Справа № 204/12750/24
Провадження № 2-о/204/65/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
09 червня 2025 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - Чапала Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко С.С.,
розглянувши в м. Дніпрі у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про встановлення факту належності договору, -
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності їй договору купівлі-продажу жилого будинку. Заявниця у своїй заяві посилається на те, що на праві приватної власності їй належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який вона набула на підставі Договору купівлі-продажу від 09.08.1988 року, укладеного між нею та громадянкою ОСОБА_2 , посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №2-3770. При цьому у вказаному Договорі купівлі-продажу від 09.08.1988 року було невірно зазначено прізвище заявниці, а саме: « ОСОБА_3 », замість вірного « ОСОБА_4 ». Заявниця пояснює, що на останній сторінці Договору купівлі-продажу від 09.08.1988 року її прізвище, ім'я, по батькові написано російською мовою, а саме: « ОСОБА_5 », що зумовило допущення описки на другій сторінці Договору купівлі-продажу при транслітерації прізвища заявниці з російської мови на українську мову. 14.06.2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за замовленням заявниці було складено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де прізвище заявниці зазначено вірно. Зауважує, що у вказаному будинку заявниця та її чоловік ОСОБА_7 проживають з 06.09.1988 року по теперішній час, про що свідчать записи про зареєстроване місце проживання в паспортах заявниці та її чоловіка. 04.11.2024 року з метою проведення державної реєстрації набуття права власності на житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із відповідною заявою, однак 07.11.2024 року рішенням за №75970822 вказаного департаменту їй було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема, з підстави наявності невідповідності Договору купівлі-продажу від 09.08.1988 року особі, яка подала заяву про проведення реєстраційних дій. Причина неправильного написання прізвища заявниці в одну літеру в Договорі купівлі-продажу від 09.08.1988 року виникла у зв'язку із неправильним перекладом прізвища заявниці з російської мови на українську мову, адже згідно паспорта її прізвище російською мовою пишеться « ОСОБА_4 ». Внаслідок такої помилки, у заявниці на даний час, виникла певна невідповідність між документом, на підставі якого нею придбано житловий будинок, та документом, що посвідчує її особу. У зв'язку з чим виникає необхідність встановлення факту належності заявниці Договору купівлі-продажу жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.08.1988 року, посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №2-3770.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
З'ясувавши думку заявника, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та отримані докази, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом в ході судового розгляду встановлено, що дійсно ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_1 . Суду надано оригінал Договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 09.08.1988 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-3770, у якому прізвище, ім'я, по-батькові покупця зазначено як « ОСОБА_8 » (а.с. 12 на звороті). У той же час у графі «підписи сторін» прізвище зазначено як « ОСОБА_4 » (а.с. 13), так само як і на штампі Дніпропетровського МБТІ на зворотній стороні договору зазначено, що власність зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с. 13 на звороті).
У вказаному будинку заявниця та її чоловік ОСОБА_7 проживають з 06.09.1988 року та по теперішній час, про що свідчать записи про зареєстроване місце проживання в паспортах заявниці та її чоловіка. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка чоловік заявниці - ОСОБА_7 підтвердив зазначені обставини.
Судом з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області було витребувано копію з номенклатурної справи із договорами відчуження житлових будинків за 1988 рік, та встановлено ідентичність тексту наданого суду Договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 09.08.1988 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-3770, із договором, наявним у номенклатурній справі Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області.
04.11.2024 року з метою проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із відповідною заявою, однак 07.11.2024 року рішенням за №75970822 вказаного департаменту їй було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема, з підстав невідповідності прізвища у Договорі купівлі-продажу від 09.08.1988 року документам, які підтверджують особу заявниці, поданим нею при зверненні з метою проведення реєстраційних дій. Як наслідок, на теперішній час заявниця не має змоги належним чином упорядкувати і оформити свої ж документи, тому вимушена була звернутись із заявою до суду.
Суд вважає вимоги заяви обґрунтованими, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти , від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню.
При таких обставинах суд вважає, що оскільки всі інші дані в паспорті та інших документах заявниці повністю співпадають з встановленими судом даними, зазначеними у спірних документах, довідках заявника та ін., спору про право фактично немає, вищезазначені документи на назване право в передбаченому законом порядку не оспорені суд вважає необхідним заяву задовольнити та встановити юридичний факт, що Договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 09.08.1988 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-3770, у якому прізвище, ім'я, по-батькові покупця зазначено як « ОСОБА_8 » належить заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначені обставини знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 186 182 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про встановлення факту належності договору - задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що Договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 09.08.1988 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-3770, у якому прізвище, ім'я, по-батькові покупця зазначено як « ОСОБА_8 » належить заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09 червня 2025 року.
Суддя