про відмову в забезпеченні позову
09 червня 2025 року місто Київ №320/28248/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просить зупинити дію п. 3 Наказу Міністерства юстиції України №1564/5 від 03.06.2025 «Про задоволення скарги» щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войтовському Валентину Сергійовичу строком на 2 (два) місяці.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає про очевидну протиправність наказу №1564/5 від 03.06.2025 «Про задоволення скарги». Обставинами щодо унеможливлення поновлення та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача до розгляду справи по суті та нівелювання ефективності будь-якого судового захисту порушеного права та можливості його поновлення, заявник зазначає, що оскаржуваний наказ фактично позбавляє позивача можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. Дія оскаржуваного наказу фактично заподіює шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, оскільки до моменту вирішення спору по суті та набрання законної сили судовим рішенням, позивач буде позбавлений можливості отримувати дохід від своєї діяльності.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд прийшов до такого.
Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Поряд з цим, підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 826/7496/18.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії (постанова Верховного Суду від 19.05.2022 в справі №140/3674/21),
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Із поданої заяви вбачається, що Войтовський Валентин Сергійович є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6358 від 03.05.2007, виданого Міністерством юстиції України та Реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 552 від 31.05.2007, видого Головним управлінням юстиції у м. Києві.
На розгляді Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції перебувала скарга ОСОБА_2 від 16.04.2025 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.04.2025 за № СК-1500-25, на дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №77303827 від 17.05.2025.
20.05.2025 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 16.04.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2025 за № СК-1500-25, Колегія підготувала Висновок, в якому рекомендовано Мінюсту: визнати прийнятим з порушенням та анулювати рішення 17.05.2025 №77303827, прийняте позивачем; тимчасово блокувати доступ до ДРРПНМ нотаріусу строком на 2 (два) місяці.
03.06.2025 Мінюст видав Наказ № 1564/5 від 03.06.2025 «Про задоволення скарги» відповідно до якого:
скаргу ОСОБА_2 від 16.04.2025 задовольнити;
визнати прийнятим з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 17.02.2025 № 77303827;
тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці;
виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;
виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову.
Заявником у поданій заяві про забезпечення позову не зазначено, у чому саме полягає очевидна небезпека спричинення невідворотних наслідків до ухвалення рішення в адміністративній справі, не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без ужиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надано відповідних доказів.
Суд зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 в справі №826/13306/18 під час розгляду аналогічної заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України, вказав, що «зупинивши дію наказу Міністерства юстиції України, за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, суд втрутився у компетенцію Міністерства юстиції України та фактично надав можливість не виконувати чинний наказ.».
Суд зазначає, що обставини правомірності/протиправності наказу Міністерства юстиції України №1564/5 від 03.06.2025 «Про задоволення скарги» можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем та й відповідачем.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоус А.Ю.