27.05.2025 Справа № 756/13436/24
Справа № 756/13436/24
Провадження № 2/756/1064/25
27 травня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Діденко Є.В.,
за участю секретаря - Павлишина О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя,
24.10.2024 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя:
1) визнати квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3, - об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
2) У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,00 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на квартиру.
3) У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,00 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на квартиру.
4) У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3.
5) Зобов'язати ОСОБА_3 виплатити на користь ОСОБА_2 в якості компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3, у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.
Позов обґрунтований тим, що 23.11.2001 року вони з відповідачем уклали шлюб. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2023 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу за спільні кошти сторони придбали квартиру і автомобіль. Оціночна вартість квартири складає 3886494,24 грн., середня ринкова вартість автомобіля складає 180000,00 грн. Сторони не можуть дійти згоди про поділ вказаного майна у позасудовому порядку. Після початку повномасштабного вторгнення, позивачка з діти виїхала до Республіки Польща, де і проживають на даний час. Відповідач також на правах багатодітного батька виїхав до Польщі, спочатку сторони проживали разом, але почали виникати конфлікти, відповідач здав їх квартиру в оренду без згоди позивачки. Автомобіль відповідач використовує одноосібно. Оскільки з позивачем проживають неповнолітні діти, які знаходяться на її утриманні, вона просить збільшити її частку на квартиру при поділі майна подружжя, визнавши за нею 2/3 частини квартири. Оскільки автомобілем користується відповідач, позивач просить визнати за ним право власності на автомобіль, стягнувши з відповідача на користь позивача грошову компенсацію частини вартості автомобіля.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року у складі судді Яценко Н.О. відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 12.02.2025 року, витребувано у приватного нотаріуса належним чином засвідчений договір купівлі-продажу квартири.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 19.12.2024 року, у зв'язку з відставкою судді Яценко Н.О., справа розподілена судді Діденку Є.В.
28.01.2025 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав. Зазначив, що спірна квартира була придбана 05.03.2008 року за ціною 170 000,00 доларів США, і в цей же день відповідач за ціною 120 000,00 доларів США продав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на праві приватної власності. Отже, кошти від продажу однокімнатної квартири були використані для придбання трикімнатної квартири у м. Києві. Однак, відповідач не заявляє зустрічний позов про визнання за ним права особистою власності на частину квартири. Відповідач заперечує проти визнання за позивачкою права власності на 2/3 частин квартири, оскільки відповідач приймає участь у вихованні і утриманні спільних дітей. Він орендував квартиру у Польщі поряд з місцем проживання дітей. Щомісячно сплачує за харчування і проживання двох старших дітей в інтернаті (заклад середньої освіти) у Польщі. Також, позивач сплачує кошти за трьох дітей на їх позакласний розвиток, на лікування в разі потреби, та на інші витрати, що підтверджується виписками про рух коштів. Вимоги про виплату половини вартості автомобіля вважає безпідставними, оскільки не згодний на виплату.
Ухвалою суду у складі судді Діденка Є.В. від 12.02.2025 року призначено підготовче засідання на 01.04.2025 року.
15.02.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка не погодилась із доводами відповідача про придбання ним частини квартири за особисті кошти від продажу іншої квартири, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 05.03.2008 року, відповідач продав квартиру за 40000,00 грн., однак спірна квартира придбана за 170000,00 доларів США. Вважає, що надання відповідачем матеріальної допомоги дітям не спростовує постійного проживання дітей з позивачкою. Також, вважає необґрунтованими доводи відповідача, який користується автомобілем одноосібно і відмовляється виплатити позивачу грошову компенсацію.
25.03.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач не погодився з позовними вимогами з раніше викладених підстав.
01.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме документів про оплату дітям стоматологічних послуг і придбання медикаментів.
Ухвалою суду від 01.04.2025 року вирішено закрити підготовче провадження і призначити справу до розгляду на 27.05.2025 року.
Під час розгляду справи представник позивачки підтримала позов із викладених у ньому підстав.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом отримання повістки за номером телефону. Судова повістка за зареєстрованим місцем проживання була повернута підприємством поштового зв'язку через відсутність адресата. На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, та враховуючи подання відповідачем відзиву і інших заяв по суті справи, можливо розглянути справи без участі відповідача.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом обставини і відповідні правовідносини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з 23.11.2001 року до 07.04.2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.03.2008 року, відповідач продав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ціною 40000,00 грн, яка належала відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.1993 р.
Згідно з договором купівлі-продажу від 05.03.2008 року, відповідач придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,00 кв.м.
Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 29.08.2024, за відповідачем ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3, дата реєстрації - 13.12.2006 р.
У наданих суду оголошеннях, середня вартість автомобіля такої марки і такого року випуску складає 180 000,00 грн.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, сторони з дітьми виїхали до Республіки Польща, де проживають.
Згідно з наданими суду виписками про рух коштів, відповідач приймає активну участь в утриманні дітей.
Так само, відповідно до наданих документів, витрати по їх утриманню несе і позивачка.
Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.
Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частинами 4, 5 ст. 71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Оцінка доказів і мотиви суду.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд зазначає, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів на спростування презумпції правового режиму спільного сумісного майна, а саме квартири і автомобіля, придбаних в період шлюбу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що придбані в період зареєстрованого шлюбу квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спільною сумісною власністю сторін по справі і можуть бути об'єктами поділу майна подружжя.
Визначену позивачем вартість квартири і автомобіля відповідач не оспорював.
Позивач наполягає на збільшенні її частки при поділі спільної власності, обґрунтовуючи це тим, що на її утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей.
Водночас, як встановлено судом, відповідач приймає участь у вихованні та утриманні дітей, з позовом про стягнення аліментів позивач не зверталась. Тому, суд вважає, що лише факт проживання дітей разом з позивачкою, за умови участі відповідача у їх вихованні і утриманні, є недостатньою підставою для збільшення частки позивачки при поділі спільного майна.
Тому, частки сторін у праві спільної сумісної власності слід визнати рівними, по частині.
Враховуючи, що позивачкою заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності на ідеальну частку квартири, без поділу в натурі, що з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства не суперечить вимогам закону, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити частково, та визнати позивачкою право власності на частину квартири.
Також, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині присудження відповідачу автомобіля зі стягненням на користь позивачки грошової компенсації частини його вартості, оскільки автомобіль є неподільною річчю і знаходиться у користуванні відповідача, що ним не заперечувалось.
Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість присудження позивачці грошової компенсації, оскільки як роз'яснено у постанові Верховного Суду у справі № 299/2587/15, за системним тлумаченням частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог (коефіцієнт 0,75) в сумі 11353,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3, номер кузова НОМЕР_2 - об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,00 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на квартиру.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,00 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на квартиру.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право приватної власності на автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3, номер кузова НОМЕР_2 .
Зобов'язати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) виплатити на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки MitsubishiLancer, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1584 см3, номер кузова НОМЕР_2 , у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму судового збору у розмірі 11 353 грн. 50 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 06.06.2025 р.
Суддя Є.В. Діденко