Житомирський апеляційний суд
Справа №279/997/25 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
09 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/997/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко В.П. в м. Коростень Житомирської області,
У лютому 2025 року ТОВ «Алекскредит» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту №7121549 від 24.06.2024 станом на 30.01.2025 у загальній сумі 39 432,96 грн., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за сумою кредиту; 20 232,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 800 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п.5.3 договору.
В обґрунтування позову зазначало, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №7121549. Відповідно до п.5.1. та п.5.2. Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит» сторони домовились, що договір укладається в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором. На виконання умов кредитного договору ТОВ «Алекскредит» 24.06.2024 було перераховано на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 6 400 грн., а позивальник зобов'язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 19.08.2025 (включно). Пунктом 1.7. договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, а саме в базовий період протягом 21 календарного дня з 24.06.2024 по 15.07.2024 застосовується процентна ставка в розмірі 0,81% за один день користування кредитом та в спеціальний період протягом 400 календарних днів з 16.07.2024 до 19.08.2025 у розмірі 1,5% за один день користування кредитом. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Відповідачка зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 30.01.2025 утворилась заборгованість в розмірі 39 432,96 грн., яка складається з: 6400,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 20 232,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 800 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п.5.3 договору. Враховуючи вищевикладене просило позов задовольнити в повному обсязі.
Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту №7121549 від 24.06.2024 у розмірі 7534,56 грн та судовий збір в сумі 578,65 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог ТОВ «Алекскредит» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідач станом на 30.01.2025 має заборгованість у сумі 39 432,96 грн., яка складається з: 6 400,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 1 128,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за базовою процентною ставкою за один день користування кредитом 0,84% за період з 24.06.2024 до 15.07.2024; 19 104,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за спеціальною процентною ставкою за один день користування кредитом після базового строку повернення кредиту 1,5% за період з 16.07.2024 до 30.01.2025; 12 800,00 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п. 5.3. договору.
Зазначає, що пунктом 3.1. договору чітко визначено, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору, а саме з 24.06.2024 до кінцевої дати виконання договору до 19.08.2025 (включно). Вказує, що нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 20 232,96 грн було деталізовано у детальному (щоденному) розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви (додаток №8 до позову). Розрахунок заборгованості проведений з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору та чинного законодавства, зокрема, заборгованість по процентам за користування кредитом у загальній сумі - 20 232,96 грн розрахована до 30.01.2025, тобто в межах строку дії договору. Звертає увагу на те, що положення пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498-IX, тобто з 24.01.2024. Отже, враховуючи викладене, на договір, укладений із відповідачем 24.06.2024 вимога пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» не поширюється, відтак нарахування штрафу за укладеним з відповідачем договором є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству України. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
28 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - Мотальової - Кравець В.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що визначений розмір ТОВ «Алекскредит» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором суперечить умовам кредитного договору та є необґрунтованим. Вказує, що розмір відсотків відповідно до умов договору становить 1 128,96 грн за період з 24.06.2024 по 15.07.2024, виходячи з розрахунку: 6 400 грн (тіло кредиту) х 0,84% (відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) х 21 днів (строк позики). Також, спеціальний пеірод: 400 днів, тобто до 19.08.2025, за яким згідно графіку платежів загальна сума платежу 7,00 грн., загальна вартість кредиту на 19.08.2025 становить 7 534,96 грн., тобто договором №7121549 та графіком платежів передбачена сума до повернення 7 534,96 грн., а не 39 432,96 грн., як просив позивач. Також, графік платежів до договору містить дані і про дату платежу 19.08.2025 (тобто на 421-й день користування позикою) у розмірі - 7 534,96 грн.
Зазначає, що дійсно, відповідно до п.1.7. кредитного договору базовий період діє протягом 21 дня, а спеціальний - 400 днів. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок користування кредитом до 19.08.2025. Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як договором встановлена таблиця вартості кредиту з датами та сумами до погашення, в наведеній таблиці кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 15.07.2024 в розмірі - 7 527,96 грн., 19.08.2025 у розмірі - 7,00 грн., як і в паспорті споживчого кредиту. Зазначає, що позивачем не враховано перехідних положень ЦК України та неправомірно здійснено розрахунок нарахування штрафних санкцій за період 2024 року.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині незадоволених позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за відсотками у сумі 19 098,00 грн та комісії у розмірі 12 800 грн., а тому в частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту у сумі 6400,00 грн та відсотків у розмірі 1134,96 грн не перевіряється на предмет законності та обґрунтованості.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №7121549 в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором PS7121549.
За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається у національній грошовій валюті України - гривні (п.1.2. договору).
Сума кредиту складає 6 400 грн (п.1.3. договору).
Кредит надається шляхом перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту, у сумі, визначеній у п.1.3. цього договору, на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу останнього (п.1.4. договору).
За змістом п.1.7.2. договору ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: у базовий період протягом 21 календарних днів з 24.06.2024 по 15.07.2024 (включно) у розмірі 0,84% за один день користування кредитом; у спеціальний період протягом 400 календарних днів з 16.07.2024 по 19.08.2025 у розмірі 1,5% за один день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка при використанні загальних умов кредитування складає 1 581,00%. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7 534,96 грн.
У разі неналежного виконання графіку платежів настає умова дострокового виконання зобов'язань за договором, у зв'язку із чим частина основної суми кредиту та проценти за користування кредитом за базовий період визнаються простроченими, а позичальник має сплатити всю заборгованість за договором (п. 2.17 правил). Строк сплати процентів за користування кредитом, які нараховані у спеціальний період на основну суму кредиту, строк повернення якої настав, є день нарахування таких процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 24.06.2024 до кінцевої дати виконання договору 19.08.2025.
Згідно п. 5.3 договору нарахування штрафу за неналежне виконання умов договору здійснюється в перший день такого неналежного виконання умов договору у розмірі 300% від суми неналежного виконаного зобов'язання, але не більше, ніж зазначено в п. 5.3.2. договору.
Додатком №1 до договору про надання кредиту №7121549 від 24.06.2024 є таблиця обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки за договором.
Передувала такому договору з додатками пропозиція укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №7121549 від 24.06.2024, а також ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, які підписані позичальником одноразовим ідентифікатором PS7121549.
До позовної заяви позивачем долучено Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», затверджені протоколом загальних зборів учасників №03/06-24 від 03.06.2024.
Довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/6923 від 09.01.2025 підтверджено здійснення ТОВ «Алекскредит» переказу коштів на картку ОСОБА_1 , 24.06.2024 на суму 6400 грн на картку 5457-ХХХХ-ХХХХ-1445, номер транзакції: 1429172879.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 30 січня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 39 432,96 грн., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за сумою кредиту; 20 232,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 800 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п.5.3 договору.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за договором позики, а тому з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 6400 грн. Нарахування відсотків в сумі 20 232,96 грн позивачем не деталізовано. За умовами договору позики сторони встановили строк кредитування - 21 день, тобто до 15.07.2024 включно, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, таким чином розмір відсотків відповідно до умов договору становить - 1134,96 за період з 24.06.2024 до 15.07.20024 включно. Пунктом 5.3 договору передбачено нарахування штрафу за неналежне виконання зобов'язання. Нарахування штрафу є правом кредитодавця, а не обов'язком, тому нарахування штрафу за неналежне виконання зобов'язання у розмірі 12 800 грн не підлягають стягненню з відповідача.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Щодо стягнення відсотків за період з 16.07.2024 по 30.01.2025 у розмірі 19 098,00 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №7121549, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 6 400 грн.
За змістом п.1.7.2. договору ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: у базовий період протягом 21 календарних днів з 24.06.2024 по 15.07.2024 (включно) у розмірі 0,84% за один день користування кредитом; у спеціальний період протягом 400 календарних днів з 16.07.2024 по 19.08.2025 у розмірі 1,5% за один день користування кредитом.
Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 24.06.2024 до кінцевої дати виконання договору 19.08.2025.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 30 січня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 39 432,96 грн., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за сумою кредиту; 20 232,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 800 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п.5.3 договору.
Встановлено, що позивачем у період з 24.06.2024 по 15.07.2024 (включно) відсотки нараховувалися за ставкою 0,84%. Строк нарахування - 21 день.
В подальшому, у період з 16.07.2024 по 19.08.2025 відсотки нараховувалися за ставкою 1,5% за один день користування кредитом. Строк нарахування 199 днів.
Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п.1.7.2 договору.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 19 098,00 грн не відповідає вимогам закону.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №7121549 від 24.06.2024 в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими у період з 16.07.2024 по 30.01.2025 в сумі 19 098,00 грн підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення вимоги в частині стягнення залишку заборгованості по відсотках у розмірі 19 098,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за штрафом відповідно до п.5.3 договору.
Згідно п. 5.3 договору нарахування штрафу за неналежне виконання умов договору здійснюється в перший день такого неналежного виконання умов договору у розмірі 300% від суми неналежного виконаного зобов'язання, але не більше, ніж зазначено в п. 5.3.2. договору.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за штрафом відсутні, тому у цій частині апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За наведених вище обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 19 098,00 грн скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення вказаної вимоги, а в частині відмови у стягненні заборгованості за штрафом залишити без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «Алекскредит» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2052,07 грн та апеляційної інстанції у розмірі 2 175,40 грн., а всього 4227,47 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» задовольнити частково.
Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2025 року скасувати в частині незадоволеної вимоги щодо стягнення відсотків та в частині судового збору і ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» залишок заборгованості за нарахованими у період з 16.07.2024 по 30.01.2025 відсотками за договором про надання кредиту №7121549 від 24.06.2024 у розмірі 19 098,00 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2052,07 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 175,40 грн., а всього 4227,47 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді