09 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26696/23 пров. № А/857/18998/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, прийняте суддею Кравцівим О.Р. у м. Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні з 27.07.2023 пенсії за особливі заслуги перед Україною; зобов'язання призначити пенсію за особливі заслуги перед Україною в розмірі 30% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 27.07.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 відмовлено в позові.
Суд виходив з того, що призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною та визначення набавки за конкретну нагороду для окремих категорій громадян за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення регулюється положеннями Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (далі - Закон №1767-III) та Схемою визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (далі - Схема №2054).
Норми Закону №1767-III та Схеми №2054 визначають вичерпний перелік окремих категорій громадян, які мають право на призначення такої пенсії та розмір надбавки за відповідну державну нагороду.
З викладеного суд висновує, що нормами Закону №1767-III визначено виключно питання призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною для окремих категорій громадян. Питання користування пільгами для осіб, які нагороджені державним нагородами, нормами цього Закону не регулюють.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач набув право на дану пенсію до внесення змін до Закону №1767-ІІІ та Схеми №2054, тому спірні правовідносини у даній справі виникли щодо правомірності позбавлення пенсії позивача за особливі заслуги перед Україною.
Звертає увагу на те, що дія Закону України «Про державні нагороди України» також поширюється на правовідносини, пов'язані з нагородженнями, які відбулися до набрання таким законної сили, внаслідок чого особи, які отримали такі нагороди мають право користуватися пільгами, передбаченими законами України.
Покликається на те, що Законом України «Про державні нагороди України» передбачені підстави, за наявності яких рішенням територіального органу Пенсійного фонду України нагороджені особи можуть бути позбавлені пенсії за особливі заслуги перед Україною. Такі підстави є виключними та розширенню не підлягають.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області. Позивачу з 22.07.2023 призначена пенсія за віком як учаснику бойових дій відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З метою призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною позивач звернулася із заявою від 04.08.2023 до ГУ ПФ України у Львівській області.
Відповідач листом від 24.08.2023 повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною, оскільки він нагороджений орденом колишнього Союзу РСР.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України кожному ґарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, розміри, в яких такі пенсії призначаються, а також коло осіб, які мають право на їхнє призначення, визначено Законом №1767-ІІІ.
Статтею 1 Закону №1767-ІІІ передбачено, що пенсія за особливі заслуги перед Україною (надалі - пенсія за особливі заслуги) встановлюється таким громадянам України:
1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, чотирма і більше орденами України після проголошення незалежності України, особам, відзначеним почесним званням України «народний» після проголошення незалежності України;
2) ветеранам війни, які після проголошення незалежності України нагороджені орденом за особисту мужність (особистий внесок), виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;
3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;
5) особам, відзначеним почесним званням України «заслужений», державною премією України, нагородженим одним із орденів України;
6) матерям, які народили п'ять і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку;
7) особам, яких відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» визнано борцями за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.
Відповідно до ст.ст.2-5 Закону №1767-ІІІ пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом Пенсійного фонду України.
За цим Законом встановлюються пенсії: за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах:
- 4200 гривень - особам, зазначеним у пункті 7 статті 1 цього Закону;
- від 35 до 40 відсотків розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, - особам, зазначеним у пунктах 1 і 6 статті 1 цього Закону;
- від 23 до 35 відсотків розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, - особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 1 цього Закону.
Розмір надбавки особам, зазначеним у пунктах 1-6 статті 1 цього Закону, визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, а особам, зазначеним у пункті 7 статті 1 цього Закону, - відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті. У разі якщо особа одночасно має право на надбавки з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою, у максимальному розмірі.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється з дня звернення за встановленням пенсії або з дня набуття права на неї, якщо звернення за її встановленням відбулося не пізніше 12 місяців з дня набуття права. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і до неї додаються всі необхідні документи, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви додані не всі необхідні документи, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє заявникові, які документи мають бути подані додатково. Якщо такі документи будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії.
У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, територіальний орган Пенсійного фонду України здійснює перерахунок пенсії за особливі заслуги, розмір якої визначений відповідно до абзаців третього і четвертого частини першої цієї статті, з дати, з якої встановлено новий розмір прожиткового мінімуму. Розмір пенсії за особливі заслуги, визначений згідно з абзацом другим частини першої цієї статті, починаючи з 2024, щороку з 1 березня підвищується на коефіцієнт збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рішенням Кабінету Міністрів України.
Наказом №2054 було затверджено Схему визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Відповідно до Схеми №2054 визначено розмір надбавок особам, зазначеним в пунктах 1,6; 2-4; 5 Закону №1767-III.
Питання встановлення державних нагород України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною визначено Законом України «Про державні нагороди».
Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.
Разом з тим, статтею 3 Закону №1549-III встановлені такі державні нагороди, а саме: звання Герой України; орден; медаль; відзнака «Іменна вогнепальна зброя»; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака.
Відповідно до статті 5 Закону №1549-III, нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України.
Статтею 7 Закону №1549-III встановлені такі ордени, а саме : орден Свободи; орден князя Ярослава Мудрого І, II, III, IV, V ступеня; орден «За заслуги» І, II, III ступеня; орден Богдана Хмельницького І, II, III ступеня; орден Героїв Небесної Сотні; орден «За мужність» І, II, III ступеня; орден княгині Ольги І, П, III ступеня; орден Данила Галицького; орден «За доблесну шахтарську працю» І, II, III ступеня.
Судом встановлено, що позивач нагороджений орденом «Червоної зірки» №3829736 на підставі Указу Президії Верховної Ради СССР від 04.04.1989 та медаллю «Захиснику Вітчизни» на підставі Указу Президента України від 14.10.1999, що не заперечується відповідачем.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що позивач помилково відносить себе до категорії осіб, які мать право на призначенням пенсії за особливі заслуги перед Україною, оскільки вказані нагороди позивача не передбачені Законами №1549-III та №1767-ІІІ, а тому надане позивачем тлумачення норм законодавства є помилковим.
Покликання апелянта на те, що позивач набув право на дану пенсію до внесення змін до Закону №1767-ІІІ та Схеми №2054, тому спірні правовідносини у даній справі виникли щодо правомірності позбавлення пенсії позивача за особливі заслуги перед Україною не заслуговує на увагу, оскільки застосуванню підлягає законодавство, яке є чинним на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №380/26696/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар