печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23843/25-к
04 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), ч. 2 ст. 366 КК України, -
23.05.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), ч. 2 ст. 366 КК України.
В обґрунтування доводів клопотання слідчим зазначено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022000000001431 від 22.12.2022 відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), ч. 2 ст. 366 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ст. 356, ч. 1 ст. 388 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які є кінцевими бенефіціарними власниками компанії G.N TERMINAL ENTERPRISES LTD (HE137171, Нікосія, Кіпр), за попередньою змовою із директором компанії BLACK SEA COMMODITIES LIMITED (юридичної особи, яка створена та діє за законодавством Об'єднаних Арабських Еміратів i знаходиться за адресою: Пелес Едвайзорі Ефзет-Елелсф, офіс 407, Бізнес центр А4, Аль Хамра Індастріал Зоун - ЕФЗЕТ, Рас Аль Хайма , засновником якої в свою чергу є G.N TERMINAL ENTERPRISES LTD, HE137171, Нікосія, Кіпр (далі - компанія БЛЕК СІ або Позичальник) ОСОБА_11 , генеральними директорами ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» (ідентифікайний код юридичної особи 20005502, має засновника - Компанію «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській Багатопрофільній Товарно-Сировинній Біржі» (GNТ Тrаdе DМСС), засновником якої в свою чергу є G.N TERMINAL ENTERPRISES LTD ОСОБА_8 (був генеральним директором у період з 19.12.2017 по 26.08.2022) у період з 28.01.2021 по 24.03.2023 здійснили заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, а саме кредитними коштами компанії INNOVATUS Structured Trade Finance I S.a.r.l (ІННОВАТУС СТРАКЧЕРД ТРЕЙД ФАЙНЕНС I С.а.р.л.) (далі - INNOVATUS, ІННОВАТУС або Кредитодавець) 20 000 000 доларів США (двадцять мільйонів доларів США) та нараховані на нього проценти та інші суми на умовах.
Так, 28.01.2021 між компанією INNOVATUS та компанією БЛЕК СІ, в особі ОСОБА_12 , укладений Передекспортний кредитний договір (далі - «Кредитний договір»), відповідно до якого БЛЕК СІ зобов'язався виплатити ІННОВАТУС в строк до 05.12.2021 відповідно до умов Кредитного договору, Кредит у розмірі до 20 000 000 доларів США (двадцять мільйонів доларів США) та нараховані на нього проценти та інші суми на умовах.
З метою доведення своїх шахрайських задумів до завершення та для забезпечення виконання всіх зобов'язань за Кредитним договором, між компанією БЛЕК СІ, як заставодавцем, та компанією ІННОВАТУС, як заставодержателем, 19.03.2021 укладений Договір застави рухомого майна (далі - Договір застави), яким компанія БЛЕК СІ передала в заставу компанії ІННОВАТУС заставлене майно, а саме: пшеницю м'яку (вага 16 000 000 кг, клас - 4 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік) та кукурудзу (вага 30 000 000 кг, клас - 3 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік).
Після цього, директор ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» ОСОБА_8 за попередньою домовленістю та за вказівкою ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 надав розпорядження начальнику відділу обліку зерна ОЛІМПЕКС ОСОБА_13 , видати підроблені подвійні складські квитанції та внести до них надані ним відомості, а саме про наявність зазначених зернопродуктів на складі. Отримавши гарантії виконання умов Кредитного договору, а саме підписавши Договір застави, та виконуючи умови Кредитного договору, компанія ІННОВАТУС перерахувала 24.03.2021 частину коштів на банківський рахунок БЛЕК СІ в сумі 10 275 000 доларів США.
Надалі, 26.03.2021 до Договору застави, підписано Додаткову угоду № 1 та викладено Додаток № 1 до Договору застави в новій редакції, згідно якої компанія БЛЕК СІ передала в заставу компанії ІННОВАТУС заставлене майно, а саме: пшеницю м'яку (вага 34 000 000 кг, клас - 4 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік) та кукурудзу (вага 56 500 000 кг, клас - 3 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік), таким чином збільшивши кількість зернових, які виступали заставою виконання умов Кредитного договору.
На виконання Додаткової угоди № 1 директор ОЛІМПЕКС ОСОБА_8 за попередньою домовленістю та за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 надав розпорядження начальнику відділу обліку зерна ОЛІМПЕКС ОСОБА_13 видати подвійні складські квитанції та внести в до них надані ним неправдиві відомості про наявність вказаних вище зернопродуктів. Отримавши від компанії БЛЕК СІ додаткову кількість зерна в заставу, компанія ІННОВАТУС 30.03.2021 перерахувала другу частину коштів на банківський рахунок компанії БЛЕК СІ в сумі 9 725 000 доларів США.
Надалі, 25.06.2021 до Договору застави, підписано Додаткову угоду № 2 та викладено Додаток № 2 до Договору застави в новій редакції, згідно якої компанія БЛЕК СІ передала в заставу компанії ІННОВАТУС заставлене майно, а саме: пшеницю м'яку (вага 35 000 000 кг, клас - 4 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік), кукурудзу (вага 61 240 000 кг, клас - 3 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік), таким чином збільшивши кількість зернових, які виступали заставою виконання умов Кредитного договору. На виконання Додаткової угоди № 2 директор ОЛІМПЕКС ОСОБА_8 за попередньою домовленістю та за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 надав розпорядження начальнику відділу обліку зерна ОЛІМПЕКС ОСОБА_13 , яка не була обізнана із злочинними намірами зазначених осіб, видати подвійні складські квитанції та внести в до них надані ним неправдиві відомості про наявність вказаних вище зернопродуктів на складі.
Надалі, 13.07.2021 між компанією БЛЕК СІ, як Заставодавцем, та компанією ІННОВАТУС, як Заставодержателем, укладено Додаткову угоду № 3 до Договору застави, відповідно до якої компанія БЛЕК СІ передала в заставу зерно за подвійними складськими свідоцтвами, до яких за вказівкою ОСОБА_8 були внесенні неправдиві відомості (кукурудза вагою 26 500 000 кг, клас - 3 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік; пшениця м'яка вагою 17 000 000 кг, клас - 4 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік; кукурудза вагою 4 740 000 кг, клас - 3 клас, рік збирання урожаю - 2020 рік; ячмінь вагою 40 000 000 кг, клас - 3 класу, рік збирання урожаю - 2021 рік).
Після цього, 29.07.2021 між компанією БЛЕК СІ, як Заставодавцем, та компанією ІННОВАТУС, як Заставодержателем, укладено Додаткову угоду № 4 до Договору застави, за яким БЛЕКС СІ передав ІННОВАТУС у заставу товари, відповідно до подвійних складських свідоцтв на зерно, до яких за вказівкою ОСОБА_8 були внесенні неправдиві відомості (ячмінь вагою 40 000 000 кг, клас - 3 класу, рік збирання урожаю - 2021 рік; ячмінь вагою 25 000 000 кг, клас - 3 класу, рік збирання урожаю - 2021 рік; пшениця м'яка вагою 39 000 000 кг, клас - 4, рік збирання урожаю -2020; кукурудза вагою 12 000 000 кг, клас - 3, рік збирання урожаю - 2020).
Відповідно до умов Договору застави та вказаних складських квитанцій заставлене майно зберігалося на складах ОЛІМПЕКС, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/12. Хоча, на вказані дати заставного майна (зернопродуктів) компанії БЛЕК СІ на зерновому терміналі ОЛІМПЕКС за адресою: Митна площа, будинок 1/12, м. Одеса, не зберігалось.
Таким чином, ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами були обізнаними в тому, що станом на 02.03.2021, 26.03.2021, 23.06.2021, 13.07.2021 та 29.07.2021 компанія БЛЕК СІ фактично не мала зазначених вище зернопродуктів на зерновому терміналі ОЛІМПЕКС за адресою: Митна площа, будинок 1/12, м. Одеса, та, з метою отримання кредитних коштів компанії ІННОВАТУС, організували внесення до вказаних документів неправдивих відомостей в частині об'єму зернопродуктів, з метою введення в оману представників компанії ІННОВАТУС, а саме ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , які діяли на підставі довіреностей, щодо продовження існування належного забезпечення Кредитного договору.
