Справа № 633/151/21 Номер провадження 22-ц/814/211/25Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Лобов О.А., Пікуль В.П.,
секретар Ванда А.М.,
з участю прокурора Іценко
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Андрійко Оленою Володимирівною,
на заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2023 року, постановлене суддею Оксенюк М.М.,
у справі за позовом керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою та її повернення у відання держави,
16.06.2021 керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області звернувся в Печенізький районний суд Харківської області з указаним позовом у порядку статті 45 ЦПК України, діючи в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», у якому просив:
- розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за №05-11 від 05.08.2011, укладений між ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі повернути лісову ділянку загальною площею 1,8 га , яка розташована в кварталі 150, виділи 2,3 Печенізького лісництва ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» на території Печенізької селищної ради Чугуївського району постійному лісокористувачеві ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» у стані придатному для використання її в лісогосподарських цілях, відповідно до договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за №05-11 від 05.08.2011 шляхом звільнення від забору (паркану) та забудов.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що за результатами вивчення стану додержання вимог природоохоронного законодавства при використанні лісових ділянок, які перебувають у постійному користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», установлено, що між підприємством та ОСОБА_1 05.08.2011 укладено договір №05-11 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою.
За умов такого договору ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», як постійний лісокористувач, згідно із розпорядженням Харківської ОДА №429 від 29.07.2011, передав ОСОБА_1 лісову ділянку загальною площею 1,8 га у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісогосподарського призначення лісового фонду, що знаходиться у кварталі 150, виділи 2,3 Печенізького лісництва на території Печенізької селищної ради.
Такий договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє упродовж 49 років. Фактична передача земельної ділянка відбулася 05.08.2011, про що між сторонами зобов'язання підписано акт прийому-передачі.
Проте тимчасовий лісокористувач ОСОБА_1 допустив порушення істотних умов договору, що є підставою для його розірвання.
Так, згідно з інформацією ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» №01-08/275 від 15.06.2021 установлено, що у 2021 році підприємством проведено перевірку додержання ОСОБА_1 умов договору та вимог природоохоронного законодавства, унаслідок яких встановлені відповідні порушення, зафіксовані в акті від 09.06.2021.
Зокрема, в ході перевірки установлено, що вхід на територію здійснюється через металеву хвіртку, яка на постійній основі та на момент огляду зачиняється на замок, тим самим вільний доступ на територію неможливий. Біля воріт зі сторони території тимчасового лісокористувача розташована тимчасова споруда для охорони. Крім того, лісова ділянка огороджена парканом із сітки рибиця по периметру до урізу води Печенізького водосховища та загорожує прибережну захисну смугу чим унеможливлює вільний доступ до водного об'єкту.
Також оглядом установлено, що на лісовій ділянці розташовано 19 тимчасових споруд, об'єктів будівництва, з яких 10 будиночків для відпочинку, 4 душові кімнати, 3 туалети, гараж та тимчасова споруда для охорони. Також оглядом прибережної захисної смуги Печенізького водосховища установлено, що берег укріплений бетоном безпосередньо у водній зоні.
Наведене, за відсутності погодження постійних лісокористувачів, є порушенням вимог статті 20 ЛК України, а також пунктів 4.1.2., 4.2.4. та 4.2.5. договору довгострокового тимчасового користування, які зобов'язують тимчасового лісокористувача закріпити межі лісової ділянки на місцевості межовими знаками без встановлення суцільний загородей, заборів, шлагбаумів тощо. Установленні порушення вважає обґрунтованою підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №05-11 від 05.08.2011 та повернення її у користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» у стані, придатному для ведення лісового господарства.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 17.06.2021 справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 територіальна підсудність судових справ підвідомчих Печенізькому районному суду Харківської області змінено на Козельщинський районний суд Полтавської області.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 20.03.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Заочним рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.09.2023 позов задоволено.
Розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.08.2011 №05-11, укладений між постійним лісокористувачем - Державним підприємством «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (63513, Харківська область, Чугуївський район, смт.Кочеток, вулиця Чугуївська,58, код ЄДРПОУ 00993069) та тимчасовим лісокористувачем громадянином ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язано громадянина ОСОБА_1 привести лісову ділянку площею 1,8 га, розташовану в кварталі 150, виділи 2 та 3 Печенізького лісництва №3 ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» на території Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у тимчасове користування.
Стягнуто з громадянина ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м.Київ, код банку 820172, розрахунковий рахунок ІВАN: UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 540,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що останній ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього згідно з договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.08.2011 №05-11 та лісовим законодавством, що є обґрунтованою підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки у користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» у стані, придатному для ведення лісового господарства.
Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Андрійко О.В., оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Наголошує, що у відповідності до пунктів 4.1.2., 4.2.3. та 4.2.5. договору тимчасовий лісокористувач має право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, в порядку, передбаченому законодавством.
При цьому просить врахувати, що відповідачем отримано погодження Державного агентства лісових ресурсів України Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» від 18.10.2012 №01-11/509, відповідно до якого ОСОБА_1 надано погодження на будівництво тимчасових споруд на території лісової ділянки у кварталі НОМЕР_2 виділи НОМЕР_3 Печенізького лісництва.
Просить врахувати, що всі додаткові тимчасові споруди (приміщення) було зведено виключно для організації відпочинку на території лісової ділянки, що відповідає режиму її використання, умовам договору та положенням законодавства. Тоді як часткове огородження території лісової ділянки сіткою обумовлено виключно забезпеченням захисту відпочиваючих від диких тварин та не встановлює будь-яких суцільних загородей, доступ до не ї залишається відкритим.
Повідомляє, що відповідач дійсно укріпив бетоном водну зону біля берегу, оскільки лісова ділянка має крутий схил і такі його дії узгоджуються із вимогами статті 20 ЛК України.
Вважає, що прокурор при зверненні в суд із цим позовом не виконав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та не довів бездіяльність компетентного органу, що виключає підстави здійснення ним представництва інтересів держави. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №912/2385/18 від 26.05.2020, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази обізнаності Харківської обласної військової адміністрації та ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» про наявність істотних умов оскаржуваного правочину, в тому числі, шляхом надсилання повідомлення прокурором в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Доводить порушення прокурором вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за змістом якої здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справі №906/853/17 від 10.04.2019, яку безпідставно залишив поза увагою суд першої інстанції.
Наголошує, що Харківська обласна військова адміністрація від імені держави здійснює повноваження власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, яке знаходиться в постійному користуванні ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та передана в користування ОСОБА_1 на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.08.2011 №05-11. Утім, Харківська обласна військова адміністрація не є стороною указаного договору, а тому ініціювання прокурором позову про розірвання такого правочину в інтересах держави в особі Харківської ОВА - особи, яка не є його стороною, суперечить приписам статті 651 ЦК України. Таких висновків дійшов Верховний Суд у справі №924/1351/20 від 27.06.2023.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи, сформованим 03.06.2024, визначено склад суду: головуючий суддя Кузнєцова О.Ю., члени колегії - судді Пікуль В.П., Прядкіна О.В.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 02.08.2024.
30.07.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив керівника Чугуївської окружної прокуратури на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
03.12.2024 представник відповідача - адвокат Андрійко О.В. звернулася в суд із клопотання про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого постановлено ухвалу від 06.12.2024 про розгляд справи, призначено на 10.12.2024 о 10-20 год. в режимі відеоконференції.
23.01.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшли пояснення Харківської обласної державної адміністрації, у яких просив розглядати справу за відсутності представника адміністрація.
Наголошує, що навіть з урахуванням внесених до ЗК України змін (27.05.2021), адміністрація наділена повноваженнями щодо розпорядження, у тому числі, землями, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.
Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів звернення відповідача з запитами щодо режиму та порядку використання лісової ділянки, пропозиціями стосовно внесення змін, перегляду чи розірвання договору.
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що відповідає не виконує умови договору та норми земельного/лісового законодавства в частині порядку та умов користування земельною ділянкою державної форми власності, що відноситься до категорії земель лісового фонду, яка, в свою чергу, була надана відповідачу у користування на умовах оренди з чітко визначеними обмеженнями та зобов'язаннями щодо користування нею.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованим 31.03.2025, замінено головуючого суддю з Кузнєцової О.І. на Пилипчук Л.І.
03.06.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ДП «Ліси України» про розгляд справи за відсутності представника підприємства. У задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, а рішення районного суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
04.06.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Андрійко О.В., у яких вона підтримала доводи апеляційної скарги, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У суді апеляційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрійко О.В., будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Із матеріалів справи убачається, що відповідач повідомлений про день та час розгляду справи в суд апеляційної інстанції в порядку частини дев'ятої статті 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням 0691003368435.
Представник відповідача - адвокат Андрійко О.В. завчасно отримала судову повістку в електронному кабінеті 22.04.2025 23:24:40 та про поважність причин неявки в судове засідання, призначене на 10-00 год. 05.06.2025 не повідомила.
Поважність причин неявки відповідача та його представника судом апеляційної інстанції не встановлена.
Разом із цим колегією суддів ураховано, що відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та у заяві/клопотанні від 04.06.2025, яке не містить вимог щодо розгляду справи, провадження за якою триває з 2021 року, за обов'язкової явки відповідача та його представника. Клопотання, заявлене представником відповідача у грудні 2024 року про розгляд справи у режимі відеоконференції, станом на червень 2025 року адвокат Андрійко О.В. не підтримала та, будучи обізнаною про дату та час судового засідання, у день судового засідання не вжила заходи ініціювання відеоконференцзв'язку.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та його представника не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Харківської ОДА від 29.07.2011 №429: надано ОСОБА_1 лісову ділянку площею 1,8 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», у виділах 2 та 3 кварталу 150 Печенізького лісництва, для використання в рекреаційних цілях строком на 49 років./а.с.21-22 т.1/
05.08.2011 між ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (постійний користувач) та ОСОБА_1 (тимчасовий лісокористувач) укладено договір №05-11 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, зареєстрований Харківським ОУЛМГ 26.08.2011 за №145.
Згідно із п.1.1. договору постійний лісокористувач, згідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №429 від 29.07.2011, передає, а тимчасовий лісокористувач приймає лісову ділянку площею 1,8 га у довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення лісового фонду, що знаходяться у кварталі № НОМЕР_2 виділ №2, НОМЕР_4 , Печенізького №3 лісництва території Печенізької селищної ради.
Лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей терміном на 49 років (п.1.2. договору).
Відповідно до п.4.1. договору тимчасовий лісокористувач має право: здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці по організації зони відпочинку (п.4.1.1.); зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, в порядку, передбаченому законодавством (п.4.1.2.); проводити озеленення території лісової ділянки деревинними та чагарниковими породами за згодою з постійним лісокористувачем (п.4.1.3.).
Тимчасовий лісокористувач зобов'язаний: приступити до використання лісової ділянки у строки і порядку, встановленому в договорі (п.4.2.1.); використовувати зеленяку ділянку, як зону відпочинку із забезпеченням охорони лісу від пожеж, засмічення, самовільних рубок дерев, чагарників та їх кореневої системи (п.4.2.2); виконувати встановлені обмеження в обсязі, передбаченому законом (п.4.2.3); забезпечити вільний доступ працівників лісової охорони (п.4.2.4); закріпити межі лісової ділянки на місцевості межовими знаками, без встановлення суцільних загородей, заборів, шлагбаумів тощо (п.4.2.5); не порушувати права інших лісокористувачів (п.4.2.6).
Згідно із п.7.3. договору підставами розірвання договору є: закінчення строку договору; порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки; за ініціативою тимчасового лісокористувача у разі його відмови від використання цільової ділянки./а.с.16-18 т./
05.08.2011 між ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та ОСОБА_1 складено Акт про прийняття-передачу лісової ділянки./а.с.19 т.1/
18.10.2012 ОСОБА_1 звернувся до ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» із заявою про погодження схеми розміщення групи тимчасових споруд для організації відпочинку (водноспортивного клубу), що знаходяться на лісовій ділянці у кварталі № НОМЕР_2 , виділ НОМЕР_5 і 3 Печенізького лісництва №3 на території Печенізької селищної ради. До заяви додано, серед іншого, паспорт прив'язки груп тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності./а.с.24-51 т.1/
18.10.2012 ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» погоджено ОСОБА_1 зведення тимчасових споруд на лісовій ділянці по договору дострокового тимчасового користування лісовою ділянкою./а.с.54-65 т.1/
09.06.2021 ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» складено Акт перевірки за додержанням вимог законодавства у сфері лісового господарства, яким установлено, що вхід на територію, яка знаходиться у тимчасовому довгостроковому користуванні ОСОБА_1 здійснюється через металеву хвіртку, яка на постійній основі, та на момент огляду, зачиняється на замок, тим самим вільний доступ на територію неможливий. Біля воріт зі сторони території тимчасового лісокористувача розташована тимчасова споруда для охорони.
Крім того, указана лісова ділянка огороджена парканом із сітки рабиця по периметру до урізу води Печенізького водосховища та загороджує прибережну захисну смугу чим унеможливлює вільний доступ до об'єкту води. Також під час огляду території установлено, що на лісовій ділянці знаходиться 19 тимчасових споруд, об'єктів будівництва, з яких 10 будиночків для відпочинку, 4 душові кімнати, 3 туалети, гараж та тимчасова споруда для охорони. Указані об'єкти є тимчасовими та побудовані на некапітальній основі, без фундаменту. Також оглядом прибережної захисної смуги Печенізького водосховища встановлено, що берег укріплений бетоном.
Викладені обставини підтверджують порушення вимог Лісового кодексу України та умов договору довгострокового тимчасового користування №05-11 від 05.08.2011. Зокрема, порушення ст.20 ЛК України та п.4.1.2 договору, за змістом якого тимчасовий лісокористувач має право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством, а саме, за погодженням постійним лісокористувачем. ОСОБА_1 без додаткового погодження звів додаткові тимчасові споруди, а саме, тимчасові споруди (приміщення) для відпочинку в кількості 5 будинків, які розташовані в східній частині лісової ділянки та пронумеровані за номерами 6-10. Однак, відповідно до дозвільних документів, схеми розміщення та паспорту прив'язки, які були надані ОСОБА_1 , взагалі відсутні такі тимчасові споруди, як приміщення для відпочинку.
Крім того, відповідно до п.4.2.5. договору тимчасовий лісокористувач зобов'язаний закріпити межі лісової ділянки на місцевості межовими знаками, без встановлення суцільних загородей, заборів, шлагбаумів тощо.
Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального Печенізької РДА від 25.09.2021 №004 убачається, що при розробці проектно-кошторисної документації проектами рішення передбачати заходи по безперешкодному доступу мобільних груп населення та інвалідів (ДБНВ 2.2.-17-2006).
Однак, оглядом території установлено, що вказані вимоги ОСОБА_1 не виконані, норми Закону та умови договору порушені про що свідчить паркан по периметру лісової ділянки тощо. Крім того, перевіркою берегової лінії установлено, що вона укріплені бетоном безпосередньо у водній зоні.
Таким чином, перевіркою установлено факти порушення умов договору №05-11 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.11.2011 та статей 16, 20, 59 ЛК України на території лісового фону./а.с.25-26 т.1/
14.06.2021 Харківська ОДА повідомила Чугуївську окружну прокуратуру про вжиті заходи, спрямовані на дострокове розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного з ОСОБА_1 /а.с.52-53 т.1/
За змістом листа ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» від 15.06.2021 вих. №01-08/275, адресованого Чугуївському окружному прокурору, упродовж 2015-2020 рокі підприємством перевірки додержання ОСОБА_1 умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою земельною ділянкою та вимог природоохоронного законодавства під час використання лісової ділянки не проводилось.
При цьому, у 2021 році ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» проведено таку перевірку, в результаті якої установлено порушення тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_1 вимог умов договору, а також вимог природоохоронного законодавства. У зв'язку із викладеним ОСОБА_1 було направлено вимогу від 30.04.21 про приведення користування лісовою земельною ділянкою у відповідність до умов договору та вимог чинного законодавства шляхом демонтажу паркану і забезпечення вільного доступу на лісову земельну ділянку громадян та лісової охорони, а також демонтажу об'єктів капітального будівництва.
Повідомлено, що 18.10.12 підприємством надано погодження ОСОБА_1 на будівництво тимчасових споруд згідно з Висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької РДА Харківської області від 25.09.2012 №9./а.с.23 т.1/
15.06.2021 Чугуївська окружна прокуратура повідомила Харківську ОДА та ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» про намір подати позов в інтересах держави в особі Харківської ОДА, ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» до ОСОБА_1 про розірвання договору тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою./а.с.65-68 т.1/
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03.07.2023 замінено первісного позивача Харківську обласну державну адміністрацію належним - Харківська обласна військова адміністрація./а.с.225-226 т.1/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що відповідачем порушено Правила використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 14.08.2012 №502, Лісовий кодексу України та договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.08.2011 №05-11. Зокрема, на території виділеної лісової ділянки відповідач без додаткових погоджень звів додаткові тимчасові споруди (приміщення) для відпочинку в кількості 5 будинків, встановив паркан по периметру лісової ділянки, берегову лінію укріпив бетоном безпосередньо у водній зоні.
Із підстав викладеного, установивши, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.08.2011 №05-11 та лісовим законодавством, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий договір підлягає розірванню, а земельна ділянка - поверненню у відання держави.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.
Щодо правових підстав звернення прокурора до суду в інтересах ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство»
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб'єктів, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).
ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, §35)).
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі №1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Із наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Із наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб'єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб'єктів права, зокрема юридичних осіб.
У зв'язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому судове рішення підлягає скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині.
Щодо правовідносин довгострокового тимчасового користування лісами державної власності та правових підстав звернення прокурора до суду в інтересах Харківської ОВА, колегія суддів зазначає наступне
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частини друга, третя статті 1 ЛК України).
Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).
Частиною першою статті 2 ЛК України визначено, що лісові відносини - це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЛК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина перша статті 5 ЛК України).
Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (частини третя, четверта статті 7 ЛК України).
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності (частина перша статті 8 ЛК України).
Держава відповідно до статті 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (частина друга статті 8 ЛК України).
Згідно із частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Відповідно до частини першої статті 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Статтею 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності (частина перша статті 18 ЛК України).
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року (частина друга статті 18 ЛК України).
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (частина третя статті 18 ЛК України).
Частиною четвертою статті 18 ЛК України визначено, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється: без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами; на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень; за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Згідно із частиною восьмою статті 18 ЛК України суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що обласні державні адміністрації є органами, уповноваженим здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки, вчиняти дії щодо прийняття рішень про передачу лісової ділянки у постійне та тимчасове користування, а також є органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин. Тож обласні державні адміністрації є суб'єктами, які реалізують правомочності власника у правовідносинах тимчасового користування лісами, які перебувають у державній власності, в тому числі, у правовідносинах, які виникають із договорів довгострокового тимчасового користування лісами.
Саме до повноважень обласних державних адміністрацій відноситься прийняття рішення про передачу лісової ділянки у користування, визначення інших умов, які є істотними, зокрема, строку, на який така ділянка передається у тимчасове користування, її розміру, а також ставки рентної плати за використання корисних властивостей лісів.
Водночас, постійний лісокористувач обсягом таких повноважень не наділений, і його повноваження у процесі виділення земельної ділянки у тимчасове користування зводяться до надання згоди на таке виділення, підписання договору довгострокового тимчасового користування на умовах, визначених розпорядником лісової ділянки, та її передачі тимчасовому лісокористувачу за актом приймання-передачі.
Як убачається із матеріалів справи, договір №05-11 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05.08.2011 укладено на підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №429 від 29.07.2011, яким надано у ОСОБА_1 у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісову ділянку площею 1,8 га, що знаходиться у постійному користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», у виділах 2 та 3 кварталу 150 Печенізького лісництва
для рекреаційних цілей.
Підпунктами 3.1. та 3.2. розпорядження Харківської ОДА від 29.07.2011 №429 зобов'язано ОСОБА_1 укласти договір довгострокового тимчасового користування лісами; неухильно дотримуватися вимог Лісового кодексу України та інших законодавчих актів у частині користування лісами для рекреаційних цілей.
Наведене свідчить, що передумовою виникнення правовідносин довгострокового користування лісовою ділянкою, які виникають із договору від 05.08.2011, є реалізація уповноваженим органом державної влади - Харківською ОДА, своїх повноважень щодо передачі лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу, і такі правовідносини зумовлені волевиявленням розпорядника лісової ділянки.
Діючи від імені держави як власника лісової ділянки, Харківська ОДА видала розпорядження від №429 від 29.07.2011, яким доручила ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з ОСОБА_1
ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» - спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство, якому доручено підписати договір, є лише постійним користувачем лісів на землях державної власності, які передані йому для ведення лісового господарства без встановлення строку відповідно до статті 17 ЛК України, та не є суб'єктом, уповноваженим на розпорядження лісами державної власності.
Наведене дає підстави для висновку, що особливістю відносин з реалізації державою правомочностей власника лісових земельних ділянок є те, що держава реалізує своє право власності шляхом передання у постійне користування спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, а право розпорядження - наділення відповідних суб'єктів владних повноважень, які діють від імені держави, правом на розпорядження цими ділянками, шляхом прийняття розпорядчих актів.
Отже, Харківська ОДА є суб'єктом правовідносин тимчасового користування лісами державної власності, у тому числі правовідносин, які виникли із договору від 05.08.2011, укладеного на виконання розпорядження від 29.07.2011 №429, а також є органом, уповноваженим на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин, які виникли на підставі такого договору.
Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити, зокрема, Харківську обласну військову адміністрацію.
У статті 1 зазначеного Указу постановлено, що у зв'язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
Отже, Харківська ОДА набула тимчасового спеціального статусу військової адміністрації, що здійснює свої повноваження з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У зв'язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав та інтересів держави в особі Харківської ОДА ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги, що прокурор при зверненні в суд із цим позовом не довів бездіяльність компетентного органу, а також не надав доказів обізнаності Харківської ОДА та ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» про наявність порушень істотних умов оскаржуваного правочину, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема: листом ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» від 15.06.2021 вих. №01-08/275, адресованого Чугуївському окружному прокурору, за змістом якого упродовж 2015-2020 рокі підприємством перевірки додержання ОСОБА_1 умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою земельною ділянкою та вимог природоохоронного законодавства під час використання лісової ділянки не проводилось.
Тоді як передумовою звернення прокурора в суд із позовом у порядку статті 45 ЦПК України стало доведення до відома ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та Харківської ОДА порушень істотних умов зобов'язання, установлених Актом перевірки від 09.06.2021, які своїми діями підтримали доцільність судового захисту порушеного права шляхом розірвання договору та повернення земельної ділянки у відання держави.
Стосовно підстав припинення правовідносин, які виникають із договору довгострокового тимчасового користування лісами
Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога про розірвання договору від 05.08.2011, укладеного між ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» і ОСОБА_1 , а підстави заявленого позову - порушення останнім вимог статті 16, 20, 59 ЛК України, а також пунктів 4.1.2., 4.2.4. та 4.2.5. договору довгострокового тимчасового користування, зафіксованих в Акті перевірки від 09.06.2021, а саме:
- вхід на територію, яка знаходиться у тимчасовому довгостроковому користуванні ОСОБА_1 здійснюється через металеву хвіртку, яка на постійній основі, та на момент огляду, зачиняється на замок, тим самим вільний доступ на територію неможливий; біля воріт зі сторони території тимчасового лісокористувача розташована тимчасова споруда для охорони.
- лісова ділянка огороджена парканом із сітки рабиця по периметру до урізу води Печенізького водосховища та загороджує прибережну захисну смугу чим унеможливлює вільний доступ до об'єкту води;
- на лісовій ділянці знаходиться 19 тимчасових споруд, об'єктів будівництва, з яких 10 будиночків для відпочинку, 4 душові кімнати, 3 туалети, гараж та тимчасова споруда для охорони; указані об'єкти є тимчасовими та побудовані на некапітальній основі, без фундаменту;
- берегова лінія укріплена бетоном безпосередньо у водній зоні.
