06.06.2025 Справа № 760/20796/24
Унікальний номер 760/20796/24
Провадження номер 2/756/3576/25
26 травня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог
30 серпня 2024 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс»( надалі -ТОВ «ФК «Ейс»), за допомогою документа, сформованого в системі «Електронний суд», звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 662615136 від 19 листопада 2020 року у розмірі 55160,91 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказують, що 19 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 662615136 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 16500,00 грн., пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини та уклав кредитний договір.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 16500,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 0,12 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту; строк кредитування 30 днів.
В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду від 22 гудня 2020 року, Додаткову угоду від 18 січня 2021 року, за умовами яких сторони продовжили строк кредитування та збільшили розмір відсотків за корисутвання кредитними коштами.
Між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (надалі - ТОВ «Таліон Плюс») 28 листопада 2018 року укладено Договір факторингу № 28/1118-01, а також укладалися додаткові договори до договору факторингу, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 662615136 від 19 листопада 2020 року, що доводиться реєстром прав від 23 лютого 2021 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (надалі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01, а також від 10 серпня 2020 року, 03 серпня 2021 року, та 30 грудня 2022 року Додаткові угоди, відповідно до умов яких ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 662615136 від 19 листопада 2020 року, що доводиться реєстром боржників від 30 травня 2023 року.
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 662615136 від 19 листопада 2020 року, що доводиться реєстром боржників від 17 липня 2024 року в загальному розмірі 55160,91 грн, з яких заборгованість за кредитом 16499,20 грн, заборгваність завідсотками 38661,71 грн.
Відповідач не виконав умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, тому позивач, як правонаступник просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рух справи
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 січня 2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2025 року головуючим у даній цивільній справі визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 26 травня 2025 року.
28 квітня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування поданого відзиву зазначає, що за наданими договорами факторингу не доводиться відступлення права вимоги від первісного кредитора позивачу. Укладені договри факторингу передували виникненню кредитного зобов'язання. Також, на переконання відповідача не доведений факт відступлення права вимоги.
26 травня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначає, що надані суду докази доводять правомірність вимог позивача та доведеність відступлення право вимоги від первісного кредитора ТОВ "ФК"ЕЙС", просять позовні вимоги задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлялися належним чином. В позовній заяві представник позивача зазначив, що у разі неявки в судове засідання їх представника не заперечують проти розгляду справи за їх відсутності та не заперечують проти заочного розгляду справи.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 19 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 662615136 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за допомогою мережі інтернет сайту ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 16500,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 0,12 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту(пункт 1.1,1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.2. строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.
Згідно з п. 1.4 Договору, у випадку користування кредитними коштами понад строк, встановлений п.1.2. Договру, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються Базова ставка в розмірі 1,7 відсотків від суми кредиту за кожний день користування.
Розрахунок сукупної вартості кредиту за Дисконтною процентною ставкою та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору Додаток №1(п. 1.7 Договору).
Пунктом 2.2.2.1. Договору визначено, що позичальник зобов'язаний вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
У разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3 % (одна ціла три десятих відсотки) від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості за кредитом (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 4.2,4.4 Договору сторони погоджуються, що строк дії Договору, вказаний в п.1.2. продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють права та виконують обов'язки за цим договром, та визначається як період з дати отримання кредиту до дати фактичного повернення кредиту, процентів за корисутвання за Дисконтною(43,92% річних) /Базовою (622,20% річних)процентними ставками.
Сторони погоджуються, що проценти , нараховуються після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. договру,є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (пункт 4.3)
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало платіжне доручення від 19 листопада 2020 року відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 16500,00 грн., із призначенням платежу- переказ коштів згідно договору № 662615136 від 19 листопада 2020 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка № 07/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк», видана відповідно до договору №1336 від 26 версеня 2013 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та АТ КБ Приватбанк про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів, серед яких 19листопада 2020 року платіж на суму 16 500,00 грн на картку НОМЕР_1 .
Між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду від 22 гудня 2020 року, Додаткову угоду від 18 січня 2021 року, за умовами яких сторони продовжили строк кредитування та збільшили розмір відсотків за корисутвання кредитними коштами.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах визначених цим договором.
28 листопада 2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.
Між клієнтом і фактором укладено додаткові угоди №25 від 21 жовтня 2020 року та № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дата укладення його укладення залишено 28 листопада 2018 року.
Сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 122 від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму42258,37 грн.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Між сторонами укладено додаткові угоди від 05 серпня 2020 року, №1 від 10 серпня 2020 року, №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2020 року в яких продовжено строк дії договру факторингу від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 55160,91 грн.
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року від ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 55160,91 грн.
Згідно наданого позивачем ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість станом на 30 травня 2023 року у розмірі 55160,91 грн., яка складається із: 1649,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 38661,71 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач станом на 23 лютого 2021 року має заборгованість 41977,88 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу -1649,20 грн., заборгованості за відсотками -26927,37 грн. З розрахунку вбачається, що позичальник 22 грудня 2020 року здійснив погашення кредитної заборгованості на суму 1169,00 грн.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо належного виконання позичальником умов кредитного договору.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Заперечення відповідача про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитоора до позивача, суд вважає неприйнятними, такими, що спростовуються дослідженими судом, наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як встановлено судом, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов'язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п.2.2).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1).
Відповідно до пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).
28 листопада 2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 122 від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача.
Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до боржника в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 23 лютого 2021 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 122 від 23 лютого 2021.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Між сторонами укладено додаткові угоди від 05 серпня 2020 року, №1 від 10 серпня 2020 року, №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2020 року в яких продовжено строк дії договру факторингу від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 55160,91 грн.
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року від ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 55160,91 грн.
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а саме п.5.3.3 передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Копії договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, №17/07/2024 від 17 липня 2024 року містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, на підтвердження укладання таких договорів.
Копії витягів з Реєстру прав вимоги № 122 від 23 лютого 2021 року, № 9 від 30травня 2023 року та реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 відповідають додатку №1 - формі Реєстру прав вимог, укладених договорів факторингу.
З огляду на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який був неодноразово пролонгований на підставі додаткових угод №19, №25,№26, №27 до даного договору (строк договору пролонговано до 31 грудня 2022 року) на момент укладання кредитного договору ( 19 листопада 2020 року) був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги № 122 від 23 лютого 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Ейс».
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у поданому відзиві є неприйнятними.
Судом досліджений та перевірений розрахунок заборгованості наданий представником позивача, який суд вважає вірним. Відповідач заперечень щодо правильності визначеного розміру заборгованості у поданому відзиві не надав.
Відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання щодо повернення використаних кредитних коштів, та відсотків за їх користування, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 55160,91 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 1807/24-01 від 18 липня 2024 року; додаткову угоду №5 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі надання послуг від 18 липня 2024 року, що складається з складання позовної заяви - 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 500,00; грн, надання консультації - 500,00 грн, а всього на загальну суму 6000,00 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956; довіреність ТОВ «ФК «ЕЙС» на ім'я адвоката Тараненка А.І.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Враховуючи що відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 530, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, адреса 02090, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором № 662615136 від 19 листопада 2020 року в розмірі 55160,91 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 червня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик