Справа № 320/15871/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
09 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в якому просила:
- скасувати рішення конкурсної комісії Національного агентства від 25.12.2023 в частині призначення співбесіди з позивачем, оскільки це рішення прийнято вже після затвердження складу до галузевої експертної ради 06 Журналістика, тобто після 19 грудня 2023 року та всупереч графіку проведення конкурсу до ГЕР 06 Журналістика (протокол № 14 (43) від 22 серпня 2023);
- скасувати рішення конкурсної комісії Національного агентства від 12.01.2024 в частині нерекомендації Національному агентству обирати та затверджувати у складі ГЕР з галузі знань 06 Журналістика кандидатуру позивача;
- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 16.01.24 в частині затвердження складу ГЕР у галузі 06 «Журналістка», оформленого протоколом №1 (51) засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 16 січня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо непризначення позивача як переможця конкурсу (5 місце) на шість вакантних посад до складу ГЕР 06 Журналістика на час офіційного завершення Конкурсу та затвердження складу переможців;
- вимагати від Відповідача затвердити склад галузевої експертної ради 06 Журналістика у тому вигляді, у якому він був сформований у рейтинговій відомості на час офіційного завершення конкурсу, тобто станом на 19 грудня 2023 року згідно з чинним «Графіком проведення конкурсів до галузевих експертних рад НАЗЯВО «у протоколі № 14 (43) від 22 серпня 2023, де йдеться про те, що затвердження складу галузевої експертної ради 06 Журналістика мало відбутися до 19 грудня 2023 року;
- визнати протиправним рішення Відповідача щодо запрошення позивача на зустріч 12 січня 2024 року після завершення конкурсу та затвердження його складу відповідно до «Графіку проведення конкурсів до галузевих експертних рад НАЗЯВО» у протоколі № 14 (43) від 22 серпня 2023;
- визнати протиправним рішення Відповідача від 27 лютого 2024 року щодо проведення повторного конкурсу на одну вакансію науково-педагогічного працівника з галузі знань 06 Журналістика вже після подання позивачем другої Апеляції від 19 лютого 2023 року з викладом нових фактів до Відповідача та визнати порушення охоронюваного законом інтересу її як позивача у зв'язку безпідставним та протиправним ігноруванням результатів конкурсу до складу галузевої експертної ради 06 Журналістика від 30 жовтня до 27 листопада 2023 року, де кандидатура позивача посіла п'яте місце;
- стягнути з Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення конкурсної комісії Національного агентства від 25.12.2023 в частині призначення співбесіди з ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення конкурсної комісії Національного агентства від 12.01.2024 в частині нерекомендації Національному агентству обирати та затверджувати у складі ГЕР з галузі знань 06 Журналістика кандидатуру ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в частині затвердження складу ГЕР у галузі 06 «Журналістка», оформленого протоколом №1 (51) засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 16 січня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 24.10.2023 (протокол № 16 (45)) було оголошено конкурс до галузевих експертних рад (протокол № 14 від 22.08.2023) із 30.10.2023 до 20.11.2023 з пороговим балом не менше 1/2 від максимального підсумкового балу за відповідними категоріями на вакансії, в тому числі до галузевих експертних рад (далі - ГЕР) з галузі знань 06 Журналістика. При цьому, згідно з інформацією у рішенні конкурс було оголошено на 6 вакантних посад за категорією «науково-педагогічні/наукові працівники» зі спеціальності 061 Журналістика.
ОСОБА_1 брала участь у конкурсі до ГЕР з галузі знань 06 Журналістика, за результатами якого набрала 22,57 балів та була включена до рейтингової відомості оцінювання кандидатів до ГЕР з галузі знань 06 Журналістика, як така, що за результатами оцінювання досягла порогових балів.
