21 травня 2025 року № 320/41592/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Чернявської О.Д., представника відповідача - Сушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕРО АЛЬЯНС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA100380/2023/000279/2,
Товариство з обмеженою відповідальністю “СТЕРО АЛЬЯНС» (далі - Позивач, ТОВ “СТЕРО АЛЬЯНС») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (надалі також - Відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2023 року №UA100380/2023/000279/2;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» суму понесених судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що на підтвердження визначення митної вартості товару, який ввозився на територію України, за основним методом - за ціною договору (контракту) ним було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), й містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів та кореспондуються між собою.
Наголошував, що митним органом запитано додаткові документи, без наведення обґрунтованих сумнівів у достовірності відомостей зазначених у поданих документах, зокрема, не наведено фактів наявності розбіжностей у поданих документах, які б впливали на числове значення заявленої митної вартості, не вказано на наявність ознак підробки або про те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар. При цьому зауважував, що строки та умови оплати не можуть бути ціноутворюючим фактором та впливати на рівень митної вартості, а довідка про вартість транспортування є належним та допустимим документом для підтвердження заявлених витрат на транспортування. Вказав, що в довідці про вартість транспортування було вказано про те, що страхування вантажу не здійснювалось, витрати на навантаження та розвантаження не понесені.
Зазначив, що наявність у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до сумнівів у правильності визначення митної вартості, не є належною підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Також покликався на те, що Відповідачем не було належним чином проведено процедуру консультації з ТОВ “СТЕРО АЛЬЯНС», оскільки останнє не було залучено до процедури проведення консультації, у той час, як консультація є двостороннім процесом та не вичерпується одностороннім повідомленням від митного органу.
Водночас наголошував, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ “СТЕРО АЛЬЯНС» товарів за резервним методом митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме у зазначеному розмірі, які вкладові вплинули на формування вартості та не наведено жодних розрахунків щодо її визначення. Крім того, в зазначеному рішенні не наведено жодного документу, який має надати Позивач для визначення митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України.
Відповідачем подано відзив, у якому стверджуться, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД від 01.11.2023 №UA100380/2023/615910, на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки декларантом не підтверджено витрати на транспортування, не підтверджено документально факту оплати за поставлений товар. В той же час у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.
Наголошує, що 02.11.2023 митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000279/2, яке містить всі необхідні відомості, передбачені ч. 2 ст. 55 Кодексу та Правилами заповнення, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що у запиті про надання додаткових документів митним органом не зазначено законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів та не вказано, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено формальні зауваження, які не пов'язані із числовими значеннями заявленої митної вартості, її складових.
Додатково вказав, що всі наведені митницею зауваження не є розбіжностями, які стосуються числових показників заявленої митної вартості та не відповідають підставам для витребування додаткових документів, передбаченим ч. 3 ст. 53 МК України, що пояснюється наступним.
Наголосив, що Відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 55 МК України та Правил заповнення, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 під час винесення оскаржуваного рішення. Та посилався на надання Відповідачем доказів, які додатково підтверджують протиправність винесеного рішення.
Відповідач скористався правом на подання заперечень, зміст доводів яких співпадає зі змістом відзиву.
Рішенням Київського окружний адміністративного суду від 16 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» про ухвалення додаткового судового рішення. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції покликався на те, що оскільки в задоволенні позовної заяви було відмовлено, за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати на користь ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» не стягуються.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановами від 3 червня 2024 року апеляційні скарги ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 07.11.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕРО АЛЬЯНС» задоволено повністю. Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року, а справу №320/41592/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначено, що зміст ухвалених у справі судових рішень не дає підстав вважати, що при вирішенні спору судами перевірено фактичну наявність у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів в контексті наявності у наданих до митного оформлення документах таких розбіжностей, які впливають на правильність обраного Позивачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився на митну територію України.
При цьому судами попередніх інстанцій не враховано праву позицію, викладену Верховним Судом в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 21 квітня 2021 року у справі №815/3558/16, на які Позивач посилався у касаційній скарзі, згідно якої умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Також судами не надано оцінки доводам Позивача щодо подання разом з митною декларацією від 2 листопада 2023 року №23UA100380615981U0, за якою спірні товари випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, платіжної інструкції від 19 жовтня 2023 року №36 (код 3001) та копії рахунку від 12 жовтня 2023 року №СФ-0000759 (код 3004).
