Справа № 620/15028/24 Головуючий у І інстанції - Лукашова О.Б.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
03 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 (з урахуванням Рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 32788/6/99-00-06-01-03-06 від 31.10.2024) за формою «Р», яким донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 443 894,56 грн та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 384 294,70 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 (з урахуванням Рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 32788/6/99-00-06-01-03-06 від 31.10.2024) за формою «Р», яким донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн та штрафні санкції на суму 36 991,22 грн та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн. та штрафні санкції на суму 32 024,57 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу недоїмки від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що акт перевірки не містить інформації, які саме надані платником податків документи стали підставою для висновків контролюючого органу щодо порушень законодавства, а отже є безпідставними та заснованими на суб'єктивних припущеннях.
Також, Позивач зауважив, що він у своїй діяльності використовує не автомобільний транспорт в формі вантажних автомобілів, а сідлові тягачі й напівпричепи, які є транспортними засобами спеціального призначення.
Крім того, Позивач зазначає, що нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість також не є правомірним, оскільки висновки перевіряючих базуються на припущеннях.
Також вказує на те, що придбані товари й послуги були використані в господарській діяльності, Позивач має всі первинні документи, що підтверджують їх придбання та використання саме у господарській діяльності, у тому числі будівельні матеріали, що використані на відновлення виробничої бази, пошкодженої внаслідок військових дій.
В частині донарахування єдиного внеску й військового збору, Позивачем зазначено, що спірна сума є похідною від попередніх оскаржуваних донарахувань контролюючого органу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 678 892,64 грн та штрафних санкцій на суму 360 123,31 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» в частині донарахування військового збору за 2020-2023 роки на суму 139 907,72 грн та штрафних санкції на суму 30 010,29 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано Вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу недоїмки від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
У задоволенні іншої частини позовну відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 40 140,00 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що перевірка проведена на підставі та в межах повноважень наданих податковим законодавством. Встановлені порушення підтверджені повною мірою та з урахуванням усіх наданих платником податків первинних документів.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін в режимі відеоконференції, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 19.11.2019 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 19.11.2019 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 22.07.2024 № 10022/Ж5/25-01-24-05/3197712538 (далі - Акт перевірки) (т. 1, а.с. 15-72).
Відповідно до висновків Акта перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення Позивача:
- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, а саме: Позивачем не подано повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою № 20-ОПП);
- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме Позивачем завищено задекларовані витрати за перевіряємий період на загальну суму 9 864 323,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,4 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,0 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,0 грн.
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 9 864 323,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,40 грн, за 2022 рік на загальну суму 1 465 625,00 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,00 грн.
- п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на 147 964,85 грн, в тому числі за результатами 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік на 76 113,86 грн.
- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було занижено суму єдиного внеску на суму 274 602,29 грн, в тому числі за 2020 рік у розмірі 22% - 130 896,60 грн, за 2021 рік у розмірі 22 % - 143 705,69 грн.
- п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу, а саме Позивачем не нараховано податкові зобов'язання та не зареєстровано податкові накладні на суму придбаних та не використаних в господарській діяльності чи не реалізованих дизельного генератора, котлів твердопаливних, кондиціонерів, ноутбуків, будівельних матеріалів, інших матеріалів у сумі ПДВ 2 003 485 грн;
- п. 198.5 статті 198 та п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу, а саме Позивачем занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету за перевіряємий період на загальну суму 2 003 485,00 грн,
- п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу, а саме Позивачем не зареєстровано податкові накладні з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 2 003 485,00 грн,
- п. 89 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, а саме Позивачем порушено граничні строки реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних. Відповідальність за порушення термінів реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних передбачена п. 90 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу.
Позивач 05.08.2024 надав заперечення та пояснення № 05/08 (т. 1, а.с. 73-81).
Листом від 16.08.2024 № 1384/ж12/25-01-24-05-11 Відповідач повідомив Позивача, що наведенні у заперечення та поясненнях доводи не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень (т. 1, а.с. 89-105).
На підставі Акта перевірки, Головним управлінням ДПС в Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2024:
- № 12964/Ж10/25-01-24-05, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 219 472,76 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями на 1 775 578,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 443 894,56 грн;
- № 12965/Ж10/25-01-24-05, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 184 956,07 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями на 147 964,85 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 36 991,22 грн;
- № 12966/Ж10/25-01-24-05, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 504 356,25 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями на 2 003 485,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 500 871,25 грн;
- № 12967/Ж10/25-01-24-05, яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн.
Також, Відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2024 року № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн.
Крім того, Відповідачем прийнято Рішення від 21 серпня 2024 року № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою № 05/09 від 05.09.2024 з доповненням від 11.10.2024 №11/10. (т. 1, а.с. 122-140, 141-142).
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято Рішення від 31.10.2024 № 32788/6/99-00-06-01-03-06, згідно з висновками якого Державна податкова служба України вирішила скасувати ППР ГУ ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 в частині штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 59 599,86 грн, № 12965/Ж10/25-01-24-05 в частині штрафних санкцій з військового збору у розмірі 4 966,65 грн, в інших частинах зазначені ППР та інші ППР було залишено без змін. (а.с. 146-149, 152-155 т.1)
Також, ДПС України прийнято Рішення від 01 листопада 2024 року № 32898/6/99-00-06-02-01-06 згідно з висновками якого Державна податкова служба України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2024 року № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 серпня 2024 року № 12971/Ж10/25-01-24-05 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
У подальшому Головним управлінням ДПС в Чернігівській області, на підставі рішення ДПС України прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 2 159 872,90 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями на 1 775 578,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 384 294,70 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 179 989,42 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями на 147 964,85 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 32 024,57 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішенням, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач виключив зі складу витрат кошти витрачені на ремонт та придбання запчастин для транспортних засобів (сідлових тягачів та напівпричепів) на загальну суму 493 417,74 грн за період з 01.01.2020 по 22.05.2020, проте ним не з'ясовано, яка сума коштів була витрачена на ремонт та придбання запчастин для напівпричепів.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на прийняття змін до Податкового кодексу України зі спірного питання, які набрали чинності з 23.05.2020 та відповідно до яких, зокрема, вантажні автомобілі було виключено з переліку основних засобів подвійного призначення, вказаних в пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Також, суд першої інстанції вказав, що коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат в 2020 році витрати на придбання запчастин на транспортні засоби, що використовувались в ході здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму 493 417,74 грн.
За результатами проведеної перевірки, податковим органом також встановлено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 625 000 грн, які підлягають амортизації.
Так, з акта перевірки вбачається, що Позивачем 21.04.2023 були придбані в ТОВ «Ремтранссервіс» по видатковій накладній № 21/04-к кузови для моторних транспортних засобів (контейнери криті з пристроєм для самовивантаження) в кількості 3 шт. на загальну суму 625 000 грн без ПДВ.
Суд першої інстанції зазначив, що придбані об'єкти, а саме кузови для моторних транспортних засобів (контейнери криті з пристроєм для самовивантаження) в кількості 3 шт. є основними засобами й використовуються в підприємницькій діяльності Позивача, що підтверджується Актами введення в експлуатацію та розрахунками амортизації, які наявні в матеріалах справи та надавалися Відповідачу разом з поясненнями та запереченнями на Акт перевірки (вих. № 05/08) від 05 серпня 2024 року.
Відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України, підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Таким чином, вказані вище активи підлягають амортизації, яка зменшує оподатковуваний дохід та за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року складає 87 858,00 гривен.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 537 142,00 грн (625 000,00 - 87 858,00) за 2023 рік.
Також, за результатами перевірки, контролюючий орган встановив завищення Позивачем витрат на суму 8 746 905,60 грн.
Як вбачається з акта перевірки, згідно з наданими на перевірку документів, книги обліку доходів і витрат, договорів оренди та банківських виписок по розрахунковим рахункам, встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат сум витрачених коштів на придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів на загальну суму 8 745 905,6 грн (без ПДВ), в т.ч. за 2020 рік - 1 015 67,2 грн, за 2021 рік -729 456,4 грн, за 2022 рік - 3 465 625,0 грн, за 2023 рік - 4 449 257,0 грн.
Згідно з письмовим пояснення платника податків, наданого до Головного управління ДПС у Чернігівській області, дана сума була включена у валові витрати на придбання будівельних матеріалів, які використовувались для підтримки офісного приміщення та прилеглої до нього території в належному стані та які були пошкодженні під час ведення військових дій.
Відповідачем зазначено, що платником податків не надано документи, відповідно до яких можливо встановити, у якій саме частині приміщення проводились ремонтні та відновлювальні роботи після бойових дій за рахунок ФОП ОСОБА_1 , так як відповідно до договорів оренди платник орендує лише частину приміщення.