25.12.2023 Конкурсна комісія Агентства до ГЕР з галузі знань 06 Журналістика, заслухавши інформацію голови про результати оцінювання та рейтинги кандидатур до ГЕР, прийняла рішення: 1) Затвердити результати оцінювання кандидатур на вакансії до галузевої експертної ради з галузі знань 06 Журналістика; 2) У зв'язку з наявністю суперечливих умов, керуючись п. 4.3 розділу VI «Результати конкурсу» Порядку, призначити проведення співбесід із 4-а кандидатурами, в тому числі ОСОБА_1 ; 3) За результатами проведеної співбесіди розглянути питання про формування персонального складу ГЕР з галузі знань 06 Журналістика.
Згідно з рішенням № 1 Конкурсної комісії від 12.01.2024 конкурсна комісія відповідно до пункту 4 розділу VI Порядку вирішила, зокрема, за результатами проведеної співбесіди не рекомендувати Національному агентству обирати та затверджувати у складі ГЕР з галузі знань 06 Журналістика ОСОБА_1 .
Рішенням Агентства від 16.01.2024 № 1 (51) затверджено персональний склад ГЕР з галузі знань 06 Журналістика, що розміщене за посиланням: http://surl.li/qolly.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивачка звернулась за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формуються у складі від 9 до 15 членів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше п'яти років, крім представників органів студентського самоврядування. До складу галузевих експертних рад можуть входити представники держави, роботодавців, їх організацій та об'єднань, професійних асоціацій, закладів вищої освіти усіх форм власності, наукових установ, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, представників органів студентського самоврядування, міжнародних експертів. Порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про них затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2022 (протокол №2 (7) зі змінами) (далі - Порядок) конкурс з обрання членів ГЕР проводиться за такими етапами: оголошення конкурсу за рішенням Національного агентства; оприлюднення оголошення про конкурс на офіційному сайті Національного агентства; прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі; перевірка поданих документів секретаріатом Національного агентства; оцінювання учасників конкурсу членами конкурсної комісії; прийняття Національним агентством рішення про затвердження (внесення змін до) складу ГЕР; оприлюднення результатів конкурсу на офіційному сайті Національного агентства після прийняття рішення про затвердження (внесення змін до) складу ГЕР.
Пунктами 1-4 розділу V Порядку визначено, що секретаріат Національного агентства перевіряє подані документи. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, не допускаються до участі у конкурсі у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам пунктів 1-2 розділу IV цього Порядку; до складу ГЕР вже входить особа з тієї самої установи, організації, закладу за відповідною квотою, окрім здобувачів вищої освіти. Документи осіб, які відповідають встановленим вимогам, передаються для оцінювання конкурсній комісії. Оцінювання учасників конкурсу членами конкурсної комісії є закритим. Кожний член конкурсної комісії (у відповідному складі) оцінює кожного учасника конкурсу за кожним із критеріїв, визначених у додатку 2 до цього Порядку. Оцінка окремого члена конкурсної комісії є сумою його оцінок за усіма критеріями. Рейтинговий бал учасника конкурсу є середнім арифметичним значенням оцінок всіх членів конкурсної комісії, які взяли участь в голосуванні. Кожен член конкурсної комісії має право заповнювати бюлетень для оцінювання один раз. Результати оцінювання розраховуються та розсилаються за допомогою онлайн-ресурсу на офіційні електронні адреси членів конкурсної комісії одразу після завершення оцінювання. Зміна оцінок учасників конкурсу членом конкурсної комісії після завершення оцінювання не допускається. Вплив працівників секретаріату Національного агентства на процес оцінювання або результати конкурсу не допускається.
За результатами оцінювання формується рейтинг учасників конкурсу. До рейтингу включаються учасники конкурсу, які за результатами оцінювання досягли порогових балів. Порогові бали для учасників конкурсу для відповідної ГЕР встановлюються рішенням Національного агентства під час оголошення конкурсу. Інформація про оцінки конкурсної комісії та пороговий бал заноситься до рейтингової відомості, яка підписується усіма членами конкурсної комісії (у відповідному складі) (пункт 6, 7 розділу V Порядку).
Як зазначалось вище, рішенням Національного агентства від 24.10.2023 (протокол № 16 (45)) було оголошено конкурс відповідно до графіка проведення конкурсів до галузевих експертних рад (протокол № 14 від 22.08.2023) конкурс із 30.10.2023 до 20.11.2023 з пороговим балом не менше 1/2 від максимального підсумкового балу за відповідними категоріями на вакансії, в тому числі до ГЕР з галузі знань 06 Журналістика. При цьому, згідно з інформацією у рішенні конкурс було оголошено на 6 вакантних посад за категорією «науково-педагогічні/наукові працівники» зі спеціальності 061 Журналістика.
Додатком 2 до Порядку визначено Критерії оцінювання кандидатів до галузевих експертних рад Національного агентства. Для педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників максимально можливий підсумковий бал становить - 35 балів.
Відтак, пороговий бал для учасників конкурсу для ГЕР з галузі знань 06 Журналістика встановлено - 17,5 балів.
Згідно із пунктом 4 розділу VI Порядку вакансія у ГЕР з числа науково-педагогічних, наукових працівників заповнюється за результатами найбільшої підсумкової оцінки учасника за квотою спеціальності, враховуючи наступні умови, зокрема у випадку тотожних балів лідерів рейтингів за спеціальністю або інших суперечливих умов конкурсна комісія ухвалює рішення про проведення співбесіди з окремими кандидатами для затвердження або відхилення кандидатури до складу ГЕР.
Рішення про затвердження (внесення змін до) складу ГЕР ухвалює Національне агентство на підставі результатів конкурсу.
Судом установлено, що ОСОБА_1 за результатами конкурсу набрала 22,57 балів та була включена до рейтингової відомості оцінювання кандидатів до ГЕР з галузі знань 06 Журналістика, як така, що за результатами оцінювання досягла порогових балів (у рейтингу 5 позиція).
Відповідно до рішення конкурсної комісії Національного агентства до ГЕР з галузі знань 06 Журналістика від 25.12.2023 конкурсна комісія, заслухавши інформацію голови конкурсної комісії про результати оцінювання та рейтинги кандидатур до ГЕР, вирішила «у зв'язку з наявністю суперечливих умов, керуючись п. 4.3 розділу VI. «Результати конкурсу» Порядку, призначити проведення співбесід, зокрема, із ОСОБА_1 .
Водночас, суд наголошує, що означене рішення про проведення співбесіди з позивачем було прийнято у незаконній формі, без належного мотивування та з порушенням прав останньої. Зокрема, в рішенні відсутнє належне обґрунтування конкурсною комісією того, які саме умови викликали необхідність проведення співбесіди із ОСОБА_1 та в чому саме полягає їх суперечливість, що підриває основоположні принципи належного врядування, які закріплені, зокрема, у статті 6 Конституції України (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 Конституції України (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України).
В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява №29979/04, пункт 70).
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Суд у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб'єктом владних повноважень, такі суб'єкти зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки(абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №17-рп/2010 від 29.06.2010).
Разом з цим, у Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL AD(201 l)003rev), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).
У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення конкурсної комісії Національного агентства від 25.12.2023 в частині призначення співбесіди з позивачем є невмотивованим та необґрунтованим, у зав'язку із чим підлягає скасуванню.
Окрім цього, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про прийняте рішення конкурсної комісії Національного агентства від 25.12.2023 в частині призначення співбесіди з позивачем, як і не було належним чином повідомлено про дату проведення такої співбесіди.
До матеріалів справи сторонами долучено лише лист від 10.01.2024, який було направлено на електронну адресу позивача, із запрошенням на онлайн-зустріч з конкурсною комісією 12.01.2024 о 14:00 з доданим лінком для доручення в програмі «Zoom».
Тобто, жодного офіційного повідомлення про проведення співбесід із конкурсантами не здійснено, а долучений електронний лист не дає змогу встановити який саме предмет зустрічі та на підставі яких офіційних документів призначено захід.
Таким чином, результати такої зустрічі, яку відповідач розцінює як співбесіда з кандидатом, не можуть вважатись правомірними, ґрунтовними та належними для прийняття висновків з подальшим ухваленням рішень щодо участі у доборі та результатів конкурсу відносно позивача.
