосовно щирого жалю щодо скоєного та осуду своєї поведінки, так як будучи засудженим за ч.1 ст. 309 КК України протягом року, він знову вчинив ті самі дії.
Також суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки ці обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході судового розгляду справи.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, відношення обвинуваченого до скоєного, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_5 раніше засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, дане кримінальне правопорушення вчинив під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає що призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.
На думку суду, саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Згідно ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, при цьому відповідно до положень ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений 27 вересня 2024 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, з застосуванням ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік і знову вчинив кримінальне правопорушення під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати положення ч.1 ст. 71 КК України, та у відповідності до положень ч.1 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання у виді обмеження волі перевести в більш суворий у виді позбавлення волі, з співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_5 суд вважає за необхідне призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, та до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
В межах даного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався. Учасники судового провадження не заявляли клопотання про обрання запобіжного заходу.
Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов в межах кримінального провадження не пред'являвся.
Процесуальні витрати по кримінальній справі складаються із витрат на проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, що відповідно до довідки від 12.02.2025 № СЕ-19/111-25/8410-НЗПРАП становлять 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Правову долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374, 392 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді одного року позбавлення волі частково приєднати невідбуте покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі (відповідно п.1 ч.1 ст. 72 КК України) та остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку, після набрання ним законної сили.
На підставі ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні, а саме: спеціальний пакет Експертної служби з індивідуальним номером 0006214 із вмістом порошкоподібної речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 1,226 грам - знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів від 12.02.2025 № СЕ-19/111-25/8410-НЗПРАП в сумі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1