Проте, акт перевірки із вказаного питання не містить чіткої вказівки на те, які документи були досліджені перевіряючими та про які будівельні матеріали йде мова в акті перевірки, а які є іншими матеріалами, як це вказано в акті.
Крім того, періоди понесених витрат стосуються й 2020-2021 років, що є періодом до бойових дій, які відбувалися на території Чернігівської області, проте акт перевірки не містить посилання на невідповідність первинних документів, непідтвердженність придбаних матеріалів й використання їх для підтримки офісного приміщення та прилеглої до нього території в належному стані.
Судом першої інстанції також зазначено, що матеріали справи містять звернення до органів поліції щодо пошкодження підприємств, зокрема і ФОП ОСОБА_1 , а також відповідь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо заведеного з даного питання кримінального провадження (т. 1, а.с. 86-88, 143-144).
Вказані вище докази Позивачем були надані під час надання заперечення на акт перевірки, у зв'язку з чим були відомими Відповідачу до прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат за період 2020-2023 роки витрати на придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів, на загальну суму 8 746 905,60 грн.
Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та застосування штрафних санкцій, судом першої інстанції зазначено таке.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 384 294,70 грн.
З акта перевірки вбачається, що донарахування ПДФО відбулося у зв'язку з виключенням Відповідачем зі складу витрат за період 2020-2023 роки витрати на загальну суму 9 864 323,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,40 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,00 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,00 грн.
Оскільки суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи дійшов висновку, що Відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 537 142,00 грн (625 000,00 грн - 87 858,00 грн) за 2023 рік, тому відсутні підстави для донарахування ПДФО на суму заниженого доходу у розмірі 9 327 181,34 грн (9 864 323,34 грн - 537 142,00 грн).
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції частково погодився з висновками Відповідача щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, а саме, у розмірі 96 685,56 грн (537 142,00 грн*18% ставка ПДФО) за 2023 рік.
Заниження Позивачем податкового зобов'язання з ПДФО за 2023 рік на суму 96 685,56 грн, тягне за собою накладання штрафу відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання, а саме в сумі 24 171,39 грн (96 685,56 грн*25%).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 підлягає скасуванню в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 678 892,64 грн та штрафних санкцій на суму 360 123,31 грн.
Щодо нарахування єдиного внеску та військового збору, то вказані порушення є похідними від встановлених вище.
Як вбачається з акта перевірки, Позивачем занижено суму єдиного внеску на суму 274 602,29 грн, в тому числі за 2020 рік у розмірі 22% - 130 896,60 грн, за 2021 рік у розмірі 22% - 143 705,69 грн. Для розрахунку Відповідачем було взято, як базу нарахування єдиного внеску, занижену суму доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування та мінімального єдиного внеску за 2020 рік у розмірі 594 984,94 грн, за 2021 рік - 653 207,77 грн.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат за 2020 рік у сумі 594 948,94 грн та за 2021 рік - 653 207,77 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 також підлягають скасуванню.
Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн та штрафні санкції на суму 32 024,57 грн.
В акті перевірки вказано, що Позивачем занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на - 147 964,85 грн, в тому числі за 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 76 113,86 грн.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат витрати на загальну суму 9 327 181,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,40 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,00 грн, за 2023 рік на загальну суму 4 537 115,00 грн (5 074 257,00 грн -537 142,00 грн).
Отже, Позивачем занижено суму військового збору за 2023 рік на суму 8 057,13 грн (537 142,00 грн*1,5%)
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не доведено заниження суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 139 907,72 грн, в тому числі за 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 71 056,73 грн (76 113,86 - 8057,13).
Заниження Позивачем суми військового збору за 2023 рік на суму 8 057,13 грн, тягне за собою накладання штрафу відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання, а саме в сумі 2 014,28 грн (8 057,13 грн*25%).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 підлягає скасуванню в частині донарахування військового збору за 2020-2023 роки на суму 139 907,72 грн та штрафні санкції на суму 30 010,29 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05, яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн, судом першої інстанції встановлено наступне.
Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн.
Відповідачем зазначено, що Позивачем не надано документів, що підтверджують реалізацію придбаних дизельного генератора, котлів твердопаливних, кондиціонерів, ноутбуків, будівельних матеріалів, інших матеріалів в господарській діяльності.
Проте, як вже було вказано вище, будівельні матеріали Позивачем використані на відновлення виробничої бази, яка була зруйнована в результаті обстрілів і бомбардувань бази військовими Російської Федерації в 2022 році, про факт руйнувань (пошкодження) виробничої бази в результаті воєнної агресії Російської Федерації Позивач 01.06.2022 звертався до робочої групи по фіксації втраченого, знищеного або пошкодженого майна Чернігівської міської ради, яке зареєстроване Чернігівською міською радою 01.06.2022.
Крім того, з акта перевірки не можливо встановити, які товари з перелічених (дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали) не були використані Позивачем в господарській діяльності, оскільки лише посилання на факт придбання цих товарів не може бути підставою для застосування санкцій по відношенню до платника податків.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірності виключення зі складу податкового кредиту суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 підлягає скасуванню.
Щодо позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн, суд першої інстанції зазначив таке.
Як вбачається з акта перевірки, Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу, а саме не реєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 2 003 485 грн.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05 також підлягає скасуванню, як похідне.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05, від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05, судом першої інстанції встановлено наступне.
Оскільки за результатами розгляду скарги Позивача контролюючий орган зменшив грошове зобов'язання нараховане податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05, податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 та Позивачу були надіслані нові податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05, від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05, тому податкові повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05, від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 є відкликаними, у зв'язку чим не підлягають скасуванню.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Пунктом 177.3 статті 177 ПК України встановлено, що для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України до основних засобів подвійного призначення відносяться, земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Щодо заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу на загальну суму 493 417,74 грн Відповідач виключив зі складу витрат кошти витрачені на ремонт та придбання запчастин для транспортних засобів (сідлових тягачів та напівпричепів) за період з 01.01.2020 по 22.05.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності використовує сідлові тягачі та напівпричепи, про що зазначено на сторінках 10-13 акта перевірки (а.с. 24-27).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-ІІІ автомобіль - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Отже, автомобіль вантажний - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Разом з тим, напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій. Напівпричіп призначений для з'єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.
Згідно з визначенням поняття «сідельний тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Сідловий тягач без причепу не призначений для перевезення вантажів, оскільки за своєю конструкцією та обладнанням має призначенням буксирування, зокрема, напівпричепів. Напівпричіп також не може відноситись до вантажних автомобілів, оскільки це транспортні засоби без власного джерела енергії (не обладнані двигуном) та пристосовані для буксирування автомобілем.
Суд першої інстанції звернув увагу на прийняття змін до Податкового кодексу України зі спірного питання, які набрали чинності з 23.05.2020 та відповідно до яких, зокрема, вантажні автомобілі було виключено з переліку основних засобів подвійного призначення, вказаних в пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Також, суд першої інстанції вказав, що коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат в 2020 році витрати на придбання запчастин на транспортні засоби, що використовувались в ході здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму 493 417,74 грн.
За результатами проведеної перевірки, податковим органом також встановлено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 625 000 грн, які підлягають амортизації.
Так, з акта перевірки вбачається, що Позивачем 21.04.2023 були придбані в ТОВ «Ремтранссервіс» по видатковій накладній № 21/04-к кузови для моторних транспортних засобів (контейнери криті з пристроєм для самовивантаження) в кількості 3 шт. на загальну суму 625 000 грн без ПДВ.
Колегія суддів звертає увагу, що придбані об'єкти, а саме кузови для моторних транспортних засобів (контейнери криті з пристроєм для самовивантаження) в кількості 3 шт. є основними засобами й використовуються в підприємницькій діяльності Позивача, що підтверджується Актами введення в експлуатацію та в розрахунку амортизації, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи та надавалися Відповідачу разом з поясненнями та запереченнями на Акт перевірки (вих. № 05/08) від 05 серпня 2024 року.
Відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач погоджується, що придбані кузови по своєму визначенню є основними засобами, тому їх вартість не може бути віднесена до складу витрат в момент понесення витрат на їх придбання.
Такі обставини вказують на те, що ці активи підлягають амортизації, яка зменшує оподатковуваний дохід та за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року, що складає 87 858,00 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 537 142,00 грн (625 000,00 грн - 87 858,00 грн) за 2023 рік.
Також, за результатами перевірки, контролюючий орган встановив завищення Позивачем витрат на суму 8 746 905,60 грн.
Як вбачається з акта перевірки, згідно з наданими на перевірку документів, книги обліку доходів і витрат, договорів оренди та банківських виписок по розрахунковим рахункам, встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат сум витрачених коштів на придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів на загальну суму 8 745 905,60 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік - 1 015 67,20 грн, за 2021 рік - 729 456,40 грн, за 2022 рік - 3 465 625,00 грн, за 2023 рік - 4 449 257,00 грн.
Згідно з письмовим пояснення платника податків, наданого до Головного управління ДПС у Чернігівській області, дана сума була включена у валові витрати на придбання будівельних матеріалів, які використовувались для підтримки офісного приміщення та прилеглої до нього території в належному стані та які були пошкодженні під час ведення військових дій.
Відповідачем зазначено, що платником податків під час перевірки не надані документи, відповідно до яких можливо встановити, у якій саме частині приміщення проводились ремонтні та відновлювальні роботи після бойових дій за рахунок ФОП ОСОБА_1 , так як відповідно до договорів оренди платник орендує лише частину приміщення.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки із вказаного питання не містить інформації, які документи були досліджені перевіряючими стосовно будівельних матеріалів та інших матеріалів.
Крім того, періоди понесених витрат стосуються й 2020-2021 років, що є періодом до бойових дій, які відбувалися на території Чернігівської області, проте акт перевірки не містить посилання на невідповідність первинних документів, непідтвердженність придбаних матеріалів й використання їх для підтримки офісного приміщення та прилеглої до нього території в належному стані.
Колегія суддів також зазначає, що матеріали справи містять звернення до органів поліції щодо пошкодження підприємств, зокрема і ФОП ОСОБА_1 , а також відповідь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо заведеного з даного питання кримінального провадження (а.с. 86-88, 142-144).
Вказані вище докази Позивачем були надані під час надання заперечення на акт перевірки, у зв'язку з чим були відомі Відповідачу до прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат за період 2020 - 2023 роки витрати на придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів, на загальну суму 8 746 905,60 грн.
Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та застосування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 384 294,70 грн.
З акта перевірки вбачається, що донарахування ПДФО відбулося у зв'язку з виключенням Відповідачем зі складу витрат за період 2020 - 2023 роки витрати на загальну суму 9 864 323,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,40 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,00 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,00 грн.
Оскільки суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи дійшов правомірного висновку, що Відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 537 142,00 грн (625 000,00 грн - 87 858,00 грн) за 2023 рік, тому відсутні підстави для донарахування ПДФО на суму заниженого доходу у розмірі 9 327 181,34 грн (9 864 323,34 грн - 537 142,00 грн).
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції вірно частково погодився з висновками Відповідача щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, а саме, у розмірі 96 685,56 грн (537 142,00 грн*18% ставка ПДФО) за 2023 рік.
Заниження Позивачем податкового зобов'язання з ПДФО за 2023 рік на суму 96 685,56 грн, тягне за собою накладання штрафу відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання, а саме в сумі 24 171,39 грн (96 685,56 грн*25%).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 підлягає скасуванню в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 678 892,64 грн та штрафних санкцій на суму 360 123,31 грн.
Щодо нарахування єдиного внеску та військового збору, то вказані порушення є похідними від встановлених вище.
Як вбачається з акта перевірки, Позивачем занижено суму єдиного внеску на суму 274 602,29 грн, в тому числі за 2020 рік у розмірі 22% - 130 896,60 грн, за 2021 рік у розмірі 22% - 143 705,69 грн. Для розрахунку Відповідачем було взято, як базу нарахування єдиного внеску, занижену суму доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування та мінімального єдиного внеску за 2020 рік у розмірі 594 984,94 грн, за 2021 рік - 653 207,77 грн.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов обґрунтованого висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат за 2020 рік у сумі 594 948,94 грн та за 2021 рік - 653 207,77 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 також підлягають скасуванню.
Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн та штрафні санкції на суму 32 024,57 грн.
В акті перевірки вказано, що Позивачем занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на - 147 964,85 грн, в тому числі за 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 76 113,86 грн.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов правомірного висновку про протиправність виключення Відповідачем зі складу витрат витрати на загальну суму 9 327 181,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,40 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,00 грн, за 2023 рік на загальну суму 4 537 115,00 грн (5 074 257,00 грн -537 142,00 грн).
