печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5522/25-к
пр. 1-кс-7114/25
13 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42025102060000003,-
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42025102060000003. Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів. Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку. З матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102060000003, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що за попередньою змовою, в умовах воєнного стану здійснюють вимагання у особи грошових коштів за не існуючий борг.
Так, 24.01.2025 у період з 19 год. 12 хв. по 20 год. 38 хв. слідчим Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, враховуючи те, що містився невідкладний випадок, пов'язаний із безпосереднім переслідуванням особи, а також збереженням майна та речових доказів, проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 в якій фактично проживає: ОСОБА_5 , в ході якого було виявлено:
-мобільний телефон Realme С2 V 6.0, IMEI: НОМЕР_1 .
- чорнові запити 2 аркуші паперу.
- Картку утримувач Vodafon НОМЕР_2 .
-довідка про звільнення з сізо ОСОБА_6 1шт
.-мобільний телефон Galaxy mi12 IMEI: НОМЕР_3 , вилучені речі було вилучено та поміщено до спец пакету №WAR1359566.
25.01.2025 вказані вилучені речі було визнано речовим доказам в даному кримінальному провадженні.
Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_5 , вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Зазначені вище предмети мають значення речових доказів в значенні ст. 98 КПК України, а саме являються матеріальними об'єктами, які могли бути знаряддям вчинення злочину та/або мають зберігати на собі його сліди, можуть бути предметом кримінального правопорушення оскільки на даному етапі мотив вчинення злочину достеменно не встановлений, та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України - з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Враховуючи положення ст. 170 КПК України, арешт майна може передбачати заборону будь-якій особі розпоряджатися будь-яким чином та використовувати його майно, яке набуте внаслідок кримінального правопорушення та зберегло сліди злочинних дій. Таким чином, вищезазначені предмети підлягають під визначений кримінальним процесуальним законодавством перелік майна, на яке може бути накладений арешт.
Тобто враховуючи вищенаведені обставини справи, є ризик знищення, вищевказаного майна, яке може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як арешт, так, як в разі не накладення арешту на вищезазначене майно, дії осіб можуть призвести до приховування чи знищення майна, що може бути використана як доказ.
Відповідно до ст. 117 КПК України пропущений процесуальний строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. У зв'язку із вище викладеним, щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно, який використовувався під вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із проведенням необхідних слідчих дій та накладення арешту на вилучене майно, необхідно поновити процесуальний строк, який був пропущений із поважних причин, а саме через велику кількість приведення слідчих дій, а саме: повідомлення про підозру, підготовку та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вручення копії додатків захиснику та підозрюваним, допитом свідків, оглядами речей.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, з метою забезпечення ефективності досудового розслідування, з метою запобігання відчуження майна, яке належить ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, та заборони для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати майно, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування При цьому, слідчий суддя роз'яснює, що згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Враховуючи викладене, керуючись ст. 107, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України,-
Клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42025102060000003 - задовольнити. Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає: ОСОБА_5 , в ході якого було виявлено: мобільний телефон Realme С2 V 6.0, IMEI: НОМЕР_1 , чорнові запити 2 аркуші паперу, Картку утримувач Vodafon НОМЕР_2 ,довідка про звільнення з сізо ОСОБА_6 1шт мобільний телефон Galaxy mi12 IMEI: НОМЕР_3 , вилучені речі було вилучено та поміщено до спец пакету №WAR1359566. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню. Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт. Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляціної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1