07.05.2025 складено та оголошено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), ч. 2 ст. 366 КК України.
07.05.2025 у зв'язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_5 та відсутності його за місцем реєстрації, на підставі ч. 1 ст. 42, ст. ст. 111-112, ч. 2 ст. 135, 276-278 КПК України повідомлення про підозру направлено поштою, в тому числі сканкопію повідомлення про підозру надіслано на електронну пошту ОСОБА_5 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , та залишено за адресою його реєстрації, про що складено протокол про вручення письмового повідомлення про підозру від 07.05.2025 шляхом його передачі уповноваженою особою від будинку за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_16 .
Крім того, 07.05.2025 підозрюваному ОСОБА_5 направлено повістки про виклик до ГСУ НП України на 12.05.2025 та 13.05.2025 для проведення слідчих (процесуальних) дій, однак на вказані дати останній до ГСУ НП України не прибув.
Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України від 05.05.2025 встановлено, що 17.10.2021 ОСОБА_5 виїхав до міста Ніцца Республіки Франція.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Обставинами, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, є сукупність доказів отриманих у ході досудового розслідування, зокрема протоколи допитів свідків, документи та інформація вилучена за результатами проведених заходів забезпечення кримінального провадження, висновки експерта та інші матеріали, зокрема:
- банківські виписки по рахунку між Іноватус та Блек Сі Комодітіс , що підтверджують перерахування 20 млн. дол. США;
- банківські виписки по рахунку компанії ОЛІМПЕКС, відповідно до яких ОЛІМПЕКС 12.12.2022 здійснило переведення до ТОВ «БЕЗПЕЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ УТИЛІЗАЦІЇ» грошових коштів у сумі 200 000 грн. «Оплата за послуги утилізації зг. рах. 58»;
- афідевіт ОСОБА_18 з додатками у вигляді афідевіта ОСОБА_19 (пояснення надані у Високому суді Лондона), відповідно до якого зернові, які перебували в заставі у ІННОВАТУС були утилізовані внаслідок їх псування в період часу з травня по серпень 2022 року. Утилізація проводилась за укладеним підробленим договором між ОЛІМПЕКС та ТОВ «БЕЗПЕЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ УТИЛІЗАЦІЇ»;
- матеріали кредитного договору, договорів застави та додатків до нього, укладеними між ІННОВАТУС та Блек СІ, подвійними складськими свідоцтвами на зберігання зернопродуктів;
- акт обстеження складів ОЛІМПЕКС, складений представниками ТОВ «ПРОКОНТРОЛ» від 16.08.2022, що підтверджує відсутність заставленого майна по кредитному договору;
- протокол огляду відеозапису з обшуку АТ «Завод залізобетонних конструкцій № 7» (м. Шостка, вул. Каденюка (колишня Гагаріна), де зафіксовано обшук території заводу за адресою: м. Суми, вул. Каденюка (колишня Гагаріна), буд 2 (місце знищення заставного майна). На території лише чагарник та напівзруйновані конструкції виробничих приміщень. Місця та засоби для знищення зернових відсутні;
- покази керуючого директора ІННОВАТУС Ани Фірмато та партнера Argentem Creek Partners ОСОБА_20 , що підтвердили обставини укладення кредитних договорів, відсутність виплат за ними. Також повідомили про те, що ІННОВАТУС встановило, що ОЛІМПЕКС знищило заставлені зернові;
- покази ОСОБА_14 (представник компанії ІНОВАТУС в Україні). Останній підписував договір застави та додатки до нього. Повідомив, що складські свідоцтва на зернопродукти (заставне майно) складались представниками ОЛІМПЕКС, їх підписував він та ОСОБА_21 і проставляв печатки у його присутності. Олімпекс був зберігачем зернопродуктів. ОСОБА_21 давав вказівку заповнювати відомості до складських свідоцтв;
- покази службових осіб ТОВ «БЕЗПЕЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ УТИЛІЗАЦІЇ» ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які повідомили, що їм нічого не відомо з приводу утилізації зернопродуктів та інших взамовідносин між ТОВ «БЕЗПЕЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ УТИЛІЗАЦІЇ» та ОЛІМПЕКС;
- покази представника БЛЕК СІ за довіреністю ОСОБА_24 , яка пояснила що основні обставини підписання складських свідоцтв не пам'ятає. Особисто дані до свідоцтв не вносила. Щодо наявності зерна - «ймовірно воно було»;
- покази начальника відділу з обліку зерна на ОЛІМПЕКС ОСОБА_13 , яка повідомила що складські квитанції заповнювалися нею (друкована частина). Дані вносились згідно програми 1С за вказівкою ОСОБА_8 . В частині фізичної наявності зерна, а також його перевірок таку інформацію не пам'ятає;
- висновок економічної експертизи № 006-РСВ/24 від 12.06.2024, відповідно до якої не підтверджуються наявність товарно-матеріальних цінностей на терміналі ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» за адресою: місто Одеса, Митна площа, будинок 1/12, на користь (у власності) BLACK SEA COMMODITIES LIMITED станом на 06.07.2021 та 29.07.2021 (дати складання накладних про наявність зерна на складі Олімпекс);
- висновок економічної експертизи № 2604/2605/25-72 від 05.05.2025, відповідно до якої не підтверджуються наявність товарно-матеріальних цінностей на терміналі ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» за адресою: місто Одеса, Митна площа, будинок 1/12, на користь (у власності) BLACK SEA COMMODITIES LIMITED;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Аналізуючи сукупність доказів, які отримані органом досудового розслідування на даний час та вказані вище, не викликає сумніву факт існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому протиправних дій як в розрізі національного законодавства так і практики Європейського суду з прав людини.
Посилання на один, або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України та виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Під поняттям ризик слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та як наслідок унеможливлення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Сторона обвинувачення вважає, що на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. Усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжкого злочину та невідворотності настання покарання у разі доведення вини сторона обвинувачення обґрунтовано припускає що підозрюваний в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення покарання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість ймовірного покарання не є самостійною підставою для утримання особи, проте у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначає, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» та у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України від 05.05.2025 встановлено, що 17.10.2021 ОСОБА_5 виїхав до міста Ніцца Республіки Франція та до даного часу на територію України не повертався.
19.05.2025 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в держаний та міжнародний розшук.
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що злочини, в яких підозрюється ОСОБА_5 вчинені в складі групи осіб за попередньою змовою при цьому ретельно сплановані. Підозрюваний відвів собі керівну роль в організації та вчиненні злочинів, безумовно користується авторитетом серед інших співучасників, які виконували його протиправні вказівки, що свідчить про можливість його протиправного впливу на свідків, які знаходяться на території України та були залучені до вчинення кримінальних правопорушень, що безперечно зашкодить досудовому розслідуванню.
Зважаючи на тривалий проміжок часу протягом якого здійснювалася злочинна діяльність, та залучення значної кількості осіб, існує необхідність в проведенні значної кількості процесуальних дій, в тому числі й допитів свідків, підозрюваних.
При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом, а зважаючи на те, що залучені особи до вчинення кримінальних правопорушень, будучи допитані як свідки. надали суперечливі показання, не виключено, що підозрюваним у разі не застосування до нього запобіжного заходу пов'язаного з триманням під вартою будуть вчинятися дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування, спонукати свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час досудового розслідування або судового розгляду.
- ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 маючи значні матеріальні ресурси, зв'язки, у тому числі в правоохоронних органах, може використати їх з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи характер вчинення протиправних дій в яких підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість кримінальних правопорушень, вагомість зібраних доказів на даному етапі розслідування, встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави не забезпечить дієвості кримінального провадження, виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, унеможливлення вчинення ризиків та повного припинення протиправної діяльності зі сторони ОСОБА_5
19.05.2025 зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого і таким чином переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, останнього оголошено в розшук, у тому числі міжнародний, про що слідчим винесено відповідну постанову.
Відповідно до доручення ГСУ НП України № 73316-2025 від 19.05.2025 оперативним працівникам ДСР НПУ доручено заведення оперативно-розшукової справи та проведення слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, спрямованих на встановлення місця знаходження і місця проживання підозрюваного ОСОБА_5 та забезпечення його прибуття до Головного слідчого управління НП України для проведення з ним слідчих і процесуальних дій.
Здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_5 за межами України можливе шляхом внесення відповідних відомостей про міжнародний розшук ОСОБА_5 до баз даних Інтерпол.
У взаємовідносинах України та Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу саме Національна поліція України виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. При цьому, робочим апаратом НЦБ Інтерполу в структурі Національної поліції є саме Департамент міжнародного поліцейського співробітництва.
Крім того, з метою організації розшуку підозрюваного ОСОБА_5 , шляхом залучення Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, та у випадку встановлення його місцезнаходження за межами території України та затримання для екстрадиції останнього, необхідно надати копію ухвали слідчого судді про обрання відносно вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або вироку суду, завірених відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з викладених в ньому відстав.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 - заперечив проти задоволення клопотання, надавши письмові заперечення від 29.05.2025 (залучені до матеріалів справи) та висловивши позицію сторони захисту.
Підозрюваний ОСОБА_5 приймав участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, підтримав позицію адвоката, заперечував свою вину, зазначав, що не уникає слідства та готовий співпрацювати з органом досудового розслідування, про що неодноразово письмово повідомляв орган досудового розслідування.
У запереченнях захисник зазначив, що клопотання слідчого є необґрунтованим і не підлягає задоволенню. На думку сторони захисту, органом досудового розслідування не доведено належним чином наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих злочинів, а також не надано доказів існування жодного з передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Навпаки, доводи, викладені захистом, вказують на повну відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.
Захисник звернув увагу, що ситуація з неповерненням кредитних коштів INNOVATUS має цивільно-правовий характер: кредитор уже скористався визначеними законом засобами захисту - ініційовано справу про банкрутство боржника (ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»), у межах якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та вжито заходів для збереження заставного майна.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 914/466/23 вимоги компанії INNOVATUS до боржника визнані на суму 838 883 684 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Надані до заперечень докази, на думку захисту, спростовують твердження слідства про нібито повну відсутність зерна та виключно кримінальний характер невиконання позичальником зобов'язань. Захисник стверджує, що дії ОСОБА_5 не містять ознак кримінального правопорушення, а є господарським спором між приватними компаніями, який уже вирішується у встановленому порядку.
Окремо захисник проаналізував кожен із заявлених ризиків і дійшов висновку про їхню відсутність. Щодо ризику переховування: ОСОБА_5 виїхав за кордон задовго до початку кримінального провадження (в жовтні 2021 році) не з метою переховування, а для лікування, що підтверджено відповідними документами.
Довготривале лікування підозрюваного за кордоном унеможливлює його особисту присутність в Україні, про що він завчасно повідомив слідство. Захист надав копії електронних листів ОСОБА_5 на адресу слідчого, в яких підозрюваний вказав своє поточне місцеперебування, просив організувати його допит в режимі відеоконференції та надіслати йому повідомлення про підозру. На переконання захисника, така поведінка свідчить про добросовісність підозрюваного та його намір співпрацювати зі слідством, що повністю спростовує твердження про намір ухилитися від правосуддя.
Щодо ризику впливу на свідків: сторона захисту зазначила, що слідство не надало жодних конкретних фактів або доказів існування такого ризику. Твердження про можливий тиск на свідків є голослівним і не підтверджене жодними прикладами спроб впливу з боку підозрюваного. У підозрюваного відсутні будь-які трудові, службові чи інші ієрархічні відносини з потенційними свідками у справі, а відтак немає реальних важелів впливу на них. Захисник послався на практику ЄСПЛ, згідно з якою ризик впливу на свідків не може вважатися доведеним автоматично - лише на підставі тяжкості обвинувачення або соціального статусу особи. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Becciev v. Moldova (№ 9190/03, від 04.10.2005) прямо вказав, що обґрунтування ризику впливу на свідків має бути підкріплене конкретними даними: необхідно вказати, на яких саме осіб може здійснюватися тиск і яким чином. У даному ж випадку слідчий обмежився лише загальною фразою про те, що ОСОБА_5 «може впливати на свідків», не назвавши жодної конкретної особи чи ситуації. Отже, захист вважає цей ризик недоведеним і суто гіпотетичним.
