Справа № 580/12288/24 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
09 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №11279/23-00-24-05-01 від 05.08.2024 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Черкаській області Тетяни Харьковської, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 102 158,03 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №11282/23-00-24-05-01 від 05.08.2024 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Черкаській області Тетяни Харьковської, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 8 513,17 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п.20.1.2, п.п.20.1.4, п.п.20.1.5, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.75,1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 29.05.2024 року №1275-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2019, з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Результати перевірки оформлені актом від 09.07.2024 №8123/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 .
Вищезазначеною перевіркою було встановлено порушення:
- п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік на суму 102158,08 грн.;
- п.п. 1.4, п.п. 1.6, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за 2019 рік у сумі 8513,17 грн.
На підставі висновків викладених в акті перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2024 №11279/23-00-24-05-01, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 102158,03 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 05.08.2024 №11282/23-00-24-05-01, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 8513,17 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулась з відповідним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено права контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України однією з підстав проведення документальної позапланової перевірки є неподання платником в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Згідно пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової перевірки є неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача щодо відсутності у податкового органу підстав для проведення перевірки не приймаються судом до уваги та спростовуюся вищезазначеними обставинами справи, оскільки відповідно до наявної у розпорядженні контролюючого органу податкової інформації про те, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у II кварталі 2019 року отримала дохід у вигляді прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням боргу у розмірі 567 544,88 грн, однак вона не подавала відповідну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Стосовно порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення фактичних перевірок та які слугували підставою для винесення оскаржуваних позивачем ППР, слід зазначити наступне.
Згідно з пп. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним.
Так, відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічна правова позиція викладена у численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в постановах від 07 жовтня 2021 року по справі № 540/1875/19, від 30 травня 2022 року по справі № 804/7880/16, від 22 червня 2022 року по справі № 826/9493/17, від 16 вересня 2022 року по справі № 826/15158/16.
Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України також отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17.
У вказаній постанові Судова палата дійшла висновків, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Із системного аналізу правових норм Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у згаданій вище постанові дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Судом встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у II кварталі 2019 року отримала дохід, який згідно з Кодексом підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Згідно відповіді отриманої від АТ «Альфа-Банк» листом від 09.06.2021 №50741-20.2- 258055 (на запит ГУ ДПС у Черкаській області від 04.02.2021 №1419/6/23-00-24-0215) було підтверджено нарахування та виплату доходу у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку (позивачу), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 567 544,88 грн та було відображено у податковому розрахунку за формою 1-ДФ під « 126» ознакою доходу у II кварталі 2019 року.
Таким чином, платник податків - фізична особа отримав дохід, який згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу є доходом, отриманим платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) та підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню платником в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про незгоду ОСОБА_1 із визначеними банком розмірами сум коштів до моменту винесення спірних рішень контролюючого органу та необхідності сплати податкових зобов'язань. У цій справі не встановлено й того, що позивачкою оспорювались дії банку щодо прощення їй кредитного боргу у конкретно визначеній сумі.
Крім того, судом не встановлено відповідних обставин, за яких до спірних правовідносин необхідно було застосовувати правила пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 , будучи позичальницею (платником податків), яка отримала додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом, та яка була належним чином повідомлена банком (податковим агентом) про прощення (анулювання) такого боргу, була зобов'язана відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податків та зборів.
Разом з тим, позивачкою декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік не подано, відповідно, не було нараховано та сплачено передбачені законом податки і збори із доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 102 158,03 грн.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2023 року у справі №160/19333/21, сума коштів, анульована за самостійним рішенням банку та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ, є додатковим благом позивача, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2024 №11279/23-00-24-05-01.
Щодо сплати військового збору згідно податкового повідомлення-рішення від 05.08.2024 №11282/23-00-24-05-01, судова колегія зазначає наступне.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, були внесені зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно з якими тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відтак, з огляду на отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага, контролюючим органом було правомірно здійснено донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обчисленого із суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) в сумі 8513,17 грн.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.08.2024 №11279/23-00-24-05-01 та №11282/23-00-24-05-01 контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому вони є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк