Справа № 600/214/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
09 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач 20.01.2025 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.04.2022 № 167-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас.
При цьому відповідачем допущено бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2017 року по день фактичної виплати 07.07.2023.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відлік строку звернення до суду з даним позовом починається з дня, коли особі було виплачено відповідні суми індексації грошового забезпечення, на виконання рішення суду, у спірних правовідносинах це 07.07.2023. Водночас, до суду позов подано 20.01.2025 з пропущенням тримісячного строку та без обґрунтувань поважності причин пропущення вказаного строку.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами пунктів 3, 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).
Положеннями частини 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що спірні правовідносини мали місце до набрання чинності Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022, оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, згідно матеріалів справи остаточна виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 02.06.2023 у справі № 600/1022/23-а виплачена позивачу 07.07.2023. Саме в цей день позивач дізнався про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації. До цього моменту спірні правовідносини не настали, оскільки відповідач міг самостійно здійснити виплату належних сум компенсації.
Водночас, до суду позов подано 20.01.2025 з пропущенням тримісячного строку та без обґрунтувань поважності причин пропущення вказаного строку.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції що представник позивача помилково ототожнює момент виникнення спірних правовідносин щодо виплати компенсації за несвоєчасну виплату індексації з моментом виникнення правовідносин щодо виплати самої індексації грошового забезпечення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, від 22.01.2025 у справі № 200/2711/24 та від17.04.2025 у справі № 560/10053/24.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.