Щодо ризику перешкоджання іншим чином (в тому числі знищення доказів чи впливу через зв'язки): захист наголосив, що посилання слідчого на широкі можливості підозрюваного через фінансові ресурси та знайомства не підкріплене жодними фактами неправомірної поведінки.
На думку захисника, такі твердження є припущеннями, які не можуть слугувати підставою для обрання стосовно особи запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі. ОСОБА_5 не здійснював жодних дій, які б свідчили про намір знищити докази чи іншим шляхом завадити слідству.
Посилаючись на ч. 2 ст. 194 КПК України, сторона захисту підкреслила, що за відсутності обґрунтованої підозри та доказів реальних ризиків слідчий суддя зобов'язаний відмовити в застосуванні запобіжного заходу. Також захисник вказав, що клопотання не містить аналізу можливості застосування більш м'яких заходів, як того вимагає закон. Відповідно до практики ЄСПЛ, кожне обмеження свободи повинно бути переконливо обґрунтованим, а суд при вирішенні питання про тримання під вартою має розглянути, чи можуть досягти мети запобіжного заходу альтернативні, менш суворі засоби. У даному випадку слідчий навіть не розглянув опцію застави або домашнього арешту, що, на думку сторони захисту, є істотним порушенням принципу пропорційності.
Вислухавши пояснення прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання і додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Насамперед суд звертає увагу на необхідність доведення обґрунтованості підозри для застосування будь-якого запобіжного заходу. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра не означає доведення вини, однак передбачає наявність таких фактичних даних, які в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що з урахуванням заперечень та доказів сторони захисту, слідство не надало суду даних, які в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити злочини що передбачені ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), ч. 2 ст. 366 КК України, виходячи з наступного.
За змістом підозри, слідство вважає, що у період з 28.01.2021 по 24.03.2023 ОСОБА_5 разом з іншими особами здійснили заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, а саме кредитними коштами компанії INNOVATUS Structured Trade Finance I S.a.r.l 20 000 000 доларів США (двадцять мільйонів доларів США) та нараховані на нього проценти та інші суми на умовах, а також з метою отримання зазначених кредитних коштів компанії INNOVATUS Structured Trade Finance I S.a.r.l, організували внесення до подвійних складських свідоцтв на зерно неправдивих відомостей в частині об'єму зернопродуктів, з метою введення в оману представників компанії INNOVATUS Structured Trade Finance I S.a.r.l щодо продовження існування належного забезпечення передекспортного кредитного договору.
Водночас, слідчий суддя звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 року по справі № 759/14119/17, про те, що «відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов'язання не виконувати. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов'язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство.»
Як вбачається з доказів сторони захисту, виконання зобов'язань BLACK SEA COMMODITIES LIMITED за передекспортним кредитним договором від 28.01.2021 року забезпечувалось іпотекою нерухомого майна компаній ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» та «OMEGA TERMINAL S.A.», компанія BLACK SEA COMMODITIES LIMITED сплачувала відсотки за передекспортним кредитним договором, а представники боржника намагались врегулювати заборгованість в позасудовому порядку, що не свідчить про те, що боржник та його представники як на момент укладення передекспортного кредитного договору, так і після, мали на меті привласнити кредитні кошти, а зобов'язання не виконувати.
Доказів, які в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити злочини, в матеріалах клопотання не надано. Натомість захистом представлено відомості, які ставлять під сумнів версію обвинувачення (зокрема, дані про те, що заставне зерно фактично існувало і було збережене, а кредитор задовольнив свої вимоги через цивільно-правові механізми). Таким чином, на цьому етапі відсутні переконливі докази того, що у діях ОСОБА_5 наявні ознаки інкримінованих йому злочинів. Слід зазначити, що питання винуватості вирішується під час розгляду справи по суті, проте вже на стадії обрання запобіжного заходу прокурор повинен надати суду достатні матеріали, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Отже, враховуючи сукупність доводів та доказів слідчого та сторони захисту, суд приходить висновку, що слідчим не надано доказів, які б дозволяли кваліфікувати неповернення кредитних коштів за Передекспортним кредитним договором від 28.01.2021 року як шахрайство, а не цивільно-правовий делікт, а тому наведені слідчим обставини на даному етапі мають ознаки порушення господарського зобов'язання та відповідно існуючого господарського спору, а не вчинення кримінального правопорушення.
У випадку ОСОБА_5 сторона обвинувачення обов'язку з доведення наявності обґрунтованої підозри не виконала належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, якщо прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя не має права застосовувати запобіжний захід. З огляду на недоведеність підозри щодо ОСОБА_5 , вже ця обставина є самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Далі суд переходить до аналізу заявлених ризиків невиконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного: 1) переховуватися від слідства та суду; 2) знищувати, приховувати або спотворювати докази; 3) незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів тощо; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність. Обов'язок доказування наявності конкретних ризиків покладається на слідчого, прокурора (ч. 2 ст. 177 КПК).
Щодо ризику переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК). Сторона обвинувачення вказує на те, що підозрюваний понад три роки перебуває за межами України і не з'являється за місцем реєстрації. Даний факт справді мав місце, проте суд не може оцінювати його ізольовано від причин та обставин.
Як встановлено вище, виїзд ОСОБА_5 до Франції у жовтні 2021 року був обумовлений необхідністю лікування і стався задовго до початку кримінального переслідування.
Після отримання інформації про наявність провадження підозрюваний не переховувався та не уникав слідства: навпаки, він самостійно інформував слідчі органи про своє місцеперебування та стан здоров'я, надавав підтверджувальні документи і виявив готовність брати участь у слідчих діях дистанційно. Така поведінка відрізняється від поведінки особи, яка має намір переховуватися від правосуддя.
Посилання прокурора на тяжкість покарання, яке загрожує (до 12 років позбавлення волі), і значний розмір шкоди як фактори, що нібито спонукають до втечі, також не є достатніми самі по собі. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що абстрактна можливість суворого покарання не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою - необхідні індивідуальні обставини, які вказують на реальний намір підозрюваного ухилитися від правосуддя (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Becciev v. Moldova, Mamedova v. Russia, Idalov v. Russia та інші). У даному випадку стороні обвинувачення не вдалося навести таких індивідуальних обставин. З матеріалів не видно, що ОСОБА_5 вчиняв спроби змінити місце проживання, приховати своє місце перебування, використати фіктивні документи або вжити інших заходів, характерних для поведінки особи, яка переховується.
Отже, ризик того, що ОСОБА_5 має намір переховуватися, не дістав належного підтвердження у матеріалах клопотання і оцінюється судом як надто низький.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків або інших учасників (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК). Обґрунтовуючи цей ризик, слідчий послався на характер правопорушення і припустив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може узгодити позиції із співучасниками чи вплинути на свідків.
Водночас конкретних відомостей про можливі спроби такого впливу або про існування у підозрюваного важелів тиску на конкретних осіб клопотання не містить. Суд поділяє позицію захисту, що наведене побоювання є суто гіпотетичним. ЄСПЛ у справі «Wemhoff v. Germany» (рішення від 27.06.1968) підкреслив, що сам лише характер обвинувачення або посадовий статус особи не можуть автоматично підтверджувати ризик впливу на правосуддя. У рішенні «Becciev v. Moldova» (2005) Європейський суд прямо вказав: аби заявлений ризик тиску на свідків вважався доведеним, органи влади повинні навести конкретні дані - хто саме з учасників процесу знаходиться під загрозою потенційного впливу і яким чином підозрюваний може реалізувати такий. Відсутність подібної конкретизації робить посилання на ризик голослівним.
У матеріалах клопотання немає жодних вказівок на те, що ОСОБА_5 контактував з будь-ким зі свідків або інших підозрюваних після початку розслідування. Більше того, ОСОБА_5 на час розслідування фактично не перебуває в одному просторі з можливими свідками (він поза межами країни, а коло потенційних свідків, імовірно, знаходиться в Україні). Суд враховує, що підозрюваний не займає посад, від яких залежить добробут чи кар'єра свідків, і не має прямих важелів впливу на них. За таких умов загальне припущення про «можливий тиск» виглядає необґрунтованим. Суд доходить висновку, що ризик впливу на свідків/співучасників з боку підозрюваного не знайшов свого підтвердження.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК). Сторона обвинувачення пов'язує цей ризик із наявністю в підозрюваного значних ресурсів та зв'язків, які теоретично він міг би використати на шкоду слідству. Проте, не зазначено, яким саме чином ОСОБА_5 може перешкодити розслідуванню, окрім вже розглянутих вище аспектів.
Твердження про «зв'язки в правоохоронних органах» є неконкретизованим; жодного прізвища чи факту впливу не наведено. Суд не може будувати рішення на припущенні, що підозрюваний гіпотетично здатен до якогось абстрактного «тиску» лише через свій матеріальний статус або коло знайомств. Якщо такі ресурси не були реалізовані на практиці в протиправний спосіб, самі по собі вони не є протиправними і не можуть слугувати підставою для взяття під варту. Слід зауважити, що протягом більш ніж року розслідування (з грудня 2022 р. по травень 2025 р.) жодних інцидентів втручання в слідство з боку ОСОБА_5 не зафіксовано. Таким чином, суд вважає недоведеним і ризик перешкоджання іншим чином.
Проаналізувавши кожен із можливих ризиків, слідчий суддя приходить до висновку, що жоден із зазначених ризиків не отримав достатнього підтвердження у даному провадженні.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про запобіжний захід суд зобов'язаний оцінити сукупність обставин, у тому числі міцність соціальних зв'язків підозрюваного, його вік, стан здоров'я, репутацію, рід занять, наявність постійного місця проживання та інші дані про особу.
З урахуванням наведених даних про особу ОСОБА_5 (позитивна процесуальна поведінка, похилий вік, серйозні проблеми зі здоров'ям, відсутність судимостей), суд вважає, що ризики його неналежної поведінки мінімальні та цілком контрольовані без ізоляції підозрюваного.
Принцип пропорційності та можливість застосування альтернативних заходів. Тримання під вартою є виключним запобіжним заходом, пов'язаним із найсуттєвішим обмеженням конституційного права людини на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України; ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). За практикою ЄСПЛ, кожен випадок позбавлення свободи повинен бути не лише законним, але й необхідним за конкретних обставин, тобто обґрунтованим переконливими і достатніми підставами. Суд має переконатися, що менш обтяжливі заходи не можуть забезпечити досягнення мети, заради якої пропонується тримання під вартою.
Суд також враховує, що ст. 9 КПК України зобов'язує застосовувати норми цього Кодексу у взаємозв'язку з практикою ЄСПЛ. ЄСПЛ наголошує: тримання під вартою не може застосовуватися як форма передчасного покарання або з метою спонукати обвинуваченого до співпраці - воно допустиме лише за наявності реальної необхідності, котру держава зобов'язана довести в кожному конкретному випадку. Відсутність у мотивувальній частині судового рішення детального обґрунтування необхідності арешту розглядається ЄСПЛ як порушення ст. 5 Конвенції (див., наприклад, рішення у справах «Kharchenko v. Ukraine», «Suslov v. Ukraine» та ін.).
У даному провадженні слідчий суддя не знаходить переконливих підстав для взяття під варту ОСОБА_5 . Сукупність проаналізованих обставин - недоведеність обґрунтованості підозри, відсутність доведених ризиків, позитивна характеристика особи підозрюваного - свідчить про те, що застосування найсуворішого запобіжного заходу було б неправомірним. Ч. 2 ст. 194 КПК України прямо передбачає обов'язок судді відмовити в застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не довів обставин, передбачених ст. 177 КПК.
На підставі та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 42, 135, 136, 176, 177, 178, 183, 184, ч.6 ст.193, 205, 276-279, 309, 532, 534, 566 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), ч. 2 ст. 366 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1