Отже, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не надали вичерпної оцінки доводам сторін щодо наявності/відсутності у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару Позивачем.
Тобто фактично не перевіреними в ході розгляду справи лишились обставини щодо наявності у Відповідача за результатами перевірки поданих Позивачем до митного контролю документів обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.
Також судами передніх інстанцій не надано оцінки доводам сторін щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товарів, а саме застосуванню одразу резервного методу та дотримання митним органом процедури проведення консультацій.
З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам Позивача щодо послідовності застосування митницею методів митної вартості товару, не встановили і не перевірили обставини щодо інформації, на підставі якої визначена митна вартість за резервним методом. Зокрема, Позивач просив суди попередніх інстанцій здійснити перевірку дотримання митним органом процедури проведення консультацій, джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованості числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливості застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару, водночас відповідні доводи Позивача залишились позаувагою судів.
Таким чином, висновки судами попередніх інстанцій сформовані без дослідження усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Також суди попередніх інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що Позивачем товар, заявлений до митного оформлення, було придбано у пов'язаної особи. При цьому, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, констатуючи відповідний факт, не наводять жодних доказів, на підставі яких його було встановлено.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Однак судами попередніх інстанцій не наведено встановлення якої з обставин, передбачених статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгів 1994 року, слугувало підставою для висновку про те, що Позивач та фірма DIOL-CHEM Sp. z. о. о, Польща, з якою було укладено Контракт №003-2022, є пов'язати особами в розумінні МК України.
Верховний Суд акцентував увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що у цій справі має місце неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, оскільки судами не враховано всіх зазначених Позивачем обставин, якими він під час судового процесу обґрунтовував протиправність оскаржуваного індивідуального акта.
За наведеного колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права не здійснивши належну перевірку спірного індивідуального акта на відповідність критеріям, наведеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема не перевірили правомірність спірного рішення на предмет обґрунтованості, добросовісності, розсудливості.
Верховний Суд зазначає, що для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин у цій справі суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, надати належну оцінку вмотивованості спірного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням висновків у цій постанові.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно надати вичерпну оцінку висновкам Відповідача, які були покладені в основу спірного рішення та доводам на які посилався Позивач на спростування таких висновків.
Оскільки скасування основного судового рішення в даному випадку нівелює дію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року, відповідні рішення суду також підлягають скасуванню.
У даному випадку суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду або на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті спору. У випадках передачі справи на новий розгляд або для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №500/2632/19 при вирішенні питання щодо формування єдиної правозастосовчої практики в частині можливості здійснення при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду, дійшла висновку, що судові витрати, пов'язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.
Зазначене також узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 13 жовтня 2020 року у справі № 540/474/19, від 20 листопада 2023 року у справі №160/14306/21, від 24 січня 2024 року у справі №520/12293/2020 та інших.
03.12.2024 дана адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2024 справу №320/41592/23 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. та ухвалено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовну заяву та просив її задовольнити у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, а також враховувши висновки Верховного Суду щодо обставин та доказів, які необхідно дослідити, встановив наступні фактичні обставини.
04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» (далі - ТОВ «Стеро Альянс», Позивач) та фірмою DIOL-CHEM Sp. z. o. o, Польща укладено контракт №003-2022 (далі - Контракт).
Відповідно до п.1.1 цього Контракту Продавець продає, а Покупець купує «товар» на умовах даного Контракту.
За п.п. 2.1, 3.1 Контракту номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки, порядок розрахунків, строки відвантаження Товару вказуються в Інвойсах на кожну окрему партію товару.
Згідно із пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Контракту оплата за Товар, що поставляється згідно даного Контракту, здійснюється в польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця. В призначенні платежу Покупець обов'язково вказує Контракт (003-2022 від 04.08.2022р) номер/дату інвойса.
Продавець обов'язково відправляє Покупцеві разом з Товаром такі документи (п. 4.1. Контракту):
- Сертифікат походження;
- Паспорт якості Товару
- Рахунок-фактура (інвойс)
- Вантажна митна декларація.
За рахунком-фактурою від 12.10.2023 №FR/01/10/2023 здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 22 920 кг, вартістю 2656,50 польських злотих за 1 тонну, а загальна вартість партії складає 66 886,98 польських злотих. Умови та терміни оплати - переказ коштів до 20.10.2023 на розрахунковий рахунок. Умови поставки - FCA. У цій же фактурі Продавець декларує, що товар походить з Європейського Союзу.
19.10.2023 Позивачем здійснено оплату 60 886,98 польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.10.2023 №36.
Враховуючи, що за умовами поставки FCA обов'язки щодо транспортування товару несе Позивач, ним у межах договору транспортного експедирування від 05.08.2022 №0508-22 на транспортні послуги, укладеного з ТОВ «БОДЕКС Україна» подано заявку від 10.10.2023 №10102023/01 на транспортування спірної партії товару.
Відповідно до довідки ТОВ «БОДЕКС Україна» від 12.10.2023 б/н вартість транспортування партії товару до митного кордону України (м. Кендзежин-Козле, Польща - м/п Краківець, Україна) складає 55 000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Оплата за завантаження та розвантаження не проводилась.
Аналогічні відомості щодо вартості транспортування до кордону з Україною міститься у рахунку від 12.10.2023 №СФ-0000759, який станом на момент подання цього позову є повністю оплаченим, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.10.2023 №649 та від 03.11.2023 №676.
01.11.2023 ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС», користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД №23UA100380615910U0 товар №1 «Органічний багатокомпонентний розчинник з назвою Solvent Nitro, не в аєрозолі, являє собою прозору, безбарвну, рухливу рідину зі специфічним запахом, що є сумішшю органічних летких сполук ізопропанолу 37,73 мас.% (в основі, масових відсотках у суміші переважає), метанолу - 32,38 як компонент, що за кількісним показником вираженим у мас.%, толуолу 19,67 мас.%, 1-метокси-2-пропанолу 9,98 мас.%, метил-трет-бутилового етеру 0,25 мас. - наливом 22920 кг. Використовується для виробництва фарб, лаків та розчинників. Виробник: Piotr Sawkiewicz SKPLUS. Торгівельна марка SKPLUS. Країна виробництва: EU», на умовах поставки FCA PL Kederzyn-Kozle, загальною вартістю 60 886,98 польських злотих з додаванням витрат на транспортування до митного кордону України - 55 000,00 грн, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, за переліком визначеним у графі 44, зокрема:
Код документуНазва документу Номер документуДата
0271Пакувальний лист б/н12.10.2023
0380Рахунок-фактура (інвойс) FR/01/10/202312.10.2023
0730Автотранспортна накладна (CMR) 12/10/202312.10.2023
0862Декларація про походження товару FR/01/10/202312.10.2023
1505Висновок за результатами експертного дослідження СЛЕД Держмитслужби 142000-3104-042330.10.2023
3007Довідка ТОВ «БОДЕКС Україна» підтверджує вартість транспортування б/н12.10.2023
4100Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 003-202204.08.2022
4301Договір про перевезення із ТОВ «БОДЕКС Україна» 0508-2205.08.2022
9000Заявка на транспортування №10102023/0110.10.2023
9610Митна декларація країни відправлення 23PL335010E097172012.10.2023
Митну вартість декларантом визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору відповідно до ст. 58 МК України.
За результатами перевірки поданих документів, Київською митницею сформовано висновок, що документи, надані Позивачем для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.
02 листопада 2023 року відповідачем прийнято рішення UA100380/2023/000279/2 про коригування митної вартості товару, згідно якого відкоригована митна вартість товару на підставі інформації наявної у митного органу. Митна вартість визначена за резервним методом.
Позивач вважає, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Частинами першою та другою статті 51 МК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,) встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно з частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами сьомою та восьмою статті 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до частин дев'ятої та десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 липня 2023 року у справі № 380/6441/22.
Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Судом при розгляді справи взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вказано у спірному рішенні від 02.11.2023 №UA100380/2023/000279/2, відповідач за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за електронною митною декларацією від 01.11.2023 № 23UA100380615910U0 дійшов висновку, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:
1) відповідно до п. 2 зовнішньоекономічного контракту від 04.08.2022 № 003-2022 (далі - Контракт) номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки, порядок розрахунків, строки відвантаження Товару вказуються в інвойсах на кожну окрему партію Товару. Декларантом надано рахунок-фактуру (інвойс) від 12.10.2023 № FR/01/10/2023 на суму 60886,98 злотих (PLN). Відповідно до інвойсу від 12.10.2023 № FR/01/10/2023 оплата за товар здійснюється до 20.10.2023. Банківські платіжні документи, що стосуються даної партії товару декларантом не надано.
2) Декларантом заявлено митну вартість товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA, Kederzyn-Kozle, Польща». Відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FCA» передбачають, що продавець доставляє товар, оформлений для експорту, в обумовлене місце та товар передається перевізнику, визначеному покупцем, або іншій стороні, визначеній покупцем. Отже, за умовами поставки FCA, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Також, до фактурної вартості товарів повинні додаватися витрати на розвантаження/навантаження та обробку товарів, пов'язані з транспортуванням та, за наявністю, страхові витрати. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов'язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
3) Копія митної декларації країни відправлення надана без зазначення умов поставки Товару.
Враховуючи перелік питань, наведений Верховним Судом під час направлення справи на новий розгляд, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, запиту на витребування додаткових документів та доводів Відповідача, викладених у відзиві та запереченнях, Київською митницею не стверджувалось, що товар, заявлений до митного оформлення, було придбано у пов'язаної з Позивачем особи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
За змістом частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частини шістнадцята та сімнадцята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для визначення пов'язаності осіб до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 Митного кодексу України, особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:
a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;
b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;
c) вони є роботодавцем і працівником;
d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;
f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;
g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;
h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
Верховний Суд у справах №826/2313/16, 380/6459/20 у відповідності до частини п'ятнадцятої статті 58 МК України, декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок.
Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України, згідно із приписами яких, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митних органів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо митний орган не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Матеріали справи №320/41592/23 не містять жодних доказів та обгрунтувань з боку Відповідача про пов'язаність Позивача зі своїм контрагентом за контрактом від 04.08.2022 №003-2022 - фірмою DIOL-CHEM Sp. z. o. o, Польща.
ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» не відповідає жодному із встановлених критеріїв пов'язаних осіб. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (т. 1 а.с. 30-41) засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» є фізичні особи-громадяни України, а не фірма DIOL-CHEM Sp. z. o. O
Суд враховує, що навіть факт пов'язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Аналогічний висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 25.08.2023 у справі №826/3098/16, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17.
Відповідач на виконання вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин митного законодавства не надавав обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а з урахуванням вимог статті 58 МК України вважається, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а, від 25 травня 2021 року у справі № 200/7957/20-а, від 11 листопада 2021 року у справі № 200/6403/20-а, від 27 січня 2022 року у справі № 200/6413/20-а.
Щодо неподання банківських платіжних документів, Суд звертає увагу, що неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 20.03.2020 у справі №480/4423/18, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 12.07.2023 у справі №380/6441/22, від 20.12.2023 №820/4357/18.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості (т. 1 а.с. 70-74) митний орган лише констатує неподання банківських платіжних документів, однак жодним чином не обґрунтовує, що за їх відсутності неможливо було встановити митну вартість товару.
В той же час, Суд погоджуться із Позивачем, що ціна товару була належним чином підтверджена поданими до митного оформлення рахунком-фактурою (інвойсом) від 12.10.2023 №FR/01/10/2023 (т. 1 а.с. 53), відповідно до якого здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 22 920 кг, вартістю 2656,50 польських злотих за 1 тонну, а загальна ціна партії товару складає 66 886,98 польських злотих. Умови та терміни оплати - переказ коштів до 20.10.2023 на розрахунковий рахунок. Умови поставки - FCA. У цій же фактурі Продавець декларує, що товар походить з Європейського Союзу.
Аналогічна ціна товару міститься у митній декларації країни відправлення від 12.10.2023 №23PL335010E0971720 (т. 1 а.с. 58).
Відповідно до вимог ст.ст. 49, 58 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною четвертою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Сукупність наведених норм свідчить, що умови та строки оплати товару не є ціноутворюючим фактором і не можуть свідчити про заниження митної вартості товару.
Саме такий правовий висновок Верховний Суд формував неодноразово, зокрема у постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 815/3558/16, від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19, від 08.07.2022 у справі №815/1718/16, від 16.09.2022 у справі №804/2708/18.
Суди обґрунтовано зазначили, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо митний орган не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Такий висновок Верховний Суд формував у постановах від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19, від 21.10.2021 у справі №№ 815/5349/17.
Основним джерелом інформації про вартість товару, відповідно до умов контракту, є комерційний інвойс (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №815/762/18)
Вищевикладене доводить, що законодавцем встановлено, а вищевказаними постановами Верховного Суду підтримано позицію, що інвойс є належним та допустим доказом дійсною митної вартості безвідносно від наявності/відсутності його фактичної оплати.
Судом встановлено, що платіжна інструкція про оплату спірного товару від 19.10.2023 №36 (т. 1 а.с. 54) містить ті ж самі числові показники митної вартості, що і інвойс від 12.10.2023 (т.1 а.с. 53).
При цьому, Суд відхиляє доводи Відповідача про відсутність підстав для дослідження зазначеної платіжної інструкції, як такої, що не подавалась до митного оформлення, оскільки до суду надано митну декларацію від 02.11.2023 №23UA100380615981U0 (т. 1 а.с. 78-79), якою спірні товари випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, графа 44 якої підтверджує факт надання Київській митниці платіжної інструкції від 19.10.2023 №36 станом на 02.11.2023.
Щодо доводів Відповідача про непідтвердження витрат на транспортування та страхування товару, Суд зазначає, що за умовами поставки FCA обов'язки щодо транспортування товару несе Позивач, тому ним у межах договору транспортного експедирування від 05.08.2022 №0508-22 (т. 1 а.с. 59-61) на транспортні послуги, укладеного з ТОВ «БОДЕКС Україна» подано заявку від 10.10.2023 №10102023/01 (т. 1 а.с. 62) на транспортування спірної партії товару.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору від 05.08.2022 №0508-22 вартість по кожному вантажоперевезенню обумовлюється і узгоджується у Заявці замовника, яка є невід'ємною частиною даного Договору. У Заявці обумовлюється загальна вартість фрахту. При цьому, за вимогами п. 2.3 Контракту, Заявка має рівну з Справжнім Договором юридичну силу.
Відповідно до умов Заявки від 10.10.2023 №10102023/01 загальна вартість фрахту складає 85 євро за тону по курсу НБУ на дату завантаження, а оплата здійснюється по сканкопіям рахунків після фактичного розвантаження
Оскільки за спірною ЕМД поставлено 22,92 т. спірного товару, а курс НБУ на дату завантаження 12.10.2023 складає 38,6394 грн/євро, то загальна вартість фрахту становить 75 277, 28 грн, що повністю підтверджується довідкою про транспортні витрати ТОВ «БОДЕКС Україна» від 12.10.2023 б/н (т.1 а.с. 63).
Враховуючи права та обов'язки сторін за умовами поставки FCA згідно Інкотермс, відповідальність та витрати за навантаження товару у місці продавця несе продавець, тобто контрагент за Контрактом.
Таким чином, безпосередньо зазначеними умовами поставки підтерджується, що саме Продавець поніс витрати на завантаження та підотовку товарів до транспортування. Разом з тим, Позивач самостійно не завантажував та не ніс жодних витрат, пов'язаних з таким завантаженням, оскільки всі ці витрати ніс безпосередньо вантажовідправник та вони включені до ціни товару на умовах поставки FCA.
Що стосується розвантаження, то воно здійснюється на території України та не є складовою митної вартості за ст. 58 МК України.
Відповідно до довідки ТОВ «БОДЕКС Україна» від 12.10.2023 б/н (т.1 а.с. 63) вартість транспортування партії товару до митного кордону України (м. Кендзежин-Козле, Польща - м/п Краківець, Україна) складає 55 000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Оплата за завантаження та розвантаження не проводилась.
Витребуючи додаткові документи (т. 1 а.с. 67-68) та коригуваючи митну вартість, Київська митниця посилається на вимоги Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599, натомість до митного оформлення було подано належні документи, що підтверджують транспортні витрати.
При цьому, варто зазначити, що Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599 встановлено лише ймовірні документи, перелік яких не є виключним, що підтверджується юридичною конструкцією «До зазначених документів можуть належати».
Таку позицію підтримано Верховним Судом у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 07.07.2023 у справі №803/718/17, де неодноразово вказувалось, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Оскільки ані МК України, ані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599 не визначено виключний перелік та вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
При цьому, надано документи від безпосереднього перевізника, оскільки експедирування у спірному випадку не здійснювалось.
