Справа № 214/9400/24
2/214/1481/25
Іменем України
27 травня 2025 року року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю: секретаря судового засідання - Розстальної К. В.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кривенко І. М.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
керуючись ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд
-Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за стягненням боргу за договорами позики до ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу: -за розпискою від 25.02.2019 в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч грн. 00 коп) та пеню за період з 26.02.2022 по 15.10.2024 в розмірі 3952,00 гривень (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 00 коп.);
-за розпискою від 16.04.2020 в розмірі 57000,00 гривень (п'ятдесят сім тисяч грн. 00 коп.) та пеню в розмірі 8969,62 гривень (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 62 коп);
-за розпискою від 04.08.2020 в розмірі 2000,00 гривень (чотири тисячі грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 48,00 гривень (сорок вісім грн. 00 коп.), інфляційні витрати в розмірі 212,24 гривень (двісті дванадцять грн. 24 коп.) та пеню в розмірі 1727,12 гривень (одна тисяча двадцять сім грн. 12 коп.);
-за розпискою від 17.09.2020 в розмірі 900,00 доларів США (дев'ятсот доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 36,08 доларів США (тридцять шість доларів 08 центів);
-за розпискою від 23.10.2020 в розмірі 73200,00 грн. та пеню в розмірі 5584,02 гривень (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 02 коп);
-за розпискою від 23.12.2020 в розмірі 1000,00 доларів США (одна тисяча доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 22,12 доларів США (двадцять два долари 12 центів);
-за розпискою від 25.08.2021 в розмірі 1620,00 доларів США (одна тисяча шістсот двадцять доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 15,31 доларів США (п'ятнадцять доларів 31 цент);
-за розпискою від 02.02.2022 в розмірі 2004,30 доларів США (дві тисячі чотири долари 30 центів).
посилаючись на порушення відповідачем умов договору позики з приводу повернення позичених коштів. В обґрунтування вимог позивачем надано до суду оригінали та завірені копії зазначених розписок. Данні щодо часткового відшкодування позичених коштів відповідачкою ОСОБА_2 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кривенко І. М. позов підтримали просили його задовольнити з урахуванням вже сплачених коштів відповідачкою після відкриття судового провадження по справі, а саме 2450 гривень по розписці від 16.04.2020, 2000 гривень по розписці від 04.08.2020 та 100$ і 70 центів по розписці від 02.02.2022. Врахувати інфляційні витрати по борговим зобов'язанням відповідачки в національних коштах(гривнях).
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково просила врахувати вже сплачені кошти за борговими розписками.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 17.02.2025 року суд перейшов від розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням загальної суми позовних вимог яка перевищує 240 000 гривень.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
-Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, відповідачка ОСОБА_2 отримала в борг кошти по борговим розпискам від позивача ОСОБА_1 : від 25.02.2019 в розмірі 34300,00 гривень (тридцять чотири тисячі триста гривні);
-за розпискою від 16.04.2020 в розмірі 138600,00 гривень ( сто тридцять вісім тисяч шістсот гривні);
-за розпискою від 04.08.2020 в розмірі 25164.00 гривень (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят чотири гривні);
-за розпискою від 17.09.2020 в розмірі 900,00 доларів США (дев'ятсот доларів 00 центів);
-за розпискою від 23.10.2020 в розмірі 109.800 грн.(сто дев'ять тисяч; вісімсот);
-за розпискою від 23.12.2020 в розмірі 1000,00 доларів США (одна тисяча доларів США 00 центів);
-за розпискою від 25.08.2021 в розмірі 1620,00 доларів США (одна тисяча шістсот двадцять доларів США 00 центів);
-за розпискою від 02.02.2022 в розмірі 2375,00 доларів США (дві тисячі триста сімдесят пять доларів США).
Позивачем надано суду данні щодо часткового повернення боргу відповідачкою та розрахунки пені та відсотку інфляційних витрат на залишок боргу на момент звернення до суду.
У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».
Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду України, від 08 червня 2016 р. (справа № 1103цс16), від 12 квітня 2017 року (справа № 442/8157/15-ц).
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов'язується повернути позику. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки (постанова 16 червня 2021 року по справі № 463/5955/18 (провадження № 61-1913св21).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано позивачу розписки про отримання відповідачем від позивача в борг грошей в національній валюті та в іноземній(долари США), та строк і порядок їх повернення, а отже сторони дотримались письмової форми договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно частин 2, 3 статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Виходячи з наведених вище норм матеріального права, визначальним фактором при визначенні правовідносин позики є визначення розписки як боргового документа. Борговим документом або документом, що підтверджує факт укладення договору позики, має бути документ в якому визначені основні характеристики договору позики згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України. Таким чином, наявність у розписках визначеного обов'язку позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) дає можливість визначення правовідносин, що виникли між сторонами як з договору позики.
Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов'язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов'язань саме перед ним.
Встановивши, що укладений між сторонами письмовий договір позики та боргова розписка підтверджують не лише факт укладення договору, а й факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами правовідносин з договору позики.
Крім того, за приписами частин першої та другої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).
