Справа № 607/5929/24
Провадження № 2/761/2105/2025
06 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» про відшкодування трьох відсотків річних; інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов'язання,
У березні 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до відповідача ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» (яке змінило найменування на ПРАТ «ПРОСТО»), в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 77017,01 грн.; 3,0 % річних - 6161,96 грн.; інфляційні втрати 32658,91 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 серпня 2019р. приблизно о 19:40 год. водій ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Об'їзна у м. Тернопіль не впорався з керуванням та допустив зіткнення (дорожньо-транспортну пригоду - далі по тексту ДТП) із автомобілем марки «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 (власником якого є позивач), під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по зустрічній смузі для руху.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2020р. у кримінальній справі № 607/23507/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2021р. у кримінальній справі № 607/23507/19 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010002261, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до полісу серії АО № 3303846 від 08 травня 2019р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
18 травня 2021р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.
02 червня 2021р. відповідач листом за № 04-1267, повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023р. по цивільній справі № 607/7900/23, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача у користь позивача - суму страхового відшкодування у розмірі 90544,04 грн.
На виконання зазначеного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023р. відповідач лише 22 листопада 2023р. перерахував позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 90544,04 грн.
Враховуючи фактичне виконання рішення суду відповідачем лише 22 листопада 2023р., позивач просив суд стягнути на його користь пеню, інфляційні втрати та 3,0 % річних, у вищезазначеному розмірі за період часу з 17 серпня 2021р. по 22 листопада 2023р.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2024р. матеріали цивільної справи були надіслані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
17 травня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що невиконання стороною відповідача своїх зобов'язань зі сплати позивачу суми страхового відшкодування відбулося саме з вини позивача, яки звернувся з заявою про виплату суми страхового відшкодування з пропуском строку, а тому стороною відповідача було правомірно відмовлено позивач у виплаті суми страхового відшкодування. Після набрання рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023р. по цивільній справі № 607/7900/23 законної сили, відповідачем відразу була сплачена сума страхового відшкодування, а тому сторона відповідач вважає, що в діях страховика відсутня вина.
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 06 серпня 2019р. приблизно о 19:40 год. по вул. Об'їзна у м. Тернопіль, мала місце ДТП за участі автомобілів «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 (власником якого є позивач), під керуванням водія ОСОБА_3 .
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2020р. у кримінальній справі № 607/23507/19 водія ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2021р. у кримінальній справі № 607/23507/19 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010002261, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до полісу серії АО № 3303846 від 08 травня 2019р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
18 травня 2021р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.
02 червня 2021р. відповідач листом за № 04-1267, повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, на підставі ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023р. по цивільній справі № 607/7900/23, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача у користь позивача - суму страхового відшкодування у розмірі 90544,04 грн.
На виконання зазначеного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023р., відповідач лише 22 листопада 2023р. перерахував позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 90544,04 грн..
Сторони протягом всього часу розгляду справи в суді, не заперечували того факту, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023р. по цивільній справі № 607/7900/23, яке набрало законної сили, було виконано відповідачем лише 22 листопада 2023р.
За змістом положень п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018р. у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 червня 2018р. у справі № 308/3162/15-ц, - позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 6-927цс16).
Згідно зі ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно пункту 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо виплати страхового відшкодування, через що позивач має право на відшкодування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, при цьому враховуючи положення вищенаведеного пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», порушення зобов'язання відповідача, як страховика, виникло вірно, як зазначала сторона позивача за змістом позову з 17 серпня 2021р. по 22 листопада 2023р.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд приймає до уваги, що стороною позивача було вірно обраховано пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 77017,01 грн.; 3,0 % річних - 6161,96 грн.; та невірно обраховано інфляційні втрати в розмірі 32658,91 грн., враховуючи суму невиконаного зобов'язання - 90544,04, та період розрахунку з 17 серпня 2021р. по 22 листопада 2023р. (вірна сума 33318,85 грн.). Доводи сторони відповідача, що прострочки не мала місця, і стороною відповідача було правомірно відмовлено у виплаті позивачу суми страхового відшкодування судом оцінюються критично, в силу правових висновків Великої Палати Верховного суду по справі № 147/66/17 від 14 грудня 2021р.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: пеня у розмірі 77017,01 грн.; 3,0 % річних - 6161,96 грн.; інфляційні втрати 32658,91 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,2 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 23, 526, 611, 625, 992,1167 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» (код ЄДРПОУ: 24745673, місцезнаходження: м. Київ, вул. Герцена, буд. 10) про відшкодування трьох відсотків річних; інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 77017 /сімдесят сім тисяч сімнадцять/ грн. 01 коп.; три відсотки річних в розмірі 6161 /шість тисяч сто шістдесят одна/ грн. 96 коп.; інфляційні втрати в розмірі 32658 /тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім/ грн. 91 коп.; судовий збір в розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: