Справа № 532/1168/23 Номер провадження 11-кп/814/457/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 травня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2023,
Цією ухвалою повернуто засудженому ОСОБА_7 подану ним заяву від 25.05.2023 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2005 року у справі №1-13/2005.
Роз'яснено ОСОБА_7 його право звернутися з даною заявою до належного суду відповідно до вимог КПК України.
Постановлене рішення місцевий суд мотивував тим, що порушене в зазначеній вище заяві питання щодо встановлення дати набрання вироком законної сили пов'язане саме з його виконанням, а не із незрозумілістю змісту судового рішення, як помилково зазначено засудженим, у зв'язку з чим відповідно до положень ст.ст.537, 539 КПК України вирішення цієї заяви щодо виконання вироку не віднесено до підсудності Ленінського районного суду м. Полтави, оскільки він не є судом, який ухвалив вирок від 09 червня 2005 року щодо ОСОБА_7 , чи судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 27.06.2023 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що 19.06.2023 Полтавським апеляційним судом названу вище заяву про роз'яснення вироку було направлено на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтави та визначено за ним підсудність, а тому ця заява підлягала розгляду Ленінським районним судом м. Полтави, що ним здійснено не було і тим самим порушено принцип розумних строків розгляду провадження.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апелянта про безпідставне повернення його заяви місцевим судом колегія суддів уважає обґрунтованими.
Виходячи з п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч.1 ст.412 КПК України).
Призначення підсудності полягає в правильному розподілі повноважень між судами, в тому числі однієї інстанції.
Положеннями ч.2 ст.34 КПК України унормовано, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого, про що постановляється вмотивована ухвала.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 подав до Кобеляцького районного суду Полтавської області заяву, в якій просив роз'яснити, з якої дати вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2005 року щодо нього (за яким його визнано винуватим і засуджено за злочини, вчинені в межах територіальної юрисдикції Кобеляцького районного суду Полтавської області) набирає законної сили відповідно до норм КПК України 1960 року (а.п.2-4).
19.06.2023 Полтавським апеляційним судом задоволено подання Кобеляцького районного суду Полтавської області та у зв'язку з неможливістю утворити в цьому суді склад суду для судового розгляду направлено заяву ОСОБА_7 на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтава (а.п.19).
Таким чином, судом апеляційної інстанції в установленому ч.2 ст.34 КПК України порядку вже було визначено підсудність провадження за заявою ОСОБА_7 за Ленінським районним судом м. Полтава, а відповідно до вимог ч.5 ст.34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються.
Ухвала апеляційного суду про визначення підсудності провадження набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та підлягає обов'язковому виконанню.
За таких обставин, оскаржуване рішення про повернення заяви ОСОБА_7 з підстав того, що вона не підсудна Ленінському районному суду м. Полтава є помилковим.
До того ж, місцевий суд, установивши, що в заяві засуджений порушує питання, пов'язане із виконанням вироку, передбачене п.14 ч.1 ст.537 КПК України (визначення дати, з якої вирок набирає законної сили), не дав належної оцінки тому, що відповідно до приписів п.п.1, 4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, передбаченого п.14 ч.1 ст.537 КПК України, подається як до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, так і до суду, який ухвалив вирок, і вказане клопотання розглядається згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст.318-380 КПК України, тобто за правилами судового провадження в першій інстанції, з урахуванням положень розділу VIII КПК України.
Системний аналіз положень розділу VIII (виконання судових рішень) свідчить, що судом у розумінні приписів п.4 ч.2 ст.539 КПК України є суд першої інстанції, судове рішення якого, постановлене за результатами розгляду згаданого вище питання, може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч.6 ст.539 КПК України.
Апеляційний суд Полтавської області, ухвалюючи вирок від 09 червня 2005 року щодо ОСОБА_7 , діяв на той час, як суд першої інстанції в силу повноважень, передбачених КПК України 1960 року.
У зв'язку з прийняттям у 2012 році нової редакції КПК України апеляційні суди втратили повноваження суду першої інстанції та наразі відповідно до п.20 ч.1 ст.3, ч.4 ст.31 КПК України є судами апеляційної (другої) інстанції, які переглядають кримінальні провадження в апеляційному порядку.
Отже, вирішення на підставі положень чинного КПК України питань, пов'язаних із виконанням вироку, як судом першої інстанції, не належить до повноважень апеляційного суду за правилами інстанційної підсудності, визначеними в ст.ст.33, 539 КПК України.
Тому за змістом зазначених вище норм КПК України та з урахуванням ч.6 ст.9 КПК України розгляд заяви в порядку п.4 ч.2 ст.539 КПК України повинен відбуватись у суді першої інстанції з дотриманням правил територіальної підсудності. Однак у такому суді, яким є Кобеляцький районний суд Полтавської області, було неможливим утворити склад суду для судового розгляду, у зв'язку з чим провадження за заявою ОСОБА_7 направлено апеляційним судом у порядку ст.34 КПК України на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтава.
Аналогічний підхід щодо визначення поняття "суду, який ухвалив вирок", у контексті перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами Верховний Суд сформулював у низці своїх рішень, які є релевантними до застосування, зокрема, в: ухвалі від 10 лютого 2022 року (провадження №51-4547впс21), постановах від 10 квітня 2019 року (справа №1-34/03), 27 лютого 2019 року (справа №791/130/17), 17 травня 2018 року (справа №1-3/2007), 24 лютого 2021 року (справа№ 1-50/2000).
Допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили постановити суду першої інстанції законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для його скасування.
Зважаючи на викладене вище та враховуючи те, що місцевим судом розгляд заяви по суті не здійснювався, оскаржувану ухвалу належить скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати зазначене вище й постановити судове рішення, що відповідало би вимогам закону.
Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2023 про повернення заяви ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4