Оскільки належних доказів повного виконання відповідачем зазначених грошових зобов'язань до суду не надано, суд виходить з того, що борг позивачу не повернуто, і тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, а також пені за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення. При цьому при розгляді даної справи, відповідачем в силу статті 81 ЦПК України не надано іншого розрахунку суми боргу (позики) та пені, на спростування правильності загальної суми боргу, нарахованої позивачем (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справа № 464/340/19 (провадження № 61-15222св20).
Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (постановаи Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, від 04 червня 2020 року в справі № 369/5393/15 (провадження № 61-21713св18), від 05 червня 2019 року в справі № 367/5899/15-ц (провадження № 61-13768св18).
За таких обставин, враховуючи отримання позичальником грошових коштів в іноземній валюті та погашення заборгованості за договором позики також у доларах США, вимоги про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних витрат задоволенню не підлягають.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року в справі № 754/16773/17 (провадження № 61-18824св19), від 05 липня 2023 року у справі № 760/28272/17 (провадження № 61-11876св20), тощо.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідачка в судовому засіданні надала суду розрахунки часткового повернення боргу, але з них неможливо встановити суми повернення та період повернення коштів, не всі підтверджені розписками відповідача про отримання коштів по борговим зобов'язанням.
Крім того ряд розрахунків відповідачки по борговим розпискам враховано позивачем та його представником, що підтвердила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 розрахунки приведені в мотивувальній частині позовної заяви.
Суд враховує вже сплачені кошти відповідачкою після відкриття судового провадження по справі, а саме 2450 гривень по розписці від 16.04.2020, 2000 гривень по розписці від 04.08.2020 та 100$ і 70 центів по розписці від 02.02.2022 та відмін усовує їх від залишку боргу по даним розпискам проти чого не заперечували сторони по справі.
Суд задовольняє вимоги позивача в частині нарахування пені та інфляційних витрат на залишок боргу(не поверненого вчасно відповідачкою у зазначений строк ) по борговим зобов'язанням оформлених в письмовій формі у вигляді боргових розписок в гривневому еквіваленті та приходить до висновку стягнення наступної заборгованості з відповідачки:
-за розпискою від 25.02.2019 в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч грн. 00 коп) та пеню за період з 26.02.2022 по 15.10.2024 в розмірі 3952,00 гривень (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 00 коп.);
-за розпискою від 16.04.2020 в розмірі 57000,00 гривень (п'ятдесят сім тисяч грн. 00 коп.) та пеню в розмірі 8969,62 гривень (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 62 коп);
-за розпискою від 04.08.2020 в розмірі 2000,00 гривень (чотири тисячі грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 48,00 гривень (сорок вісім грн. 00 коп.), інфляційні витрати в розмірі 212,24 гривень (двісті дванадцять грн. 24 коп.) та пеню в розмірі 1727,12 гривень (одна тисяча двадцять сім грн. 12 коп.);
-за розпискою від 17.09.2020 в розмірі 900,00 доларів США (дев'ятсот доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 36,08 доларів США (тридцять шість доларів 08 центів);
-за розпискою від 23.10.2020 в розмірі 73200,00 грн. та пеню в розмірі 5584,02 гривень (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 02 коп);
-за розпискою від 23.12.2020 в розмірі 1000,00 доларів США (одна тисяча доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 22,12 доларів США (двадцять два долари 12 центів);
-за розпискою від 25.08.2021 в розмірі 1620,00 доларів США (одна тисяча шістсот двадцять доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 15,31 доларів США (п'ятнадцять доларів 31 цент);
-за розпискою від 02.02.2022 в розмірі 2004,30 доларів США (дві тисячі чотири долари 30 центів).
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.
Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість:
-за розпискою від 25.02.2019 в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч грн. 00 коп) та пеню за період з 26.02.2022 по 15.10.2024 в розмірі 3952,00 гривень (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 00 коп.);
-за розпискою від 16.04.2020 в розмірі 57000,00 гривень (п'ятдесят сім тисяч грн. 00 коп.) та пеню в розмірі 8969,62 гривень (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 62 коп.).
-за розпискою від 04.08.2020 в розмірі 2000,00 гривень (чотири тисячі грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 48,00 гривень (сорок вісім грн. 00 коп.), інфляційні витрати в розмірі 212,24 гривень (двісті дванадцять грн. 24 коп.) та пеню в розмірі 1727,12 гривень (одна тисяча двадцять сім грн. 12 коп.);
-за розпискою від 17.09.2020 в розмірі 900,00 доларів США (дев'ятсот доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 36,08 доларів США (тридцять шість доларів 08 центів);
-за розпискою від 23.10.2020 в розмірі 73200,00 грн. та пеню в розмірі 5584,02 гривень (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 02 коп);
-за розпискою від 23.12.2020 в розмірі 1000,00 доларів США (одна тисяча доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 22,12 доларів США (двадцять два долари 12 центів);
-за розпискою від 25.08.2021 в розмірі 1620,00 доларів США (одна тисяча шістсот двадцять доларів 00 центів) та 3 % річних к розмірі 15,31 доларів США (п'ятнадцять доларів 31 цент);
-за розпискою від 02.02.2022 в розмірі 2004,30 доларів США (дві тисячі чотири долари 30 центів).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2808,40 гривень (дві тисячі вісімсот вісім грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено протягом десяти днів.
Суддя Сіденко С. І.