09 червня 2025 року м. Київ № 320/33881/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у м. Києві, форми «С» від 15.06.2023 № 0416290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 040,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати частково (в розмірі 120 389,80 грн) податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у м. Києві, форми «С» від 15.06.2023 №0416270707;
В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними в оскаржуваній частині, оскільки сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до чинного законодавства, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Позивач наголошує, що підставами для застосування штрафних санкцій за вказаною нормою є відсутність ведення обліку, а не відсутність за місцезнаходженням господарської одиниці суб'єкта господарювання. Крім того, позивач зазначає, що разом зі скаргою на ППР в оскаржуваній частині ним було долучено усі підтверджуючі та запитувані документи щодо обліку та походження товарів, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, оскільки під час перевірки встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР через відсутність документів на підакцизні товари на місці здійснення розрахунків, які підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 120 389,80 грн. Крім того, відповідачем вказується, що у порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України позивачем не надано в повному обсязі оригіналів документів, що перелічені були у письмовому запиті, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 22.05.2023 N. 2499-п та на підставі направлень від 22.05.2023 №8187/26-15-07-07-01, № 8188/26-15-09-01 проведено фактичну перевірку магазину-кафе, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, буд. 3, де здійснює діяльність ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ», за результатами проведення якого складено акт перевірки від 30.05.2023 № 40305/26/15/07/38707225.
В ході перевірки контролюючим органом надано запит від 22.05.2023 щодо надання документів на товари, що реалізуються.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ» вимог:
- пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: в ході перевірки встановлено, що на підакцизні товари (згідно з додатком № 1 до акту перевірки) на місці здійснення розрахунків, відсутні документи, які підтверджують облік та походження даного товару на загальну суму 120 389,80 грн. Під час перевірки платником податків документи, що стосуються предмета перевірки або пов?язані з ним не були надані;
- пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю: на письмовий запит контролюючого органу від 22.05.2023 платником податків не надано документів в повному обсязі.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято ППР від 15.06.2023, якими до ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірах:
- 120 389,80 гри (у розмірі вартості товарів) за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об?єкті) (ППР № 0416270707, сума 5 100,00 грн за порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР не оскаржується);
- 2 040,00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю (ШПР № 0416290707). Перше порушення зафіксовано актом перевірки від 29.05.2023 № 40250/26/15/07/38707225.
Не погоджуючись з висновками перевірки, на підставі яких прийнято було спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою. Позивач просив скасувати спірні ПШР, за винятком в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 5 100,00 грн за ППР № 0416270707.
За результатами розгляду скарги ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ» від 22.06.2023 № 22/06/3-УПІ на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.06.2023 № 0416270707 та № 0416290707 в оскаржуваній частині Державна податкова служба України прийняла рішення від 21.08.2023 № 23845/6/99-00-06-03-02-06, яким залишила без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, за винятком в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 5 100,00 грн за ППР № 0416270707, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов?язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов?язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1, пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), а саме: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з пунктом 2.15 глави 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи підлягають обов?язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов?язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув?язка окремих показників.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов'язки суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Зі змісту норм права вбачається, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Так, зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов'язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов'язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року.
У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб'єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб'єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Посилання позивача на правові висновки, викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 № К-32369/10 (справа №2a-1509/10/1070), від 27.06.2013 №K/9991/15657/11 (справа №2a-2592/10/1070), від 16.01.2013 №K/9991/26515/11 (справа №2a-1510/10/1070), від 14.11.2013 №K/9991/7953/11 (справа №2a-1508/10/1070), від 04.12.2013 №K-37973/10 (справа №2a-1511/10/1070), від 12.05.2014 №K/9991/14273/11 (справа №2a-1507/10/1070) та від 19.06.2014 №K/9991/73665/11 (справа №2a-9521/10/1070) та у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 09.04.2019 у справі №804/8017/16 судом не приймаються до уваги при вирішенні цієї справи, оскільки правовідносини у цих справах виникли у 2010-2019 роках під час дії статті 20 Закону № 265/95-ВР в попередній редакції (яка не передбачала відповідальності за не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу), відповідно, предмет доказування у таких справах не охоплював питання виконання/не виконання суб'єктом господарювання обов'язку з надання до перевірки документів, підтверджуючих облік товарів, які перебували у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно, висновки Верховного Суду, які сформульовані у цих постановах, викладені у правовідносинах, які не є подібними до тих, які є предметом даної справи.
