Справа № 484/1956/25
Провадження № 2-а/484/17/25
09 червня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
11.04.2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрмоленко А.В. звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що Постановою № 209 про адміністративне правопорушення від 31.03.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17 000 грн. Постанова обґрунтована тим, що 25.03.2025р. о 09 год. 34 хв. під час дії особливого періоду до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 , порушуючи п.п.11 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, протягом 60 днів з дня набрання чинності цього Закону (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні дані, та не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого проживання без поважних причин за повісткою № 328549, 15.10.2024 о 11:00 не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказану постанову вважає безпідставною і такою, що винесена з порушенням чинного законодавства. Зазначив, що з електронного військово-облікового-документа з додатка «Резерв+» вбачається, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за ч.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон), зазначено його місце проживання, номер телефону та адресу електронної пошти, дата уточнення даних 25.03.2025р. Строк на оновлення даних відповідно до абз.7 ч.3 ст. 22 Закону сплив 16.07.2024, протокол про адміністративне правопорушення складений 25.03.2025, що і є днем виявлення адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова винесена 31.03.2025р. У період з 18.05.2024 по день складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП щодо нього Президент України лише приймав укази про продовження строку загальної мобілізації № 470/2024від 23.07.2024 та № 741/2024 від 28.10.2024, які не є тотожними указу про загальну мобілізацію, який, наприклад, був прийнятий 24.02.2022 за № 65/2022.Вважає, що обов'язок уточнити свої облікові дані протягом 60-ти днів з дня набрання чинності указом президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, у військовозобов'язаних може виникнути лише після 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом України №3633-IX від 11.04.2024) і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ про оголошення мобілізації.Після 18.05.2024 Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому вважає, що у нього не виникло обов'язку з'явитися до ТЦК та СП.Зазначив, що 25.03.2025 року він прибув до ТЦК та СП з метою отримання відстрочки від мобілізації відповідно до п.1 ч.3 ст. 23 Закону в зв'язку з навчанням та в приміщенні ТЦК та СП написав заяву на отримання відстрочки, долучивши до неї копії відповідних документів. Відстрочка йому була надана до 08.05.2025 року, про що внесено відповідні відомості до військово-облікового документа № 011120200680883100007. В подальшому, в ході перевірки військово-облікових документів посадові особи ТЦК та СП повідомили йому, що за адресою місця проживання йому було направлено повістку № 328549 з вимогою прибути до ТЦК та СП 15.10.2024 року об 11:00 год. для уточнення даних. Проте жодних доказів направлення йому повістки Відповідач не надав, також зазначив, що у жовтні 2024 року він постійно перебував на роботі у м. Києві, а отже фізично не міг отримати повістку за місцем своєї реєстрації.Його не інформували за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». За таких обставин просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 209 від 31.03.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 16.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.
28.04.2025 року відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у званні «солдат» перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальному обліку військовозобов'язаних з 03.11.2016 року. Зазначив, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за обставин, що викладені в оскарженій ним постанові. Повісткою № 328549, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних 15.10.2024 року об 11:00 годині, однак він не з'явився до ТЦК та СП, причини неявки не повідомив. Згідно повернутого корінця поштового рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600292945164 повістка не отримана, згідно відмітки «адресат відсутній», дане відправлення повернуто відправнику 22.10.2024 року. Належним підтвердження оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, отже позивач у встановленому законом порядку був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК та СП. Не з'явившись, не повідомивши про причини неявки та не надавши відповідних документів він порушив ч.3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», п.п.2 п.1 ч.1 «Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних», ч.ч.3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обв'язок та військову службу», абз.1, 3 ч.1 та абз. 1, 6, 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, 25.03.2025 року позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на підставі п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з навчанням, відстрочка йому була надана 31.03.2025 року на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діятиме до 08.05.2025 року. Зазначену відстрочку позивач оформив без відвідування ТЦК та СП за допомогою електронного додатку «РЕЗЕРВ+».
07.05.2025 року представник позивача просив долучити до матеріалів справи ОСОБА_2 довідку від ТОВ «ЕКОВТОР-ТРАНС», яка підтверджує те, що ОСОБА_1 з 07.10.2024р. по 21.10.2024р. знаходився на роботі у м. Києві.
Ухвалою суду від 08.05.2025 року розгляд справи відкладено з метою забезпечення права позивача надати відповідь на відзив.
Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.
Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходили.
Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
З наданої суду позивачем копії оскаржуваної постанови № 209 вбачається, що 25.03.2025р. о 09 год. 34 хв. під час дії особливого періоду до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 , порушуючи п.п.11 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, протягом 60 днів з дня набрання чинності цього Закону (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні дані, та не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого проживання без поважних причин за повісткою № 328549, 15.10.2024 о 11:00 не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що викладені позивачем у позові обставини не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2232-ХІ1 «Про військовий обов'язок і військову службу».
Приписами ст. 65 Конституції України та ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - це особи, які перебуваю і ь у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення йото до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента та України від 17.03.20і4 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Отже, станом на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення - 25.03.2025 року діяв особливий період.
