Справа № 120/16661/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
09 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено.
А саме, суд:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, що загалом становить 36 років 1 місяць 17 днів;
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 23.07.2024 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати у розмірі 82 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши його стаж на посаді судді 36 років 1 місяць 17 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 23.07.2024 до моменту здійснення такого перерахунку за цим судовим рішенням.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач з 26.02.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 23.07.2024 позивачу було призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІ.
Згідно із протоколом про перерахунок пенсії від 31.07.2024 № 023830013689 довічне грошове утримання позивачу визначено в розмірі 70% заробітної плати судді, виходячи з 30 повних років стажу на посаді судді.
На думку позивача, відповідачем не було враховано наявність у позивача й іншого стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, а саме: період проходження строкової військової служби 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VIII).
Частинами 3, 5 статті 142 Закону № 1402-VIІІ передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно із частинами першою та другою статті 137 Закону № 1402, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Суд першої інстанції доцільно зауважив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.07.2024 № 2166/0/15-24, стаж роботи позивача, що дає йому право на звільнення у відставку, на день ухвалення рішення становить 36 років 1 місяць 17 днів:
- стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні;
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні;
- стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Таким чином, аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зокрема, абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Як встановлено із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у період з 01.06.1990 до 22.12.1993 працював на посадах прокурора прокуратури Вінницької області, що складає 3 роки 6 місяців 21 день.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність неврахування відповідачем до стажу роботи позивача, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання період роботи в органах прокуратури на посаді прокурора.
Щодо неврахування відповідачем періоду проходження строкової військової служби, судова колегія зазначає наступне.
За змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як достеменно встановлено судом першої інстанції із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у період з 13.11.1981 по 16.11.1983 проходив строкову військову службу.
Відтак, до стажу роботи, що дає позивачу право на звільнення у відставку, зараховується також період проходження ним строкової військової служби, що складає 2 роки 3 дні.
З огляду на викладене загальний стаж судді позивача, який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення), становить 36 років 1 місяць 17 днів, з яких:
- стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні;
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні;
- стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Наразі, рішення Вищої ради правосуддя від 16.07.2024 № 2166/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вінницького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку" не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище період до стажу роботи на посаді судді.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 17 травня 2021 року по справі № 243/8281/17 законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді 30 років 6 місяців 23 дні, так і період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, внаслідок чого загальний стаж роботи на посаді судді позивача становить 36 років 1 місяць 17 днів.
В розрізі встановлених осбаивн справи, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.
Разом з тим, безпідставне незарахування відповідачем спірного періоду роботи та строкової військової служби до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 36 років 1 місяць 17 днів, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що розмір довічного грошового утримання має складати 82 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, дії відповідача щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача на рівні 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є протиправними.
Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 23.07.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши йому стаж роботи на посаді судді 36 років 1 місяць 17 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, а також виплатити недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 23.07.2024 до моменту здійснення відповідного перерахунку.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.