09 червня 2025 року справа №320/46294/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.05.2024 №0263862402 про збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафу у сумі 162 311,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 №0263862402, адже у Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року була допущена орфографічна (механічна) помилка - помилково зазначено номер місяця №3 замість правильного №2. Таким чином, у даному випадку має місце очевидна технічна помилка при заповненні Додатку №1. Сума, включена до податкового кредиту за лютий 2024 року, повністю відповідає даним отриманих податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за відповідний звітний період. Зазначену помилку було виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку в липні 2024 року після того, як позивач дізнався про відповідне нарахування з картки платника податків. До цього моменту контролюючий орган не повідомив платника податків про проведення перевірки або виявлення помилки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/46294/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки у ході камеральної перевірки декларації з ПДВ за лютий 2024 року №9069786332 від 19.04.2024 року встановлено, що в додатку 1 до декларації до податкового кредиту помилково включено ПДВ у сумі 147?556,00 грн за податковими накладними з датою складання березень 2024 року. Відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ, податковий кредит формується за подією, що відбулася раніше - оплатою або отриманням товарів/послуг, за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН (пп. 201.1, 201.10, 198.6 ПКУ). За результатами перевірки складено акт №25562/10-36-24-03/3283105223 від 19.04.2024, вручений платнику 02.05.2024 року; заперечення до ГУ ДПС у Київській області не подавалися. На підставі акта видано ППР форми «Р» №0263862402 від 23.05.2024 року, яким нараховано основний платіж 147?556,00 грн та штраф 14?755,60 грн. ППР було надіслано рекомендованим листом, який повернувся через закінчення терміну зберігання.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.05.2024 року №0263862402 про збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафу відповідно за порушення пунктів 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта №25562/10-36-24-03/3283105223 від 19.04.2024 року про результати камеральної перевірки, проведеної щодо показників, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період лютий 2024 року.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №0263862402 про збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафу у загальній сумі 162?311,60 грн протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, виконують такі функції: здійснюють контроль за дотриманням установлених законом строків проведення розрахунків в іноземній валюті; за порядком приймання готівки для подальшого переказу (крім банків); за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства щодо забезпечення можливості здійснення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків, здійснення розрахункових операцій, а також наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та торгових патентів.
Згідно зі статтею 19 ПК України, до функцій контролюючих органів також віднесено: здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (пп. 19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального (пп. 19-1.1.16); проведення заходів із боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням та обігом вищезазначеної продукції (пп. 19-1.1.17) тощо.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не включається до плану роботи контролюючого органу та проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження діяльності платником податків, за місцем розташування господарських або інших об'єктів права власності платника. Така перевірка проводиться з метою контролю за дотриманням норм законодавства у сфері обігу готівки, розрахункових операцій, касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства про працю - щодо укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин із працівниками.
Відповідно до ст. 198 ПКУ, До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
Сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом:
приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства;
поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.
Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.
Судом встановлено, що в Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року позивачем була допущена технічна (орфографічна) помилка при зазначенні номера звітного місяця: помилково вказано місяць №3 замість місяця №2.
Зазначена помилка має ознаки механічної, яка виникла під час заповнення Додатку №1. При цьому сума, включена до податкового кредиту у лютому 2024 року, повністю відповідає податковим накладним, зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за відповідний звітний період.
Після виявлення помилки, позивачем було подано уточнюючий розрахунок у липні 2024 року, щойно він дізнався про відповідне донарахування з картки платника податків, оскільки контролюючий орган не повідомив про проведення камеральної перевірки завчасно.
Суд зазначає, що контролюючим органом не було належним чином враховано, що неточність у заповненні податкової звітності, допущена позивачем, є виключно технічною помилкою та не впливає на формування податкових зобов'язань або бюджетних зобов'язань платника податків.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №812/1294/17 зазначено, що допущена позивачем помилка при зазначенні звітного періоду у додатку до податкової декларації не призвела до помилкового визначення суми податку, фактично сплаченої у відповідному періоді постачальниками, що свідчить про безпідставність зменшення контролюючим органом сум бюджетного відшкодування.
Також у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №440/17/19 суд дійшов висновку, що некоректне заповнення реквізитів контрагентів (ідентифікаційних номерів) без впливу на реальність господарських операцій не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.
У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №826/11818/13-а зазначено, що підставою для зменшення розміру від'ємного значення податку є лише встановлення фактів безпідставного завищення відповідного показника внаслідок господарської діяльності платника.
Суд вважає, що допущена помилка у зазначенні звітного періоду не вплинула на фактичні розрахунки платника з бюджетом. Відповідно, зменшення від'ємного значення податку, яке зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду, є безпідставним.
Податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні або методологічні помилки у звітності, а лише ті, які мають юридичні наслідки у вигляді заниження податкових зобов'язань або завищення сум бюджетного відшкодування. У цьому випадку контролюючим органом не доведено наявності таких наслідків.
Крім того, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом помилки у заповненні декларації з ПДВ за лютий 2024 року, яка формально відображена в декларації за березень 2024 року, з урахуванням того, що на момент подання декларації звітний період ще не настав і відповідні податкові накладні були відсутні в ЄРПН за березень, контролюючий орган мав би відхилити таку звітність та запропонувати її переподання відповідно до пункту 200.7 ПК України.
У такому випадку, якби орган ДПС дійшов висновку про наявність структурних порушень у поданій звітності, наслідком мала бути не зміна суми податкового кредиту, а відмова у прийнятті декларації з подальшим застосуванням штрафу за порушення строків подання.
Враховуючи викладене, висновок контролюючого органу про наявність у діях позивача порушення податкового законодавства з огляду на формальну помилку у вказанні звітного періоду є передчасним, необґрунтованим і не підтверджений належними доказами.
Таким чином, застосування до позивача грошового зобов'язання зі штрафною санкцією є юридично непропорційним та порушує принцип співмірності відповідальності в межах технічної помилки, яка не вплинула на реальний податковий облік чи бюджетні розрахунки., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У даній справі відповідач не надав належних та допустимих доказів умисного характеру дій позивача, що виключає наявність складу податкового правопорушення, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1623,12 грн
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1623,12 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.05.2024 №0263862402 про збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафу у сумі 162 311,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у розмірі 1623 гривень 12 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.