Судом встановлено, що з 03.11.2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у званні «солдат» перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальному обліку за категорією військовозобов'язаний, вид обліку: рядовий, сержантський і старшинський склад запасу.
Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюються захопи щодо призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, транспортних засобів і техніки Національної економіки, які направляються для комплектування визначених військових частин інших складових сил оборони.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до абзаців 1 та 3 ч 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзаців 1, 6 та 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абзацу 1 пункту 30 Постанови Кабінету Міністрів (далі - КМУ) від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Постанова № 560) повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 41-2 Постанови № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до пункту 27 Постанови № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування га соціальної підтримки або їх відділів з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово- облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до п.п.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичною огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Як зазначає позивач у позовній заяві «Після 18.05.2024 Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому потрібно зробити висновок, що у позивача не виникло обов'язку виконати припис абз.7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте дане твердження не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки підпунктами 8, 10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487), порушення яких також ставиться у вину позивачу, встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до абзацу 10 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків пружини (чоловіка), дитини, різних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Водночас, згідно абзацу 3 ч.9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлений його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із постановою КМУ від 28.07.2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» такими поважними причинами визнаються; смерть близького родича (батьків, дружини, дичини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів: хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов'язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до абзаців 3 та 4 п.п.2 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних пень проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до абз.1-3 п.34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60-ти днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. ? разі не уточнення протягом 60-ти днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
У відповідності до протоколу № 151 від 25.03.2025 року, який складено, уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що 25.03.2025 року о 09 год. 34 хв. під час дії особливого періоду до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене адміністративне ним правопорушення, а саме ОСОБА_1 , порушуючи підпункт І пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-1Х. протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні данні, та не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання без поважних причин за повісткою №328549, 15.10.2024 о 11:00, що була створена автоматично 05.10.2024 роке та направлено за задекларованою раніше адресою його місця проживання в АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням 0600292945164 з відміткою на конверті повістка ТЦК ВРУЧИТИ ОСОБИСТО, без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги ч. І ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зроблено запис в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення позивачем було підписано та отримано, а також надано пояснення, в якому позивач не заперечує факту неявки по повістці № 328549 на встановлену дату, а пояснює це тим, що не бачив повістки, оскільки був на роботі.
Вбачається, що повісткою № 328549, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних 15.10.2024 року об 11:00 годині, однак він не з'явився до ТЦК та СП, причини неявки не повідомив.
Зазначена позивачем причина, у зв'язку з якою він не прибув за викликом до ТЦК та СП відповідно до зазначених вище положень законодавства не є поважною.
Згідно повернутого корінця поштового рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600292945164 повістка не отримана, згідно відмітки «адресат відсутній», дане відправлення повернуто відправнику 22.10.2024 року.
Згідно абз.2, 3 п.п.2 п. 41 Порядку належним підтвердження оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, отже позивач у встановленому законом порядку був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК та СП.
За таких обставин, не з'явившись, не повідомивши про причини неявки та не надавши відповідних документів ОСОБА_1 порушив ч.3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», п.п.2 п.1 ч.1 «Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних», ч.ч.3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обв'язок та військову службу», абз.1, 3 ч.1 та абз. 1, 6, 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд звертає увагу, що уточнення військових облікових даних не є правом військовозобов'язаного, а є саме обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якою може наставати відповідальність, а відтак в діях (бездіяльності) громадянина ОСОБА_1 , присутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності та відповідно застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., а отже при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, та розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому прийняте відносно ОСОБА_1 , рішення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. є законним та обґрунтованим.
Крім того, 25.03.2025 року позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на підставі п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з навчанням, відстрочка йому була надана 31.03.2025 року на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діятиме до 08.05.2025 року.
Зазначену відстрочку позивач оформив без відвідування ТЦК та СП за допомогою електронного додатку «РЕЗЕРВ+».
Отже правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке ОСОБА_1 було притягнуто то адміністративної відповідальності скоєно 15.10.2024 року, у момент коли позивач не з'явився за повісткою № 328549 до ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 року, тобто правопорушення передувало в часі, а отже зазначена в позові інформація не відповідає дійсності.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Поданий позивачем позов та додані до нього документи не містять жодних доказів на підтвердження факту порушення порядку або ж процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, отже твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, за таких обставин позов не підлягає до задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність доказів у цій справі.
Оспорювана у справі постанова відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам, які не містять положень про обов'язкове зазначення доказів, що підтверджують факт порушення та вину особи.
Виявивши правопорушення, уповноважена на те особа ІНФОРМАЦІЯ_2 виконала свої безпосередні посадові обов'язки і притягнула винну особу до відповідальності. При цьому діяла правомірно.
Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення. Наведені в позові обставини не відповідають фактичним обставинам, за яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем доведено правомірність його дій, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. відповідає вимогами чинного законодавства, принципу невідворотності покарання і прагнення народу України жити в правовій державі, що передбачає не лише відповідальність держави перед громадянами, а і обов'язок громадян дотримуватись вимог закону.
Відповідно до вимог пункту 1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні, а тому рішення суб'єкта владних повноважень щодо винесення останньої слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2025 року.