Справа № 673/584/24
Провадження № 2/673/71/25
09 червня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючої судді - Грицишиної Л.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивачів - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши в м. Деражня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловської Віталіни Олександрівни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом
05 червня 2024 року ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_6 , в якому просять визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 27 січня 2023 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В.О., зареєстроване в реєстрі за №137, видане ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,4019 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6821584000:04:068:0019, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район., Деражнянська ТГ (колишня Кальнянська сільська рада).
В обґрунтування заявленого позову вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній двоюрідний дядько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент смерті він був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту не залишив, а близькі родичі у нього відсутні.
Після смерті ОСОБА_8 залишилося спадкове майно:
- земельна ділянка площею 1.4019 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6821584000:04:068:0019, яка знаходиться за адресою: Хмельницька обл. Хмельницький р-н. Деражнянська територіальна громада (колишня Кальнянська сільська рада);
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
- земельна ділянка площею 0.25 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території колишньої Кальнянської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області
Зазначають, що 05.08.2022 року звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, але отримали відмову через відсутність документів, що підтверджують родинні зв'язки із ОСОБА_8 , у зв'язку із чим 30.08.2022 року вони подали заяву до Деражнянського районного суду про встановлення факту родинних відносин між ними.
Під час судового розгляду з'ясувалося, що із заявами про прийняття спадщини також звернулися двоюрідний племінник спадкодавця - 09.03.2022 р. - ОСОБА_7 та 07.09.2022 р. - двоюрідна сестра спадкодавця - ОСОБА_6
10.02.2023 року ОСОБА_7 подав до Деражнянського районного суду по справі №673/861/22 заяву про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо встановлення факту родинних відносин із померлим ОСОБА_8 у зв'язку з наявністю спору про право, оскільки спадкоємицею є ОСОБА_6 , якій 27.01.2023 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,4019 га. з кадастровим номером 6821584000:04:068:0019.
Позивачі дізнавшись про це в червні 2023 року звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_6 такою, що не прийняла спадщину, вказуючи, що вона звернулася до нотаріуса лише 07.09.2022р., тому, на їхню думку, порушила 6-місячний строк, передбачений ст. 1270 ЦК України.
Рішенням Деражнянського районного суду від 16.01.2024 року по справі №673/674/23 встановлено факт родинних зв'язків між позивачами та ОСОБА_8 , однак у задоволенні позову щодо невизнання спадкових прав ОСОБА_6 відмовлено.
Позивачі звернулися до Хмельницького апеляційного суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення. Апеляційний суд 24.04.2024 р. змінив мотивувальну частину рішення, вказавши, що належним способом захисту прав позивачів є не визнання відповідача такою, що не прийняла спадщину, а оспорення виданого свідоцтва про право на спадщину.
Позивачі зазначають, що подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , у встановлений ЦК України на відміну від двоюрідної сестри спадкодавця - ОСОБА_6 , якій приватним нотаріусом Янцаловською В.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану". Вказують, що дане положення суперечить імперативним нормам ст. 1270, 1272 ЦК України, які не передбачають можливості зупинення строку на прийняття спадщини.
З огляду на викладене позивачі просять визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_6 .
13.09.2024 представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Краснолуцький А.О. направив до суду відзив, у якому вказав, що заявлені позовні вимоги вони не визнають. Зокрема, зазначив, що відповідачка ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_8 . Відповідно до абз.2 п.1 ст.1265 ЦК України, ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. З огляду на зазначене, вказує, що 07.09.22р. ОСОБА_6 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_8 . Водночас вважає, незначним пропущення 6-місячного строку на звернення з заявою про прийняття спадщини, який становить 5 календарних днів, з них 2 вихідних, тобто вказує, що строк пропущено всього на 3 календарні дні.
Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_6 до нотаріуса, діяли норми постанови КМУ від 28.02.22р. №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відповідно до п.3 якої, в редакції, чинній на час відкриття спадщини, передбачалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, тому ОСОБА_6 вважала, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, звертаючись із заявою 07.09.22р.