Установлені істотні порушення вимог договору та лісового законодавства є підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Належних та допустимих доказів на спростування викладеного, як того вимагають положення статей 77-80 ЦПК України, відповідачем не надано, тоді як зміст доводів апеляційної скарги, фактично, зводиться до обґрунтування доцільності здійснення укріплення та огородження лісової ділянки, що суперечить, як вимогам законодавства, так і умовам договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, що визначені статтею 16 ЦК України, оскільки вимога про розірвання договору спрямована на припинення правовідносин.
Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За правилами частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої наведеної норми договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною другою статті 22 ЛК України передбачено, що право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів. Зокрема: порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням тощо.
Згідно з пунктами «г» та «ґ» частини першої статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Пунктом «а» частини першої статті 143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Оскільки лісова ділянка, надана відповідачу у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей, використовується не за призначенням, шляхом спорудження майнових об'єктів за відсутності дозволу постійного землекористувача, за встановлених істотних порушень (загородження прибережної захисної смугу, що унеможливлює вільний доступ до об'єкту води; укріплення берегової лінії бетоном безпосередньо у водній зоні), апеляційний суд вважає, що таке порушення умов договору від 05.08.2011 та лісового законодавства, яке допущене відповідачем є підставою для розірвання договору.
Посилання відповідача у доводах апеляційної скарги на те, що Харківська ОДА не є стороною указаного договору, а тому ініціювання прокурором позову про розірвання такого правочину в інтересах держави в особі Харківської ОДА - особи, яка не є його стороною, суперечить приписам статті 651 ЦК України, колегія суддів відхиляє як неспроможні. Тоді як наведена у мотивах скарги практика Верховного Суду, зокрема, сформована у справі №924/1351/20 від 27.06.2023, є нерелевантною до спірних правовідносин.
Як зазначалося, Харківська ОДА (нині - ОВА) є суб'єктом правовідносин тимчасового довгострокового користування лісами, які виникли на підставі договору від 05.08.2011, що свідчить про те, що у тимчасового користувача був обов'язок належним чином використовувати лісову ділянку та дотримуватися інших положень договору і законодавства.
Отже, на обласні державні (під час воєнного стану - військові) адміністрації покладено обов'язок здійснювати контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень та на їх території.
Тож, у спірних правовідносинах держава є учасником правовідносин, оскільки саме вона є власником лісової ділянки, переданої у довгострокове тимчасове користування, і саме її повноваження як власника здійснювала Харківська ОДА, видавши розпорядження про виділення спірної ділянки у користування ОСОБА_1 та доручивши ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісами, фактично від імені держави.
З'ясувавши сутність спірних правовідносин, в яких держава є власником спірного майна, а також врахувавши складний механізм управління державним майном, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/111/24 постанова від 07.05.2025 дійшла висновку, що вимоги частини другої статті 651 ЦК України про те, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, не порушено, а прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави, мав право вимагати розірвання договору від 05.08.2011.
У цій справі питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної (військової) адміністрації як розпорядника лісових земель державної форми власності, адже невиконання умов договору порушує права держави як власника.
Отже, Харківська ОВА має повноваження вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, які виникли із договору тимчасового довгострокового користування лісами, у тому числі вимагати припинення права тимчасового користування лісовою ділянкою шляхом розірвання договору в судовому порядку.
Інших доводів на спростування підставності задоволення позову керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОВА, - апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду скасуванню із постановленням нового, яким позовні вимоги керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» - залишити без розгляду; а в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації - задовольнити у повному обсязі.
При цьому апеляційним судом установлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) має РНОКПП НОМЕР_6 , а не НОМЕР_1 , як помилково зазначено у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції. Тому колегія суддів враховує зазначені обставини при вирішенні спору по суті.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Андрійко Оленою Володимирівною, - задовольнити частково.
Заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2023 року - скасувати.
Позовні вимоги керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» - залишити без розгляду.
Позовні вимоги керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації - задовольнити.
Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 05 серпня 2011 року №05-11, укладений між постійним лісокористувачем - Державним підприємством «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00993069) та тимчасовим лісокористувачем громадянином ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ).
Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) привести лісову ділянку площею 1,8 га, розташовану в кварталі 150, виділи 2 та 3 Печенізького лісництва №3 ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» на території Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у тимчасове користування.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Харківської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910108) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 540,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.06.2025..
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді О.А. Лобов
В.П. Пікуль