ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" червня 2025 р. справа № 300/9695/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.12.2024 ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.11.2024 №926190113477 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% згідно довідки від 21.11.2024 №305 виданої Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів». На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №300/4831/24, Територіальним управлінням ДСА України в Івано-Франківської області видано довідку від 21.11.2024 №305 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2024. У зв'язку із цим, позивач 25.11.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки. Однак, спірним рішенням відповідачем відмовлено в проведенні такого перерахунку у зв'язку із відсутністю законних підстав для його проведення. Як підставу відмови відповідач вказав, що зміна розміру складових суддівської винагороди не відбулася, оскільки згідно Закону України “Про Державний бюджет країни на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня становить 2102 грн та не змінився. Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
07.01.2025 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останні просить суд прийняти заяву про уточнення позовних вимог в наступній редакції "визнати протиправним та скасування рішення від 28.11.2024 №926190113477 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язати здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% згідно довідки виданої Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №305, з урахуванням виплачених сум".
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог по справі № 300/9695/24.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.01.2025. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що згідно статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді встановлюється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якою визначено на 1 січня календарного року та становить з 01.01.2021 - 2102 грн., з 01.01.2022 - 2102 грн., з 01.01.2023-2102 грн., 01.01.2024 - 2102 грн. Отже базовий розмір посадового окладу судді з 2020 року не змінився. Повідомлень щодо наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не надходило. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №300/4831/24, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2270 грн.; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2481 грн.; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2684 грн.; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: з 1 січня 2021 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частин третьої, п'ятої та шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; з 1 січня 2022 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частин третьої, п'ятої та шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; з 1 січня 2023 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частин третьої, п'ятої та шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; з 1 січня 2024 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частин третьої, п'ятої та шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
На підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №300/4831/24, позивачу видано Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21.11.2024 №305, станом на 01.01.2024 (а.с.12).
25.11.2024 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки від 21.11.2024 за № 305 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 (а.с. 40-41).
Розглянувши заяву позивача від 25.11.2024, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 28.11.2024 №926190113477 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, оскільки зміна розміру складових суддівської винагороди не відбулася, так як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2020 року згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» становив 2102 грн і не змінювався Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (а.с.14).
Листом від 03.12.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомив про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якого долучив рішення відповідача від 28.11.2024 (а.с. 13).
Вважаючи протиправними дії відповідача по прийняттю рішення від 28.11.2024 щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначених Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив суд зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 62% суддівської винагороди з 01.01.2024 визначеної в довідці Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 за № 305 з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», виплатити грошове утримання з врахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначена в Законі України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
В цьому Законі врегульовані також питання забезпечення суддів і статусу судді у відставці.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до приписів Закону України “Про судоустрій і статус суддів» постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).
У пунктах 6-9 розділу IV Порядку № 3-1 вказано, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці. Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.
Таким чином, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Тобто право на перерахунок виникає з дня виникнення такого права, тобто зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 за № 305 з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн. встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», а не 2102 грн.
Суд звертає увагу на те, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2024 року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 240/9028/24.
Так, в постанові від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила:
“… 91. Водночас пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
92. Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
93. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
94. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
95. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.
96. Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
97. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
98. Отже, окремими приписами законів України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
99. У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
100. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
101. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
102. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
103. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.
104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
107. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
108. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
109. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі “Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
110. Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень…».
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» при розгляді та вирішенні цієї справи: про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 грн.
З огляду на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24, суд не бере до уваги посилання позивача в позовній заяві як релевантну практику на постанови Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, оскільки Велика Палата Верховного Суду в згаданій постанові відступила від висновків Верховного Суду, які зводилися до того, що у справах, які стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу судді, починаючи з 2021, закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання спеціального закону - “Про судоустрій і статус суддів», а має братися лише прожитковий мінімум для прецездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також суд вказує, що хоча наведені вище постанови Верховного Суду й не зазначені в переліку Великої Палати Верховного Суду, переліченому в постанові від 24.04.2025, від правового висновку в яких здійснено відступ (постанова від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23), однак в них викладено правові позиції, які є подібними до тих, від яких здійснено відступ Великою Палатою Верховного Суду. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила про те, що незалежно від того, чи перераховані всі рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (пункт 112 постанови). Таким чином, Велика палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки відступає від правової позиції, а не від судових рішень (пункт 113 постанови).
Отже, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, враховуючи приписи статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року, має розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто з розміру 2102 гривні.
Як вже вказував суд вище, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Однак, починаючи з 2021 року розміри складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді не змінювалися через сталу величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Таким чином, в спірному рішенні від 28.11.2024 № 926190113477 відповідач правильно застосував норми частини четвертої статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Отже, довідка Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 305 від 21.11.2024, в яких складові грошової винагороди діючого судді Галицького районного суду Івано-Франківської області в 2024 році обраховано з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, не може братися до уваги як доказ в підтвердження виникнення в позивача права на перерахунок його грошового утримання як судді у відставці у 2024 році. Така довідка не відповідає розміру грошової винагороди діючого судді Галицького районного суду Івано-Франківської області, яка в 2024 році розрахована з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., тобто грошова винагорода з 2021 року не змінювалася.
Щодо рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі № 300/4831/24, на виконання якого видано довідку Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 305 від 21.11.2024, то в частині оцінки вказаної довідки як допустимого та достовірного доказу в справі, вказане судове рішення не має преюдиційної сили, оскільки, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд у цій справі вправі надати оцінку доказам, які не були предметом оцінки суду в справі № 300/4831/24. Судом встановлено, що довідка Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 305 від 21.11.2024 не відповідає приписам статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
За вказаних обставин, з огляду на положення пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1, у відповідача не було правової підстави для здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028 грн.), оскільки з 2021 розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, тобто у позивача не виникло права на перерахунок.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
З огляду на відмову в позові, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000).
Суддя Микитин Н.М.