Представник позивачів - адвокат Ходаківська І.Ю. у відповіді на відзив від 27.09.24р. посилається на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області по справі №673/295/23 від 09.08.24р., в якому суд констатував, що ОСОБА_6 подано заяву про прийняття спадщини поза межами передбаченого ст.1270 ЦК України строку та зазначено, з посиланням на позицію, викладену в постанові КЦС ВС від 25.01.23р. у справі 676/47/21, що приписи постанови КМУ від 28.02.22р. №164 не підлягають застосуванню, оскільки суперечать ст.ст.1270,1272 ЦК України. При цьому, відсутня письмова згода інших спадкоємців на прийняття ОСОБА_6 спадщини, тому відсутні юридичні наслідки для ОСОБА_6 у виді права на спадщину після смерті ОСОБА_8 .
Ухвалою від 30.01.25р. головуючий по справі - суддя Дворнін О.С. задоволив свою заяву про самовідвід, у зв'язку з чим дана справа була передана на повторний авторозподіл між суддями Деражнянського районного суду Хмельницької області.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Деражнянського районного суду від 31.01.25р. справа була передана на розгляд судді Грицишиній Л.В. та ухвалою від 07.02.25р. прийнята суддею до свого провадження.
Ухвалою від 17.03.25р. за клопотанням представника відповідача - адвоката Косіка С.В. до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловську В.О., яка видала спірне свідоцтво на право на спадщину за законом від 27.01.23р.
Ухвалою суду від 09.04.25р. за клопотанням представника позивачів - адвоката Ходаківської І.Ю. у приватного нотаріуса Янцаловської В.О. витребувано матеріали спадкової справи, відкритої щодо майна померлого ОСОБА_8 .
Ухвалою від 24.04.25р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачів - адвокат Ходаківська І.Ю. позовні вимоги підтримали, з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Косік С.В. проти позовних вимог заперечував, вказуючи, що відповідачем ОСОБА_6 не пропущено строк звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки п.3 постанови КМУ №146 «Про деякі питання нотаріату в період воєнного стану», в редакції станом на 29.06.22р., закріплювалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Тому, спірне свідоцтво видане відповідачці на законних підставах і відсутні підстави для визнання його недійсним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 , незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, правом участі в судових засіданнях не скористався, письмових пояснень по суті спору не надав.
Залучена до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловська В.О., правом участі в судових засіданнях не скористалася, 25.03.25р. подала до суду письмові пояснення, в яких вказує, що 09.03.22р. до неї звернувся ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після його двоюрідного дядька ОСОБА_8 , вказавши, що інших спадкоємців немає. На підставі цієї заяви нотаріусом заведено спадкову справу №32/2022.
05.08.22р. до неї звернули ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (на час розгляду справи - ОСОБА_1 ) із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_8 , вказавши, що вони є двоюрідними племінниками ОСОБА_8 , проте жодних доказів родинних відносин з спадкодавцем не надали.
07.09.22р. до нотаріуса звернулася ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті її двоюрідного брата ОСОБА_8 , надавши доказ, а саме: рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01.08.22р. по справі №673/340/22, яке набрало законної сили 01.09.22р., що вона є двоюрідною сестрою спадкодавця.
Нотаріус зазначає, що вчиняла дії по видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину на підставі п.3 постанови КМУ №164 від 28.02.22р. «Про деякі питання нотаріату в період воєнного стану» в редакції станом на 29.06.22р., враховуючи в роботі рекомендації Міністерства юстиції України, зокрема, лист Мін'юсту від 11.07.22р. №55476/37.1/32-22 «Щодо деяких питань нотаріату в умовах воєнного стану», якими встановлювалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
27.01.23р. ОСОБА_6 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину на земельну ділянку, площею 1,4019 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6821584000:068:0019, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область Хмельницький район Деражнянська ТГ (колишня Кальнянська сільська рада), на підставі якої ОСОБА_6 в той же день було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. При цьому, зазначає, що підстав для відмови у видачі спірного свідоцтва у неї не було, так як ст.1265 ЦК України передбачає, що родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів дальшого ступеня споріднення.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кальна Хмельницького району Хмельницької області помер ОСОБА_8 .
За життя ОСОБА_8 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день його смерті за даною адресою ніхто не зареєстрований, що підтверджується довідкою виконкому Деражнянської міської ради від 01.08.22р. №7-51.
Після смерті ОСОБА_8 09.03.2022 року із заявою про прийняття спадщини звернувся його двоюрідний племінник ОСОБА_7 , в зв'язку з чим приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловською В.О. заведено спадкову справу за №32/2022.
Згідно рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01.08.2022 року, яке набрало законної сили 01.09.2022 року встановлено факт родинних відносин між померлим ОСОБА_8 , який був двоюрідним дядьком ОСОБА_7
05.08.2022 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 як двоюрідні племінники останнього також звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час розгляду справи - ОСОБА_11 ).
Листом від 05.08.2022 року приватний нотаріус повідомив ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час розгляду справи - ОСОБА_1 ) про необхідність звернення до суду задля необхідності підтвердження родинних відносин із спадкодавцем.
07.09.2022 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_8 звернулася ОСОБА_6 як двоюрідна сестра померлого.
27.01.2023 року в межах вказаної спадкової справи приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловською В.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається із земельної ділянки площею 1,4019га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821584000:04:068:0019, яка знаходиться на території Деражнянської ТГ (колишня Кальнянська сільська рада) Хмельницького району Хмельницької області.
Згідно рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16.01.2024 року, з урахуванням описки цього ж суду від 16.02.2024 року, встановлено юридичні факти, що ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за життя доводився двоюрідним дядьком ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час розгляду справи - ОСОБА_11 ). В задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_6 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо визнання ОСОБА_6 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , суд виходив з того, що ОСОБА_6 у встановлений строк прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час розгляду справи - ОСОБА_11 ) оскаржили його в цій частині в апеляційному порядку.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24.04.2024 року рішення Деражнянського районного суду від 16.01.2024 року по справі №673/674/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час розгляду справи - ОСОБА_11 ) про визнання ОСОБА_6 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Так, суд вказував, що вирішення позовної вимоги про визнання ОСОБА_6 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 при чинному свідоцтві про право на спадщину за законом від 27.01.2023 року, яке видане ОСОБА_6 щодо частини спадкового майна спадкодавця ОСОБА_8 не відновить порушених, на думку позивачів, їх спадкових прав. Відтак, правомірним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час розгляду справи - ОСОБА_11 ) на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Хмельницький апеляційний суд, з висновком якого погодився і КЦС ВС в постанові від 19.02.25р., зазначив оспорення свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2023 року, виданого ОСОБА_6 27.01.23р.
Водночас ОСОБА_6 звернулася із позовом до Деражнянського районного суду Хмельницької області щодо встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_8 . Суд у рішенні від 09.08.24р. відмовив у задоволенні вказаного позову та констатував, що в ОСОБА_6 відсутні юридичні наслідки у виді права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , оскільки заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_6 поза межами передбаченого ст.1270 ЦК України строку, в матеріалах спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_8 відсутня письмова згода інших спадкоємців на прийняття ОСОБА_6 спадщини.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.10.24р., залишеною без змін постановою КЦС ВС від 19.02.25р., рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 09.08.24р. змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови Хмельницького апеляційного суду. Зокрема, зазначено, що позивачем ОСОБА_6 застосовано неефективний спосіб захисту, оскільки встановлення факту родинних стосунків між нею та померлим ОСОБА_8 не призведе до захисту її права.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57, ), від 11 вересня 2018 року у справі№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
З огляду на зазначене, позивачі звернулися з позовом, визначивши способом захисту свого порушеного цивільного права визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_6 27.01.23р.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1222 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
Ст.1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Згідно з частинами 1, 3, 5статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_8 проживав один, був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та на день смерті ніхто, крім нього за вказаною адресою зареєстрований не був, що підтверджується довідкою виконкому Деражнянської міської ради від 01.08.22р. №7-51.
Таким чином, прийняття спадщини після ОСОБА_8 його спадкоємцями можливе лише за їх письмовими заявами в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом враховується, що 09.03.2022 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернувся його двоюрідний племінник ОСОБА_7 , а 05.08.2022 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 як двоюрідні племінники останнього також звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (на час звернення - ОСОБА_11 ).
07.09.2022 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_8 звернулася ОСОБА_6 як двоюрідна сестра померлого.
Враховуючи, що спадщина після померлого ОСОБА_8 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім днем шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття зазначеної спадщини є 02.09.2022р.
З цього вбачається, що ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (на час звернення - ОСОБА_1 ) подали заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_8 у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк.
Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
З матеріалів спадкової справи №32/2022 вбачається, що ОСОБА_6 звернулася із заявою про прийняття спадщини після свого двоюрідного брата ОСОБА_8 07.09.22р., тобто поза межами встановленого ст.1270 ЦК України шестимісячного строку.
При цьому, твердження відповідачки, що звернення із заявою відбулося в межах встановленого чинним законодавством строку, а саме: в строк визначений в п.3 Постанови КМ України №164 від 28.02.22р. «Про деякі питання нотаріату в період воєнного стану» в редакції станом на 29.06.22р., яким встановлювалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, судом оцінюється критично з огляду на наступне.
Ст.263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховується висновок, викладений в постанові КЦС Верховного Суду, від 25.01.2023 у справі №676/47/21, відповідно до якого пункт 3 постанови КМУ №164 від 28.02.22р. «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», суперечить статтям 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Так ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їхній юридичній силі (вимір за вертикаллю). Вона поширюється на співвідношення, по-перше, закону та підзаконних актів і, по-друге, Конституції України та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно існує ієрархія між ЦК України як кодифікованим законом й іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Вона базується на визнанні ЦК України основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії за горизонталлю).
Що стосується виміру ієрархії за горизонталлю, то у ст.4 ЦК України закріплено пріоритет його норм (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм цього Кодексу та інших законів підтримав Конституційний Суд України.
Щодо виміру ієрархії за вертикаллю у ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. А також зазначено, що якщо постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК України або закону.
Правила стосовно строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України. Законодавець як у ст.1270 ЦК України, що стосується строку прийняття спадщини, так і в інших нормах Кодексу не передбачив можливості наявності такої конструкції, як зупинення перебігу строку на прийняття спадщини. Тим паче, він не закріпив можливості визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини, ніж встановлені в Кодексі.
Таким чином, застосування інших положень, зокрема, постанови КМУ, що суперечать приписам ЦК України щодо визначення строків реалізації права на прийняття спадщини, є протиправним.
Згідно ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Строк на прийняття спадщини по своїй суті є присічним, оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини.
Враховуючи викладене вище, суд констатує, що оскільки спірну заяву про прийняття спадщини відповідачкою ОСОБА_6 подано поза межами передбаченого ст. 1270 ЦК України строку, то вона не прийняла спадщину.
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини», натомість в ч.2,3 ст.1272 ЦК України закріплено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Проте, в матеріалах спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_8 відсутня письмова згода спадкоємців-позивачів по справі на прийняття спадщини відповідачкою. Будь-які інші відомості що визначення їй судом додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 відсутні.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
За ст.1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року №916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбачених статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач ОСОБА_6 пропустила встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк на прийняття спадщини після свого двоюрідного брата ОСОБА_8 та не прийняла спадщину. При цьому, свідоцтво про право на спадщину, видане їй 27.01.23р. порушує право на спадщину інших спадкоємців, які вчасно звернулися із заявами про прийняття спадщини, в тому числі й позивачів, тому зазначене свідоцтво слід визнати недійсним.
В зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивачів у розмірі 1211,20грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 23, 81, 89, 258, 259, 263-268, 273, 315 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловської Віталіни Олександрівни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.01.2023р. на земельну ділянку, площею 1,4019 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6821584000:04:068:0019, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область Хмельницький район Деражнянська ТГ (колишня Кальнянська сільська рада), видане ОСОБА_6 , посвідчене приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В.О., зареєстроване в реєстрі за №137.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі по 404,00 грн. (чотириста чотири гривні 00 коп.) кожному.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач-1: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Позивач-2: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Позивач-3: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Третя особа: ОСОБА_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Третя особа: Приватний нотаріус Хмельницького нотаріального округу Хмельницької області Янцаловська Віталіна Олександрівна, адреса здійснення діяльності: вул. Миру,40/1 м. Деражня Хмельницький район Хмельницька область, 32200.
Текст рішення складено 09.06.2025 року.
Суддя: Л. В. Грицишина