У довідці ТОВ «БОДЕКС-Україна» від 12.10.2023 констатовано, що вантаж не страхувався, а відтак витребування страхових документів здійснюється без належних правових підстав.
При цьому, Верховним Судом неодноразово у постановах від 03.04.2018 у справі №809/322/17, від 07.10.2020 у справі №400/1090/19, а також у постанові у справі №803/1112/17 зазначалось, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Досліджуючи платіжні інструкціх від 30.10.2023 №649 (т. 1 а.с. 65) та від 03.11.2023 №676 (т.1 а.с. 66), встановлено, що платіжна інструкція від 30.10.2023 містить відомості про частину транспортних витрат, понесених на території України, які за вимогами ч.ч. 10-11 ст. 58 МК України не є складовою митної вартості та не підлягають підтвердженню.
В той же час, платіжна інструкція від 03.11.2023 свідчить про оплату вартості перевезення за межами території України та частково по території України, однак її не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 02.11.2023, тобто її не могло бути подано до митного оформлення.
В той же час, всі числові показники витрат на транспортування до митного кордону з Україною містяться безпосередньо у договорі з перевізником, заявці та довідці про транспортні витрати від 12.10.2023 б/н (т. 1 а.с. 63), яку подано до митного оформлення та не містять розбіжностей між собою.
Натомість, всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.03.2020 у справі №480/4423/18, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 12.07.2023 у справі №380/6441/22, від 20.12.2023 №820/4357/18 митним органом не обґрунтовано, що вартість товару, вартість витрат на транспортування не могла бути підтверджена наданими документами за відсутності відповідних платіжних доручень.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Верховний Суд у своїх постановах від 07 грудня 2023 року у справі № 380/23618/21, від 15 серпня 2023 року у справі №810/2875/16, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20, від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 року зазначи, що о суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам Позивача щодо послідовності застосування митницею методів митної вартості товару, не встановили і не перевірили обставини щодо інформації, на підставі якої визначена митна вартість за резервним методом. Зокрема, Позивач просив суди попередніх інстанцій здійснити перевірку дотримання митним органом процедури проведення консультацій, джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованості числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливості застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару, водночас відповідні доводи Позивача залишились позаувагою судів.
Досліджуючи вказані обставини та доводи Позивача, Суд зазначає, що Рішення про коригування митної вартості від 02.11.2023 не містить обов'язкових складових, встановлених п.п. 2-4 ч. 2 ст. 55 МК України та Правилами заповнення Рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 в частині застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 55 МК України, рішення про коригування митної вартості повинно містити вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, серед іншого, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.
Митну вартість товарів визначено із наступного розрахунку із зазначенням джерела інформації: 1,24 дол. США/кг (5,25 PLN злотих за кг) за МД від 20.09.2023 №23UA209120022816U1, без наведення будь-яких пояснень щодо характеристик товару, за якими, на думку Відповідача, він є схожим зі спірним товаром, та без будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань щодо обсягу партії, умов поставки тощо.
При цьому, Суд дослідив надану Відповідачем копію МД від 20.09.2023 №23UA209120022816U1, яку було використано як джерело коригування.
Як вбачається із графи 31 МД від 20.09.2023 №23UA209120022816U1 взятий для порівняння товар не ані подібним, ані схожим зі спірним товаром ані за сферою застосування, ані за призначенням, ані за складом компонентів.
При цьому, митну вартість товару за МД від 20.09.2023 №23UA209120022816U1 визначено за ціною договору, тобто за основним методом визначеним ст. 58 МК України, у зв'язку із чим Суд погоджується із Позивачем, що Відповідачем не пояснено неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, а отже допущено порушення процедури контролю правильності визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За таких умов суд доходить висновку, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 02.11.2023 №UA100380/2023/000279/2 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини 1 статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина 1 статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Верхновний Суд, повертаючи справу №320/41592/23 на новий розгляд також зазначив, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду або на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті спору. У випадках передачі справи на новий розгляд або для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
У матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 06.11.2023 №207 про сплату судового збору за подання позову у розмірі 2684,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальність «СТЕРО АЛЬЯНС», суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Київської митниці суму судового збору у загальному розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA100380/2023/000279/2.
3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕРО АЛЬЯНС" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 травня 2025 р.