Справа № 479/1305/24
Провадження № 1-кп/484/283/25
КП № 12023152290000249
про продовження запобіжного заходу
09 червня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ламбрівка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, батька двох невонолітніх дітей, не працюючого, особи з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 12.06.2001 року Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, затриманого 21.06.2024 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 05.07.2025 року, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, -
В провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.05.2025 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 05.07.2025 року, без можливості внесення застави.
В судовому засіданні 09.06.2025 року прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років; підозра відносно обвинуваченого є обґрунтованою, про що свідчать зібрані у межах кримінального провадження докази, крім того наявні передбачені ст. 177 КПК України ризики, яким неможливо запобігти, інакше ніж тримаючи ОСОБА_4 під вартою. Зокрема, прокурор стверджує, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності; незаконно впливати на потерпілих і свідків; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Наявність ризиків прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю покарання. Також посилається на те, що не встановлено спільника ОСОБА_4 , тож перебуваючи на волі, він може зв'язатися з ним, або з потерпілими чи свідками і незаконно на них впливати з метою зміни їхніх показань, адже такі особи судом ще не допитувалися. Прокурор зазначає, що на даний час такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому не можна застосувати жоден з більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, прокурор просить перевести обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що клопотання не обґрунтоване, адже ризики значно зменшилися, тому що вже допитаний потерпілий, свідки, жоден з яких не упізнав ОСОБА_4 як особу, яка вчинила напад. Те, що не встановлено іншого учасника кримінального правопорушення, не є поблемою обвинуваченого. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, сім'ю, постійне місце проживання, тож ризик його втечі значно зменшився.
Захисник ОСОБА_5 з тих же підстав просив обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на ті самі обставини.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання документи, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора слід задовольнити з таких підстав.
Суд вважає, що підозра щодо обвинуваченого є обґрунтованою зібраними у межах кримінального провадження доказами, що визначено на стадії досудового розслідування. Питання щодо обґрунтованості та доведеності обвинувачення суд зможе вирішити лише за результатами судового розгляду і не вправі оцінювати докази у справі наперед з цієї точки зору.
Також суд вважає доведеною наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Так, через загрозу суворого покарання з метою ухилитися від кримінальної відповідальності існує великий ризик того, що ОСОБА_4 може ухилитися від суду, перешкодити здійсненню процесуальних дій, втекти, впливати на свідків, потерпілих з метою зміни їхніх показань.
Наявність таких ризиків цілком обґрунтована репутацією обвинуваченого, даними про його особу, тяжкість інкримінованого злочину, вчиненого із погрозою застосуванням насильства до потерпілих похилого віку.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 має сім'ю, постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІ групи. Але він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я двох осіб похилого віку, які зазнали нападу. Ще не всі свідки допитані судом. Про оточення ОСОБА_4 суду не надано інформації. Наявні фактичні дані вказують на негативну репутацію обвинуваченого та ризик впливу на потерпілих і свідків, а також на можливість продовжити злочинну діяльність.
В матеріалах справи дійсно наявна інформація про негативний стан здоров'я ОСОБА_4 , однак за місцем тримання під вартою він може отримувати медичну допомогу, інформація щодо наявності протипоказань до тримання під вартою відсутня.
Доводи сторони захисту про те, що жоден з потерплих і свідків не вказує на ОСОБА_4 як на особу, яка вчинила напад, на даній стадії судового розгляду не можуть бути оцінені судом, оскільки оцінка доказів має відбуватися в їх сукупності під час вирішення справи по суті.
Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначені прокурором у клопотанні ризики доведені.
На думку суду, таким ризикам неможливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого будь-який більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не відпали мотиви для цього. На даний час не встановлені обставини, які виключають можливість тримання підсудного під вартою. Прокурор довів, що заявлені раніше ризики не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, тож доцільно залишити раніше обраний запобіжний захід. З наведених вище підстав суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який. Тяжкість, мотиви та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, відповідно до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України дозволяють застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.
З наведених вище підстав клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Строк тримання під вартою слід продовжити на два місяці.
Клопотання прокурора про переведення обвинуваченого до іншого слідчого ізолятора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішення питання про переведення обвинуваченого, який утримується під вартою, з одного слідчого ізолятора до іншого перебуває поза межами повноважень суду, адже суд відповідно до КПК України вирішує питання лише щодо обрання (продовження, зміну) запобіжного заходу.
Порядок виконання рішення суду про обрання (продовження, зміну) запобіжного заходу, в тому числі визначення місця попереднього ув'язнення, порядок етапування тощо, визначається іншими нормативно-правовими актами та підвідомчими нормативними актами, але таке питання не віднесене до компетенції суду, а має вирішуватись в порядку виконання рішення суду компетентним органом (посадовою особою), який (яка) виконує рішення суду про обрання запобіжного заходу.
При цьому у Законі України «Про попереднє ув'язнення», на який Ви посилаєтеся у своєму зверненні, також відсутня вказівка на те, що місце попереднього ув'язнення визначає суд (слідчий суддя). Накази Міністерства юстиції можуть виконуватись судом лише у випадку, якщо вони відповідають нормам законів.
У статті третій вказаного Закону зазначено лише про те, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
Статтею 4 визначено, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
За наведених обставин у суду відсутні повноваження визначати конкретний слідчий ізолятор, в якому має утримуватись обвинувачений. Тим більше, суд не має права втручатися у внутрішню діяльність органів та установ МВС, Міністерства юстиції, органів пробації тощо.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 331, 193, 371, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07 серпня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання прокурора про переведення обвинуваченого з одного слідчого ізолятора до іншого - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу складає 60 діб.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.