Справа № 320/10381/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.
03 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Коренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просила суд:
- визнати протиправним зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснено Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області;
- зобов'язати Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачеві, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, вважаючи, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в даному спорі не стоїть питання захисту житлових прав та проживання у кімнаті №51 особи, а в даному випадку, що суб'єкт владних повноважень з невідомих причин та протиправно здійснив дії щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання, а саме з кімнати АДРЕСА_2 .
Скаржник зазначають про те, що позовні вимоги стосуються допущення з боку суб'єкта владних повноважень порушень під час зняття з реєстрації місця проживання позивачки та її неповнолітньої дитини. Відтак, на думку позивача, даний спір підсудний адміністративним судам, оскільки стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень з процедурних питань та не пов'язаний із спором про будь-яке речове право, що і підтверджується предметом та підставами адміністративного позову.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, який виконує свої обов'язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.
Спір про поновлення реєстрації місця проживання позивачів може впливати на їх майнові права та інтереси, а також власника нерухомого майна, тому, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною в яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних чи господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), оскільки, як вже було зазначено вище по тексту цієї ухвали, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер спірних правовідносин, з яких виник спір.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Так, з позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії щодо зняття з реєстрації у гуртожитку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади від 10.11.2023 року та від 16.02.2024 року ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 .
Також, з Витягу з реєстру територіальної громади від 25.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_3 .
З аналізу позовної заяви та пояснень у судових засідання суду апеляційної інстанції, можна зробити висновок про незгоду позивача з діями відповідача щодо виключення з її реєстрації місця проживання саме з кімнати АДРЕСА_4 .
Тобто місце реєстрації позивачки та її малолітньої дитини залишилось у АДРЕСА_3 , проте, відсутнє уточнення про кімнату та/або койко/місце.
Отже, спір пов'язаний з позбавленням права користування кімнатою та/або койко/місцем та зняттям з реєстраційного обліку в цій кімнаті та/або койко/місця, тобто спір стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер.
Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265 (далі - Порядок).
Згідно п. 5 Порядку громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
За змістом п. 35 (пп. 5) Порядку, реєстрація місця проживання особи пов'язана та зумовлюється правовідношенням до відповідного місця як до легального місця проживання, засвідчує відповідну обставину та наявні в зв'язку з цим права щодо такого місця. Відповідні права мають приватно-правовий, немайновий характер.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17, від 04 грудня 2019 року у справі №820/212/18, від 19 лютого 2020 року у справа №161/20662/18, у яких дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Також, аналогічного змісту правову позицію викладено у постанова Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №420/13945/22, від 16.05.2024 року у справі №461/24/22.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, у порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на його думку, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а так як ці наслідки пов'язані із поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такий спір відноситься до сфери захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень.
Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова
Повне судове рішення складено «09» червня 2025 року.