Отже, Позивачем занижено суму військового збору за 2023 рік на суму 8 057,13 грн (537 142,00 грн*1,5%)
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем не доведено заниження суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 139 907,72 грн, в тому числі за 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 71 056,73 грн (76 113,86 - 8057,13).
Заниження Позивачем суми військового збору за 2023 рік на суму 8 057,13 грн, тягне за собою накладання штрафу відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання, а саме в сумі 2 014,28 грн (8 057,13 грн*25%).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 підлягає скасуванню в частині донарахування військового збору за 2020-2023 роки на суму 139 907,72 грн та штрафні санкції на суму 30 010,29 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05, яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що Позивачем не надано документів, що підтверджують реалізацію придбаних дизельного генератора, котлів твердопаливних, кондиціонерів, ноутбуків, будівельних матеріалів, інших матеріалів в господарській діяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до п. 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Згідно з п. 188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, або скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів ідо складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Як вже було вказано вище, будівельні матеріали Позивачем використані на відновлення виробничої бази, яка була зруйнована в результаті обстрілів і бомбардувань бази військовими Російської Федерації в 2022 році, про факт руйнувань (пошкодження) виробничої бази в результаті воєнної агресії Російської Федерації Позивач 01.06.2022 звертався до робочої групи по фіксації втраченого, знищеного або пошкодженого майна Чернігівської міської ради, яке зареєстроване Чернігівською міською радою 01.06.2022.
Крім того, з акта перевірки не можливо встановити, які товари з перелічених (дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали) не були використані Позивачем в господарській діяльності, оскільки лише посилання на факт придбання цих товарів не може бути підставою для застосування санкцій по відношенню до платника податків.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідач не довів правомірності виключення зі складу податкового кредиту суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485,00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 підлягає скасуванню.
Щодо позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до Розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення штраф у розмірі 3 400,00 грн накладений за відсутність складення та/або реєстрацію протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування.
Як вбачається з Акта перевірки, Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу, а саме не реєстрацію податкові накладні з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 2 003 485 грн.
Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач не довів правомірності виключення зі складу податкового кредиту суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн, тому податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05 також підлягає скасуванню, як похідне.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній вище частині ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги у вказаній частині не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині.
Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду першої інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 06 листопада 2024 року № 06/11-1 на 2 арк.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 06 листопада 2024 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1106213 від 07 листопада 2024 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 07 листопада 2024 року № 5759 на суму 50 000,00 грн на 1 арк.
Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 листопада 2024 року № 06/11-1, укладеного між Позивачем (Клієнт) та Тарабанько Дмитром Миколайовичем (Адвокат), Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу, а саме: скласти позовну заяву до Чернігівського окружного адміністративного суду до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05; податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05; податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-25; податкового повідомлення-рішення форми «ПН» від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05; Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2024 року № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05; Рішення від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та здійснити представництво інтересів клієнта в судових органах (в разі необхідності).
В межах цього Договору Клієнт наділяє Адвоката всіма правами, передбаченими відповідним процесуальним законодавством. В тому числі, але не виключно самостійно формувати правову позицію, складати та підписувати процесуальні документи (позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, клопотання, скарги, заяви, апеляційні та касаційні скарги, тощо), приймати участь в судових засіданнях в якості представника з усіма правами, наданими відповідним процесуальним законодавством (в тому числі і участі в режимі відеоконференції) Адвокат діє без обмеження повноважень.
На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду першої інстанції платіжну інструкцію від 07 листопада 2024 року № 5759 про оплату 50 000,00 грн за надання послуг з правової допомоги згідно Договору № 06/11-1 від 06.11.2024. Без ПДВ.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі зазначено, що заявлена Позивачем сума стягнення судових витрат на правничу правову допомогу не відповідає дійсним обставинам справи, а також реальності адвокатських послуг, у зв'язку з чим заявлений розмір є необґрунтованим.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв'язку з чим понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції необхідно присудити в сумі 7 000,00 грн.
Також, представником Позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 04 квітня 2025 року № 04/04-1 на 1 арк.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 04 квітня 2025 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1122278 від 09 квітня 2025 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 07 квітня 2025 року № 127 на суму 50 000,00 грн на 1 арк.
Колегія суддів звертає увагу, що представником Позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції скасувати, постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - скасувати в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 7 000,00 (сім тисяч) грн.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3 500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Собків
Повний текст складено 09.06.2025 року.