Виявлене контролюючим органом у цій справі порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР не стосувалося встановленого під час перевірки факту реалізації позивачем алкогольних напоїв, які не було обліковано у встановленому порядку.
Предметом доказування, з огляду на виявлене контролюючим органом порушення, було те, чи надав суб'єкт господарювання до перевірки документи на підтвердження того, що товари, які знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), тобто товарні запаси, належним чином обліковані.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 16 травня 2024 року у справі №280/176/23 тощо.
Досліджуючи питання наявності або відсутності порушень вимог законодавства та правомірності дій відповідача, суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом під час перевірки надано позивачу запит про надання документів, у якому вказано про необхідність надання до перевірки наступних документів, зокрема :
- документи, що підтверджують право користування ГО;
- реєстраційні посвідчення на РРО;
- довідки про опломбування РРО;
- книги обліку розрахункових операцій;
- фіскальні звітні чеки в електронній формі;
- наявні ліцензії (діючі та попередні);
- облікові залишки товару, оборотно-сальдова відомість по рах. 28, накладні;
- трудові договори з найманими працівниками;
Крім того, у вказаному запиті зазначалось, що документи необхідно надати в термін до 24.05.2023 на 10 год. 00 хв.
Разом з тим, позивач, посилаючись на великий перелік документів, асортимент торгової точки та той факт, що фактична перевірка проводилась на чотирьох магазинах-кафетеріях одночасно, товариством було подано до ГУ ДПС у м. Києві Клопотання (вих. № 23/05-УП від 23.05.2023 р.) про збільшення строку для надання документів до 29.05.2023р.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що ним були подані всі запитувані контролюючим органом документи разом зі скаргою до ДПС України, оскільки на підтвердження вказаної позиції ним не надано суду як копію скарги, так і копію додатків до неї.
Крім того, суд зауважує, що під час судового розгляду позивачем не надавалися в повному обсязі документи, перелічені у запиті, що був отриманий позивачем 23.05.2023, а саме :
- книги обліку розрахункових операцій;
- фіскальні звітні чеки в електронній формі;
- облікові залишки товару, оборотно-сальдова відомість по рах. 28.
Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 виснував, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.
Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов'язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.
Як убачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлення порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме встановлено, що на підакцизні товари (згідно з додатком № 1 до акту перевірки) на місці здійснення розрахунків, відсутні документи, які підтверджують облік та походження алкогольних напоїв, перелічених у додатку № 1 до акту перевірки у загальній кількості 49 позицій, на загальну суму 120 389,80 грн.
Зокрема, під час перевірки платником податків документи, що стосуються предмета перевірки або пов?язані з ним не були надані. Позивачем вказана обставина не заперечується та не спростовано належними та допустимими доказами.
Крім того, суд наголошує, що пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки, такі документи мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Верховний Суд в постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21 вказав, що: «обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, водночас, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України».
Разом з тим, як встановлювалось судом вище, матеріали адміністративної справи не підтверджують надання позивачем усіх запитуваних контролюючим органом документів разом зі скаргою до ДПС України, оскільки на підтвердження вказаної позиції ним не надано суду як копію скарги, так і копію додатків до неї. Крім того, суд наголошує, що під час судового розгляду позивачем не надавалися в повному обсязі документи, перелічені у запиті, що був отриманий позивачем 23.05.2023, а саме: книги обліку розрахункових операцій; фіскальні звітні чеки в електронній формі та облікові залишки товару, оборотно-сальдова відомість по рах. 28.
Враховуючи, що за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР розрахунок штрафних санкцій здійснюється виходячи з вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку (тобто за обсягами виявленого товару, яке реалізовано, але не обліковано, або виходячи з обсягів виявлених залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів), то здійснені контролюючим органом розрахунки штрафних санкцій, виходячи з обсягів залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів, є правомірними.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, натомість позивачем не спростовано такі доводи шляхом долучення як суб'єкту владних повноважень до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, так і до матеріалів справи копій бухгалтерських документів (книги обліку розрахункових операцій, фіскальні звітні чеки в електронній формі та облікові залишки товару, оборотно-сальдову відомість по рах. 28.), що не спростовує висновки податкового органу про порушення товариством обліку товарних запасів.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.