У постанові від 10 липня 2019 року в справі №804/639/18 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Один з базових принципів права стверджує, що протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень, за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Отже, оскаржуване рішення конкурсної комісії Національного агентства від 12.01.2024 в частині не рекомендації Національному агентству обирати та затверджувати у складі ГЕР з галузі знань 06 Журналістика кандидатуру ОСОБА_1 є безпідставним та протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Більш того, суд звертає увагу, що вказане рішення конкурсної комісії від 12.01.2024 аналогічно вищезазначеним висновкам суду не має належних обґрунтувань та мотивів щодо викладеного висновку відносно ОСОБА_1 .
Беручи до уваги, що конкурсна процедура була порушена, рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 16.01.2024 в частині затвердження складу ГЕР у галузі 06 «Журналістка», оформленого протоколом №1 (51) засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд не надає оцінку доводам сторін щодо переліку суперечливих умов та наявність/відсутність таких умов, оскільки відсутнє офіційно прийняте рішення конкурсною комісією з відповідними висновками щодо цих обставин з належним обґрунтуванням та мотивами, як і не надано доказів доведенням такого рішення до відома позивача.
При цьому, конкурсна комісія не позбавлена права проводити стадію співбесід із кандидатами, однак за умови дотримання вимог законодавства, як було зазначено судом вище.
Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача затвердити склад ГЕР 06 Журналістика у тому вигляді, у якому він був сформований у рейтинговій відомості на час офіційного завершення конкурсу, тобто станом на 19 грудня 2023 року згідно з чинним «Графіком проведення конкурсів до галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти «у протоколі № 14 (43) від 22 серпня 2023, де йдеться про те, що затвердження складу ГЕР 06 Журналістика мало відбутися до 19 грудня 2023 року, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Як наслідок, враховуючи дискреційні повноваження відповідача, у межах даного спору є безпідставною вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення позивача як переможця конкурсу (5 місце) на шість вакантних посад до складу ГЕР 06 Журналістика на час офіційного завершення Конкурсу та затвердження складу переможців.
Також не підлягає задоволенню вимога щодо визнання протиправним рішення відповідача щодо запрошення позивача на зустріч 12 січня 2024 року після завершення конкурсу та затвердження його складу відповідно до «Графіку проведення конкурсів до галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» у протоколі № 14 (43) від 22 серпня 2023, оскільки відповідачем не приймалось рішень щодо завершення конкурсу, а зазначене запрошення на зустріч 12 січня 2024 року вже вичерпало свою дію, про що свідчить факт її проведення.
Водночас, суд наголошує, що допущення порушень, в тому числі, в процедурі проведення співбесіди стало наслідком попередніх висновків суду про скасування відповідних рішень про нерекомендацію кандидатури позивача у склад ГЕР в галузі знать 06 Журналістика та подальшого рішення про затвердження складу відповідного складу ГЕР, що в повному обсязі відновлює професійні права та інтереси позивача.
Окрім цього, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача від 27 лютого 2024 року щодо проведення повторного конкурсу на одну вакансію науково-педагогічного працівника з галузі знань 06 Журналістика вже після подання позивачем другої апеляції від 19 лютого 2023 року з викладом нових фактів до відповідача, оскільки завершеним конкурс відповідно до рішень відповідача є саме затвердження складу ГЕР протоколом № 1 (51) від 16.01.2024.
До того ж, суд бере до уваги, що вакантне місце з'явилось вже після визначення кінцевого складу ГЕР, зокрема, у зв'язку з виведенням 30.01.2024 вже діючого члена ГЕР, що не пов'язано з наслідками розгляду скарг позивача.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Так, статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).
Згідно частин першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, за змістом яких, суд зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
В межах даної справи позивачем заявлено вимогу про стягнення з Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Втім, позивачем не доведено, що оскаржуваними рішенням відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Водночас, з врахуванням викладеного, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/6922/16.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк