Справа № 534/2988/23 Номер провадження 22-ц/814/2061/25Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Панченко А.С., представника відповідача - адвоката Костянецького А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 лютого 2025 року, постановлене суддею Морозовим В.Ю.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29.12.2023 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Заяву №б/н від 12.07.2019. При підписанні такої заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що така заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, укладений в порядку частини першої статті 634 ЦК України.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був обізнаний із умовами кредитування у АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі, що також підтверджується паспортом споживчого кредиту від 16.07.2019. У подальшому відповідач отримав картку типу «Преміальна картка World Elite», кредитний ліміт до 400 000,00 грн. Відповідно, свідченням приєднання до угоди відповідача є також факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується із вимогами частини другої статті 642 ЦК України.
Зазначає, що відповідач, будучи обізнаним з істотними умовами кредитування, допустив неналежне виконання умов зобов'язання, унаслідок чого станом на 13.12.2023 виникла заборгованість, заявлена до стягнення у розмірі 491 785,66 грн., із яких: 413 648,22 грн. - заборгованість за кредитом; 78 137,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 901,43 грн. просить покласти на відповідача.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 27.02.2025 у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судові витрати покладено на позивача.
Рішення міського суду вмотивовано тим, що позивачем не надано доказів погодження позичальником істотних умов кредитування, таких як, процентна ставка та неустойка, а тому їх нарахування та подальше списання за рахунок коштів позичальника, внесених ним на погашення тіла кредиту, суд визнав безпідставним.
Установивши, що внесенням коштів позичальником на загальну суму 2 021 813,51 грн. було не тільки повністю погашено фактично отримані від банку кошти, але і сплачено частину безпідставно нарахованих банком процентів та комісій, міський суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня заборгованість перед банком зі сплати коштів, які ним були фактично отримані та не повернуті банком.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення міського суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Зазначає, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Заяву №б/н від 12.07.2019 та отримав картку типу «Преміальна картка World Elite», кредитний ліміт до 400 000,00 грн.
08.09.2020 відповідач, який діяв на підставі власного волевиявлення, у відповідності до вимог статті 634 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» підпис Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить істотні умови кредитування, включно із процентною ставкою 36% річних. Проте суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і той факт, що за з 08.09.2020 по 13.12.2023 розмір нарахованих відсотків склав 368 671,78 грн.
Таким чином, фактична сума використаних коштів складає 2 396 715,08 грн. (2 028 043,30 грн. + 368 671,78 грн.), а погашено всього 2 082 467,78 грн., тому сума боргу складає 314 247,30 грн.
Зазначає, що диспозиція норми права статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює заборону безпроцентних кредитів; тоді як районний суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків.
Просить застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформовану у справі №755/7704/15-ц від 23.01.2018, №159/2146/15-ц від 26.09.2018, №189/2109/18 від 22.07.2020 та, за умови незгоди зі складеним позивачем розрахунку заборгованості, навести власний розрахунок відсотків за обліковою ставкою НБУ.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 28.03.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.
03.04.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Костянецького А.Г. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
У суді апеляційної інстанції позивач доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.
Представник відповідача - адвокат Костянецький А.Г. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Апеляційним судом через систему «Електронний суд» досліджено матеріали справи та установлено, що 12.07.2019 ОСОБА_1 підписав шляхом електронного підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Підписанням цієї заяви на підставі статті 364 ЦК України клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Відділені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Автоплатежі», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунку, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
16.07.2019 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту щодо загальних умов кредитування у АТ КБ «ПриватБанк»; а 08.09.2020 - заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг.
Додатком до позовної заяви є Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature.
Згідно із довідками АТ КБ «ПриватБанк» між банком та ОСОБА_1 підписано кредитний договір №б/н, за яким видано наступні картки:
-№ НОМЕР_1 : дата відкриття 03.09.2018, терміном дії 08/19, тип World Elite;
-№ НОМЕР_2 : дата відкриття 12.09.2019, терміном дії 08/22, типPlatinum;
-№ НОМЕР_3 : дата відкриття 12.10.2018, терміном дії 10/22, тип World Elite;
-№ НОМЕР_4 : дата відкриття 08.09.2020, терміном дії до 08/23, тип World Elite.
Банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період із 03.09.2018 по 15.12.2023; а також розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12.07.2019, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 13.12.2023 сума боргу становить 491 785,66 грн., із яких: 413 648,22 грн. - заборгованість за кредитом; 78 137,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджувати погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема, ціну договору, базову відсоткову ставку та відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що виключає підстави для їх стягнення у судовому порядку.
Суд першої інстанції також погодився з доводами відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази встановлення кредитного ліміту в розмірі 413 648,22 грн., що виключає можливість існування заборгованості за тілом кредиту в такому розмірі.
При визначенні розміру стягнення, міський суд, дослідивши зміст банківської виписки та розрахунок заборгованості, дійшов висновку, що позивач безпідставно нараховував відповідачу проценти на загальну суму 592 821,21 грн., включаючи їх до основної заборгованості «тіла кредиту», частина з яких погашена позичальником у складі загальної суми, а також комісію на загальну суму 30 600,00 грн. Тоді як згідно з випискою за період 03.09.2018 по 15.12.2023 залишок заборгованості складає 491 785,66 грн.
Судом першої інстанції також установлено, що позичальником внесено в рахунок погашення заборгованості кошти на загальну суму 2 021 813,51 грн., а отже повністю погашено фактично отримані від банку кошти, але і сплачено частину зазначених вище безпідставно нарахованих банком процентів та комісій на загальну суму 131 635,55 грн.
Із огляду на викладене міський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості та не спростовано доводів відповідача, а тому у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
За змістом частин першої та другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №572/1169/17 вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У спірних правовідносинах АТ КБ «ПриватБанк» заявлено позов до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором, оформленим у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 12.07.2019, яка містить виключно персональні дані особи.
Обґрунтовуючи право вимоги за цим позовом банк посилався на Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, а також Умови та правила надання банківських послуг, розмішені на сайті www.privatbank.ua, як невід'ємні частини кредитного договору.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомившись і погодившись із ними, підписуючи анкету-заяву від 12.07.2019, а також, що указані документи на момент отримання відповідачем банківської картки взагалі містили умови щодо сплати процентів у зазначеному порядку і розмірі, а, отже, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, не може бути належним доказом роздруківка із сайту, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які позивачем не спростовані, що витяги з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк та Тарифиобслуговування кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, що містяться у матеріалах справи, не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 12.07.2019 шляхом підписання анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що виключає підстави для їх стягнення у судовому порядку. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, що ухвалена у подібних правовідносинах.
При цьому колегія суддів враховує, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг відбулося 12.07.2019, тобто передує ознайомленню відповідача із паспортом споживчого кредиту, що мало місце 16.07.2019 та є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Натомість, фіксація волі сторін та істотних умов зобов'язання мала відбуватися при підписанні позичальником анкети-заяви саме 12.07.2019, а не 08.09.2020, коли до відома відповідача буди доведені загальні умови та правила надання послуг.
Натомість, за відсутності належних доказів фіксації волі позичальника щодо сплати процентів та її базової відсоткової ставки, районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав їх стягнення судом.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження підстав нарахування відсотків та їх розміру, позивачем не надано. Натомість, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України, що полягало у безпідставній відмові у стягненні із відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, колегією суддів також відхиляються. По-перше, такі твердження суперечать принципу диспозитивності; по-друге, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Оскільки у суді першої інстанції банком не змінювалися підстави позову та не уточнювалися вимоги в частині розміру процентів згідно облікової ставки Національного банку України та підстав їх нарахування, такі доводи виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Наведена позивачем практика Верховного Суду апеляційним судом до уваги не приймається, як нерелевантна, оскільки розмір заборгованості визначається умовами кредитного договору, який у даному випадку не містить погодження позичальником істотним зобов'язання. Відтак, суд першої інстанції правильно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та на підстав первинних бухгалтерських документів дійшов обґрунтованого висновку, що в рахунок погашення заборгованості позичальником внесено кошти на загальну суму 2 021 813,51 грн., якою повністю погашено фактично отримані від банку кредитні кошти.
Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задовлення.
Ррішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.06.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак