09 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3341/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), через уповноваженого представника Романюк Ольгу Петрівну (Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 118) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 травня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Романюк Ольгу Петрівну звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, якою просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати рішення № 072350012595 від 03.04.2025 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України з Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: з 15.07.1982 р. по 19.05.1983 p. ч 23.07.1985 р. по 02.12.1985 р. та з 28.08.1991 р. по 21.02.1994 р. в Закарпатському заводі «Електроавтоматика»; з 18.08.1986 р. по 01.08.1991 року навчання у Харківському інституті радіоелектроніки; з 23.02.1994 року по 25.12.2003 року з Державній податковій інспекції у Тячівському районі; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періодів його роботи: з 15.07.1982 р. по 19.05.1983 p., з 23.07.1985 р. по 02.12.1985 р. та з 28.08.1991 р. по 21.02.1994 р. в Закарпатському заводі «Електроавтоматика»; з 18.08.1986 р. по 01.08.1991 року навчання у Харківському інституті радіоелектроніки; з 23.02.1994 року по 25.12.2003 року у Державній податковій інспекції у Тячівському районі починаючи з часу набуття ним права на пенсію, а саме 25.03.2025 року.
08 травня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Донецькій області надати суду до 28 травня 2025 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
15 травня 2025 року на виконання вимог суду, разом з відзивом відповідачем надано копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всі записи у трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім'я « ОСОБА_1 », а саме: про прийняття та звільнення з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печатками організацій, жодних виправлень трудова книжка не містить, а тому не може викликати сумнів у її достовірності. Всі Записи у трудовій книжці засвідчені підписами і печатками організацій, назва організації та підпис відповідальної особи зазначені при звільнені. Вважає, що не впорядкованість трудової документації, не передання документів на зберігання до архіву, ліквідація організації, відсутність інших відомостей не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок та бухгалтерських документів на підприємстві, їх зберігання, а тому це не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
15 травня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки від 21.07.2009 серії НОМЕР_2 з 15.07.1982 по 19.05.1983, з 23.07.1985 по 02.12.1985, з 28.08.1991 по 21.02.1994 в Закарпатському заводі «Електроавтоматика», оскільки записи про періоди роботи передують даті заповнення дублікату трудової книжки. До страхового стажу зараховано: період навчання 01.09.1986 по 10.08.1991 у Харківському інституті радіоелектроніки; період роботи з 23.02.1994 по 25.12.2003 згідно довідки від 18.03.2025 № 07-04/187 в Державній податковій інспекції у Тячівському районі. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 03.04.2025 № 072350012595 ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 03 квітня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням № 072350012595 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж складає 30 років 03 місяці 11 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.2009 з 15.07.1982 по 19.05.1983, з 23.07.1985 по 02.12.1985, з 28.08.1991 по 21.02.1994, оскільки записи про періоди роботи передують даті заповнення дублікату трудової книжки.
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача записів про періоди роботи була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При поданні заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надав дублікат трудової книжки від 21 липня 2009 року НОМЕР_2 .
Згідно з записами у дублікату трудовій книжці від 21 липня 2009 року НОМЕР_2 , судом встановлено, що ОСОБА_1 :
- 15 липня 1982 року - прийнятий на роботу учнем слюсара у Закарпатський завод «Електроавтоматика» (запис № 1);
- 19 травня 1983 року - звільнений з роботи у зв'язку з проходженням військової служби (запис № 4);
- 23 липня 1985 року - прийняти на роботу у Закарпатський завод «Електроавтоматика» (запис № 6);
- 02 грудня 1985 року - звільнений з роботи із Закарпатського заводу «Електроавтоматика» (запис № 7);
- 18 серпня 1986 року - зарахований студентом першого курсу денної форми навчання (запис №10);
- 01 серпня 1991 року - відрахований з інституту у звязку із закінченням навчання (запис № 11);
- 28 серпня 1991 року - прийняти на роботу інспектором - програмістом у Закарпатський завод «Електроавтоматика» (запис № 13);
- 21 лютого 1994 року - звільнений з роботи із Закарпатського заводу «Електроавтоматика» за власним бажанням (запис № 14);
В даному випадку відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, наявний відтиск печатки, тому суд констатує що відповідач до обрахунку стажу позивача поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окрім того, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 15.07.1982 по 19.05.1983, з 23.07.1985 по 02.12.1985, з 18.08.1986 по 01.08.1991, з 28.08.1991 по 21.02.1994 є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи у Державній податковій інспекції у Тячівському районі з 23.02.1994 року по 25.12.2003 року не підлягають задоволенню, оскільки такі було зараховано відповідачем під час розрахунку страхового стажу для призначення пенсії.
Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії № 072350012595 від 03 квітня 2025 року діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом, підтверджено наявність страхового стажу позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , то сукупний страховий стаж позивача становить понад 32 роки, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком.
При цьому, відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Таким чином, наслідком скасування, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити пенсію.
В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Оскільки, ОСОБА_1 60 років досягнув 25 березня 2025 року, та із заявою про призначення пенсії звернувся 27 березня 2025 року, тобто у межах строку визначеного пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058, то призначення пенсії має відбутися з 26 березня 2025 року.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті частини 2 статті 2 КАС України, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 072350012595 від 03 квітня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та необхідність захисту порушеного права позивача, виходячи з повноважень суду, визначених статтями 9 та 245 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 15.07.1982 по 19.05.1983, з 23.07.1985 по 02.12.1985, з 18.08.1986 по 01.08.1991, з 28.08.1991 по 21.02.1994 та призначення пенсії за віком, згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 26 березня 2025 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 01 травня 2025 року № 285Т005К4О.
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Романюк Ольгу Петрівну до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 072350012595 від 03 квітня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 15 липня 1982 року по 19 травня 1983 року, з 23 липня 1985 року по 02 грудня 1985 року, з 18 серпня 1986 року по 01 серпня 1991 року, з 28 серпня 1991 по 21 лютого 1994 року та призначення пенсії за віком, згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 26 березня 2025 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 червня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль